Постанова

від 09.09.2014 по справі 810/4801/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 вересня 2014 року 810/4801/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Волкова А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче налагоджувальне підприємство "Електропівденмонтаж" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче налагоджувальне підприємство "Електропівденмонтаж" з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме:

від 25.02.2014 № 0001232201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 91912,00 грн., з яких: 91911,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 27.05.2014 № 003632201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 123829,00 грн., з яких: 82579,00 грн. - за основним платежем; 26278,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено висновки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагентам за придбаний товар (послуги), а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених позивачем контрагентам у складі ціни товару (послуг), оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі товари контрагентами фактично не поставлялись (послуги не надавались), позивач не мав не меті дійсне отримання послуг, а договори уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Тому укладені договори, на думку податкового органу, є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, а формування валових витрат та податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладені договори мали реальний характер - товари (послуги) поставлені (надані) контрагентами в повному обсязі і оплачені позивачем, ці факти підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку і податковій звітності, а тому позивач, на його думку, правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Ухвалою від 15.08.2014 судом відкрито провадження в адміністративній справі, судовий розгляд справи призначено на 03.09.2014.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

Обидві сторони звернулися до суду з клопотаннями про розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників).

За таких обставин суд, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з ухвалою від 03.09.2014 постановив про розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче налагоджувальне підприємство "Електропівденмонтаж" є юридичною особою, що зареєстрована 12.08.2004 Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача є електромонтажні роботи.

У грудні 2013 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 (акт перевірки від 10.01.2014 № 11/10-07-22-01-12).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог законодавства, зокрема:

підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, пункту 138.7 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 95178,00 грн., у тому числі по періодах: за ІV квартал 2010 року - на суму 3267,00 грн.; за І квартал 2011 року - на суму 11772,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року - на суму 22759,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 року - на суму 37832,00 грн.; за ІV квартал 2011 року - на суму 19548,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 166044,00 грн., у тому числі по періодам: за жовтень 2010 року - на суму 18037,00 грн.; за листопад 2010 року - на суму 11384,00 грн.; за лютий 2011 року - на суму 3887,00 грн.; за березень 2011 року - на суму 6350,00 грн.; за квітень 2011 року - на суму 11253,00 грн.; за травень 2011 року - на суму 4350,00 грн.; за червень 2011 року - на суму 4187,00 грн.; за липень 2011 року - на суму 6070,00 грн.; за серпень 2011 року - на суму 8770,00 грн.; за вересень 2011 року - на суму 19664,00 грн.; за жовтень 2011 року - на суму 5298,00 грн.; за листопад 2011 року - на суму 35152,00 грн.; за грудень 2011 року - на суму 14999,00 грн.; за січень 2012 року - на суму 2825,00 грн.; за лютий 2012 року - на суму 2656,00 грн.; за березень 2012 року - на суму 5412,00 грн.; за квітень 2012 року - на суму 5750,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача щодо придбання товару (спецодягу) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Інвест Сервіс", отримання послуг спецтехніки та з вивозу будівельного сміття, що надавались Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр 1000 доріг".

Податковий орган стверджував, що позивач незаконно відніс до складу валових витрат кошти, сплачені контрагентам за вказаними господарськими операціями, та сформував податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених у складі ціни придбаного товару (послуг), і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку прибуток та податку на додану вартість.

Як убачається з акта перевірки від 10.01.2014 № 11/10-07-22-01-12, посадові особи Васильківської ОДПІ жодного аналізу первинних фінансово-господарських документів позивача не робили, а свої висновки зробили не на підставі фактичних даних та даних фінансово-господарських документів позивача, а на підставі думок посадових осіб інших податкових органів з приводу доктрини нікчемних правочинів, викладених в актах перевірок інших платників податків.

За результатами перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

від 25.02.2014 № 0001232201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 91912,00 грн., з яких: 91911,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 25.02.2014 № 0001222201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 234055,00 грн., з яких: 166044,00 грн. - за основним платежем; 68011,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження.

За результатами адміністративного оскарження скаргу було задоволено частково: податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0001232201 було залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0001222201 - скасоване в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83465,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 41733,50,00 грн.

У зв'язку з частковим скасуванням податкового повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0001222201 Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято нове податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 003632201, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 123829,00 грн., з яких: 82579,00 грн. - за основним платежем; 26278,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 25.02.2014 № 0001232201, від 27.05.2014 № 003632201, позивач оскаржив їх до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти поставки товарів та надання послуг, оплату їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), а також зобов'язав позивача надати суду витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про контрагентів позивача.

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

У жовтні та листопаді 2010 року позивач на підставі усної домовленості, придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Інвест Сервіс" чотири партії спецодягу для забезпечення працівників підприємства засобами індивідуального захисту на загальну суму 15680,00 грн., у тому числі ПДВ - 2613,33 грн.

На підтвердження факту реальності придбання спецодягу позивач представив суду: копії видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача; витяг з книги обліку довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей; штатний розклад, що містить дані про наявність у позивача працівників відповідних робочих професій; затверджені по підприємству норми використання спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі. В оплату за товар позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Інвест Сервіс" кошти у загальній сумі 15680,00 грн., у тому числі ПДВ - 2613,33 грн., факт перерахування коштів підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Інвест Сервіс" чотири податкових накладних на загальну суму 15680,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2613,33 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за жовтень та листопад 2010 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних, а понесені витрати за виключенням сплачених сум податку на додану вартість - врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Інвест Сервіс" є юридичною особою, що зареєстрована 16.05.2006 (номер запису в ЄДР - 10671020000007861); види діяльності - оптова торгівля будівельними матеріалами; стан юридичної особи - зареєстрована.

У лютому 2011 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр 1000 доріг" (виконавець) укладено договір про надання послуг від 03.02.2011 № 11, згідно з яким виконавець зобов'язується за заявкою замовника надавати послуги спецтехніки (екскаваторів, самоскидів, гідро молота та автокрану) та послуги з вивозу будівельного сміття.

У період з лютого по листопад 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр 1000 доріг" надало позивачу послуги на загальну суму 248364,48 грн., у т.ч. ПДВ - 78056,24 грн.

Факт виконання робіт (надання послуг) за вказаним договором підтверджується дослідженими у судовому засіданні актами приймання виконаних робіт (надання послуг) на загальну 248364,48 грн., у тому числі ПДВ - 78056,24 грн., акти містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг, кількість витраченого часу і вартість

Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі. В оплату надані послуги (виконані роботи) позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр 1000 доріг" кошти у загальній сумі 248364,48 грн., у тому числі ПДВ - 78056,24 грн., факт перерахування коштів підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень.

На підтвердження права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Приватного підприємства "Центр 1000 доріг" сорок чотири податкових накладних на загальну суму 248364,48 грн., у тому числі ПДВ - 78056,24 грн.

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні податкові (звітні) періоди, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних, а понесені витрати за виключенням сплачених сум податку на додану вартість - врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за відповідні звітні (податкові) періоди 2011 року.

З приводу юридичної особи контрагента судом, на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр 1000 доріг" є юридичною особою, що зареєстрована 03.09.2007 (номер запису в ЄДР - 10681020000020807); основний вид діяльності - будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд; стан юридичної особи - зареєстрована.

Досліджуючи акт перевірки від 10.01.2014 № 11/10-07-22-01-12, складений посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, суд дійшов висновку, що акт містить арифметичні помилки щодо підсумкового обсягу господарських операцій позивача, висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, ґрунтуються не на даних безпосередньої перевірки активів і дослідження фінансово-господарських документів позивача, а на даних інших територіальних органів державної податкової служби, які стосуються інших платників податків.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 003632201 суд встановив, що воно також складено з арифметичними помилками. Так, сума між зобов'язанням за основним платежем (82579,00 грн.) та штрафними (фінансовими) санкціями 26278,00 грн. становить 108857,00 грн., у той час як у податковому повідомленні-рішенні зазначено 123829,00 грн. Помилка становить 14972,00 грн.

Даючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток визначені позивачу податковим органом у зв'язку з віднесенням до складу витрат коштів, сплачених контрагенту за виконані роботи (послуги), а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни виконаних робіт (послуг), податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, господарські операції мали фіктивний характер (товари фактично не поставлялись, роботи (послуги) не виконувались), правочини є нікчемними, формування валових витрат і податкового кредиту здійснено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарських операцій, який покладено в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факти поставки товарів (виконання робіт, послуг) на користь позивача та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати - пов'язуються з його господарською діяльністю і підтверджуються первинними фінансово-господарськими документами.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З досліджених у судовому засіданні акту виїзної перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу факти виконання робіт (послуг) у дійсності не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки посадової особи іншого податкового органу щодо контрагента позивача.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант Інвест Сервіс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр 1000 доріг" є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарських операцій (відсутність факту поставки товарів, виконання робіт (послуг)) були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 003632201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 123829,00 грн., з яких: 82579,00 грн. - за основним платежем; 26278,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, є платниками податку на прибуток (пункт 133.1 статті 133 Податкового кодексу України).

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

В силу пункту 138.2 статті 132 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Гарант Інвест Сервіс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Центр 1000 доріг" за поставлені товари (виконані роботи (послуги)) є пов'язаними з господарською діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України податковим органом суду не наведено і не доведено.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 № 0001232201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 91912,00 грн., з яких: 91911,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом), підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області:

від 25.02.2014 № 0001232201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 91912,00 грн., з яких: 91911,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 27.05.2014 № 003632201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на 123829,00 грн., з яких: 82579,00 грн. - за основним платежем; 26278,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче налагоджувальне підприємство "Електропівденмонтаж" витрати по сплаті судового збору в сумі 401 (чотириста одну) гривень 54 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.