Постанова

від 18.09.2014 по справі 809/2886/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 809/2886/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

за участю секретаря судового засідання Котик Д.М.,

представника позивача - Тирського В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у м. Яремчому ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області

до відповідача: приватної виробничо-комерційної фірми "Явір"

про стягнення заборгованості в сумі 1860,17 грн,-

ВСТАНОВИВ:

03.09.2014 року Державна податкова інспекція у м. Яремчому Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області звернулася в суд із адміністративним позовом до приватної виробничо-комерційної фірми "Явір" про стягнення податкового боргу в сумі 1860,17 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не погашено в повному обсязі самостійно визначені податкові зобов'язання із орендної плати за землю станом на 20.08.2014 рік в загальному розмірі 1860,17 грн., які являються податковим боргом відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві та пояснив, що податковий борг відповідача з орендної плати за землю, є грошовим зобов'язанням відповідача, яке самостійно ним визначене, і в силу пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню, а тому підлягає стягненню до Державного бюджету.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду. Поштова кореспонденція, яка направлялася відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців повернулася на адресу суду, з відміткою "за неявкою адресата".

Згідно із частиною 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. З огляду на вказане відповідача належним чином повідомлено про відкриття судом провадження у справі та про судовий розгляд.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Приватна виробничо-комерційна фірми "Явір" зареєстрована як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12-13) та взята на облік Державною податковою інспекцією у м. Яремчому як платник податків і зборів.

Відповідачем подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності, а саме: від 07.02.2014 року (а.с. 8-9).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані Конституції України та положеннями Податкового Кодексу України.

Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Плата за землю (в тому числі орендна плата за землю), яка є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України належать до загальнодержавного податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідач згідно підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України являється платником орендної плати за землю.

З приводу заборгованості по орендній платі за землю, яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларації, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за ново відведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до вимог пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності, а саме: від 07.02.2014 року за 2014 рік (а.с. 8-9). Самостійно визначені зобов'язання відповідач в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за земельну ділянку становить 1860,17 грн., а саме за березень 2014 року - 386,71 грн., за квітень 2014 року - 386,17 грн., за травень 2014 року - 386,71 грн. та червень 2014 року - 386,71 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю на загальну суму 1860,17 грн., яке несплачене ним у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю приватної виробничо-комерційної фірми "Явір".

Положення підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначають, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна правова позиція щодо скерування податкових вимог до 01.01.2011 року була відображена у підпункті 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у м. Яремчому надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за №33-17 від 27.05.2014 року. Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом.

Згідно підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковою декларацією з орендної плати за земельну ділянку за 2014 рік (а.с. 8-9), корінцем податкової вимоги форми "Ю" за №33-17 від 27.05.2014 року (а.с. 10), довідкою про податковий борг № 1190/10/25-0/272 від 20.08.2014 року (а.с. 7), копією претензії від 20.08.2014 року № 1191/10/25-0/273 (а.с. 11), зворотнім боком облікової картки платника ( а.с. 14-15).

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховане податкове зобов'язання відповідача, визначене ним в податковій декларації орендної плати за земельну ділянку в загальному розмірі 1860,17 грн. являється податковим боргом відповідача.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 1860,17 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватної виробничо-комерційної фірми "Явір", 78595, вул. Д. Галицького, 119, смт. Ворохта, Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 22194594 в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 1860,17 (одну тисячу вісімсот шістдесят) гривень 17 копійок з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 23.09.2014 року.