Постанова

від 15.09.2014 по справі 817/2146/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2146/14

15 вересня 2014 року 18год. 23хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Вавелюк А.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1

відповідача: представник Кузьмич Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 до Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання неправомірними дій відповідача щодо коригування податкової звітності СПД ОСОБА_4 у електронних базах податкової звітності по податку на додану вартість за травень, червень, липень, грудень 2013 року, яке відбулося на підставі акту невиїзної позапланової перевірки №112/1745/НОМЕР_1 від 01.07.2014 р., в тому числі, щодо виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені СПД ОСОБА_4 у податковій декларації з податку на додану вартість за травень, червень, липень, грудень 2013 року.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій той просив, крім зазначених вище вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення №0001311745 від 15 липня 2014 р. про збільшення ФОП ОСОБА_4 суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 10 184,90 грн. (в тому числі 9259 грн. основного зобов'язання та 925,9 грн. штрафної санкції). Заява була судом прийнята.

В основу виявлених порушень покладено дані акту перевірки про неправомірне віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів по безтоварним операціям, до податкового кредиту. Такі висновки податкового органу побудовані на твердженні про відсутність первинних документів по господарським операціям у позивача, що свідчить про нереальність відповідних операцій. Також висновки ДПІ у м. Рівному ґрунтуються на актах перевірки контрагентів позивача, за результатами яких, зокрема, суми податку на додану вартість контрагентів позивача внаслідок їх не підтвердження були виключені з податкових зобов'язань, чим спричинено, на думку податкового органу, завищення суми податкового кредиту позивача. Крім того, в ході перевірки відповідач також дійшов до висновку про безтоварність деяких операцій позивача з продажу товарно-матеріальних цінностей для своїх контрагентів. За наслідками цього податковим органом було виключено суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які самостійно визначені позивачем у власних декларацій по таким операціям. Таким чином, за результатами перевірок СПД ОСОБА_4 зроблений висновок, що правочини позивача з деякими контрагентами здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, а отже формування податкового кредиту та податкових зобов'язань здійснено позивачем неправомірно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про відсутність у платника податків первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували правомірність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами, а також про їх ненадання ревізору під час проведення перевірок, є не тільки надуманими та суперечливими, а й безпідставними, оскільки в бухгалтерському обліку позивача міститься повний та необхідний пакет первинних бухгалтерських документів, які відповідно до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факти товарності та законності господарських операцій позивача з контрагентом. З таких підстав СПД ОСОБА_4 просив скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення та визнати неправомірними дії відповідача щодо коригування його звітності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково зазначив, що покликання податкового органу на не надання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів, договорів, тощо є безпідставним, оскільки, всі документи СПД ОСОБА_4 було надано. Так, ревізорам були представлені договори, накладні, податкові накладні, акти наданих послуг повною мірою розкривають суть здійснюваних операцій та дають можливість встановити їх реальність, платність та товарність. Однак, незважаючи на фактичне надання таких документів, відповідачем було внесено запис про їх ненадання позивачем під час перевірки з не зрозумілих підстав. При цьому, СПД ОСОБА_4 після отримання акту перевірки, разом із запереченнями повторно подав усі первинні бухгалтерські документи, про які в акті перевірки міститься згадка як ненадані, однак, вказані документи, які і самі заперечення, відповідачем залишено поза увагою. За таких обставин, представник позивача вважає, що висновки податкового орану зроблені без врахування первинних фінансових документів позивача, що належним чином підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами, їх аналізу та дослідження, без надання належної оцінки усім обставинам, тому є помилковими та ґрунтуються суто на припущеннях відповідача, які не можуть слугувати підставою для корегування даних податкової звітності позивача, а також для донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду письмові заперечення проти адміністративного позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнає, та зазначає, що господарські операції позивача з придбання та продажу товарів за участі деяких його контрагентів не підтверджуються відповідними первинним бухгалтерськими документами. Відтак, на думку відповідача, господарські операції, які здійснювались протягом перевіряємого періоду ФОП ОСОБА_4 з наведеними в актах перевірки суб'єктами господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є безтоварними. Таким чином, перевіркою позивача встановлено проведення безтоварних операцій, що не підтвердженні відповідними первинним бухгалтерськими документами, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, відтак позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з його контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Так, внаслідок безтоварних операцій позивача завищено задекларовані суми податкового кредиту: за травень 2013 р. на суму 80974,25 грн., за червень 2013р. на суму 135269,43 грн., за липень 2013 р. на суму 133640,24 грн., за грудень 2013 р. на суму 64039,47 грн.; а також завищено суми податкових зобов'язань: за травень 2013 р. на суму 81042,26 грн., за червень 2013 р. на суму 120955,06 грн., за липень 2013 р. на суму 136542,47 грн., за грудень 2013 р. на суму 66076,34 грн. З таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог за їх безпідставністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, враховуючи таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є суб'єктом господарської діяльності, який зареєстрований як фізична особа - підприємець 02.03.2010 року Виконавчим комітетом Рівненської міської Ради, з 03.03.2010 року взятий на податковий облік у органах державної податкової служби, зареєстрований як платник податку на додану вартість з 14.01.2013 року (свідоцтво № 200101931 від 14.01.2013 р.). Для здійснення господарської діяльності позивачем використовувалися орендовані основні засоби. Так, зокрема, згідно з договором № 6 про оренду нежитлового приміщення та прилеглої території від 05 лютого 2013 року, позивач орендує склад будівельних матеріалів площею 1000 кв. м за адресою АДРЕСА_1. Крім того, згідно з договором відповідального зберігання від 04.04.2013 р. укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», позивачем використовувались відповідні спеціальні ємкості для збереження паливо-мастильних операцій. Також, для забезпечення транспортування придбаних-проданих товарів, позивач відповідно до договору від 10.01.2013 р. про надання транспортних послуг користувався послугами перевізника - ПП «Інформаційно-консалтингова група», про надання таких послуг періодично складися акти здачі-прийняття послуг.

У червні 2014 року відповідно до наказу Державної податкової інспекції у м. Рівному № 467 від 18.06.2014 року, посадовою особою податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку СПД ОСОБА_4 (код НОМЕР_1), з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2013р., квітень 2013 р., травень 2013 р., червень 2013 р., липень 2013 р., грудень 2013 р., за наслідками якої складено акт перевірки №112/1745/НОМЕР_1 від 01.07.2014 р. (т.1 а.с.6-42).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення СПД ОСОБА_4 п.185.1, ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення задекларованих сум податкового кредиту:

за квітень 2013 р. на суму 9259 грн., за травень 2013 р. на суму 80974,25 грн., за червень 2013 р. на суму 135269,43 грн., за липень 2013 р. на суму 133640,24 грн., за грудень 2013 р. на суму 64039,47 грн.; а також завищення сум податкових зобов'язань: за травень 2013 р. на суму 81042,26 грн., за червень 2013 р. на суму 120955,06 грн., за липень 2013 р. на суму 136542,47 грн., за грудень 2013 р. на суму 66076,34 грн. При цьому, як вбачається за акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на доводах посадових осіб про ненадання до перевірки позивачем первинних бухгалтерських документів, а також на припущенні, що правочини, укладені між позивачем і ТОВ «РЕКЛАМНО-ВИРОБНИЧИЙ ДІМ «АПХІЛ» (код за ЄДРПОУ 36588639), ФОП ОСОБА_5, (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3) є нікчемними, тобто здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки перевіркою контрагентів позивача не виявлено документів, за якими відбувався рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують оприбуткування та відвантаження контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей. Це свідчить про перерахування позивачем коштів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та уникнення сплати податків до бюджету. Тому, на думку податкового органу, правочини, укладені з вказаними контрагентами, суперечать приписам ч.1 та ч.5 ст.103 та в порушення ст. 228 Цивільного кодексу України вказані угоди мають ознаки нікчемності, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0001311745 від 15 липня 2014 р., яким ФОП ОСОБА_4 донараховано податкові зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» у сумі 10 184,90 грн. (в тому числі 9259 грн. основного зобов'язання та 925,9 грн. штрафної санкції) (т.1 а.с.57).

Крім того, податковим органом проведено коригування податкової звітності СПД ОСОБА_4 у електронних базах податкової звітності по податку на додану вартість за травень, червень, липень, грудень 2013 року (т.3 а.с.42-51).

Оцінюючи правомірність його винесення податкового повідомлення - рішення, суд зазначає таке.

Так, в акті перевірки вказується на ненадання до перевірки первинних бухгалтерських документів, договорів, тощо. Однак, в даному разі суд звертає увагу, що обумовлена перевірка є невиїзною документальною перевіркою, про що згадується і у самому акті перевірки. Відтак, податковий орган з метою проведення перевірки у такий спосіб мав би надіслати відповідний запит із чітким переліком документів, які на його думку мають бути обревізовані. Водночас, як вбачається із пояснень позивача, всі документи, які вимагав податковий орган від нього, ФОП ОСОБА_4 було надано. Однак, незважаючи на фактичне надання таких документів, відповідачем було внесено запис про їх ненадання позивачем під час перевірки з не зрозумілих для на те підстав.

Відповідно до абз. 2 п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. В той же час, з огляду на вимоги абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України, строк для подання заперечень складає п'ять робочих днів з дня отримання акта перевірки.

У той же час судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 після отримання акту перевірки у межах строку, визначеного ст. 44 Податкового кодексу України, разом із запереченнями повторно подав усі первинні бухгалтерські документи, про які в акті перевірки міститься згадка як ненадані, однак вказані документи, які і самі заперечення, відповідачем залишено поза увагою. Вказані обставини підтверджуються запереченнями позивача на акт перевірки №112/1745/НОМЕР_1 від 01.07.2014 р., які містять відмітку про отримання 07 липня 2014 р. їх відповідачем.

Тому суд приходить до висновку, що первинні документи, які були подані позивачем 07 липня 2014 р. (після 05 та 06 липня 2014 р., які є вихідними днями) разом із запереченнями на акт перевірки є поданими вчасно та мали бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття ним будь-яких рішень та дій.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, самостійно задекларовані позивачем податкові зобов'язання та податковий кредит в травні, червні, липні, грудні 2013 року є результатом господарських операцій СПД ОСОБА_4 з приводу купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей/послуг за участі наступних суб'єктів господарської діяльності: ТОВ «Волинський екологічний продукт» (код ЄДРПОУ 38370918), ПП «ТК «Укр-Петроль» (код ЄДРПОУ 36905994), ТОВ «УКРБУДРЕММОНТАЖ ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 35776584), ТОВ «СТИЛЬ-ДЕКОР» (код ЄДРПОУ 22579791), ПП «ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСАЛТИНГОВА ГРУПА» (код ЄДРПОУ 36171099), ФОП ОСОБА_6 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3), ПВКФ «ФІАЛКА» (код ЄДРПОУ 30207687), ФОП ОСОБА_8 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4), ТОВ «КАПІТАЛІНВЕСТБУД-77» (код ЄДРПОУ 36121425), ФОП ОСОБА_9 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5), (код ЄДРПОУ 35504893), ПП «ФЕРОЛЮКС» (код ЄДРПОУ 36597931), ФОП ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), ФОП ОСОБА_10 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6), ППФ «ПОЛІССЯ-ЕКСПЕРТ» (код ЄДРПОУ 31580682), ТОВ «ЯКІСТЬ І БУДІВНИЦТВО» ( код ЄДРПОУ 38288436), ПП «ВЕСТІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 36771058), ТОВ «РЕКЛАМНО-ВИРОБНИЧИЙ ДІМ «АПХІЛ» (код ЄДРПОУ 36588639), ПП «Технопрофіль» ( код ЄДРПОУ 31211278).

Так, аналізуючи діяльність позивача в розрізі його операцій з окремим контрагентами, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 було укладено Договір поставки будівельних матеріалів № 05-04 від 09 лютого 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_9 поставляла для ФОП ОСОБА_4 будівельні матеріали в найменуванні, кількості та за ціною згідно замовлень на постачання. Поставка будівельних матеріалів згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № 7 від 31 травня 2013 року на суму 100 грн., Податковою накладною № 7 від 31 травня 2013 року на суму 100 грн., Видатковою накладною № РН-00004 від 26 червня 2013 року на суму 58344,00 грн., Податковою накладною № 4 від 26 червня 2013 року на суму 58344,00 грн., Видатковою накладною № РН-00006 від 27 червня 2013 року на суму 50200,00 грн., Податковою накладною № 6 від 27 червня 2013 року на суму 50200,00 грн., Видатковою накладною № РН-00007 від 27 червня 2013 року на суму 45632 грн., Податковою накладною № 7 від 27 червня 2013 року на суму 45632 грн., Видатковою накладною № РН-000047 від 12 грудня 2013 року на суму 34500,00 грн., Податковою накладною № 47 від 12 грудня 2013 року на суму 34500,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000052 від 23 грудня 2013 року на суму 59934,00 грн., Податковою накладною № 52 від 23 грудня 2013 року на суму 59934,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000056 від 27 грудня 2013 року на суму 53144,40 грн., Податковою накладною № 56 від 27 грудня 2013 року на суму 53144,40 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Капіталінвестбуд-77» було укладено: Договір поставки № 03/06/13 від 03 червня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ТОВ «Капіталінвестбуд-77» товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості та за ціною згідно видаткових накладних; Договір поставки № 10 від 10 червня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ТОВ «Капіталінвестбуд-77» товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості та за ціною згідно видаткових накладних. Поставка товарно-матеріальних цінностей згідно даних Договорів підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № РН-00012 від 24 червня 2013 року на суму 2850,50 грн., Податковою накладною № 12 від 24 червня 2013 року на суму 2850,50 грн., Видатковою накладною № РН-00013 від 25 червня 2013 року на суму 48595,37 грн., Податковою накладною № 13 від 25 червня 2013 року на суму 48595,37 грн., Видатковою накладною № РН-00015 від 26 червня 2013 року на суму 45913,99 грн., Податковою накладною № 15 від 26 червня 2013 року на суму 45913,99 грн., Видатковою накладною № РН-00017 від 27 червня 2013 року на суму 44471,00 грн., Податковою накладною № 17 від 27 червня 2013 року на суму 44471,00 грн., Видатковою накладною № 9 від 19 грудня 2013 року на суму 84546,00 грн., Податковою накладною № 9 від 17 грудня 2013 року на суму 35046,00 грн. та Податковою накладною № 7 від 10 грудня 2013 року на суму 49500,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Полісся-Експерт» було укладено Договір поставки № б/н від 31 травня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ПП «Полісся-Експерт» вікна металопластикові. Поставка вікон металопластикових згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № 18 від 31 травня 2013 року на суму 27 000,00 грн. та Податковою накладною № 18 від 31 травня 2013 року на суму 27000,00 грн.

Крім того, між ФОП ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинський екологічний продукт» було укладено Договір поставки № 11/01-1 від 11 січня 2013 року, на підставі якого ТОВ «Волинський екологічний продукт» поставляло для ФОП ОСОБА_4 продовольчу продукцію. Поставка продовольчої продукції згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № РН-0000838 від 03 травня 2013 року на суму 26163,47 грн., Податковою накладною № 9 від 03 травня 2013 року на суму 26163,47 грн., Видатковою накладною № РН-0000839 від 08 травня 2013 року на суму 1979,38 грн., Податковою накладною № 18 від 08 травня 2013 року на суму 1979,38 грн., Видатковою накладною № РН-0000840 від 10 травня 2013 року на суму 2201,23 грн., Податковою накладною № 32 від 10 травня 2013 року на суму 2201,23 грн., Видатковою накладною № РН-0000841від 16 травня 2013 року на суму 9208,35 грн., Податковою накладною № 84 від 16 травня 2013 року на суму 9208,35 грн., Видатковою накладною № РН-0000843 від 13 травня 2013 року на суму 13011,82 грн., Податковою накладною № 38 від 13 травня 2013 року на суму 13011,82 грн., Видатковою накладною № РН-0000842 від 17 травня 2013 року на суму 18977,79 грн., Податковою накладною № 114 від 17 травня 2013 року на суму 18977,79 грн., Видатковою накладною № РН-0000844 від 21 травня 2013 року на суму 7173,37 грн., Податковою накладною № 139 від 21 травня 2013 року на суму 7173,37 грн., Видатковою накладною № РН-0000845 від 23 травня 2013 року на суму 2636,58 грн., Податковою накладною № 161 від 23 травня 2013 року на суму 2636,58 грн., Видатковою накладною № РН-0000952 від 15 червня 2013 року на суму 62,71 грн., Податковою накладною № 85 від 15 червня 2013 року на суму 62,71 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000110 від 15 червня 2013 року, Видатковою накладною № РН-0000949 від 18 червня 2013 року на суму 3147,35 грн., Податковою накладною № 99 від 18 червня 2013 року на суму 3147,35 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000111 від 18 червня 2013 року, Видатковою накладною № РН-0000964 від 02 липня 2013 року на суму 3532,11 грн., Податковою накладною № 17 від 02 липня 2013 року на суму 3532,11 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000281 від 02 липня 2013 року, Видатковою накладною № РН-0001107 від 10 липня 2013 року на суму 12,38 грн., Податковою накладною № 39 від 02 липня 2013 року на суму 12,38 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000280 від 10 липня 2013 року, Видатковою накладною № РН-0001106 від 23 липня 2013 року на суму 445,13 грн., Податковою накладною № 100 від 23 липня 2013 року на суму 445,13 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000278 від 23 липня 2013 року, Видатковою накладною № РН-0001044 від 30 липня 2013 року на суму 1503,83 грн., Податковою накладною № 117 від 23 липня 2013 року на суму 1503,83 грн., Товарно-транспортною накладною № 0000000279 від 30 липня 2013 року. Продукти харчування, які попередньо були придбані у ТОВ «Волинський екологічний продукт», в подальшому були реалізовані позивачем іншим фізичним особам, що підтверджується відповідними видатковими накладними та податковими накладними виписаними для ОСОБА_11, ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_5

Поряд з тим, між ФОП ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» було укладено Договір поставки № 717 від 01 квітня 2013 року, на підставі якого ТОВ «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» поставляло для ФОП ОСОБА_4 паливно-мастильні матеріали. Поставка паливно-мастильних матеріалів згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Податковою накладною № 3026 від 31 травня 2013 року на суму 28483,00 грн., Податковою накладною № 3025 від 31 травня 2013 року на суму 18569,81 грн., Податковою накладною № 2763 від 31 травня 2013 року на суму 35834,58 грн., Податковою накладною № 2612 від 31 травня 2013 року на суму 214337,29 грн., Видатковою накладною № 1749 від 31 травня 2013 року на суму 24200,00 грн., Податковою накладною № 1749 від 31 травня 2013 року на суму 24200,00 грн., Податковою накладною № 1580 від 31 травня 2013 року на суму 34338,82 грн., Податковою накладною № 1331 від 30 червня 2013 року на суму 46488,42 грн., Податковою накладною № 1344 від 30 червня 2013 року на суму 139984,56 грн., Податковою накладною № 1345 від 30 червня 2013 року на суму 66391,99 грн., Податковою накладною № 3156 від 30 червня 2013 року на суму 137515,89 грн., Податковою накладною № 2339 від 31 липня 2013 року на суму 143414,33 грн., Податковою накладною № 2338 від 31 липня 2013 року на суму 231396,40 грн., Податковою накладною № 2579 від 31 липня 2013 року на суму 86081,16 грн. Водночас, суд звертає увагу, що згідно договору відповідального зберігання від 04.04.2013 р. укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Торгівельна компанія «Укр-Петроль», позивачем у названого використовувались відповідні спеціальні ємкості для збереження паливо-мастильних операцій. Відтак, отримання паливо-мастильних матеріалів за вище вказаним договором здійснювалось одномоментно з їх передачею на відповідальне зберігання, тобто без фактичного їх переміщення, що підтверджено актами ППМ №1 від 31.05.2013 р., №2 від 30.06.2013 р., №3 від 31.07.2013 р. прийому передачі на зберігання ППМ.

Крім того, між ФОП ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Якість і будівництво» було укладено Договір поставки № б/н від 31 травня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ТОВ «Якість і будівництво» товарно-матеріальні цінності. Поставка товарно-матеріальних цінностей згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № 17 від 31 травня 2013 року на суму 30100,00 грн. та Податковою накладною № 17 від 31 травня 2013 року на суму 30100,00 грн.

Також судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу № 10-09 від 10 вересня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_6 поставляв для ФОП ОСОБА_4 товарно-матеріальні цінності. Поставка товарно-матеріальних цінностей згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № РН-000001 від 02 грудня 2013 року на суму 57384,00 грн., Податковою накладною № 1 від 02 грудня 2013 року на суму 57384,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000002 від 04 грудня 2013 року на суму 49137,60 грн., Податковою накладною № 2 від 04 грудня 2013 року на суму 49137,60 грн., Видатковою накладною № РН-0000003 від 05 грудня 2013 року на суму 56324,40 грн., Податковою накладною № 3 від 05 грудня 2013 року на суму 56324,40 грн., Товарно-транспортною накладною № 12-1 від 1 грудня 2013 року, Товарно-транспортною накладною № 12-2 від 4 грудня 2013 року, Товарно-транспортною накладною № 12-2/1 від 4 грудня 2013 року, Товарно-транспортною накладною № 12-3 від 5 грудня 2013 року, Товарно-транспортною накладною № 12-9 від 18 грудня 2013 року,

Крім того, між ФОП ОСОБА_4 та Приватною Виробничо-комерційною фірмою «ФІАЛКА» було укладено Договір поставки № 15-01/13 від 15 лютого 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ПВКФ «ФІАЛКА» будівельні матеріали. Поставка будівельних матеріалів згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № 2 від 08 травня 2013 року на суму 10000,00 грн., Податковою накладною № 2 від 08 травня 2013 року на суму 10000,00 грн., Видатковою накладною № 6 від 13 травня 2013 року на суму 15000,00 грн., Податковою накладною № 6 від 13 травня 2013 року на суму 15000,00 грн., Видатковою накладною № 8 від 18 травня 2013 року на суму 20000,00 грн., Податковою накладною № 8 від 18 травня 2013 року на суму 20000,00 грн., Видатковою накладною № 16 від 31 травня 2013 року на суму 20000,00 грн. та Податковою накладною № 16 від 31 травня 2013 року на суму 20000,00 грн.

