Постанова
від 04.11.2014 по справі 925/1377/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2014 р. Справа№ 925/1377/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства ,,Фенікс Агро"

на рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2014р.

у справі № 925/1377/14 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Фермерського господарства ,,Інгульське-2009"

до Приватного підприємства ,,Фенікс-Агро"

про стягнення 286 487,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство ,,Інгульське-2009" (далі - позивач) звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного підприємства ,,Фенікс Агро" (далі - відповідач) про стягнення 286 487,03 грн. заборгованості за поставлений згідно договору купівлі - продажу товар, з яких: 257 950,00 грн. - основна заборгованість, 13 194,31 грн. - пеня, 13 413,40 грн. - інфляційні втрати, 1 929,32 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.09.2014р. у справі № 925/1377/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 257 950 грн. боргу, 13 194,31 грн. пені, 13 413,40 грн. інфляційних втрат, 1 929,32 грн. три проценти річних, 5 729,74 грн. судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки суд неповністю дослідив обставини справи та не надав оцінки доводам відповідача щодо порушення позивачем умов договору та поставки неякісного товару. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги експертний висновок Випробувального центру інституту тваринництва НАН України (оформлений протоколом №75 від 15.05.2014р.), яким підтверджується неналежна якість поставленого позивачем товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд скарги у справі на 04.11.2014р.

В судовому засіданні 04.11.2014р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечив проти наведених доводів, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2014р. між Фермерським господарством ,,Інгульське-2009" (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством ,,Фенікс Агро" (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі - продажу № 15/01-14 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник взяв на себе зобов'язання у встановлені строки передати у власність покупця товар згідно із замовленням покупця, кількість, комплектність та вартість якого буде визначена сторонами у специфікації (додатки до договору), а покупець зобов'язався прийняти та сплатити загальну вартість товару по специфікації на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору строк поставки та оплата товару здійснюється по специфікації на умовах цього договору, а саме на протязі 3-х банківських днів, у випадку прибуття автотранспорту на відгрузку до 12-ти годин дати відгрузки.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що відгрузка товару постачальника підтверджується наступними документами: товарно-транспортна накладна, рахунок, податкова накладна.

Найменування, кількість, одиниці виміру, комплектність, якість та вартість товару зазначаються у специфікації (п. 2.5).

Згідно з п. 3.1 договору якість товару повинна відповідати вимогам ГОСТУ.

Покупець має право відмовитися від частини товару, надавши мотивоване пояснення, підтверджене експертизою Держхлібінспекції або іншої спеціалізованої акредитованої установи, якщо його не задовольняє якість. На предмет відмови покупця від частини товару через невідповідність по якості складається двохсторонній акт з зазначенням причин відмови і кількості товару, по якому сталася відмова. У випадку поставки неякісного товару, постачальник робить заміну на відповідний якісному, на протязі 2-х банківських днів з моменту одержання претензії щодо якості від покупця, інакше повертає перераховані кошти, на протязі 2-х банківських днів з моменту одержання претензії щодо якості від покупця (п.3.2, 3.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, протягом 3 банківських днів згідно відгрузки кожної партії товару.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, відповідно до специфікації №8 (а.с. 28) ним поставлено відповідачу товар у кількості 38,5 тон, на загальну суму 257 950,00 грн., на підтвердження чого надав видаткову накладну № РН-0000052 від 05.05.2014р. на суму 257 950,00 грн.

Зазначена видаткова накладна підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін.

Матеріали справи також містять копію товарно - транспортної накладної на поставку, підписану представниками сторін та скріплену їх печатками та копію податкової накладної на вказану господарську операцію.

Оскільки відповідач не оплатив вартість отриманого товару у встановлений в договорі строк, позивач на адресу відповідача направив претензію від 01.07.2014р. з вимогою сплатити борг в сумі 257 950 грн., однак відповідач на претензію не відповів, заборгованість за поставлений товар не сплатив.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу № 15/01-14 від 15.01.2014р. в частині оплати за поставлений товар, внаслідок чого, на думку позивача, у відповідача виникла заборгованість у сумі 257 950,00 грн. У зв'язку з простроченням боржника та порушенням своїх зобов'язань, позивачем нарахована пеня в сумі 13 194,31 грн., 13 413,40 грн. - інфляційні втрати, 1 929,32 грн. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які він просить стягнути з відповідача.

