Рішення

від 22.09.2014 по справі 920/1533/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.09.2014 Справа № 920/1533/14 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1533/14

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАЗ-УКРАЇНА», м. Київ,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН», м. Суми,

про стягнення 52310,98 грн.

За участю представників сторін:

позивача - Глазунова І.Ю., довіреність б/н від 18.09.2014 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 52310,98 грн., з них: основний борг в розмірі 26952,96 грн., який виник станом на 18.08.2014 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 08/10 від 22.03.2013 року; пеню в розмірі 1761,44 грн.; штраф в розмірі 5390,59 грн.; суму валютного коригування в розмірі 13934,68 грн.; інфляційні втрати в розмірі 3571,27 грн.; 3 % річних в розмірі 700,04 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, проте надіслав клопотання про перенесення розгляду справи № 563 від 19.09.2014 року, в якому зазначає, що директор товариства не зможе взяти участь у судовому засіданні у зв'язку з його відрядженням, а посада юриста не передбачена штатним розкладом підприємства.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підтвердження обставин, викладених відповідачем у зазначеному клопотанні про відкладення розгляду даної справи, останнім не надано до суду жодного належного доказу, який би свідчив про неможливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника відповідача згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню і відхиляється судом.

За заявою б/н від 22.09.2014 року (вх. № 12108 від 22.09.2014 р.) надав суду для долучення до матеріалів даної справи рахунок-фактуру № О10-000139 від 04.06.2013 року та акт звірки заборгованості станом на 19.09.2014 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.03.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 08/10 (далі - договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.3 якого позивач зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки відповідачеві товар (запчастини до вантажних автомобілів), а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму за умовами даного договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору, передача товару від постачальника (позивача) покупцю (відповідачу) здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається. Дата вказана позивачем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару є датою поставки.

Згідно пункту 8.1 договору, відповідач зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним на виконання умов договору поставки № 08/10 від 22.03.2013 року за період з 04.06.2013 року по 06.09.2013 року здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 27952,96 грн., проте відповідач не виконав умов укладеного між сторонами договору, не оплатив в повному обсязі та в установлений договором термін отриманий товар.

Частина перша статті 712 Цивільного кодексу України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві на загальну суму 39733,01 грн. підтверджується видатковими накладними: № О10-000133 від 17.06.2013 р., № О10-000154 від 25.06.2013 р., № О10-000178 від 12.07.2013 р., № О10-000185 від 17.07.2013 р., № О10-000259 від 29.09.2013 р., № О10-000277 від 06.09.2013 р., № О10-000278 від 05.09.2013 р. та актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 р. по 21.10.2013 р., копії яких долучено судом до матеріалів справи. Зазначені первинні документи містять відомості щодо найменування відпущеного товару, його кількість, ціну та підписані представниками сторін.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 12780,05 грн., заборгувавши позивачеві 26952,96 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а відповідач, в свою чергу, доказів оплати отриманого товару в повному обсязі або заперечень проти позовних вимог (відзиву на позов) не подав, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 26952,96 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 9.4 договору, у випадку порушення строків оплати товару відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення протягом усього часу прострочення, а також крім пені, у випадку прострочення платежу на строк понад 30 календарних днів, штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

За приписами пункту 9,5 договору, сума заборгованості відповідача підлягає коригуванню на коефіцієнт зростання курсу російського рубля відносно курсу гривні, якщо курс російського рубля зростає на 5 % і більше відсотків. При цьому порівнюються значення курсів НБУ відносно на дату сплати рахунку та на дату відвантаження товарів.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені становить 1761,44 грн., сума 20 % штрафу становить 5390,59 грн. та сума валютного коригування становить 13934,68 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Частина 6 статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені, 20 % штрафу та суми валютного коригування передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1761,44 грн., 20 % штрафу в розмірі 5390,59 грн. та суми валютного коригування в розмірі 13934,68 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 700,04 грн. та інфляційні втрати в розмірі 3571,27 грн. за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року, в обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок річних та інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 700,04 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3571,27 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А-МУССОН» (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, буд. 71, офіс 208, Ідентифікаційний код 35068151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, Ідентифікаційний код 37568676) заборгованість за поставлений товар в сумі 26952,96 грн., пеню в сумі 1761,44 грн., 20 % штрафу в сумі 5390,59 грн., суму валютного коригування в розмірі 13934,68 грн., інфляційні втрати в сумі 3571,27 грн., 3 % річних в сумі 700,04 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.09.2014 року

Суддя П.І. Левченко