Ухвала

від 16.09.2014 по справі 814/2429/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" вересня 2014 р. м. Київ К/800/62922/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Побережна І.І., Черненко Р.А.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р.

у справі № 814/2429/13-а

за позовом Фермерського господарства «Маяк» Кухарука О.А.

до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство «Маяк» Кухарука О.А. (далі - позивач, ФГ «Маяк» Кухарука О.А.) звернулось до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Баштанська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ від 11.03.2013 р. № 0000082200.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Баштанська МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ФГ «Маяк» Кухарука О.А., посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Жовтневою МДПІ Миколаївської області та ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «Маяк» Кухарука О.А. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2012 р., за результатами якої складено акт № 209/22-23040999 від 03.12.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення вимог п.50.1 ст.50, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.199.1, п.199.2 ст.199, п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України, ст.15, ст.18 Закону України «Про оренду землі», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1994254,95 грн.

28 грудня 2012 року Баштанською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262201, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 1 994 254,95 грн., у т.ч. за основним платежем - 1324234,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 670020,95 грн.

01 березня 2013 р. рішенням ДПС у Миколаївській області за № 515/10/10-209 скарга позивача була задоволена частково, а податкове повідомлення-рішення № 0000262201 від 28.12.2012 р. скасовано в частині визначення податкового зобов'язання ПДВ в сумі 125475,00 грн. та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 391 850,55 грн.

На підставі даного рішення податковим органом 11.03.2013 р. було прийнято нове податкове повідомлення-рішення за № 0000082200, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1476929,40 грн., у т.ч. за основним платежем - 1198759,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 278170,40 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з акта перевірки, позивачем віднесено до складу податкового зобов'язання суми податку на додану вартість за реалізовану сільськогосподарську продукцію вирощену на земельних ділянках по договорам оренди, що не мали держаної реєстрації на 981289,0 грн. Також зазначено, що сільськогосподарська продукція, вироблена (вирощена) на земельних ділянках, щодо яких належним чином не оформлено договори оренди, для цілей оподаткування ПДВ в умовах спеціального режиму не може вважатися власною продукцією.

Крім того, позивачем до складу податкових зобов'язань декларації з ПДВ (скороченої) віднесено суму податку на додану вартість по наданим послугам іншим підприємствам по внесенню аміачної селітри, послуги по збиранню врожаю, послуги по обмолоту сільськогосподарської продукції, послуги по збиранню врожаю, продаж зерновідходів, дискування, послуги по вирощуванню.

Відповідно до пункту 308.4 статті 308 Податкового кодексу України дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТЗЕД 2204 29 - 2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Згідно з підпунктом 14.1.233 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Підпунктом 14.1.77 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

За змістом наведених норм Податкового кодексу України, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

При цьому слід зазначити, що Податковий кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Таким чином, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Крім того, продукція, вирощена на земельній ділянці, платником фіксованого сільськогосподарського податку згідно договору про сумісну діяльність, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України. При цьому така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.06.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов Н.Г. Пилипчук