Постанова

від 28.08.2014 по справі 806/7260/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Житомир справа № 806/7260/13-a

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

за участі секретаря Барібан А.І., Корольової О.С.,

за участі представника відповідача Гарькавої А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень №000120621 від 22.10.2013, №000122621 від 22.10.2013 р. та №000123621 від 23.10.2013 р.,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 000120621 від 22.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 32504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8126,00 грн.; № 000122621 від 22.10.2013 року, яким донарахований податок з доходів фізичних осіб - за основним платежем - 4112,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2558,74 грн.; № 000123621 від 23.10.2013 року, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - за основним платежем - 8910,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2737,60 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що вказані рішення прийняті з порушенням податкового законодавства. Що стосується повідомлення-рішення № 000120621, то при визначенні бази оподаткування ним було взято належну митну вартість товарів, натомість інспекцією збільшено грошове зобов'язання внаслідок помилкового застосування норми податкового кодексу та зроблено висновки тільки на підставі податкових накладних та декларацій без дослідження митних декларацій. Крім того перевіркою встановлено невключення в податкові декларації коштів по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Трансагент", ТОВ "Житомирський м'ясокомбінат", ФОП ОСОБА_3, однак доказів на підтвердження проведення розрахунків з вказаними особами податковим органом не надано. Щодо повідомлення-рішення № 000123621, то при перевірці повноти нарахування та справляння податку з доходів фізичних осіб, інспекцією помилково зроблені висновки в частині відсутності підстав включення до складу витрат коштів на придбання вікна у фірми "Віндзор", оскільки такі витрати є операційними та використовувались при провадженні господарської діяльності, а доходи отримані від ТОВ "Агропромислова фірма "Україна" були включені до Книги обліку доходів і витрат після проведення остаточного розрахунку. Сума ж грошового зобов'язання, визначена в рішенні № 000122621 також є недоведеною, в зв'язку із чим всі оспорювані рішення підлягають скасуванню в судовому порядку.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, згідно поданої заяви просять справу розглянути без їх участі, та відповідно до раніше наданих в судових засіданнях пояснень та документів позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у письмовому запереченні та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 11.10.2013 року Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області було проведено документальну планову невиїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт №149-17/НОМЕР_1 від 11.10.2013 року.

На підставі вказаного акту Володарсько-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області винесено наступні податкові повідомлення-рішення: № 000120621 від 22.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 32504,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8126,00 грн (а.с.8,т.1); № 000122621 від 22.10.2013 року, яким донарахований податок з доходів фізичних осіб - за основним платежем - 4112,41 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 2558,74 грн (а.с.9, т.1); № 000123621 від 23.10.2013 року, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - за основним платежем - 8910,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2737,60 грн (а.с.10, т.1).

Вказані рішення є обгрунтованими та законними з огляду на наступне.

Як слідує з акту перевірки, сума грошового зобов'язання, виставлена в податковому повідомленні-рішенні № 000120621 від 22.10.2013 року, була сформована наступними порушеннями:

1) заниження податкових зобов'язань внаслідок порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового Кодексу України на суму 29564 грн. При перевірці податкових накладних, книги доходів та витрат, вантажно-митних декларацій по кожному випадку ввезення товару на митну територію України платником при визначенні бази оподаткування всупереч п.188.1 ст.188 ПКУ взято суму нижчу митної вартості товарів, тобто фактурну вартість (а.с.32-33, т.1).

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПКУ (у відповідній редакції), датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно абзацу 3 пункту 188.1 ст.188 ПКУ (у відповідній редакції), база оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

Частиною 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як видно з аналізу положень Митного кодексу України та "Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа" митна вартість товару та фактурна вартість товару різняться між собою та не є тотожними.

Так, згідно п.2 "Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа", затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012р. № 651, фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару. Також цим Порядком роз'яснено, що графа 42 митної декларації "Ціна товару" містить фактурну вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, що визначають вартість товару, а в графі 45 "Коригування" зазначається у валюті України митна вартість товару.

Крім того, відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України (яка фактично встановлює різницю між фактурною та митною вартістю товарів), при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати, понесені покупцем;

- належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

- роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

- відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на страхування цих товарів.

Враховуючи вищезазначені норми, в ході судового розгляду з'ясовано, що позивачем в порядку експорту було отримано згідно митних декларацій: №101000013/2011/000438, №101000013/2011/003647, №101000013/2012/000034, №101060000/2012/002693, № 101060000/2012/002717, №101060000/2012/002709, №101060000/2012/009093, № 101060000/2012/009522, №101060000/2012/010889, №101060000/2012/010882, № 101060000/2012/012669, №101060000/2012/012673, №101060000/2012/021279, № 101060000/2012/021549 ряд товарів (а.с.33-46, т.2), вартість яких була ним відображена в податковій звітності за період 2012 року (база оподаткування) за фактурною вартістю товарів (графа 42 МД), натомість відповідачем зроблено відповідний розрахунок недоплаченого податку на додану вартість з урахуванням дійсної митної вартості товарів та відповідно до вимог ПКУ, а саме в додатку 1 до акту перевірки сума недоплаченого податку за період з січня 2012 року по грудень 2012 року становить 29564,93 грн (а.с.42-44).

Будь-яких доказів оскарження встановленої митної вартості ввезених товарів позивач не надав, а отже погодився з визначеною митною вартістю. Доводи позивача про те, що податковим органом не досліджувались митні декларації при проведенні перевірки та ним застосовано невідповідну норму при визначенні бази оподаткування не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, заниження позивачем податкових зобов'язань на суму 29564 грн. є доведеним, а порушення встановленим.

2) заниження податкових зобов'язань в порушення п.187.1 ст.187 ПКУ у зв'язку з невідображенням в зобов'язаннях у податковій звітності по ТОВ "Житомирський м'ясокомбінат" вартості наданих послуг згідно п/н від 23.11.2012 року № 12 за листопад 2012 року на суму ПДВ 450 грн; по ТОВ "Трансагент" на підставі рахунків №№ 125 від 27.04.2012 року та 126 від 04.05.2012 року на суму 11783 без ПДВ за травень 2012 року; по ФОП ОСОБА_3 щодо послуг шиномонтажу наданих на підставі договору надання шинного сервісу від 01.08.2011 року б/н та податкової накладної № 25 на суму 665 грн без ПДВ (ПДВ - 133 грн) (а.с.32, т.1).

Щодо заниження податкових зобов'язань по ТОВ "Трансагент", то суд зазначає, та позивач не заперечує, що вказаному товариству в квітні та травні 2012 року були надані транспортні послуги на загальну суму 14140 грн, з якої сума ПДВ складає 2356,67 грн, оплата за надані послуги згідно банківської виписки була здійснена 22.05.2012 року (а.с.199, т.1), однак в податковій декларації за травень 2012 року вказана сума ПДВ 2356,67 грн в порушення п.187.1 ст.187 ПКУ, позивачем відображена не була (а.с.77-79, т.1).

По ТОВ "Житомирський м'ясокомбінат" сума заниження в розмірі 450 грн є також обгрунтовано дорахованою, оскільки згідно податкової накладної від 23.11.2012 року № 12 (а.с.57, т.1) були надані послуги перевезення, однак їх вартість не була відображена в декларації за листопад 2012 року (а.с. 58-60,т.1).

Щодо послуг шиномонтажу, наданих ФОП ОСОБА_3 на підставі договору надання шинного сервісу від 01.08.2011 року на загальну суму 665 грн, в тому числі ПДВ 133 грн, то вказане підтверджується звітом форми 1-ДФ за 1 кв.2012 року ОСОБА_3, який зазначив вказану суму як виплату коштів ОСОБА_2, та випискою з рахунку (а.с.211, т.1) та даний факт позивач не спростував.

Таким чином, позивачем було занижено податкових зобов'язань по вказаним контрагентам на загальну суму ПДВ 2939,67 грн (2356,67 грн +133грн. +450 грн).

Враховуючи вказане, податкове повідомлення-рішення № 000120621 від 22.10.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - за основним платежем - 32504,00 грн ( 29564 грн + 450 грн + 2356,67 грн + 133 грн) в цій частині є правомірним, а відтак і штрафна (фінансова) санкція в розмірі 8126,00 грн (п.127.1 ст.127 ПКУ) є обґрунтованою.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 000122621 від 22.10.2013 року, яким донарахований податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) - за основним платежем - 4112,41 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2558,74 грн, то донарахування було сформоване наступними порушеннями, вказаними в акті перевірки:

1) встановлено порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 ПКУ, а саме невірне відображення по податковому розрахунку форми 1-ДФ ПДФО, внаслідок чого не перераховано ПДФО до бюджету в сумі 3285,31 грн, у тому числі за 1 квартал 2012 року в сумі - 672,12 грн, за 2 квартал - 1165,75 грн, за 3 квартал - 709,86 грн, за 4 квартал - 737,64 грн (а.с.28 т.1, 32 т.2);

2) встановлено порушення пп.169.2.2 п.169.2 ст.169 ПКУ, пп.168.1.5, пп.168.1.6 п.168.1 ст.168 ПКУ, п.а) пп.168.4.5 п.168.4 ст.168 ПКУ, в результаті чого платником невірно утримано ПДФО при застосуванні соціальної пільги без відповідно, передбачених законодавством заяв на застосування соціальної пільги в період 2012 року, в результаті чого донараховано 827,10 грн, в тому числі по найманим особам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - по 241,43 грн, ОСОБА_9 в сумі 102,81 грн (а.с.30 т.1, 32 т.2).

Відповідно до пп.168.1 п.168.1 ст.168 ПКУ податковий агент (податковим агентом визнається особа, на яку покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків - п.18.1 ПКУ), який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Нормами пп.168.1.2 та п.а) пп.168.4.5 ПКУ передбачено, що ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Фізична особа, яка є податковим агентом та відповідальна за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету за місцем реєстрації в органах державної податкової служби;

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа (пп.168.4.8 ПКУ).

Таким чином, згідно вказаних норм позивач є податковим агентом та зобов'язаний своєчасно одночасно з нарахуванням заробітної плати сплачувати до бюджету ПДФО.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 порушив вимоги норм ПКУ в частині перерахування ПДФО до бюджету та визнав вказане порушення, крім того воно підтверджується податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за 1-4 квартали 2012 року, з яких видно, що сума утриманого податку за 1 квартал становить 672,12 грн, за 2 квартал - 1165,75 грн, за 3 квартал - 709,86 грн, за 4 квартал - 737,64 грн, а всього 3285,31 грн (а.с.20-23, т.2).

Отже правомірним є донарахування ПДФО податковим органом в сумі 3285,31 грн.

Що стосується порушення в частині визначення соціальних пільг, то відповідно до п.169.1 та.пп.169.2.2 ст.169 ПКУ платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, визначеної Кодексом, з метою чого подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги).

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право. Роботодавець відображає у податковій звітності всі випадки застосування або незастосування податкової соціальної пільги згідно з отриманими від платників податку заявами про застосування пільги, а також заявами про відмову від такої пільги.

Перелік таких документів та порядок їх подання визначає Кабінет Міністрів України.

Доказів наявності таких заяв від платників податку ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 позивач суду не надав, відтак він не мав права на зменшення оподатковуваного доходу на суму соціальної пільги, а тому донарахування ПДФО в сумі 827,10 грн є обґрунтованим.

Враховуючи вищевказане податкове повідомлення-рішення № 000122621 від 22.10.2013 року, яким донарахований податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) - за основним платежем - 4112,41 грн (3285,31 грн + 827,10 грн) в цій частині є правомірним, а відтак і штрафна (фінансова) санкція в розмірі 2558,74 грн є обгрунтованою.

Щодо законності податкового рішення № 000123621 від 23.10.2013 року, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - за основним платежем - 8910,40 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 2737,60 грн, то, як слідує з акту перевірки, на суму збільшення ПДФО вплинули наступні порушення:

1) в порушення пп.3.3, пп.3.6, пп.3.8, пп.3.10 п.3, п.4, п.5 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1025 "Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність" та п.177.2, п.177.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ встановлено не відображення у графі 3 книги обліку доходів і витрат фактично отриманої суми доходу від здійснення діяльності та заниження суми отриманого доходу по експортних операціях, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з ПДФО за період 2012 року в сумі 8910 грн, яка виникла за рахунок:

- заниження чистого оподатковуваного доходу відбулось за рахунок заниження отриманого доходу на суму 56905 грн без ПДВ від наступних суб'єктів господарської діяльності (а.с.20-21, т.1):

ТОВ "Євротрансекспрес", код за ЄДРПОУ 36617711, виписка банку від 07.02.2012 року на суму з ПДВ 1140 грн ( без ПДВ 950 грн) за послуги шиномонтажу;

ПАТ "Житомирський маслозавод", код за ЄДРПОУ 00182863, виписка банку від 13.02.2012 року на суму з ПДВ 8960 грн ( без ПДВ 7466,70 грн) за транспортні послуги;

АПФ "Україна", код за ЄДРПОУ 19411734, виписка банку від 21.02.2012 року на суму з ПДВ 30000 грн ( без ПДВ 25000 грн) за напівпричіп відповідно до рахунку від 12.12.2011 року;

ТОВ "Євротрансекспрес", код за ЄДРПОУ 36617711, виписка банку від 23.05.2012 року на суму з ПДВ 887 грн ( без ПДВ 739 грн) за послуги шиномонтажу;

ПАТ "Дубно молоко", код за ЄДРПОУ 05496081, виписка банку від 08.11.2012 року на суму з ПДВ 25000 грн ( без ПДВ 20833 грн) за транспортні перевезення;

ОСОБА_10 РНОКПП НОМЕР_2, виписка банку від 15.06.2012 року на суму з ПДВ 5000 грн (ПДВ 0) експорт, (у книзі обліку доходів знято ПДВ і відображено суму доходу в розмірі 4166,67 грн з ПДВ) за транспортні послуги закордон. Занижено отриманий дохід на суму 833,33 грн;

ОСОБА_10 РНОКПП НОМЕР_2, виписка банку від 20.06.2012 року на суму з ПДВ 6500 грн (ПДВ 0) експорт, (у книзі обліку доходів знято ПДВ і відображено суму доходу в розмірі 5416,67 грн з ПДВ) за транспортні послуги закордон. Занижено отриманий дохід на суму 1083,33 грн;

- завищення понесених витрат на суму 5106 грн, яка виникла за рахунок завищення понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 3714,17 грн та завищення витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату на суму 1392 грн (а.с.22-24).

Так, відповідно до п.177.2 ПКУ, об'єктом оподаткування (ПДФО) є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ПКУ),

Згідно п. 177.10 ст.177 ПКУ, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Нормами п.3.3, 3.6, 3.8, 3.10 "Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1025 зазначено, що у графі 3 такої Книги щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи. У графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу. У графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці. Графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу.

Дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік) (п.5 Порядку).

З урахуванням вказаних норм, суд робить наступні висновки.

Отже, що стосується заниження отриманих доходів, то вказане підтверджується відповідними виписками по рахунку, з яких видно, що кошти надходили, зокрема по ТОВ "Євротрансекспрес": виписка банку від 07.02.2012 року на суму з ПДВ 1140 грн за послуги шиномонтажу (а.с.181, т.1); ПАТ "Житомирський маслозавод" - виписка банку від 13.02.2012 року на суму з ПДВ 8960 грн за транспортні послуги (а.с.182, т.1); АПФ Україна - виписка банку від 21.02.2012 року на суму з ПДВ 30000 грн за напівпричіп відповідно до рахунку від 12.12.2011 року (а.с.183, т.1); ТОВ "Євротрансекспрес" - виписка банку від 23.05.2012 року на суму з ПДВ 886,80 грн за послуги шиномонтажу (а.с.200, т.1); ПАТ "Дубно молоко" - виписка банку від 08.11.2012 року на суму з ПДВ 25000 грн за транспортні перевезення (а.с.232, т.1); ОСОБА_10 - виписка банку від 15.06.2012 року на суму з ПДВ 5000 грн (а.с.205, т.1) та виписка банку від 20.06.2012 року на суму з ПДВ 6500 грн (а.с.206, т.1).

Крім того заниження підтверджується додатками 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад 2012 року (ПАТ "Дубно молоко") (а.с.60, т.1), за травень 2012 року (ТОВ "Євротрансекспрес") (а.с.79), з яких видно, що отримані доходи не відображались у звітності позивача, та оглянутою в судовому засіданні Книгою обліку доходів і витрат, в якій також не відображено доходи по вищезазначеним контрагентам.

Таким чином, є підтвердженою сума отриманого позивачем доходу в розмірі 56905 грн без ПДВ за період 2012 року.

Щодо завищення понесених витрат, то суд зазначає, що позивачем 06.06.2012 року було придбано у ТОВ фірма "Віндзор" вікно металопластикове на суму 3714,17 грн без ПДВ, згідно податкової накладної № ВЗ-0000534, що підтверджується витягом з Книги обліку (а.с.25, т.2), яке не реалізовувалось, а було використано для обладнання офісного приміщення в рахунок орендованого приміщення, а тому є операційними витратами, пов'язаними з веденням господарської діяльності згідно пояснень позивача.

Однак суд не може погодитись з даною позицію, оскільки відповідно до ст.138 ПКУ з урахуванням п.177.4 ПКУ (до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу) вказані витрати не можна віднести до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, через відсутність доказів використання даного товару в межах господарської діяльності: відсутні докази перерахунку орендної плати в рахунок поліпшення приміщення, реалізації вказаного товару та крім того, відповідно додатку 5 податкової декларації за червень 2012 року, поданої ТОВ "Віндзор", в графі покупець - ОСОБА_2 не значиться. (а.с.47, т.2).

Таким чином, є підтвердженою сума завищених витрат в розмірі 3714,17 грн без ПДВ за період 2012 року.

Щодо завищення витрат на оплату праці та нарахування на заробітну плату на суму 1392 грн, то воно виникло у зв'язку із тим, що згідно відомостей 1-ДФ позивачем нараховано зарплати 63851,57 грн за 2012 рік по 6 найманим працівникам, та фактично понесені витрати становлять 87898,07 грн, в той час як перевіркою встановлено фактично понесених витрат на оплату праці в розмірі 89289 грн.

Судом встановлено, що Фондом соціального страхування від нещасних випадків ОСОБА_2 віднесено до 33 класу професійного ризику та згідно п.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року розмір єдиного внеску (ЄСВ) для нього становить 37,66% від нарахованої заробітної плати.

Таким чином, фактично понесені витрати складаються з нарахованої зарплати та ЄСВ: 63851,57 грн (що підтверджується даними звіту 1-ДФ (а.с.20-23, т.2) + ЄСВ 24046,50 грн (63851,57 грн х 37,66%) та дорівнюють 87 898,07 грн. Однак, як встановлено судом під час огляду Книги обліку доходів і витрат та підтверджується витягом з неї (а.с.24, т.2) фактично понесені витрати позивачем зазначені в розмірі 89288,92 грн, відтак різниця становить 1392 грн (89288,92 грн - 87 898,07 грн), а тому обґрунтованою є сума завищених витрат в розмірі 1392 грн за період 2012 року.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення № 000123621 від 23.10.2013 року, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - за основним платежем - 8910,40 грн в цій частині є правомірним, відтак і штрафні санкції в розмірі 2737,60 грн є також правомірними.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивачем не було надано до суду беззаперечних доказів своїх вимог, а тому за таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень №000120621 від 22.10.2013 року, №000122621 від 22.10.2013 року та №000123621 від 23.10.2013 року, а відтак і їх скасування.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

В позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 03 вересня 2014 р.