Постанова

від 17.09.2014 по справі 2а-2595/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 17 вересня 2014 року           2а-2595/10/1070 Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративну справу  за позовом  Білоцерківського районного споживчого  товариства до Білоцерківської об'єднаної державної  податкової інспекції  Головного управління Міндоходів у Київській області  про визнання протиправним та скасування податкового рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.06.2009 №0002610235/2062, в с т а н о в и в: До Київського окружного адміністративного суду звернулось  Білоцерківське районне споживче товариство з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної  податкової інспекції у Київській області   про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.06.2009 №0002610235/2062. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами перевірки господарської одиниці – магазину       №       1, що знаходиться по вул. Колгоспна, 5 в с.       Грибінка, фахівцями податкової інспекції в присутності позивача складено Акт від       26.05.2009р. №1666/1000/23/30353151. У ході зазначеної перевірки встановлено порушення порядку програмування  найменувань  товару в РРО  та  невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО, у розмірі  1051,26      грн. На підставі зазначеного акта перевірки та п. 6 ст.17, ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контролюючим органом було ухвалено рішення від   16.06.2009р.  про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 5341,30 грн. Позивач вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.06.2009р. №0002610235/2062 прийняте з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення правопорушень є помилковими, тому звернувся з даними позовом до суду.           У судове засідання 17 вересня 2014 року представник позивача не з'явився, про дату, час  та місце розгляду справи був  повідомлений належним чином, 16  вересня  2014 року   позивачем  надано суду клопотання  про розгляд справи  без участі  представника  позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 17 вересня 2014 року   на адресу суду  надійшло клопотання відповідача про розгляд  справи у відсутності представника відповідача в порядку письмового провадження, в якому зазначено,  що відповідач проти позову  заперечує у  повному обсязі. Наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.  Дослідивши наявні матеріали справи, керуючись статтями 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  суд вважає, що позов  не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Білоцерківське районне споживче товариство  зареєстроване  як юридичну особу  Відділом державної реєстрації  Виконавчого комітету  Білоцерківської міської ради  25.04.1999  року, ідентифікаційний код 30353151, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Вокзальна, 87. Працівниками ДПА Київської області, відповідно до вимог  статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» 26.05.2009 року  було здійснено перевірку господарської одиниці позивача  – магазину       №       1, що знаходиться по вул.       Колгоспна,       5 в с.       Грибічка, У ході зазначеної перевірки встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті РРО, у розмірі 1      051,26       грн. та порушення порядку програмування найменувань товару в РРО. За результатами перевірки  було  складено Акт перевірки  дотримання суб'єктами господарювання  порядку  проведення  розрахунків  за товари (послуги) , регулювання  обігу готівки, наявності торгових патентів  і ліцензій  №1666/1000/23/30353151  від 26.05.2009 року.  На підставі зазначеного акта перевірки та п.      6 ст. 17, ст.    22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"  відповідачем  було ухвалено рішення від    16.06.2009 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 5       341,30       грн. (17,00       грн. х 5 + 1      051,26       грн. х 5). Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну  податкову службу  в Україні», органи державної  податкової служби  у випадках,  в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів. Статтею 15  та ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій  у сфері  торгівлі, громадського харчування  та послуг»  від 06.07.1995 року №265/95-ВР зі змінами та доповненнями, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Підстави та порядок  проведення  планових  та позапланових виїзних  перевірок  своєчасності, достовірності, повноти  нарахування  і сплати  податків  та зборів  (обов'язкових платежів)  визначені  ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Тобто, стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»  хоч і містить  частину 7, якою визначено, що  позаплановими  перевірками  вважаються  перевірки  в межах повноважень податкових органів, визначених законами України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а в інших випадках     — за рішенням суду, але  вона не визначає  підстави  та порядок проведення  планових  та позапланових  перевірок  суб'єктів  господарювання, що застосовують  реєстратори  розрахункових операцій. Так, за змістом ч. 7 ст. 11 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від   04.12.1990р. №509-ХІІ (далі - Закон № 509-XII) перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вважаються позаплановими перевірками. Це, у свою чергу, означає, що на такі (як планові, так і позапланові) перевірки поширюються "процедурні" правила проведення позапланових перевірок, передбачені ст.       11 Закону №     509-XII. Тому, посадові особи податкового органу мають право приступити до проведення як планових, так і позапланових перевірок РРО за умови надання суб'єкту господарювання під розписку направлення на перевірку та копії наказу керівника податкового органу про проведення перевірки. При цьому обидва документи має бути оформлено відповідно до вимог, установлених ст.  112  Закону № 509-XII. Також слід зазначити, що, встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст.   112 Закону №509-XII одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з ч.   2 цієї статті ненадання посадовими особами органу державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в частині першій, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки. Як вбачається з матеріалів справи фахівці відповідача  були допущені до перевірки, результати якої викладені у акті перевірки. При цьому будь – які заперечення з приводу зроблених в акті висновків позивачем зроблено не було, як і не підписано власне сам акт перевірки, який відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №       327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від       22.12.2010 №984), є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Крім того, продавцем позивача власноручно складено опис фактичної наявності коштів, згідно якого сума готівки в національній валюті склала 1289,00    грн., з яких 682,85  грн. - "виручка за вчорашній день", а згідно акту перевірки сума, зазначена у денному звіті РРО, склала 237,74       грн.   Відповідно до  п. 11  та п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня та  проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.           Доказів відсутності порушень п. 11  та п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", позивачем суду  не надано. Відповідно до вимог  ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , у  разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність. Отже, відповідачем, згідно до вимог  ст. 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача була правомірно  застосована фінансова  санкцій  у  п'ятикратному розмірі суми на яку  виявлено  невідповідність, а саме  у розмірі 5089  грн. 50 коп.   (1      051,26       грн х 5 = 5256грн. 30 коп.). Згідно з п. 6  ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості. Отже, згідно з вимогами  п. 6  ст. 17  Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відповідачем до позивача була застосована фінансова  санкцій  у  розмірі  п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян,  а саме у розмірі 85 грн. (17 х 5 = 85 грн.). Таким чином, відповідач, на підставі зазначеного акта перевірки та п.       6 ст.       17, ст.       22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"   правомірно  було ухвалено рішення від      16.06.2009р. про застосування до відповідача фінансових санкцій у розмірі 5 341,30 грн. (17,00 грн. х 5 +       1051,26 грн. х 5). Крім того, судом враховано, що  відповідно до Постановою Київського окружного адміністративного суду  від 16 грудня 2009 року по справі №2-а-9184/09/1070  з  Білоцерківського районного споживчого  товариства  стягнуто  штрафні санкції  у сумі  5341грн. 30 коп., які застосовані до нього Рішенням  про застосування штрафних (фінансових)  санкцій від 16.06.2009 року №0002610235/2062 Ухвалою Вищого  адміністративного суду України  від  24 червня 2014 року у справі №К/9991/1191/11, касаційну скаргу   Білоцерківського  районного споживчого  товариства  відхилено, постанову Київського окружного адміністративного суду  від 16 грудня  2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 року  по справі №2а-9184/09/1070- залишено без змін.           Отже, Постановою Київського окружного адміністративного суду  від 16 грудня 2009 року по справі №2-а-9184/09/1070  на сьогоднішній день набрала законної сили. Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України,  обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Отже, судом встановлено, що Постановою Київського окружного адміністративного суду  від 16 грудня 2009 року по справі №2-а-9184/09/1070  з  Білоцерківського районного споживчого  товариства  стягнуто  штрафні санкції  у сумі  5341грн. 30 коп., які застосовані до нього Рішенням  про застосування штрафних (фінансових)  санкцій від 16.06.2009 року №0002610235/2062. Крім того, вказаною постановою  встановлено правомірність  застосування  до позивача  штрафних (фінансових) санкцій  в сумі 5341, 30 грн. Згідно ст.255 КАС України,  постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.  Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін. Таким чином, Рішенням  про застосування штрафних (фінансових)  санкцій від 16.06.2009 року №0002610235/2062 винесено згідно норм чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення  про застосування штрафних санкцій  та нарахування пені  за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску  від 25.03.2014 року №0001601701, а отже оскаржуване рішення є обґрунтованим і повністю відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин, позовні вимоги Білоцерківського  районного  споживчого товариства   задоволенню не підлягають. Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони  - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні. Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: У задоволенні  позову Білоцерківського районного споживчого  товариства до Білоцерківської об'єднаної державної  податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області   про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 16.06.2009 №0002610235/2062- відмовити. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя:                                                                      Лиска І.Г.