Постанова

від 14.08.2014 по справі 804/7465/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 р. Справа № 804/7465/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача Куприянського Б.О., представника відповідача Гребенюк О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Україна» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 № 0000032202 та № 0000042202,

ВСТАНОВИВ:

28 травня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Україна» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 №0000032202 та №0000042202.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Україна», в ході якої встановлено, що підприємством позивача не було оподатковано поворотну фінансову допомогу, що призвело до заниження показників податку на прибуток у 1 кварталі 2012 року на суму 65662,00 грн. та встановлено неправомірне віднесення підприємством до валових витрат, витрати на орендну плату за користування земельною ділянкою, надану під забудову, оскільки такі витрати, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, яка повинна бути спрямована на отримання прибутку, що на думку податкового органу, призвело до порушення вимог 14.1.36 та п. 139.1.1 Податкового кодексу України та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік у сумі 3731028,00 грн.

За результатами перевірки контролюючим органом винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 10.01.2014: № 0000042202 (форма «Р»), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 65662,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 16415,50 грн.; № 0000032202 (форма «П»), за яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за звітній податковий період: грудень 2012 року (декларація від 11.02.2013 № 9087302641) на суму 3731028,00 грн. На думку позивача, такі висновки податкового органу та винесені податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем не було отриману поворотну фінансову допомогу у перевіряємому періоді, відтак і обов'язку оподаткування суми такої допомоги у 2012 році у позивача не виникло. Що стосується включення витрат по орендній платі до валових витрат, позивач зазначає, що ним з Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва спортивно-оздоровчого та торгівельно-розважального комплексу, однак у зв'язку із відсутністю коштів для реалізації проекту будівництва, забудова земельної ділянки не здійснюється. Однак утримання орендованої земельної ділянки здійснюється позивачем саме в рамках провадження власної господарської діяльності з подальшою реалізацією в майбутньому погодженого проекту забудови.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2014 відкрито провадження в адміністративній справі № 804/7465/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2014.

Відповідач до суду надав письмові заперечення, в яких зазначив про те, що його посадовими особами проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Україна» з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої виявлено ряд порушень законодавства, зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю «АКС Україна» відповідно до наданої податкової звітності за період: грудень 2007 року - грудень 2012 року, суму отриманої фінансової допомоги від фізичної особи не було включено до складу доходу ні як фінансову допомогу, ані як безнадійну кредиторську заборгованість, чим порушено п.п. 135.5.4, п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України.

Крім того, на підставі договору оренди позивачу надано під забудову земельну ділянку комунальної власності, але упродовж періоду: з 26.11.2007 по 25.11.2012, забудова такої земельної ділянки не здійснена, відтак витрати на орендну плату за землю не можуть бути віднесені до валових витрат підприємства, що стало підставою завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток, всього у сумі 3731028,00 грн. за 2012 рік. За наведених обставин, податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.01.2014 №0000042202 ( форма «Р») та №0000032202 ( форма « П») є правомірними, а тому у суду відсутні підстави для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях проти адміністративного позову, та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «АКС Україна» (далі - ТОВ «АКС Україна») (код ЄДРПОУ 35165236) зареєстроване як юридична особа 21.05.2007, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 11.03.2014 Серія АД № 541822, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, та перебуває на податковому обліку у Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 18.12.2013 № 382/22-02/35162.

У вказаному акті податковий орган зазначив, що перевіркою повноти визначення доходів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено його заниження всього у сумі 303441,00 грн. Так, при перевірці правильності визначення валових витрат перевіркою відображення у рядку 03 Декларації «Інші доходи» показників за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 у загальній сумі 22536,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив включення до їх складу умовно нарахованих відсотків на суму поворотної фінансової допомоги, яка не повернута на кінець звітного податкового періоду.

Така поворотна фінансова допомога в розмірі 298705,98 грн. надана підприємству позивача фізичною особою ОСОБА_5 на підставі договору від 15.12.2007 № 151207.

Як зазначено в акті перевірки, таким чином 19.12.2007 виникла кредиторська заборгованість по отриманій фінансовій допомозі перед ОСОБА_5 по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» у сумі 303441,00 грн., по якій минув строк позовної давності згідно статті 256 Цивільного кодексу України.

ТОВ «АКС Україна» відповідно до наданої звітності за період грудень 2007 року - грудень 2012 року, суму отриманої фінансової допомоги від фізичної особи не було включено до складу доходу ані як фінансову допомогу, ані як безнадійну кредиторську заборгованість, чим порушено п.п. 135.5.4, п.п. 135.5 ст. 135, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, податковим органом було встановлено заниження доходів всього у сумі 303441,00 грн., у т.ч. за І квартал 2012 року у сумі 303441,00 грн..

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено їх завищення всього у сумі 3740265,00 грн.. Також проведеною перевіркою відображення показника у рядку «07 від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового періоду) року» встановлено завищення від'ємного значення у загальній сумі 2775022,00 грн., яке виникло у зв'язку з віднесенням до валових витрат суму витрат, не пов'язаних із господарською діяльністю ТОВ «АКС Україна» - орендної плати за земельну ділянку, яка передана підприємству на підставі договору від 26.11.2007 з Дніпропетровською міською радою, а така діяльність ТОВ «АКС Україна» не спрямована на отримання прибутку.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «АКС Україна»: п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 , п.п.139.1.1 п.139.1 ст.139, п.п. 135.5.4, п.п. 135.5.5 п.135.5 ст.135, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «АКС Україна» завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі - 3731028,00 грн. за 2012 рік та занижено податок на прибуток всього у сумі -65662,00 грн., у т.ч. І квартал 2012 року у сумі - 63777,00 грн.; ІІ квартал 2012 року - 1134,00 грн., ІІІ квартал 2012 року у сумі - 214,00 грн., ІV квартал 2012 року - 537,00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014:

- форми «П» №0000032202, за яким встановлено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3731028,00 грн. в декларації за грудень 2012 року ( № 9087302641 від 11.02.2013);

- форми «Р» №0000042202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 65662,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 16415,50 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та всі обставини даної справи, суд не погоджується із висновками відповідача, зробленими в акті від 18.12.2013 № 382/22-02/35162, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, між ТОВ «АКС Україна» та фізичною особою ОСОБА_5 укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 15.12.2007 № 151207, на підставі якого фізичною особою ОСОБА_5 були передані ТОВ « АКС Україна» грошові кошти у розмірі 298705,98 грн. на строк, визначений у п. 1.4 Договору.

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору від 15.12.2007 № 151207 фінансова допомога надається строком до 31.12.2008.

До вказаного договору сторонами укладені додаткові угоди: від 28.12.2008 № 1, згідно якої внесено зміни у п. 1.4 договору від 15.12.2007 № 151207 та встановлено строк повернення наданої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги до 31.12.2011; та додаткову угоду № 2 від 27.12.2011, згідно якої внесено зміни у п. 1.4 договору від 15.12.2007 № 151207 та встановлено строк повернення наданої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги до 31.12.2014.

Таким чином, сума, отримана ТОВ «АКС Україна» у розмірі 298705,98 грн. є саме поворотною фінансовою допомогою, та не може вважатися безнадійною заборгованістю в контексті ст. 159 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2. ст. 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 135 ПК України регламентовано порядок визначення доходів та їх склад.

Відповідно до п. 135.1. ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.5 п. 135.5. ст. 135 ПК України інші доходи включають, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.

Операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів.

Судом встановлено, що поворотну фінансову допомогу за договором від 15.12.2007 № 151207, позивач отримав 19.12.2007, факт надходження грошових коштів у сумі 298705,98 грн. за вказаним договором підтверджується прибутковим касовим ордером № 2 від 19.12.2007, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

У вказаний період діяли норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), відповідно до якого поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (п. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону № 334/94-ВР).

Як встановлено п. 3.1. ст. 3 Закону № 334/94-ВР, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону № 334/94-ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній бо нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 ст. 4. Закону № 334/94-ВР встановлено, що валовий доход включає, зокрема: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів (п. 4.1.6. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що якщо отримана поворотна фінансова допомога залишається неповерненою на кінець звітного періоду, в якому її отримано, то така сума повинна включатися платником податку на прибуток до складу валових доходів, що в свою чергу дає право платнику податків в подальшому при поверненні фінансової допомоги збільшити на таку суму валові витрати.

З наявних в матеріалах справи декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ «АКС Україна» вбачається, що позивачем дійсно у 2007 році не було задекларовано у якості валового доходу суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від ОСОБА_5, за договором від 15.12.2007 № 151207 у розмірі 298705, 98 грн..

Проте суд зазначає, що період податкової перевірки з питань правильності визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток ТОВ «АКС Україна» охоплює період з 01.01.2012 по 31.12.2012, тобто 2012 рік, в той час як договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 151207 укладений 15.12.2007, а сама допомога отримана підприємством 19.12.2007, тобто означені правовідносини мали місце ще у 2007 році.

Відтак, відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем валового доходу у 2012 році, через невключення до його складу суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 298705,98 грн., яка фактично була отримана у 2007 році, також як і посилання відповідача на норми Податкового кодексу України у даному випадку є недоцільними.

