Рішення

від 18.09.2014 по справі 925/1377/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 року Справа № 925/1377/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участі представників: позивача: Таровик О.А. - за довіреністю,

відповідача: Сотніков О.Б., Семчак В.В. - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом фермерського господарства "Інгульське-2009"

до приватного підприємства "Фенікс-Агро"

про стягнення 286 487 грн. 03 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 286 487 грн. 03 коп., зокрема 257 950 грн. боргу за поставлений відповідно до договору купівлі - продажу від 15.01.2014 № 15/01-14 товар, 13 194 грн. 31 коп. пені, 13 413 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 1 929 грн. 32 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У відзиві на позовну заяву (а. с. 44-46) відповідач повністю заперечив проти позову у зв'язку з тим, що згідно специфікації № 7 від 11.04.2014 та видаткової накладної № РН -0000045 від 22.04.2014 позивач поставив 34,420 тонн макухи соєвої на загальної суму 234 056 грн., яку відповідач оплатив у повному обсязі та продав ФГ "Ніна", яке повідомило відповідача, що проданий товар не відповідає стандартам якості, зокрема ГОСТ 27149-95, та вимагало повернення коштів. Згідно специфікації № 8 від 05.05.2014 та видаткової накладної № РН-0000052 від 05.05.2014 позивач поставив відповідачу 38.600 тонн макухи соєвої на загальну суму 277 148 грн. з ПДВ, яка була продана відповідачем ПОСП ім. Івана Франка, останнім було зроблено замір та встановлено неналежну якість поставленого відповідачем товару, про що відповідач повідомив позивача письмово та про понесені збитки в сумі 150 000 грн. Також експертним висновком Випробувального центру інституту тваринництва НАН України, оформленим протоколом № 75 від 15.05.2014, підтверджено неналежну якість поставленого позивачем товару, про що керівництво позивача повідомлено листом. Отже, внаслідок порушення позивачем вимог Договору та поставки неякісного товару, контрагентами відповідача - кінцевими споживачами товару заявлені вимоги про відшкодування збитків у загальній сумі 300 000 грн. та про повернення 100 382 грн. часткової оплати. Позивачем не вчинено жодних дій для розв'язання вказаних проблем. Тому відповідач повністю заперечив проти позовних вимог позивача та просив відмовити у позові.

У судовому засіданні:

представник позивача підтримала позов у заявленій сумі, заперечила проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та пояснила, що позивач відгрузив дуже багато машин соєвої макухи різним підприємствам, проте ніяких зауважень, претензій не було; відповідач також придбавав у позивача макуху і розраховувався за неї, жодних претензій не заявляв; лише 08.07.2014 позивач отримав від відповідача повідомлення про наявність претензій до якості соєвого жмиху та надіслав копію протоколу від 15.05.2014, однак позивачу не повідомлялося про проведення експертизи, представник позивача не приймав участі у відібранні проб, невідомо, який жмих давав відповідач на її проведення; вважає, що на експертизу був відібраний жмих, поставлений іншим постачальником, оскільки у позивача соя дуже високої якості, тому й жмих якісний; просила повністю задовольнити позов та стягнути з відповідача заявлену суму;

представники відповідача, заперечуючи проти позову, посилалися на доводи, викладені у відзиві на позов, та пояснили, що відповідач поставив неякісний жмих, тому ФГ "Ніна" та ПОСП ім. Івана Франка виставили відповідачу претензії та пред'явили збитки, яких вони отримали в результаті поставки неякісного жмиху; відповідач не може нести відповідальність за позивача, а за поставлений неякісний товар сплачувати кошти немає підстав; просили відмовити позивачу у задоволенні позову.

У судовому засіданні 18.09.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, суд встановив таке.

Фермерським господарством "Інгульське-2009" (Постачальник за договором, позивач у справі) та приватним підприємством "Фенікс-Агро" (Покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу № 15/01-14 від 15.01.2014, далі - Договір, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця макуху соєву (далі - Товар) згідно з замовленням Покупця, кількість, комплектність та вартість якого буде визначена сторонами у Специфікації, а Покупець зобов'язався прийняти та сплатити вартість товару на умовах цього Договору.

Пунктом 2.1 Договору сторони передбачили, що строк поставки та оплата товару здійснюється протягом 3 банківських днів у випадку прибуття автотранспорту на відгрузку до 12 годин дати відгрузки.

Згідно пункту 2.3 Договору відгрузка товару Постачальника підтверджується наступними документами: товарно-транспортна накладна, рахунок, податкова накладна.

Якість товару та умови повернення неякісного товару сторонами обумовлені в розділі 3 Договору, в якому зазначено, що якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТУ. Покупець має право відмовитися від частини товару, надавши мотивоване пояснення, підтверджене експертизою Держхлібінспекції або іншої спеціалізованої акредитованої установи, якщо його не задовольняє якість. На предмет відмови Покупця від Товару через невідповідність по якості складається двохсторонній акт з зазначенням причин відмови і кількості Товару, по якому сталася відмова.

Відповідно до пункту 4.1 Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 3 банківських днів згідно відгрузки кожної партії товару.

Згідно пункту 5.2 Договору при порушенні строків оплати товару у строки визначені п. 4.1 договору Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості неоплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до Специфікації № 8 від 05.05.2014 позивач повинен був поставити відповідачу макуху соєву в кількості 38,5 тонн загальною вартістю з ПДВ 257950 грн.

За доводами позивача він поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № РН- 0000052 від 05.05.2014 на суму 257 950 грн. з урахуванням ПДВ та товарно - транспортної накладної № 5 від 05.05.2014, що був отриманий по довіреності відповідача № 2405/1 від 05.05.2014.

Оскільки відповідач не оплатив вартість отриманого товару у встановлений в Договорі строк, позивач на адресу відповідача направив 01.07.2014 претензію з вимогою сплатити борг в сумі 257 950 грн., однак відповідач на претензію не відповів, заборгованість за поставлений товар не сплатив, у зв'язку з чим позивач заявив вимогу про стягнення цієї суми боргу та просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу № 15/01-14 від 15 січня 2014 року, на підставі якого виникли зобов'язання сторін, за своєю правовою природою є господарським договором поставки. Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, він містить всі істотні умови для договорів даного виду, спору щодо дійсності договору між сторонами немає.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору та відповідно до Специфікації № 8 від 05.05.2014 позивач поставив відповідачу макуху соєву в кількості 38,5 тонн на суму 257950 грн. по видатковій накладній № РН-0000052 від 05.05.2014 на підставі довіреності, виданої на заступника комерційного директора Свідерського Сергія Володимировича. Факт поставки товару підтверджується також товарно-транспортною накладною від 05.05.2014.

Обов'язки відповідача щодо оплати товару та строку її проведення визначені в п. 4.1, відповідно до якого оплата вартості товару здійснюється протягом трьох банківських днів згідно відгрузки кожної партії товару.

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не розрахувався за поставлений товар протягом строку, встановленого в Договорі, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 257 950 грн. боргу є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тобто, підлягає задоволенню.

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, яка відповідно до статті 546 ЦК України є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

За приписом частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору сторони передбачили сплату Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, отже, позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача неустойку за порушення відповідачем строків розрахунку за отриманий Товар. Суд приходить до висновку, що з відповідача належить стягнути на користь позивача 13 194 грн. 31 коп. пені за прострочення розрахунку в період з 09.05.2014 по 08.08.2014.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційного нарахування на суму боргу застосовуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки.

Розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат виконаний позивачем вірно, тому з відповідача належить стягнути на користь позивача 1 929 грн. 32 коп. три проценти річних та 13 413 грн. 40 коп. інфляційних втрат.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами виконання ним своїх зобов'язань за Договором від 15.01.2014 чи відсутність його вини у невиконанні взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару у строк, встановлений Договором.

Твердження відповідача про поставку позивачем неякісної макухи соєвої не доведені належними та допустимими доказами.

Відповідач не відмовився від приймання товару, а навпаки прийняв його без зауважень та підписав відповідні документи - накладні від 05.05.2014 та від 22.04.2014 (попередня поставка, за яку кошти сплачені і спір відсутній).

Претензії ФГ "Ніна" та ПОСП ім. І. Франка, на які посилається відповідач, не можуть бути доказом поставки позивачем неякісної макухи соєвої, оскільки відсутні докази того, що отримана цими підприємствами макуха дійсно була неякісна, що вона була поставлена саме позивачем. Висновок Випробувального центру Інституту тваринництва НААНУ у протоколі № 75 від 15.05.2014 також не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки суду не подано доказів того, що на дослідження було надано саме ту макуху соєву, що була поставлена позивачем по накладній № РН-0000052 від 05.05.2014, відсутні докази участі представника позивача у відібранні проб макухи на дослідження, а позивач таку участь заперечує. Відповідач не подав доказів надіслання позивачу тих листів, на які він посилається, і не пояснив, чому всі листи і претензії були надіслані позивачу лише 07.07.2014, тобто, після отримання претензії позивача від 01.07.2014 про сплату коштів за отриману 05.05.2014 макуху соєву. Доводи відповідача про нанесені позивачем збитки іншим підприємствам не підтверджені належними доказами.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписом статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач довів і належними доказами підтвердив факт поставки відповідачу макухи соєвої по накладній від 05.05.2014 на суму 257950 грн. та несплату відповідачем вказаної суми в установлений в Договорі строк, а відповідач не довів належними і допустимими доказами факт поставки позивачем макухи соєвої неналежної якості, вимогу про поставку неякісного товару відповідач не заявляв, отже, позов підлягає задоволенню у заявленій позивачем сумі.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 5 729 грн. 74 коп.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Фенікс Агро" (20300, Черкаська область, м. Умань, вул. Більшовицька, буд. 1, ідентифікаційний код 36780586) на користь фермерського господарства "Інгульське-2009" (27613, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Велика Северинка, вул. Леніна, 2, ідентифікаційний код 36415904) - 257 950 грн. (двісті п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень ) боргу, 13 194 грн. 31 коп. (тринадцять тисяч сто дев'яносто чотири гривні 31 копійку) пені, 13 413 грн. 40 коп. (тринадцять тисяч чотириста тринадцять гривень 40 копійок) індексу інфляції, 1 929 грн. 32 коп. (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять гривень 32 копійки) 3 проценти річних, 5 729 грн. 74 коп. (п'ять тисяч сімсот двадцять дев'ять гривень 74 копійки) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 23.09.2014.

Суддя А.Д. Пащенко