Постанова

від 11.09.2014 по справі 910/7854/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2014 р. Справа№ 910/7854/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Габрієль Я.В. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Васійчук Л.Ф. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р.

у справі № 910/7854/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматіка", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

про стягнення 657229,28 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматіка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматіка" про стягнення 657229,28 грн., з яких 632334,36 грн. сума основного боргу, 18970,03 грн. інфляційні втрати, 5924,89 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі договору № 1207000089 від 04.07.2012р. було виконано роботи, які відповідачем оплачені не були, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 632334,36 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по оплаті робіт за договором, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 5924,89 грн. та інфляційні втрати в розмірі 18970,03 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. у справі №910/7854/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" 632334 грн. 36 коп. основного боргу, 5924 грн. 89 коп. 3 % річних, 18970 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 13742 грн. 96 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерного товариства "Укртрансгаз" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при неповному дослідженні доказів та встановленню обставин справи, за недоведеністю обставин справи, які суд визнав встановленими.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2012 р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (з 27.12.2012р. на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 360-р "Про реорганізацію діючих компаній НАК "Нафтогаз України", наказу Міненерговугілля від 18.07.2012 № 530 "Про реорганізацію ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" реорганізовано в Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та є правонаступником ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України") (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазавтоматика" (виконавець) було укладено Договір № 1207000089 (Договір).

Згідно п. 1.1 договору, замовник доручив, а позивач виконавець взяв на себе зобов'язання на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідно до умов цього договору послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (технічне обслуговування системи передачі даних Теранет Красилівського ЛВУМГ), в повному обсязі відповідно до вимог винних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов'язався прийняти ці послуги та оплатити їх.

У відповідності до п. 4.1 договору сторони погодили, що ціна договору складає 632334,36 грн., в тому числі ПДВ 20% - 105389,06 грн.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору, оплата за надані послуги здійснюється проміжними платежами на підставі актів здачі-приймання наданих послуг в строк не пізніше 90 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін. Остаточний розрахунок за договором замовник здійснює протягом 90 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін кінцевого акту здачі-приймання наданих послуг.

Згідно з п. 6.2 договору, здавання-приймання наданих послуг їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі-приймання послуг.

Відповідно до п.11.1 договору, договір набирає чинності з моменту його укладення і діє протягом 1 року з дати укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Позивачем виконано роботи, передбачені договором, на суму 632334,36 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), актом № 1207000089-1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року (форми КБ-2в).

Вказані акт та довідка підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, є належними доказами, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Проте, виконані позивачем роботи відповідачем оплачені не були, заборгованість відповідача складає 632334,36 грн.

Так, 14.06.2013р. між сторонами договору, у зв'язку з необхідністю реструктуризації заборгованості по договору № 1207000089 від 14.06.2013, укладено договір № 10 про реструктуризацію заборгованості, відповідно до п.1.2 якого кредитор надав боржнику відстрочку у погашенні заборгованості за договором, яка станом на 01.06.2013 становить 632334,36 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 105389,06 грн., а боржник зобов'язується погасити вказану заборгованість у порядку та строки, що визначені цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору № 10 про реструктуризацію заборгованості від 14.06.2013 боржник зобов'язався погасити заборгованість перед кредитором, що виникла на підставі договору у сумі 632334,36 грн. до 31.12.2013 року.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, між сторонами було укладено договір № 1207000089 від 04.07.2012, відповідно до умов якого відповідач (замовник) доручив, а позивач (виконавець) взяв на себе зобов'язання надати послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частина 2 ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.2.1 договору № 10 про реструктуризацію заборгованості від 14.06.2013, боржник зобов'язався погасити заборгованість перед кредитором, що виникла на підставі договору у сумі 632334,36 грн. до 31.12.2013 року.

Враховуючи викладене та п.2.1 договору № 10 про реструктуризацію заборгованості від 14.06.2013, відповідач повинен був здійснити розрахунок з позивачем за виконані у 2012р. роботи в сумі 632334,36 грн. в термін до 31.12.2013р.

Доказів оплати виконаних позивачем робіт в термін до 31.12.2013р. відповідачем суду не надано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), актом приймання будівельних робіт (форми КБ-2в, що відповідачем не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 632334,36 грн. підлягають задоволенню.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за виконані позивачем роботи, останнім нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 5924,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 18970,00 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.01.14р. по 24.04.2014р.

За обґрунтованим перерахунком суду першої інстанції розмір 3 % річних становить: 632334,36 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365*114 (к-ть днів за період з 01.01.2014р. по 24.04.2014р.) = 5924,89 грн.

З огляду на те, що за даним перерахунком розмір 3 % річних склав 5924,89 грн., то позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5924,89 грн. підлягають задоволенню.

За обґрунтованим перерахунком суду першої інстанції розмір інфляційних втрат становить: 632334,36 грн. (сума заборгованості) * 1,064 (зведений індекс інфляції за період з 01.01.2014 р. по 24.04.2014р.) - 632334,36 грн. = 40586,05 грн.

З огляду на те, що за даним перерахунком розмір інфляційних втрат склав 40586,05 грн., а позивачем заявлено про стягнення інфляційних втрат в розмірі 18970,03 грн., то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем 18970,03 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року у справі № 910/7854/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7854/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв