Рішення

від 17.09.2014 по справі 920/1490/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.2014 Справа № 920/1490/14 За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробнича комерційна компанія «Добробут», м. Суми,

до відповідача - Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми,

про стягнення 165436,66 грн.,

Суддя Зражевський Ю.О.

Представники сторін:

позивача - Прядко В.М. за довіреністю б/н від 01.09.2014 року,

відповідача - Похилько Л.В. за довіреністю № 18-49/1207

За участю секретаря судового засідання Долгополовій Н.С.

Суть спору: позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором підряду № 8/1200002 від 05.07.2012 року в сумі 133528,98 грн., пеню в сумі 11373,17 грн., 3 % річних в сумі 4019,28 грн., інфляційні втрати в сумі 16515,23 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3308,73 грн.

Представником відповідача подано відзив на позов № 187/1680 від 03.09.2014 року, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору обов'язок остаточного розрахунку пов'язаний саме з підписанням акту готовності об'єкта, який підписано сторонами 20.12.2013 року, проте позивачем нараховано неустойку, річні та інфляційні з 26.10.2012 року.

17.09.2014 року представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором підряду № 8/12 від 05.07.2012 року в сумі 133528,98 грн.

Передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Враховуючи, що подана позивачем заява відповідає приписам частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив :

05.07.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 8/1200002, відповідно до умов якого позивач (підрядник) зобов'язується за завданням замовника (відповідача) на свій ризик з використанням своїх матеріальних ресурсів, своїм персоналом виконати роботи з ремонту плит перекриття цеху № 3 (інв. № 4633) відповідача в обсязі, вказаному проектною документацією Р 05781 (додаток № 1), та передати результати робіт на умовах, у порядку та у строки, встановлені договором.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору, договірна ціна робіт склала 635070,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 105845,00 грн. та включає в себе вартість результатів робіт, а також витрати у відповідності з умовами виконання робіт.

Розділом 2 договору підряду № 8/1200002 від 05.07.2012 року, відповідач здійснює оплату вартості виконаних позивачем підрядних робіт на банківський рахунок позивача у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 127014,00 грн. протягом 7 банківський днів з моменту отримання замовником (відповідачем) рахунку; наступна оплата - згідно підписаних актів виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В) на протязі звітного місяця з пропорційним вирахуванням суми авансу не пізніше 20 банківських днів з моменту підписання акта виконаних підрядних робіт сторонами.

Остаточний розрахунок за договором здійснюється відповідачем після оформлення акту готовності об'єкта у порядку, передбаченому пунктом 12.2 договору, не пізніше 20 днів після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених у процесі прийняття недоліків.

Розділом 12 зазначеного договору передбачено, що замовник (відповідач) протягом 3-х днів з моменту отримання документів, передбачених цим договором, зобов'язаний направити підряднику (позивачеві) підписаний зі своєї сторони акт приймання виконаних підрядних робіт або мотивовану відмову від приймання результату робіт.

Відповідно до пункту 15.5 договору підряду № 8/1200002 від 05.07.2012 року, укладеного між сторонами, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2012 року, а стосовно умов оплати - до повного розрахунку за виконані роботи та прийняття їх замовником (відповідачем).

В подальшому, відповідно до додаткової угоди № 1 від 18.12.2012 року до вищезгаданого договору, строк дії договору підряду № 8/1200002 від 05.07.2012 року продовжено до 30.12.2013 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним своєчасно та у повному обсязі виконано свої зобов'язання за даним договором, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість будівельних робіт., проте відповідач не розрахувався за виконані позивачем підрядні роботи в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 21.08.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 133528,98 грн.

20.12.2013 року комісією у складі з представників сторін підписано акт готовності об'єкту після виконання робіт з ремонту плит перекриття цеху № 3 ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» інв. № 4633 згідно договору підряду № 8/1200002 від 05.07.2012 року, відповідно до якого умови зазначеного договору виконані і підлягають остаточній оплаті в сумі 155838,30 грн.; договір підряду вважається закритим з 20.12.2013 року, а за умовами оплати до повного взаєморозрахунку за виконані та прийняті роботи.

Як зазначив представник позивача, претензій щодо виконаних позивачем робіт згідно зазначеного договору підряду, відповідачем не пред'являлися.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 882 цього ж Кодексу передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт за вересень 2012 року - листопад 2013 року та актом готовності об'єкту від 20.12.2013 року, які підписано представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів оплати боргу не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 133528,98 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629, 901 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58, Ідентифікаційний номер 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробнича комерційна компанія «Добробут» (40030, м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, буд. 144, к. 25, Ідентифікаційний код 31014249) заборгованість за виконані роботи в розмірі 133528,98 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3308,73 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2014 року

Суддя Ю.О. Зражевський