На підставі наведеного вище, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.01.2014 № 0000042202 (форми «Р»), за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 65662,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16415,50 грн., винесене Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, без урахування всіх обставин справи та наявних правових підстав. Таким чином, податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.01.2014 № 0000042202, є протиправним та підлягає скасуванню.

В той же час, суд відзначає, що позивач, не включивши до валових витрат у 2007 році суми отриманої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 298705,98 грн. за договором № 151207 від 15.12.2007, позбавив себе права, у випадку повернення такої допомоги, віднести таку суму до складу валових витрату у майбутньому.

Що стосується неправомірного віднесення витрат на орендну плату за користування земельною ділянкою, яке призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3731028,00 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на підставі договору оренди землі від 26.11.2007, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «АКС Україна», Дніпропетровською міською радою (орендодавцем за договором) надано ТОВ «АКС Україна» (орендарю за договором) в оренду на 25 років земельну ділянку, загальною площею 22,5623 га, за адресою: Донецьке шосе в районі Кайдацького мосту (Амур-Нижньодніпровський район), кадастровий номер 1210100000:01:236:0007, для проектування, будівництва та експлуатації спортивно-оздоровчого та торгівельно-розважального комплексу.

Як зазначає позивач, до початку будівництва ним було замовлено у ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст ДІПРОМІСТО» висновок на містобудівне обґрунтування, копія якого залучена до матеріалів справи.

Як встановлено судом та визначено умовами договору оренди від 26.11.2007 (п. 4.5. договору від 26.11.2007), за користування земельною ділянкою позивач сплачував щомісячну орендну плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 36.1., п.п. 36.2. ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктом 288.1 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно пункту 288.2 статті 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем ( п. 288.4 ст. 288 ПК України).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п. 288.5.1. п. 288.1. ст. 288 ПК України).

Так, перераховуючи до бюджету орендну плату за користування земельною ділянкою, позивач виконує умови договору оренди та свій податковий обов'язок.

Платежі з орендної плати податковим органом приймаються без зауважень.

Судом встановлено що орендована земельна ділянка, надана ТОВ «АКС Україна», для проектування, будівництва та експлуатації спортивно-оздоровчого та торгівельно-розважального комплексу, однак, як зазначив позивач, у зв'язку зі складним матеріальним становищем та відсутністю інвестиційних коштів, реалізацію проекту забудови довелося відкласти, проте орендована земельна ділянка утримується позивачем саме для здійснення в майбутньому на ній забудови та провадження власної господарської діяльності та отримання прибутку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Частиною 1 ст. 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з нормою ч. 1 ст. 43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 N742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить, зокрема, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Суд не погоджується із твердженням податкового органу стосовно того, що підприємством віднесено до валових витрат, витрати не пов'язані з господарською діяльністю - суми орендної плати за земельну ділянку, яка передана підприємству на підставі договору від 26.11.2007, оскільки така діяльність не спрямована на отримання прибутку.

Суд зазначає про те, що вказана земельна ділянка отримана позивачем в оренду для будівництва та експлуатації спортивно-оздоровчого та торгівельно-розважального комплексів саме з метою отримання прибутку, проте як встановлено судом через економічну ситуацію така діяльність поки що не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, що спростовує висновки податкового органу про здійснення негосподарської діяльності, тобто такої, що не спрямована на отримання прибутку. Крім того, суд відзначає, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана із господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Суд враховує те, що означена земельна ділянка утримується позивачем з 2007 року саме для провадження на ній своєї господарської діяльності, основною метою чого є економічний інтерес - отримання прибутку.

Аналогічна позиція висловлена і Верховним Судом України в постанові від 28.02.2011 по справі № 21-13а11, номер судового рішення в ЄДРСР 14405498).

Статтею 138 ПК України визначено склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.п. в) п.п. 138.10.4. п. 138.10 ст. 138 ПК України інші операційні витрати, що включають, зокрема інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

До складу інших витрат, у тому числі включаються: інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат (п.138.12.2 п. 138.12 ст. 138 ПК України).

Крім того, статтею 139 ПК України визначено перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Вказана стаття не містить застереження щодо неможливості віднесення до складу валових витрат витрати по сплаті орендної плати за землю.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що ТОВ «АКС Україна» правомірно включило до складу валових витрат витрати по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому податкове повідомлення - рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.01.2014 № 0000032202 ( форми «П»), за яким встановлено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3731028,00 грн. в податковій декларації за грудень 2012 року (№ 9087302641 від 11.02.2013), винесене необґрунтовано, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати з оплати судового збору у розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Україна» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2014 № 0000032202, № 0000042202 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.01.2014 № 0000032202 (форма «П»).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.01.2014 № 0000042202 (форма «Р»).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКС Україна» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп..

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений 19 серпня 2014 року.

Суддя О.В. Царікова