Рішення

від 15.09.2014 по справі 911/3226/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"15" вересня 2014 р. Справа № 911/3226/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартин Укр», м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2», м. Сквира

про стягнення 63 572, 53грн.

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників сторін:

позивач - Куліков В.Ю. предст. дов. №1/5 від 25.07.2014р.

відповідач - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартин Укр» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (відповідач) про стягнення 63 572, 53грн. заборгованості за Договором поставки № 2041 від 18.06.2013р., з яких 59 204,38 грн. основного боргу та 4 368,15 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2014 року було порушено провадження у справі, розгляд призначено на 01.09.2014 року.

01.09.2014р. через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

В судовому засіданні на 01.09.2014р. оголошувалась перерва, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, на 15.09.2014р.

Відповідач в судове засідання 15.09.2014р. не з'явився, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом повноважного представника відповідача на бланку оголошення перерви, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

15.09.2014р. в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

18 червня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мартин Укр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» укладено договір поставки № 2041, відповідно до умов якого, Постачальник постачає і передає у власність, а Покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням Покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, Постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину Покупця, який вказаний у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням, Договором та законодавством.

Згідно з п. 3.3. Договору, Покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника протягом терміну платежу визначеного у п. 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 500,00 грн., та що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу Покупця. Якщо Постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, Покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів.

Договір укладений строком до 31.12.2012. Строк дії Договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (пункт 8.1. Договору).

У матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення Договору, з огляду на що, суд дійшов висновку про продовження терміну його дії, відповідно до пункту 8.1. Договору, та чинність Договору протягом спірних правовідносин.

Крім того, сторонами погоджено Додаток № 1 до Договору «Спеціальні умови», згідно з пунктом 1.1. якого, покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 90 347,58 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наданими в матеріали справи видатковими накладними, що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін.

Підписи уповноважених представників сторін на видаткових та товарно-транспортних накладних скріплені відбитками печаток обох сторін, що оцінюється судом як підтвердження юридичною особою - відповідачем, фактів вчинення господарських операцій з отримання товару. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних.

За словами позивача, відповідач здійснював оплати за отриманий товар не періодично, а всього було сплачено лише 28 000,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Також, відповідачем було здійснено повернення товару на суму 343,20 грн.

Крім того, між позивачем та відповідачем було проведено залік зустрічних однорідних вимог (по заборгованостям, що сформувались за надання маркетингових послуг, згідно п. 3.3. Договору та п. 1.1. Додатку № 3 «Спеціальні умови») на загальну суму 2800, 00 грн.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялись претензії з вимогою оплатити поставлений товар від 31.03.2014р. № 20 та від 16.05.2014р. № 27, які залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

У зв'язку з чим станом на 01.06.2014р. вартість прийнятого та несплаченого відповідачем товару складала 59 204,38 грн., яку і просить стягнути позивач.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає факт отримання товару, однак заперечує проти задоволення позову у зв'язку з ненаданням позивачем рахунків на оплату товару, а, відтак, наявності прострочення кредитора, відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлені товари.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, доказів оплати та відзиву на позов відповідач до суду не надав, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога про стягнення з відповідача 59 204,38 грн. боргу за поставлений товар підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 4 368,15 грн. пені.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідач не погоджується з правомірністю нарахування йому пені у розмірі 4 368,15 грн., оскільки, за його словами, товар ним повністю не реалізований, а строк оплати, згідно з умовами договору, настає з моменту реалізації товару.

З цього приводу суд зазначає, що сторонами у договорі не встановлено обов'язку саме позивача звертатись до відповідача з вимогою про отримання інформації про кількість нереалізованого товару.

До того ж, матеріали справи не містять доказів наявності залишку товару, що поставлений позивачем за спірними видатковими накладними, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що нарахування пені є правомірним.

Відповідно до частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарський відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених дим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня ним була нарахована на загальну суму заборгованості за період з 25.01.2014р. по 10.07.2014р.

Проте, остання поставка була здійснена позивачем 05.05.2014р., тобто з урахуванням п. 1.1. Додатку № 1 до Договору «Спеціальні умови», нарахування пені мало бути здійснене з 24.05.2014р. по 10.07.2014р.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14.

Враховуючи вищевикладене, судом був здійснений власний розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» та встановлено, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 368,15 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1479,30 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача підлягає до стягнення 59 204,88 грн. основного боргу та 1479,30 грн. пені. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 22, код ЄДРПОУ 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартин Укр» (83071, м. Донецьк, вул. Маршала Жукова, 1-В, код ЄДРПОУ 36936185) - 59 204 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті чотири) грн. 88 коп. основної заборгованості, 1479 (одну тисячу чотириста сімдесят дев'ять) грн. 30 коп. пені та 1744 (одну тисячу сімсот сорок чотири) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.09.2014р.

Суддя Щоткін О.В.