Суд першої інстанції повністю задовольнив позовні вимоги, мотивуючи рішення обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли з договору поставки.

За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив поставку товару відповідачу, відповідачем товар отриманий, що підтверджує видаткова накладна, скріплена печатками та підписами уповноважених осіб двох сторін. В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором в частині оплати товару не виконав, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 257 950,00 грн., строк оплати товару відповідно п. 4.1 договору є таким, що настав, доказів сплати якої ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції не надано.

Підтвердженням здійснення господарської операції є також товарно - транспортна накладна, податкова накладна, копії яких наявні в матеріалах справи, що відповідають змісту та операції, вказаній у видатковій накладній.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наявні в матеріалах справи видаткова накладна, товарно - транспортна та податкова накладна є належним доказом поставки товару за договором, тому позовні вимоги про стягнення заявлених позивачем коштів в розмірі 257 950,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 13 194,31 грн., інфляційних втрат в розмірі 13 413,40 грн., 3% річних у розмірі 1 929,32 грн. за період з 09.05.2014р. по 08.08.2014р. колегія суддів зазначає таке.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 5.2, 5.3 договору сторони передбачили сплату постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочки та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми у випадку, якщо розрахунок за товар буде здійснено пізніше строків вказаних в п. 4.1 договору.

Колегія суддів зазначає, що у даній справі судом встановлено, що відповідач свій обов'язок по сплаті за отриманий товар за договором не виконав належним чином, своєчасну оплату не здійснив. У зв'язку з цим нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним, розрахунок пені за період з 09.05.2014р. по 08.08.2014р., інфляційних втрат та 3% річних є вірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 13 194,31 грн., інфляційних втрат в розмірі 13 413,40 грн., 3% річних у розмірі 1 929,32 грн.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що позивачем було поставлено товар неналежної якості. Невідповідність якості поставленого товару було виявлено лише після поставки товару кінцевим споживачам і останніми цей товар було спожито/утилізовано, тому відповідач не мав можливості повернути неякісний товар позивачу. Експертним висновком Випробувального центру інституту тваринництва НАН України, оформленим протоколом № 75 від 15.05.2014, підтверджено неналежну якість поставленого позивачем товару, про що керівництво позивача повідомлено листом.

Колегія суддів не може погодитися з доводами скаржника та вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

В договорі (абз.2 п. 3.2) сторони погодили, що покупець має право відмовитися від частини товару, надавши мотивоване пояснення, підтверджене експертизою Держхлібінспекції або іншої спеціалізованої акредитованої установи, якщо його не задовольняє якість. На предмет відмови покупця від частини товару через невідповідність по якості складається двохсторонній акт з зазначенням причин відмови і кількості товару, по якому сталася відмова.

Однак, всупереч вищенаведеним нормам, матеріали справи не містять акту з зазначенням причин відмови, а претензії кінцевих споживачів не можуть бути доказом поставки позивачем неякісної макухи соєвої, оскільки відсутні докази того, що отриманий ними товар був поставлений саме позивачем.

Як вірно вказав суд першої інстанції, висновок Випробувального центру Інституту тваринництва НААНУ у протоколі № 75 від 15.05.2014р. не може бути належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки суду не подано доказів того, що на дослідження було надано саме ту макуху соєву, що була поставлена позивачем по накладній № РН-0000052 від 05.05.2014р. та відсутні докази участі представника позивача у відібранні проб макухи на дослідження.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не є обґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2014р. у справі № 925/1377/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає зміні або скасуванню з підстав, передбачених ст. 104 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства ,,Фенікс Агро" - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 18.09.2014р. у справі № 925/1377/14 - без змін.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук

Повний текст складено та підписано 06.11.2014р.

Дата ухвалення рішення04.11.2014
Оприлюднено10.11.2014

Судовий реєстр по справі —925/1377/14

Постанова від 04.11.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Суховий В.Г.

Ухвала від 16.10.2014

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Суховий В.Г.

Рішення від 18.09.2014

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Пащенко А.Д.

Ухвала від 11.08.2014

Господарське

Господарський суд Черкаської області

Пащенко А.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні