Ухвала

від 11.09.2014 по справі 826/1162/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/800/37418/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

у справі № 826/1162/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.01.2014 № 0000272208 та № 0000282208.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна» відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна» решту суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгро-тек», Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпульс Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Арторріум», Товариством з обмеженою відповідальністю «Чізар компані», Приватним підприємством «Мірасол Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтаїр компані» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта-Ком» з податку на додану вартість та з податку на прибуток за період з 1 січня 2011 року по 31 жовтня 2013 року при здійсненні операцій з купівлі та продажу товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт від 30 грудня 2013 року №3051/26-58-22-08-11/36938894.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 198 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282208 від 21.01.2014 р., відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 419 729,00 грн., з них - за основним платежем - 279 819,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 139 910,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000272208 від 21.01.2014 р., відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 107 100,00 грн. з них - за основним платежем - 71 400,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 35 700,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було заниження позивачем податку на додану вартість на суму 279 819,00 грн., в т.ч. у грудні 2012 року на суму 68 000,00 грн., у січні 2013 року на суму 6000,00 грн., у лютому 2013 року на суму 28 800,00 грн., у березні 2013 року на суму 32 212,00 грн., у квітні 2013 року на суму 67 200,00 грн., у травні 2013 року на суму 57 607,00 грн., у червні 2013 року на суму 20 000,00 грн.

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств стало заниження позивачем податку на прибуток на суму 71 400,00 грн. за IV квартал 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не підтвердив факт здійснення господарських операцій з контрагентами та немає підстав для віднесення до валових витрат відповідних сум, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також не мав підстав для включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості придбаної продукції та наданих послуг.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон» (Постачальник) укладено договір № 51 від 4 березня 2013 року на поставку електронних компонентів у строки та порядку, передбачені даним Договором.

Позивачем на підтвердження того, що ним було отримано електронні компоненти від вказаного постачальника надано суду копії видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур.

Разом з тим, суди правильно зазначили, що вказаних документів не достатньо для визнання господарської операції такою, що відбулась, оскільки позивачем не надано жодних доказів транспортування та оплати поставки електронних компонентів, а також доказів обліку і переміщення товарно-матеріальних цінностей.

В касаційній скарзі не спростовується висновок судів, що договір № 51 від 4 березня 2013, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури підписані від імені директора ТОВ «Каліон» Симиненко В.В., який не причетний до діяльності ТОВ «Каліон».

Також з матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд» (виконавець) укладено договір № 52 від 23 березня 2013 року на інформаційно-консультаційне обслуговування. Судам не надано доказів, які саме консультаційні послуги були надані та не надано жодних доказів їх оплати.

Також позивачем не спростовується, що в наданих копіях актів здачі-прийняття робіт вказано про надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд» позивачу інформаційних послуг, а в податкових накладних зазначено про надання товариством позивачу транспортних послуг.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд» не зареєстровано жодної податкової накладної, виписаної на адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна», то позивач не має права відносити до податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних, які були виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд» позивачу.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.1 статті 198 цього Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами не підтверджується первинними документами та наданням доказів, а тому, на думку суду, податковим органом правомірно нараховане позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 419 729,00 грн., з них - за основним платежем - 279 819,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 139 910,00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до складу витрат Товариством з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна» за 4-й квартал 2012 року віднесено придбання інформаційних послуг від ТОВ «Альта-Ком» на загальну суму - 71 400,00 грн. При цьому суду не надано договору про надання таких послуг, а з первинних документів (податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт) не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вищевикладене суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Капекс-буд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альта Ком» відсутні належним чином оформлені первинні документи.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли привести до зміни чи скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 200 1 Кодексу адміністративного судочинства України відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евоком Україна» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 лютого 2014 року, та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Н.Є.Блажівська

М.В.Сірош