Також між ФОП ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Інформаційно-консалтингова група» було укладено:

- Договір поставки товару № ДГ-0000013 від 10 січня 2013 року, на підставі якого ПП «Інформаційно-консалтингова група» поставляла для ФОП ОСОБА_4 паливно-мастильні матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно заявок, що підтверджується: Видатковою накладною № РН-0000027 від 05 липня 2013 року на суму 17000,00 грн. та Податковою накладною № 304 від 05 липня 2013 року на суму 17000,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000029 від 11 липня 2013 року на суму 37500,00 грн. та Податковою накладною № 503 від 11 липня 2013 року на суму 37500,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000030 від 16 липня 2013 року на суму 48168,00 грн. та Податковою накладною № 801 від 16 липня 2013 року на суму 48168,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000032 від 23 липня 2013 року на суму 53470,00 грн. та Податковою накладною № 1112 від 16 липня 2013 року на суму 53470,00 грн.;

- Договір поставки № 17-02/13 від 31 травня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ПП «Інформаційно-консалтингова група» будівельні матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно заявок. Поставка будівельних матеріалів згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № 5 від 13 травня 2013 року на суму 18156,00 грн., Податковою накладною № 5 від 13 травня 2013 року на суму 17000,00 грн., Видатковою накладною № 20 від 31 травня 2013 року на суму 6844,00 грн. та Податковою накладною № 20 від 31 травня 2013 року на суму 6844,00 грн.; Видатковою накладною № РН-0000045 від 25 червня 2013 року на суму 59900,00 грн. та Податковою накладною № 45 від 25 червня 2013 року на суму 59900,00 грн.;

- Договір про надання автотранспортних послуг № б/н від 10 січня 2013 року та Договір про надання автотранспортних послуг № ДГ-18 від 04 січня 2013 року, на підставі яких ПП «Інформаційно-консалтингова група» надавало для ФОП ОСОБА_4 автотранспортні послуги. Надання автотранспортних послуг згідно даного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000152 від 26 червня 2013 року на суму 54000,00 грн., Податковою накладною № 47 від 26 червня 2013 року на суму 54000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000153 від 27 червня 2013 року на суму 42718,00 грн., Податковою накладною № 48 від 27 червня 2013 року на суму 42718,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00010/2 від 06 липня 2013 року на суму 56700 грн., Податковою накладною № 309 від 06 липня 2013 року на суму 56700грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000059 від 30 липня 2013 року на суму 28615 грн., Податковою накладною № 1307 від 30 липня 2013 року на суму 28615 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-І00030 від 20 грудня 2013 року на суму 4000,00 грн., Податковою накладною № 30 від 20 грудня 2013 року на суму 4000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-І00033 від 23 грудня 2013 року на суму 21846 грн., Податковою накладною № 33 від 23 грудня 2013 року на суму 21846 грн.

Крім того, між ФОП ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудреммонтажінжиніринг» було укладено Договір купівлі-продажу № б/н від 13 січня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ТОВ «Укрбудреммонтажінжиніринг» будівельні матеріали. Поставка будівельних матеріалів згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № 3 від 08 травня 2013 року на суму 5000,00 грн., Податковою накладною № 3 від 08 травня 2013 року на суму 5000,00 грн., Видатковою накладною № 9 від 20 травня 2013 року на суму 10000,00 грн., Податковою накладною № 9 від 20 травня 2013 року на суму 10000,00 грн., Видатковою накладною № 11 від 23 травня 2013 року на суму 5000,00 грн., Податковою накладною № 11 від 23 травня 2013 року на суму 5000,00 грн., Видатковою накладною № 12 від 24 травня 2013 року на суму 10000,00 грн. та Податковою накладною № 12 від 24 травня 2013 року на суму 10000,00 грн.

Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, між ФОП ОСОБА_4 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 було укладено:

- Договір поставки № 01/10/13 від 01 жовтня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ФОП ОСОБА_5 матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно видаткових накладних;

- Договір поставки № 15-01/13 від 15 січня 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ФОП ОСОБА_5 продовольчу продукцію та будівельні матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно видаткових накладних. Поставка продовольчої продукції та будівельних матеріалів згідно вищезазначених Договорів підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Видатковою накладною № 15 від 30 травня 2013 року на суму 20000,00 грн., Податковою накладною № 15 від 30 травня 2013 року на суму 20000,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000003 від 10 червня 2013 року на суму 32497,43 грн., Податковою накладною № 3 від 10 червня 2013 року на суму 32497,43 грн., Видатковою накладною № РН-0000014 від 26 червня 2013 року на суму 18702,58 грн., Податковою накладною № 14 від 26 червня 2013 року на суму 18702,58 грн., Видатковою накладною № РН-0000141 від 08 липня 2013 року на суму 8136,79 грн., № РН-0000142 від 08 липня 2013 року на суму 11863,21 грн., Податковою накладною № 24 від 08 липня 2013 року на суму 20000,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000144 від 09 липня 2013 року на суму 48800,00 грн., Податковою накладною № 9 від 09 липня 2013 року на суму 48800,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000145 від 09 липня 2013 року на суму 10410,46 грн., Видатковою накладною № РН-0000146 від 10 липня 2013 року на суму 5251,51 грн., Видатковою накладною № РН-0000150 від 11 липня 2013 року на суму 38528,03 грн., Податковою накладною № 12 від 11 липня 2013 року на суму 54190,00 грн., Видатковою накладною № РН-0000154 від 22 липня 2013 року на суму 15942,00 грн., Податковою накладною № 19 від 22 липня 2013 року на суму 15942,00 грн., Товарно-транспортною накладною №6-3/1 від 10.06.2013 р., Товарно-транспортною накладною №6-14 від 26.06.2013 р.,

При цьому суд не приймає до уваги покликання податкового органу на акт перевірки Гощанської ОДПI №18/1700/НОМЕР_2 від 03 лютого 2014 року «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість, що міститься в акті перевірки позивача, як підставу для визнання господарських операцій з позивачем фіктивними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_4 та Приватним підприємством «Феролюкс» було укладено Договір купівлі-продажу № 4 від 01 лютого 2013 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_4 поставляв для ПП «Феролюкс» товарно-матеріальні цінності в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунків та видаткових накладних. Поставка товарно-матеріальних цінностей згідно вищезазначеного Договору підтверджується наступними, належним чином оформленими, документами: Накладною № 4 від 08 квітня 2013 року на суму 57906,00 грн., Податковою накладною № 4 від 08 квітня 2013 року на суму 57906,00 грн., Накладною № 8 від 15 квітня 2013 року на суму 48087,60 грн., Податковою накладною № 8 від 15 квітня 2013 року на суму 48087,60 грн., Накладною № 1 від 08 травня 2013 року на суму 35575,56 грн., Податковою накладною № 1 від 08 травня 2013 року на суму 35575,56 грн., Накладною № 4 від 08 травня 2013 року на суму 39150,00 грн., Податковою накладною № 4 від 08 травня 2013 року на суму 39150,00 грн., Накладною № 13 від 27 травня 2013 року на суму 58170,00 грн., Податковою накладною № 13 від 27 травня 2013 року на суму 58170,00 грн., Накладною № 2 від 03 червня 2013 року на суму 59916,00 грн., Податковою накладною № 2 від 03 червня 2013 року на суму 59916,00 грн., Накладною № 4 від 10 червня 2013 року на суму 59977,20 грн., Податковою накладною № 4 від 10 червня 2013 року на суму 59977,20 грн., Накладною № 6 від 17 червня 2013 року на суму 54598,80 грн., Податковою накладною № 6 від 17 червня 2013 року на суму 54598,80 грн., Накладною № 11 від 21 червня 2013 року на суму 59820,00 грн., Податковою накладною № 11 від 21 червня 2013 року на суму 59820,00 грн., Накладною № 16 від 27 червня 2013 року на суму 55677,00 грн., Податковою накладною № 16 від 27 червня 2013 року на суму 55677,00 грн., Накладною № 2 від 01 липня 2013 року на суму 58398,00 грн., Податковою накладною № 2 від 01 липня 2013 року на суму 58398,00 грн., Накладною № 22 від 26 липня 2013 року на суму 32964,48 грн., Податковою накладною № 26 від 26 липня 2013 року на суму 32964,48 грн. Однак, частина товарно-матеріальних цінностей згідно вищезазначеного Договору була повернута ПП «Феролюкс» назад ФОП ОСОБА_4, підтвердженням чого є підписані наступні документи: Прибуткова накладна від покупця (повернення) № ФР-01312 від 30 жовтня 2013 року на суму 51090,00 грн., з Розрахунком № 2 від 30 жовтня 2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 4 від 08 квітня 2013 року, Прибуткова накладна від покупця (повернення) № ФР-01313 від 30 жовтня 2013 року на суму 4464,00 грн., з Розрахунком № 3 від 30 жовтня 2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 8 від 15 квітня 2013 року, Прибуткова накладна від покупця (повернення) № ФР-01314 від 30 жовтня 2013 року на суму 31134,00 грн., з Розрахунком № 5 від 30 жовтня 2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 10 від 21 травня 2013 року, Прибуткова накладна від покупця (повернення) № ФР-01315 від 30 жовтня 2013 року на суму 17496,00 грн., з Розрахунком № 4 від 30 жовтня 2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 7 від 16 травня 2013 року, Прибуткова накладна від покупця (повернення) № ФР-01316 від 30 жовтня 2013 року на суму 36510,00 грн., з Розрахунком № 7 від 30 жовтня 2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 2 від 03 червня 2013 року, Прибуткова накладна від покупця (повернення) № ФР-01317 від 30 жовтня 2013 року на суму 2820,00 грн., з Розрахунком № 6 від 30 жовтня 2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 1 від 01 червня 2013 року.

Поряд тим, в ході судового розгляду також встановлено, що згідно договору купівлі-продажу ТМЦ від 03.06.2013 р., укладеного між ТОВ «Рекламно-виробничий дім» АПХІЛ» та ФОП ОСОБА_4, зазначеним контрагентом було реалізовано для позивача будівельні матеріали згідно асортименту, перелік якого міститься у видаткових накладних. Обставини щодо реалізації підтверджено видатковою накладною №46 від 03.06.2013 р., податковою накладною №46 від 03.06.2013 р.; товарно-транспортною накладною №6-46 від 03.06.2013 р., видатковою накладною №56 від 04.06.2013 р., податковою накладною №56 від 04.06.2013 р., товарно-транспортною накладною №6-56 від 04.06.2013 р., видатковою накладною №88 від 05.06.2013 р., податковою накладною№88 від 05.06.2013 р., товарно-транспортною накладною №6-88 від 05.06.2013 р.

При цьому суд не приймає до уваги покликання податкового органу на довідку ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про встановлення місцезнаходження ТОВ «Рекламно-виробничий дім» АПХІЛ» з відміткою «місцезнаходження не встановлено» за №110/01/26-55-07-02 від 13.08.2013 року, що міститься в акті перевірки позивача, як підставу для визнання господарських операцій з позивачем фіктивними, оскільки зазначений контрагент позивача, не погоджуючись із висновками вказаної вище довідки, звернувся до суду із позовом про визнання дій податкового органу щодо зменшення сум податкових зобов'язань із ПДВ та відображення такого зменшення в базі даних ДПС вчинених контролюючим органом на підставі такої довідки неправомірними. За результатом розгляду позовної заяви вказаного контрагента, Львівським окружним адміністративним судом було прийнято постанову від 27.11.2013 р., якою задоволено його позовні вимоги, а також встановлено обставини, що свідчать про здійснення останнім господарських операцій в тому числі з позивачем без порушень вимог чинного законодавства. Вказане рішення суду першої інстанції було залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду №876/438/14 від 24.03.2014 р., а відтак набрало законної сили.

Таким чином, підсумовуючи вище обумовлені операції позивача, судом встановлено, що перевезення наведених у зазначених вище видаткових та податкових накладних товарно-матеріальних цінностей (окрім паливо-мастильних матеріалів) здійснювалось перевізником ПП «Інформаційно-консалтингова група», на підставі відповідного договору про надання автотранспортних послуг від 10.01.2013 р., вказаний вище, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та відповідними товарно-транспортними накладними. Оприбуткування отриманих товарно-матеріальних цінностей відображено в бухгалтерському обліку та підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 631. При цьому фактичне здійснення оплати за поставлений і реалізований позивачем товар підтверджено копіями банківських виписок за 2013 р., копіями прибуткових касових ордерів, довідками про наявну кредиторську заборгованість, та оборотно-сальдовими відомостями, що містять в собі інформацію про рух коштів позивача.

Отже, наявними в матеріалах справи первинними документами повністю підтверджується як факти здійснення господарських операцій між СПД ОСОБА_4 та його контрагентами по придбанню та реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей, так і правомірність формування ним податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень, червень, липень, грудень 2013 року.

Окремо суд зазначає, що акт перевірки № 112/1745/НОМЕР_1 від 01 липня 2014 р. відображає результати позапланової невиїзної документальної перевірки, що проводилась в приміщенні ДПІ у м. Рівному на підставі наданих платником податків документів. Стверджуючи про не підтвердження господарських операцій у травні, червні, липні, грудні 2013 року відповідач покликається на ненадання ФОП ОСОБА_4 відповіді на листи №1003/10/17-16-1703-13 від 05.08.2013 року, №9519/10-17-16-17-03-13 від 27.11.2013 року, №1973/10/17-16-17-03-13 від 03.02.2014р., №7993/10-17-16-17-03-13 від 07.05.2014 р., що направлені з метою отримання інформації та документального підтвердження щодо формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за січень, квітень, травень, червень, липень, грудень 2013р. При цьому, копії вказаних листів та доказів їх надсилання/отримання відповідачем, незважаючи на вимоги суду, не надано, що ставить під сумнів їх існування.

Таким чином, підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що суми податку на додану вартість, як за накладними, отриманими від постачальників, що включені позивачем до складу податкового кредиту, так і за накладними, виписаними особисто позивачем для покупців, що були включені до складу податкових зобов'язань, відображені в Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість, а самі податкові накладні включені до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних (затвердженого наказом ДПА України №244 від 30.06.2005 року) за відповідні періоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач на підставі вищевказаних первинних та облікових документів, податкових накладних правомірно відніс суму ПДВ за операціями з названими контрагентами до складу податкового кредиту та зобов'язань у відповідних періодах.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника щодо нікчемності та безтоварності перелічених в актах перевірки господарських операцій на підставі різного роду висновків про відсутність у контрагентів необхідних активів, трудових ресурсів чи виробничих потужностей або відсутні їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжностей у формуванні ним сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість акт перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленим контрагентом.

Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне рішення, містять лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача на відсутність у контрагентів позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутність підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагента щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленим контрагентом.

При цьому суд зазначає, що жодних відомостей щодо недобросовісної діяльності контрагентів позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься. Це означає, що на момент здійснення господарських операцій з позивачем (у 2013 році) вказані суб'єкти господарювання були наділені визначеним законом обсягом право та дієздатності.

Як наслідок, надаючи подальшу правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд вказує таке.

Судом враховано, що період у часі, охоплюваний здійснюваними господарськими операціями позивача з контрагентами щодо спірних правовідносин, підпадав під регулювання Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України). Водночас до спірних правовідносини застосовуються положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), а також підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють такі питання, та відповідні положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України в частині укладення договорів між суб'єктами господарювання та виконання господарських зобов'язань.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочинів з його контрагентами без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 Цивільного кодексу України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочини, укладені між позивачем його контрагентами, визнані судом недійсними, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на такі судові рішення не покликається.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, як нікчемних.

При цьому суд зазначає, що нікчемність угод повинно встановлюватися з огляду на приписи цивільного законодавства України в судовому порядку, а не шляхом зменшення за актом перевірки податкового кредиту з податку на додану вартість у платника податку, який має належним чином оформлені податкові накладні, всі належні первинні документи, які доводять реальність вчинення господарської операції та добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Надаючи оцінку господарським правовідносинам і безапеляційно вказуючи на нікчемність правочину податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, які за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Адже, встановивши наявність недійсності або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, позивач має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально - процесуального законодавства.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, що покладено в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, які оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів V Податкового кодексу України, яким встановлено порядок формування платниками податків податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду

Відповідно до п. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів (робіт, послуг) за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

В свою чергу, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних товарів, що підтверджується виписаними контрагентами вище згаданими податковими накладними. Надані позивачем для перевірки та суду зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зауваження щодо її форми та змісту у акті перевірки відсутні як не висунуті у ході судового розгляду.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні первинними документами підтверджуються факти надання позивачу товарів, а також продажу таких товарів позивачем, оплата їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, що в сукупності підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання та продажу товарів з вище переліченими контрагентами, що стало підставою для формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань.

За таких обставин, твердження податкового органу про відсутність фактів поставок товарів (безтоварність господарських операцій) у ході судового розгляду було спростовано.

Окремо слід зазначити, що перевірка платника податків податковим органом є нічим іншим як перевірка правильності відображення ним результатів своєї діяльності у відповідній податковій звітності (встановлення завищення або заниження конкретних показників у податкових деклараціях). Результатом перевірки, по суті, є наявність висновків податкового органу про необхідність відображення певних даних у визначених графах податкової декларації платника податку.

Поряд з тим, під час проведення перевірки та оформлення Акту ревізорами відповідача, також не дотримано вимог пункту 5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 згідно яких: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Проте, всупереч вимогам Порядку оформлення перевірок, відповідач не наводить конкретних первинних бухгалтерських документів, що підтверджують наявність таких порушень. Висновки актів перевірки одних платників податків не можуть бути покладені в основу висновків іншого акту перевірки іншого платника податків, адже податковим органом мають бути досліджені та оцінені первинні документи бухгалтерського обліку (а не висновки перевірок).

При цьому, слід також зауважити, що в ході перевірки не встановлено фактів відсутності чи ненадання всіх документів, які підтверджують відповідні дані податкової звітності, ревізорам.

Стосовно виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» суд зазначає наступне.

Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України є програмним продуктом, який було розроблено для реалізації Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 (далі - Порядок).

Як слідує із змісту підпункту 2.10.3 пункт 2.10 Порядку, співставлення даних податкової звітності з ПДВ з інформацією з інших джерел, а саме інформації розділу II Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, Розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість з даними Реєстру платників ПДВ, здійснюється у складі автоматизованого контролю.

