Постанова

від 23.04.2020 по справі 804/7465/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №804/7465/14

адміністративне провадження №К/9901/8194/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АКС Україна

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 (Головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді: Проценко О.А., Туркіна Л.П.)

у справі № 804/7465/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АКС Україна

до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю АКС Україна (далі - позивач, ТОВ АКС Україна ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпропетровська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2014 № 0000032202 та № 0000042202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2014 та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2014.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що обов`язковою умовою для включення суми поворотної фінансової допомоги до складу доходів платника податків є отримання такої фінансової допомоги саме в звітному податковому періоді. Якщо платник податку протягом звітного періоду не отримував поворотну фінансову допомогу, а така допомога була отримана ним у попередніх періодах, то відсутні підстави включати суму такої фінансової допомоги до складу доходів платника податку у звітному податковому періоді на підставі підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України. Суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку, що отримана позивачем фінансова допомога є безнадійною кредиторською заборгованістю по якій минув строк позовної давності. Судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду України, що викладені в постанові від 28.02.2011 у справі № 21-13а11, відповідно до яких збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційних ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.11.2013 по 05.12.2013 (термін проведення перевірки продовжувався на 2 робочих дні 06.12.2013 по 09.12.2012 на підставі наказу від 09.12.2013 № 455, та на два робочих дні з 10.12.2013 по 11.12.2013 на підставі наказу від 09.12.2013 № 462) на підставі направлень від 29.11.2013 № 000392, № 000393, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 150.3 статті 150 Податкового кодексу України посадовими особами відповідача була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ АКС Україна з питань правильності визначення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 18.12.2013 № 382/22-02/35165236 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 , підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ АКС Україна завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі - 3 731 028,00 грн за 2012 рік та занижено податок на прибуток всього у сумі -65662,00 грн, у т.ч. І квартал 2012 року у сумі - 63777,00 грн; ІІ квартал 2012 року - 1134,00 грн, ІІІ квартал 2012 року у сумі - 214,00 грн, ІV квартал 2012 року - 537,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 10.01.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000032202, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 731 028 грн та № 0000042202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 82 077,5 грн, в тому числі 65 662 грн - за основним платежем та 16 415,5 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ АКС Україна та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 15.12.2007 № 151207, на підставі якого фізичною особою ОСОБА_1 були передані ТОВ АКС Україна грошові кошти у розмірі 298 705,98 грн на строк, визначений у п. 1.4 Договору.

Відповідно до пункту 1.4 вказаного договору від 15.12.2007 № 151207 фінансова допомога надається строком до 31.12.2008.

До вказаного договору сторонами укладені додаткові угоди: від 28.12.2008 № 1, згідно якої внесено зміни у п. 1.4 договору від 15.12.2007 № 151207 та встановлено строк повернення наданої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги до 31.12.2011; та додаткову угоду № 2 від 27.12.2011, згідно якої внесено зміни у пункті 1.4 договору від 15.12.2007 № 151207 та встановлено строк повернення наданої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги до 31.12.2014.

Абзацом 3 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, зокрема сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

Зміст наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець пов`язує можливість збільшення валових доходів на суму поворотної фінансової допомоги з фактом її неповернення на кінець звітного періоду її отримання. Враховуючи те, що поворотна фінансова допомога була отримана позивачем у 2007 році, безпідставними є висновки податкового органу про заниження позивачем валового доходу у 2012 році, а відтак і висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині є помилковими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що включення до складу валових витрат, сум витрат, які призводять до отримання збиткового фінансового результату є неправомірним, так як зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, в наслідок чого не відповідає визначенню терміну господарська діяльність .

З такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходячи з такого.

Судами встановлено, що на підставі договору оренди землі від 26.11.2007, укладеного між Дніпропетровською міською радою та ТОВ АКС Україна , Дніпропетровською міською радою (орендодавцем за договором) надано ТОВ АКС Україна (орендарю за договором) в оренду на 25 років земельну ділянку, загальною площею 22,5623 га, за адресою: Донецьке шосе в районі Кайдацького мосту ( Амур- Нижньодніпровський район ), кадастровий номер 1210100000:01:236:0007, для проектування, будівництва та експлуатації спортивно-оздоровчого та торгівельно-розважального комплексу.

До початку будівництва позивачем було замовлено у ДП Український державний науково-дослідний інститут проектування міст ДІПРОМІСТО висновок на містобудівне обґрунтування, копія якого залучена до матеріалів справи.

Як встановлено судами та визначено умовами договору оренди від 26.11.2007 (п. 4.5. договору від 26.11.2007), за користування земельною ділянкою позивач сплачував щомісячну орендну плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Дніпропетровською ОДПІ надано лист-запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження формування від`ємного значення об`єкту оподаткування попереднього звітного податкового року задекларованого підприємством у рядку декларації 07 у сумі - 2 775 022 грн. На зазначений запит Товариство АКС Україна надало лист №06/12/13-1 від 06.12.13 відповідно до якого: формування від`ємного значення об`єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року 2 775 022 грн відбулося за рахунок включення до складу витрат у декларації з податку на прибуток підприємства суми нараховано орендної плати на землю згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного з Дніпропетровською міською райрадою згідно рішення №179/22 від 31.10.2007 (вступив в дію 26 листопада 2007 року). На підтвердження даних витрат подано: Договір оренди землі, картку рахунку по нарахуванню плати за землю.

Від`ємне значення об`єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) року у загальній сумі - 2 775 022 грн виникло внаслідок віднесення до складу витрат плати за землю згідно укладеного договору оренди земельної ділянки 26.11.2007.

Позивачем суду було надано пояснення згідно яких орендована земельна ділянка надана ТОВ АКС Україна для проектування, будівництва та експлуатації спортивно-оздоровчого та торгівельно-розважального комплексу, однак, у зв`язку зі складним матеріальним становищем та відсутністю інвестиційних коштів, реалізацію проекту забудови довелося відкласти, проте орендована земельна ділянка утримується позивачем саме для здійснення в майбутньому на ній забудови та провадження власної господарської діяльності та отримання прибутку.

Статтею 138 Податкового кодексу України визначено склад витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, які складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, відповідно до пункту в) підпункту 138.10.4. пункту 138.10 статті 138 ПК України інші операційні витрати, що включають, зокрема інші витрати операційної діяльності, пов`язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України Про наукову і науково-технічну діяльність , та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов`язковому порядку, а також інших обов`язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана із господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо. Судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Отже, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Згідно статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АКС Україна задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 скасувати.

Залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2014.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко