Постанова

від 17.09.2014 по справі 810/5247/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року 810/5247/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ес. Сервіс" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ес.Сервіс" з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2014 року №0000812204

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1, ст.78, п.79.1 ст. 79 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та наказу Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 17 липня 2014 року №589 відповідачем було, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ес.Сервіс", код за ЄРДПОУ 37696396 щодо підтвердження господарських взаємовідносинам із ТОВ «БФ «Строй-ка» (код за ЄДРПОУ 38471164) та ТОВ «Прогрес-СК» (код за ЄДРПОУ 38587003) за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 року.

За результатами перевірки Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській було складено Акт від 24.07.2014 року за №683/22-4/37696396 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай.Ті.Ес.Сервіс", код за ЄДРПОУ 37696396, по взаємовідносинам із ТОВ «БФ «Строй-ка» (код за ЄДРПОУ 38471164) та ТОВ «Прогрес-CK» за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 року та прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.08.2014 року №0000812204, яким встановлено порушення ст.198 та ст. 201 Податкового Кодексу України та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 90740 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 72592 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 18148 грн.

Зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит, тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

У судове засідання 17 вересня 2014 року представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 17 вересня 2014 року представником позивача Гайдай В.Ф. надано суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду в письмовій формі. За поясненнями відповідача, позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «БФ «Строй-ка» та ТОВ «Прогрес-СК» з підстав її безтоварності, здійснення без мети настання реальних наслідків.

Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, 17 вересня 2014 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у відсутності представника відповідача, в порядку письмового провадження.

Наявність клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши наявні матеріали справи, керуючись статтями 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.07.2014 року по 23.07.2014 року, на підставі наказу №589 від 17.07.2014 року, виданого Ірпінською ОДПІ та згідно п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ай.Ті.Ес. Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БФ «Строй - ка» (код ЄДРПОУ 38471164), ТОВ «Прогрес - СК» (код ЄДРПОУ 38587003) за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 р.

За результатами перевірки складено Акт від 24.07.2014р. №683/22-4/37696396 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «БФ «Строй-ка», ТОВ «Прогрес-СК» за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року".

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем: п. п. 198.2, п.198.3 , п. п. 198.6 ст. 198, , п.п 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого за перевіряємий період занижено податок на додану вартість на загальну суму 72591, 56 грн. , в тому числі за січень 2014 року на суму 72591, 56 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на аналізі:

- акту ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014р. №203/05-64- 15-01/38471164 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БФ "Строй-Ка" по взаємовідносинам з щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р.";

- акту ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області від 28.03.2014р. № 196/05- 64-15-01/38587003 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПРОГРЕСС-СК» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями за період 01,12.2013р. по 31.12.2013р. з 01.01.2014р. по 28.02.2014р.».

З аналізу вказаних Актів відповідачем встановлено, що операції позивача з ТОВ «БФ «Строй-ка» та ТОВ «Прогрес-СК» є такими, що фактично не відбулись, не є реальними та є нікчемними.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

19 серпня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 19.08.2014 року №0000812204 , яким встановлено порушення ст.198 та ст. 201 Податкового Кодексу України та визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 90740 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 72592 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 18148 грн.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення такими, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

В ході перевірки та судом встановлено, що ТОВ «Ай.Ті.Ес. Сервіс» (Замовник) здійснювало правові відносини з ТОВ «БФ «Строй - ка» (Виконавець) на основі укладених Договорів підряду на виконання монтажних робіт №210114/1 від 21.01.2014 p., №021213/1 від 02.12.2013 p., №161013 від 16.10.2013 р.

Відповідно до Договору підряду на виконання монтажних робіт №210114/1 від 21.01.2014 p., підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки роботи по монтажу стелажних систем на об'єкті за адресою: Україна, Київська область, Броварський район, с.Дмитрово, вул.Гоголівська №1-а (надалі - Об'єкт) «Логістичний центр». Загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів вказується у Додатках до даного Договору. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт при умові отримання авансового платежу згідно п. 9.1.1. цього договору та виконати належним чином роботи і передати їх Замовнику в термін вказаний у додатках.

Згідно Додатку №1 до Договору підряду на виконання монтажних робіт №210114/1 від 21.01.2014 p., Підрядник повинен виконати роботи по встановленню стелажних систем згідно класифікації. Вартість монтажних робіт без ПДВ складає 233750,00 грн., ПДВ 20% - 46750,00 грн., разом з ПДВ- 80500,00 грн.

ТОВ «БФ "Строй -ка" виписало та надало ТОВ «Ай.Ті.Ес. Сервіс» податкову накладну №3036 від 30.01.2014 року на загальну суму 250000грн, у тому числі ПДВ- 41666, 67 грн.

Розрахунки проводились в безготівковій формі, позивач перерахував ТОВ «БФ «Строй -ка» грошові кошти згідно виписки банку та платіжного доручення 250000 грн.

На підставі Договору підряду на виконання монтажних робіт №021213/1 від 02.12.2013 p., підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки роботи по монтажу стелажних систем на об'єкті за адресами згідно додаткам у будівельному гіпермаркеті «Лepya Мерлен». Загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів вказується у Додатках до даного Договору. Підрядник зобов'язується виконати належним чином роботи і передати їх Замовнику в термін вказаний у Додатках...»

Згідно Додатку №1 до Договору підряду на виконання монтажних робіт №021213/1 від 02.12.2013р., Підрядник повинен виконати роботи по встановленню стелажних систем.

Вартість робіт без ПДВ складає 7012,50 грн., ПДВ 20% - 1402,50 грн., разом з ПДВ 8415,00 грн..

Згідно Додатку №2 до Договору підряду на виконання монтажних робіт №021213/1 від 02.12.2013 року підрядник повинен виконати роботи по встановленню стелажних систем.

Вартість робіт без ПДВ складає 21816,67 грн., ПДВ 20% - 4363,33 грн., разом з ПДВ 26180,00 грн..

ТОВ «БФ "Строй -ка" виписало та надало ТОВ «Ай.Ті.Ес. Сервіс» податкову накладну №3141 від 14.01.2014 року на загальну суму 26180 грн., у тому числі ПДВ-4363, 33 грн. та Акт виконаних робіт №4 від 14.01.2014 року .

Розрахунки проводились в безготівковій формі, позивач перерахував ТОВ «БФ «Строй -ка» грошові кошти згідно виписки банку та платіжного доручення - 8415 грн.

На підставі Договору підряду на виконання монтажних робіт №161013/1 від 16.10.2013 p., підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки роботи по монтажу стелажних систем на об'єкті за адресою: Україна, Київська область, село Білогородка, вул.Компресорна 3 «Логістичний центр». Загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів вказується у Додатках до даного Договору.

Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт не пізніше 04.11.13року , та виконати належним чином роботи і передати їх Замовнику в термін вказаний у Додатках...»

Згідно Додатку №1 до Договору підряду на виконання монтажних робіт №161013/1 від 16.10.2013р., Підрядник повинен виконати роботи по встановленню стелажних систем.

Вартість робіт без ПДВ складає 38958,33 грн., ПДВ 20% - 7791,67 грн., разом з ПДВ 46750,00 грн. Вартість робіт без ПДВ складає 11458,33 грн., ПДВ 20% - 2291,67 грн., разом з ПДВ 13750,00 грн..

ТОВ «БФ» Строй -ка» виписало та надало ТОВ «Ай.Ті.Ес. Сервіс» податкову накладну №3140 від 13.01.2014 року на загальну суму 23375грн, у тому числі ПДВ-3895, 83грн. та Акт виконаних робіт №161013/1 від 16.10.2013 року

Розрахунки проводились в безготівковій формі, позивач перерахував ТОВ «БФ «Строй -ка» грошові кошти згідно виписки банку та платіжного доручення - 23375 грн.

Отже, судом встановлено, що укладення договорів позивачем з ТОВ «БК Строй-ка» було зумовлено тим, що попередньо позивачем було укладено договори з ТОВ «Автологістика», та TOB «Jlepya Мерлен Україна ».

З ТОВ «Автологістика» було укладено договір №151013/ 1 від 15.10.2013 року за яким Позивач зобов'язався поставити та провести монтаж стелажів по технічному завданню та специфікації до договору.

На виконання умов даних договірних зобов'язань Позивачем було залучено ТОВ «БК Строй-ка» та укладено три договори:

- №161013/1 від 16 жовтня 2013 року. Даний договір було виконано та 13 січня 2014 року Позивачем було прийнято виконані роботи по монтажу стелажів за адресою Київська область с. Білогородка вул.Компресорна З «Логістичний центр» згідно акту прийому передачі №3 від 13 січня 2014 року.

- №021213/1 від 02.12.2013 року. Відповідно до умов договору та додатків №1 та №2 ТОВ «БК Строй-ка» виконувало монтажні роботи по встановленню консольних стелажів за двома адресами на об'єктах ТОВ «Леруа Мерлен Україна» це - м. Київ пр.Броварський будівельний гіпермаркет Леруа Мерлен та м. Київ вул. Саперно Слобідська 93. Позивачем було прийняті дані роботи згідно Акту виконання робіт №4 від 14.04.2014 року.

- №210114/1 від 21 січня 2014 року за яким ТОВ «БК Строй-ка» взяло на себе зобов'язання по встановленню стелажної системи «ІМВО» за адресою Київська область, Броварський район, с. Дмитрово вул. Гоголівська №1 - а. ЗО січня 2014 року згідно умов договору Позивачем було зроблено передоплату в сумі 250 000 грн., але ТОВ «БК Строй-ка» станом на 25.04.2014 року до виконання робіт так і не приступив. У зв'язку з чим було укладено трьох сторонній договір за яким між Позивачем, ТОВ «БК Строй-ка» та ТОВ «Жилбудресурс». ТОВ «БК Строй-ка» відступило від виконання договірних зобов'язань та переуступило своє зобов'язання ТОВ «Жилбудресурс».

TOB «БК Строй-ка» кошти передоплати були перераховані TOB «Жилбудресурс», та 28.04.2014 року позивачем було вчинено перерахунок 30500 грн. за виконання договору до ТОВ «Жилбудресурс».

29.04.2014року роботи по встановленню стелажної системи «ІМВО» за адресою Київська область, Броварський район, с. Дмитрово, вул. Гоголівська №1 - а були прийняті позивачем від ТОВ «Жилбудресурс» згідно акту прийому передачі виконаних робіт №ЖБ000000873 від 29.04.2014 року.

Крім того, за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2014 p. ТОВ «Ай.Ті.Ес. Сервіс» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість з ТОВ «БФ «Прогресс - СК», код ЄДРПОУ 38587003 всього в сумі 22665,73 грн.

Між ТОВ «Ай.Ті.Ес.Сервіс» та ТОВ «Прогресс-СК» було укладено два договори поставку товару та ремонт розвантажувально-навантажувальної техніки.

Договір поставки товару №08011/1 від 08.01.2014 року, згідно якого ТОВ «Прогресс-СК» взяло на себе зобов'язання поставити продукцію в асортименті та номенклатурою, ціною яка визначається сторонами у рахунках виставлених Продавцем.

За результатами укладеного договору ТОВ «Прогресс - СК» здійснило три поставки товару та виписало податкові накладні №7053 від 31.01.2014р., №7110 від 30.01.2014р. та 7109 від 08.01.2014 року.

Поставки здійснювались за рахунок постачальника до складу Позивача. В зв'язку з тим, що отримані комплектуючі не підійшли по специфікації для монтажу стелажних систем, на даний час вони знаходяться на складі позивача та рахуються на балансі.

На підставі Договору виконання робіт №100114/1 від 10.01.2014 р., Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені даним Договором строки роботи по ремонту завантажувально - розвантажувальної техніки, згідно Додатку та Калькуляції. Загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів складає 44780,00 грн. Підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт та виконати належним чином роботи і передати їх Замовнику в термін вказаний у Додатках.

Згідно Додатку №1 до Договору виконання робіт №100114/1 від 10.01.2014 р., Підрядник повинен виконати роботи по ремонту завантажувально - розвантажувальної техніки.

Згідно договору роботи по ремонту техніки були виконані 17.01.2014 року про, що свідчить підписаний Акт виконаних робіт між позивачем та ТОВ «Прогрес-СК», та податкова накладна №7108 від 17.01.2014р.

Вартість робіт без ПДВ складає 37316,67 грн. , ПДВ 20% - 7463,33грн., разом з ПДВ 44780,00 грн..

Розрахунки між позивачем та ТОВ «БФ «Прогресс-СК» проводились в безготівковій формі, позивачем згідно виписок банку та платіжних доручень було перераховано ТОВ «БФ «Прогресс-СК» 330 грн., 2493, 33 грн. та 29820 грн.

Суми податку на додану вартість по вищевказаних накладних, отриманих від ТОВ «БФ «Строй-ка» позивачем включено до податкового кредиту в січні 2014 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, який відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року.

На підтвердження реальності здійснення вище зазначених договорів , укладених з ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК" позивачем надано суду : належним чином завірені копії договорів, видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт, платіжних доручень та банківських виписок, оборотно-сальдові відомості та ВМД.

Вказані документи також надавались і під час проведення перевірки.

Тобто, позивачем податковому органові під час проведення перевірки та суду надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів та послуг у ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК" та їх оплати.

Крім того, усі перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача податковим органом не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи податковим органом не проаналізовано.

Таким чином, здійснення господарських операцій позивачем із контрагентом з ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК", підтверджується наданими ним документами

Таким чином, оскільки господарські операції із контрагентами ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК" виконувалися згідно з належним чином укладених Договорів, що підтверджується вказаними вище документами, висновок про фактичне невиконання Договорів, укладених між позивачем та з ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК" є безпідставним.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість позивача та з ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних контрагенти позивача були платником податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Щодо висновку податкового органу про недійсність (нікчемність) правочинів, укладених позивачем з ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК", суд зазначає наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

В свою чергу, згідно частини першої статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Згідно частини другої статті 234 Цивільного кодексу України визначено, що фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, що встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу, адже лише нормою закону має бути встановлено, що правочин є нікчемним.

Зокрема частиною першою статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною першою статті 224 Цивільного кодексу України, що правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Відповідно до частини другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною першою зазначеної правової норми визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Також, Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 Цивільного кодексу України, є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Жодних вироків чи рішень судів відповідач суду не надав.

Тобто, підстави нікчемності правочину встановлюються саме законом, а недійсність правочину виключно рішенням суду, а не актами податкових перевірок та/або слідчими податкових органів на власний розсуд.

Судом встановлено, що Договори, укладені позивачем з ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК" є правочинами, спрямованими на реальне настання правових наслідків та досягнення реальних цілей, обумовлених ними, укладений з дотриманням всіх інших вимог, необхідних для чинності правочину згідно ст. 203 Цивільного кодексу України.

На день розгляду справи жодних рішень щодо визнання судом договорів недійсними, фіктивними - не існує. Позивач уклав договори для отримання реального результату, такий результат був досягнутий, усі первинні документи є в наявності, отже оспорювані правочини не можуть бути визнані фіктивними.

Таким чином, у зв'язку з викладеним вище висновок про недійсність (нікчемність) Договорів укладених позивачем з є безпідставним.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд звертає увагу, що факт вчинення позивачем певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Так, наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладні, договір, додаткові угоди та рахунки-фактури, платіжні документи, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів.

Відтак, правомірність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "БФ "Строй-ка" та ТОВ "Прогрес-СК" підтверджується податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи та відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки позивачем спірні суми ПДВ сформовані на підставі дійсних податкових накладних контрагентів позивача, висновок відповідача про порушення позивачем п.п 198.2, п.п 198.3, п.п. 198.6 ст 198 п.п 201.1 ст.201 ПК України та про заниження податку на додану вартість є безпідставним.

Крім того, судом враховано, що станом на 03.09.2014 року Донецьким апеляційним адміністративним судом по справі за позовом ТОВ «БК Строй-ка» №805/6112/14 було винесено ухвалу якою відмовлено ДПІ у Київському районі м. Донецька в задоволенні апеляційної скарги, та залишено в силі рішення суду першої інстанції яким: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування даних податкової звітності стосовно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у АІС «Податковий блок» здійснені на підставі актів перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна фірма «Строй-ка» №203/05-64-15-01/38471164 від 28.03.2014 року та №190/05-64-15-01/38471164 від 27.03.2014 року у період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року та з 01.04.2013 року по 31.08.2013 року відповідно; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» здійснені коригування даних податкової звітності стосовно податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість внесених на підставі актів перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна фірма «Строй-Ка» №203/05-64-15-01/38471164 від 28.03.2014 року та №190/05-64-15-01/38471164 від 27.03.2014 року у період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року та з 01.04.2013 року по 31.08.2013 року відповідно; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити дані податкової звітності в АІС «Податковий блок» стосовно податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість, що були вилучені на підставі актів перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна фірма «Строй-Ка» №203/05-64-15-01/38471164 від 28.03.2014року та №190/05-64-15-01/38471164 від 27.03.2014 року у період з 01.02.2014року по 28.02.2014 року та з 01.04.2013 року по 31.08.2013 року відповідно.

Також, у справі №805/6114/14 за позовом ТОВ «Прогресс-СК» 03.09.2014 року було винесено ухвалу якою відмовлено ДПІ у Київському районі м. Донецька в задоволенні апеляційної скарги, та залишено в силі рішення суду першої інстанції яким: визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Донецьку ГУ Міндоходів у Донецькій області, щодо коригування даних податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-СК», стосовно податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податкового кредиту по податку на додану вартість у АІС «Податковий блок» , які було зроблено на підставі Актів № 196/05-64-15-01/38587003 від 28.03.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Прогресс-СК" (код за ЄДРПОУ38587003) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 р. по 28.02.2014 р.», № 151/05-64-15- 01/38587003 від 14.03.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прогресс-СК» (код за ЄДРПОУ 38587003) по взаємовідносинам з ТОВ «Опті-Трейд» (код за ЄДРПОУ 8322492), ПП «Буковина сонячна» (код за ЄДРПОУ 35591148), ТОВ «Лантангруп» (код за ЄДРПОУ 38517711) за період з 01.04.2013 р по 31.08.2013 р.», № 220/22-02/38587003 від 28.03.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прогресс-СК» (код за ЄДРПОУ 38587003) щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Буковина сонячна» (код за СДРПОУ35591148) за серпень 2013 р.» з податку на додану вартість; зобов'язано ДПІ у Київському районі м. Донецьку ГУ Міндоходів у Донецькій області вилучити з АІС «Податковий блок» зроблені коригування даних податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-СК», стосовно податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податкового кредиту по податку на додану вартість та поновити дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-СК» у АІС «Податковий блок» стосовно податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податкового кредиту по податку на додану вартість які були вилучено на підставі Актів № 196/05-64-15- 01/38587003 від 28.03.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прогресс-СК» (код за ЄДРПОУ 38587003) з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.12.2013 р. по 28.02.2014 р.», №151/05-64-15-01/38587003 від 14.03.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прогресс-СК» (код за ЄДРПОУ38587003) по взаємовідносинам з ТОВ «Опті-Трейд» (код за ЄДРПОУ 38322492), ПП «Буковина сонячна» (код за ЄДРПОУ35591148), ТОВ «Лантангруп» (код за ЄДРПОУ 38517711) за період з 01.04.2013 р по 31.08.2013 р.», №220/22-02/38587003 від 28.03.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прогресс-СК» (код за ЄДРПОУ 38587003) щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Буковина сонячна» (код за ЄДРПОУ 35591148) за серпень 2013 р.» з податку на додану вартість.

Отже, посилання відповідача на акти ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області, як на підставу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є необґрунтованим.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що "платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

Суд звертає увагу, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу (аналогічна позиція наведена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на Актах перевірки інших податкових органів, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Позивачем надано обґрунтовані письмові пояснення та докази на їх підтвердження, щодо заявлених позовних вимог.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Таким чином, судові витрати підлягають стягненню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.08.2014 року №0000812204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Ай.Ті.Ес. Сервіс» сплачений ним судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві ) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.