Відповідно до пункту 2.14 Порядку, інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності у розрізі контрагентів, підлягає співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України з метою виявлення платників ПДВ, якими занижено суму податкових зобов'язань або завищено суму податкового кредиту.

Пунктом 2.21 Порядку передбачено, що підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 4.16 Порядку якщо платником ПДВ (постачальником) до податкових зобов'язань включено суму ПДВ меншу, ніж контрагентом (отримувачем) до податкового кредиту, працівники підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (постачальник), та органу ДПС, на обліку якого знаходиться платник ПДВ (отримувач), відповідно до пункту 3 статті 11, пункту 3 статті 111 Закону № 509 звертаються в письмовій формі до таких платників ПДВ щодо одержання пояснень та їх документальних підтверджень (перелік документів, що затребується у платника ПДВ, передбачений пунктом 4.2 Порядку) з метою встановлення причин розбіжностей даних, що містяться у поданій ними податковій звітності з податку на додану вартість, виявлених під час камеральної перевірки, та/або за результатами автоматизованого співставлення.

Наведені положення дають підстави для висновку про те, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до вказаної бази даних, може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

За таких обставин дії відповідача щодо внесення змін до Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі акта є протиправними та здійсненими не в порядок та спосіб визначений Податковим кодексом України.

Пункт 2.14 Наказу за № 266 передбачає, що інформація податкової звітності з ПДВ, надіслана до центральної бази даних податкової звітності, підлягає розподілу відповідно до вимог Методичних рекомендацій щодо порядку розподілу платників податків за категоріями уваги та співставленню засобами системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Наказом ДПА України за № 166 від 30.05.1997 року затверджена форма декларації з податку на додану вартість та порядок її заповнення і подання. До даного наказу були внесені зміни та доповнення наказом ДПА України за № 159 від 17.03.2008 року, яким встановлено, що одночасно з декларацією повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)). У разі подання уточнюючих розрахунків, в яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі ж розшифровки подаються на суму уточнення.

Таким чином, Деталізована база співставлення є одним з програмних продуктів центральної бази даних податкової звітності, що введена в дію ДПС України з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, в якій по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої податкової звітності з ПДВ, тобто податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до Методичних рекомендацій - за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності вона реєструється і вважається прийнятою. Обробка та занесення інформації до електронних баз виконується підрозділом ведення та захисту податкової звітності, у разі відсутності зазначеного підрозділу - підрозділами, на які покладено цю функцію. За відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником податків, несуть відповідальність підрозділи ведення та захисту податкової звітності.

З наведених нормативних актів вбачається, що обов'язок платника податків подати декларацію з ПДВ узгоджується з обов'язком податкового органу прийняти таку декларацію та, при відсутності зауважень до її оформлення, відобразити показники цієї декларації у відповідних базах податкової звітності.

Таким чином, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань конкретного платника податків, які відображаються в Деталізованій базі співставлення, формуються на підставі показників поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком за № 5, і повинні їм відповідати.

Самостійна зміна відповідачем в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), порушує права та інтереси позивача оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Виходячи із специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем у декларації з ПДВ, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, а саме: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій.

Таким чином, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань, що призвело до заниження податку на додану вартість, є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, нормами Податкового кодексу України не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару зобов'язаний сплачувати даний податок до бюджету.

Поряд з тим, що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з названими вище контрагентами порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді надання податкової вигоди для цих контрагентів, шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у посадових осіб контрагентів позивача, а бо самого позивача на незаконне заволодіння майном держави у вигляді безпідставної несплати податку.

Вина та умисел на заволодіння майном держави, юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, статтею 61 Конституції України встановлено, що відповідальність осіб має індивідуальний характер, відтак неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Поряд з тим, статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом не було встановлено, а відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. В той же час, наявні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не містили в собі інформації про можливу недобросовісність чи фіктивність названого контрагента позивача.

Тому суд зазначає, що СПД ОСОБА_4 не може нести відповідальність за дії чи бездіяльність контрагента щодо не відображення ним сум податків по господарським операціям та/або неподання звітності до податкового органу. Це означає, що не виконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем не може бути підставою для відмови у праві для платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

На підставі вищевикладеного висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України є безпідставними.

Частиною 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так, у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (№ 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправими дій ДПІ у м. Рівному щодо коригування податкової звітності позивача з податку на додану вартість за травень, червень, липень, грудень 2013 року, у електронних базах податкової звітності, яке відбулося на підставі Акту перевірки №112/1745/НОМЕР_1 від 01.07.2014 р., шляхом виключення з електронної бази даних «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» сум податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог в сукупності сплачено судовий збір у сумі 255,78 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 255,78 грн. підлягають присудженню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 15.07.2014 року № 0001311745.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо коригування (зменшення) задекларованих податкових зобов'язань фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з податку на додану вартість на суму 404616,13 грн., у тому числі за травень 2013 року - 81042,26 грн., за червень 2013 року - 120955,06 грн., за липень 2013 року - 136542,47 грн. та за грудень 2013 року - 66076,34 грн. у електронних базах податкової звітності з податку на додану вартість, яке відбулося на підставі акту перевірки від 01.07.2014 року № 112/1745/НОМЕР_1.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо коригування (зменшення) задекларованих сум податкового кредиту фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у розмірі 413923,39 грн., у тому числі за травень 2013 року - 80974,25 грн., за червень 2013 року - 135269,43 грн., за липень 2013 року - 133640,24 грн. та за грудень 2013 року - 64039,47 грн. у електронних базах податкової звітності з податку на додану вартість, яке відбулося на підставі акту перевірки від 01.07.2014 року № 112/1745/НОМЕР_1.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відобразити в електронних базах податкової звітності з податку на додану вартість дані, задекларовані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 за травень, червень, липень та грудень 2013 року.

Присудити на користь позивача Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.