Рішення

від 22.09.2014 по справі 916/2864/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р.Справа № 916/2864/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний центр „Старокінний"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про виселення, стягнення 44442,75грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Завалькевич Є.В., довіреність від 01.07.2014р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 22.09.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Завалькевич Є.В., довіреність від 01.07.2014р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: про виселення ФОП ОСОБА_1 з приміщення павільйону №ЗП-36, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний,6, на території „Торгівельного центру „Старокінний";

про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ ТЦ „Старокінний" заборгованості за договором №ЗП-36 від 01.05.2013р. у розмірі 24660грн. за період з січня по липень 2014р., 1961,58грн. індексу інфляції за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р., 206,40грн. три проценти річних за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р., 16440грн. неустойки у відповідності до ст.785 ЦК України за період з 07.07.2014р. по 25.08.2014р., 1174,77грн. пені за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав додаткові пояснення від 07.08.2014р. за вх.№20549/14, заяву про уточнення позовних вимог від 26.08.2014р. за вх.№2-3562/14, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка судом прийнята до розгляду.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ТОВ „ТЦ „Старокінний" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №ЗП-36 від 01.05.2013р., відповідно до якого позивач передав відповідачу майнове право користування та експлуатації павільйону №ЗП36 за плату. Починаючи з січня місяця 2014р. відповідач не виконує зобов'язань щодо оплати за користування об'єктом, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в сумі 24440грн. На наявну заборгованість позивачем нараховано до стягнення з відповідача індекс інфляції, три проценти річних, пеню, неустойку згідно ст.785 ЦК України. З підстав невиконання зобов'язань щодо оплати платежів по договору позивач розірвав договір в односторонньому порядку з 27.06.2014р., про що відповідачу направив лист №20/06/2014-юр від 20.06.2014р., однак, відповідач об'єкт на протязі 7 днів позивачу не повернув.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 11.08.2104р. за вх.№21012/14 про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи позивача, суд встановив наступне:

30.04.2013р. між ТОВ „ТЦ „Старокінний" (повірений) та ТОВ „КФ ТЦ „Старокінний" (довіритель) було укладено договір доручення №ДДП-1, за умовами якого за цим договором повірений зобов'язується здійснити від імені, на користь та за рахунок довірителя всі необхідні юридичні дії щодо укладання та виконання договорів довірителем та третіми особами, а саме: укладання договорів з третіми особами щодо передачі майнового права користування та експлуатації частини майнового комплексу Торгівельного центру „Старокінний", які зазначені у схематичному плані; організація виконання договорів укладених від імені довірителя з третіми особами; отримання платежів на підставі укладених договорів з третіми особами на користь довірителя; проводити переговори та здійснювати листування з боржниками довірителя на предмет отримання заборгованості, які виникли внаслідок недоотримання умов договорів, укладених з третіми особами (п.п.2.1., 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., 2.1.4. договору).

01.05.2013р. між ТОВ „ТЦ „Старокінний", який діяв від імені та в інтересах ТОВ „КФ ТЦ „Старокінний" (сторона-1), та ФОП ОСОБА_1 (сторона-2) було укладено договір №ЗП-36, за умовами якого предметом цього договору є передача стороною-1 стороні-2 майнового права користування та експлуатації павільйону НОМЕР_2 за плату згідно п.2.1. договору на строк, згідно п.5.1. договору. Павільйон НОМЕР_2 (літера „Ю", торговий зал №6), розташований на території торгового центру „Старокінний" за адресою м. Одеса, пров. Старокінний,6, з метою здійснення торговельної діяльності з врахуванням специфіки торгового центру „Старокінний" (п.п.1.1., 1.2. договору).

Згідно п.2.1. договору №ЗП-36 від 01.05.2013р. сторона-2 зобов'язується щомісячно в період з 6 по 10 число звітного місяця, на протязі всього періоду користування об'єктом, оплачувати стороні-1 4110грн. за користування об'єктом. Оплата за користування об'єктом нараховується з моменту підписання акту приймання-передачі.

Сторона-1 має право достроково розірвати цей договір в односторонньому порядку та вимагати повернення об'єкта у випадку несплати стороною-2 передбачених договором платежів на протязі трьох місяців підряд. У випадку, передбаченому п.4.3.2. договір вважається розірваним з моменту отримання стороною-2 повідомлення про розірвання договору, або з моменту, визначеного у повідомленні про розірвання договору. У вказаних випадках об'єкт підлягає поверненню в 7-денний строк, а всі платежі, здійснені на належне виконання зобов'язань за цим договором, залишаються у строни-1 та поверненню не підлягають. У випадку розірвання або припинення дії цього договору, сторона-2 зобов'язана не пізніше 7-ми днів по закінченню строку дії договору звільнити об'єкт, який повинен знаходиться у стані не гіршому ніж на момент укладення договору, та повернути стороні-1 об'єкт за актом приймання-передачі (п.п.4.3., 4.3.2., 4.4., 4.6. договору №ЗП-36 від 01.05.2013р.).

Відповідно до п.5.1. договору №ЗП-36 від 01.05.2013р. він вступає в силу з моменту підписання його сторонами або їх повноважними представниками та діє до 01.08.2013р.

Згідно п.5.2. договору №ЗП-36 від 01.05.2013р. автоматична пролонгація договору не передбачається. Пролонгація строку дії договору на той же строк і на тих же умовах можлива лише в тому випадку коли на протязі одного місяця після сплину строку дії договору відсутня заява однієї зі сторін про припинення або зміну його умов. Додаткова угода про продовження строку дії договору оформлюється тільки в письмовому вигляді.

На виконання умов договору №ЗП-36 від 01.05.2013р. позивач передав відповідачу у користування павільйон НОМЕР_2 за актом приймання-передачі від 01.05.2013р.

Позивач надсилав відповідачу претензії №15/05/14-юр від 15.05.2014р., №20/06/2014-юр від 20.06.2014р. з вимогою оплатити заборгованість за користування об'єктом, а також сплатити штрафні санкції, індекс інфляції, три проценти річних. Одночасно, у вказаних претензіях позивач повідомив відповідача про розірвання договору з підстав несплати відповідачем платежів згідно п.4.3. договору №ЗП-36 від 01.05.2013р.

Лист позивача про розірвання договору №20/06/2014-юр від 20.06.2014р., надісланий позивачем відповідачу було повернуто поштою за закінченням строку зберігання.

Проаналізувавши обставини справи та правову позицію позивача, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача 24660грн. заборгованості по оплаті за користування торговельним павільйоном, з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно до ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, наявні у справі докази свідчать про існування заборгованості відповідача по оплаті за договором №ЗП-36 від 01.05.2013р. перед ТОВ „ТЦ „Старокінний" в сумі 24660грн. за період з січня по липень 2014р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1174,77грн. пені, розрахованої загалом за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та періоду нарахування пені, визначеного ч.6 ст.232 ГК України.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано вірно, з врахуванням чого позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1174,77грн. пені, розрахованої загалом за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 206,40грн. за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р., 1961,58грн. індексу інфляції за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р., з підстав чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, індексу інфляції, зроблені позивачем, суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ „ТЦ „Старокінний" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 три проценти річних в сумі 206,40грн. за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р., 1961,58грн. індексу інфляції за період з 11.01.2014р. по 06.07.2014р., підлягають судом задоволенню.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 16440грн. неустойки за липень, серпень 2014р.

Зважаючи на те, що відповідачем протягом півроку не здійснюється оплата платежів, позивачем надсилались відповідачу претензії щодо погашення заборгованості та повідомлення про припинення договору, із чого вбачається небажання позивача продовжувати договір, з огляду на положення п.п.5.1., 5.2. договору, мала місце автоматична пролонгація договору декілька разів на три місяці до 01.05.2014р. Таким чином, договір №ЗП-36 від 01.05.2013р. припинив свою дію 01.05.2014р. Отже, відповідач мав в строк до 08.05.2014р. повернути павільйон НОМЕР_2 позивачу, чого зроблено не було, на підтвердження чого позивачем подано акт від 22.08.2104р., з врахуванням чого позовна вимога про стягнення неустойки в сумі 16440грн. підлягає судом задоволенню в повній мірі.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач надсилав відповідачу за адресою державної реєстрації останнього претензії про звільнення орендованого об`єкту №15/05/14-юр від 15.05.2014р. (надсилалась простою поштою згідно фіскального чеку №1336 від 16.05.2014р.), №20/06/2014-юр від 20.06.2014р., які були повернуті 04.08.2014р. позивачу поштою у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

З врахуванням того, що, як було встановлено судом вище, строк дії договору закінчився 01.05.2014р., вимоги позивача щодо звільнення об`єкта оренди не виконані відповідачем, з огляду на п.4.6. договору, підлягає судом задоволенню позовна вимога позивача про виселення ФОП ОСОБА_1 з приміщення павільйону №ЗП-36, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний,6, на території „Торгівельного центру „Старокінний".

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та документально підтвердженими, вони підлягають судом задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір за розгляд судом майнової та не майнової вимоги відповідно до п. 2.10. Постанови Пленуму ВГСУ „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013р. в сумі 3045грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Повернути позивачу з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір в сумі 10грн.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, у постанові ВГСУ від 04.11.2010р. у справі № 10-22-3-30/336-07-9260 визначено, що суддя може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередньо доставку судових ухвал відповідачу, якщо виконано наступні умови: ухвала була передана одним із способів, передбачених процесуальним законодавством, не було отримано будь-якого підтвердження, не зважаючи на всі розумні зусилля для отримання, процесуальні документи надсилались за адресою, яка зазначена стороною.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 22.09.2014р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 07.08.2014р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (65089, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з приміщення павільйону №ЗП-36, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний,6, на території „Торгівельного центру „Старокінний".

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65089, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний центр „Старокінний" (65091, м. Одеса, провулок Старокінний,6, код 38643675) 24660 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят) грн. заборгованості, 1174 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 77коп. пені, 206 (двісті шість) грн. 40коп. три проценти річних, 1961 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят одну) грн. 58коп. індексу інфляції, 16440 (шістнадцять тисяч чотириста сорок) грн. неустойки, 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. судового збору.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельний центр „Старокінний" (65091, м. Одеса, провулок Старокінний,6, код 38643675) з державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області (м. Одеса, вул.Садова,1 „А", код 37607526) судовий збір, сплачений згідно квитанції №7012.248.2 від 16.07.2014р. в сумі 10 (десять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.09.2014 р.

Суддя І.А. Малярчук