Постанова

від 27.11.2014 по справі 920/1533/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2014 р. Справа № 920/1533/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Петренко Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3419С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 22.09.14 у справі № 920/1533/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАЗ-УКРАЇНА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН", м. Суми,

про стягнення 52 310,98 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Полтаської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН" заборгованість в розмірі 52310,98 грн., з них: основний борг в розмірі 26952,96 грн., який виник станом на 18.08.2014 року, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 08/10 від 22.03.2013 року; пеню в розмірі 1761,44 грн.; штраф в розмірі 5390,59 грн.; суму валютного коригування в розмірі 13934,68 грн.; інфляційні втрати в розмірі 3571,27 грн.; 3 % річних в розмірі 700,04 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.09.14р. по справі №920/1533/14 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" заборгованість за поставлений товар в сумі 26952,96 грн., пеню в сумі 1761,44 грн., 20 % штрафу в сумі 5390,59 грн., суму валютного коригування в розмірі 13934,68 грн., інфляційні втрати в сумі 3571,27 грн., 3 % річних в сумі 700,04 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн., з посиланням на невиконання умов договору поставки.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матаріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "А-МУССОН" 20% штрафу в сумі 5390 грн. 59 коп. та суми валютного коригування в розмірі 13934 грн.68 коп.

В апеляційній скарзі зазначив, що судом тричі незаконно застосовано санкції по стягненню додаткових коштів за порушення терміну оплати за договором поставки, а саме: двічі стягнуто неустойку (пеню в сумі 1.761грн.44коп. та 20%штрафу в сумі 5390 грн.59коп.)та додатково незаконно застосовано стягнення суми валютного коригування в розмірі 13.934грн.68коп.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що відповідачем не заперечується наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, що господарські санкції застосовані до нього передбачені укладеним між сторонами договором: пеня, 20% штрафу та сума валютного коригування та ст.625 Цивільного кодексу України:індекс інфляції, 3% річних, в зв'язку з цим рішення господарського суду в частині стягнення господарських санкцій є правомірним та твердження відповідача про порушення судом норм матеріального права є безпідставним.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, надав клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду встановила, що 22.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОМАЗ-УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю "А-МУССОН" укладено договір поставки № 08/10, за яким постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки відповідачеві товар (запчастини до вантажних автомобілів), а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму за умовами даного договору /п. п. 1.1., 1.3 договору/.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що передача товару від постачальника (позивача) покупцю (відповідачу) здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається. Дата вказана позивачем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару є датою поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме здійснив поставку товару відповідачеві на загальну суму 39733,01 грн., що підтверджуються первинними документами: видатковими накладними: № О10-000133 від 17.06.2013 р., № О10-000154 від 25.06.2013 р., № О10-000178 від 12.07.2013 р., № О10-000185 від 17.07.2013 р., № О10-000259 від 29.09.2013 р., № О10-000277 від 06.09.2013 р., № О10-000278 від 05.09.2013 р., які підписані уповноваженими представниками сторін, та довіреностями.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату за товар протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 ЦК України та ст. 193 ГК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач товар отримав, оплату товару у відповідності з умовами договору здійснив частково на суму 12780,05 грн., в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 26952,96 грн,, яка до цього часу залишається непогашеною.

Як свідчать матеріали справи, сума відповідної заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 р. по 21.10.2013 р. (а.с.23).

Суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у сумі 26952,96 грн.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

В установлений договором 30- денний строк з моменту відвантаження товару оплата отриманого товару не проведена, що є порушенням умов договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.ст. 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 9.4 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення протягом усього часу прострочення, а також крім пені, у випадку прострочення платежу на строк понад 30 календарних днів, штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.

Отже, в договорі сторони встановили штрафні санкції за порушення строків оплати товару за весь час прострочення у вигляді пені та у вигляді штрафу за прострочення платежу більш 30 днів.

Колегія суддів вважає, що посилання відповідача про двійне притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одно й те правопорушення необґрунтоване, так як відповідальність у вигляді пені та штрафу встановлена сторонами у договорі поставки, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до ст. 230 ГК України штраф та пеня є різними видами штрафних санкцій.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1761,44 грн., 20 % штрафу в розмірі 5390,59 грн.

Пунктом 9.5 договору встановлено, що сума заборгованості відповідача підлягає коригуванню на коефіцієнт зростання курсу російського рубля відносно курсу гривні, якщо курс російського рубля зростає на 5 % і більше відсотків. При цьому порівнюються значення курсів НБУ відносно на дату сплати рахунку та на дату відвантаження товарів.

Зазначене коригування не є штрафною санкцією та мірою відповідальності, а є платою, яка здійснюється при зростанні курсу російського рубля відносно курсу гривні.

Отже, твердження відповідача про тричі незаконно застосовані санкції за порушення терміну оплати за договором поставки необґрунтоване та спростовується матеріалами справи.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми валютного коригування в розмірі 13934,68 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 700,04 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3571,27 грн. за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року, та задовольнив позов в цій частині.

Посилання відповідача на порушення норм процесуального права в частині незадоволення клопотання про перенесення розгляду справи в зв'язку з відрядженням керівника не є підставою для скасування рішення, так як відповідач не надав доказів неможливості направлення в судове засідання іншого представника, судом вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку представників сторін у судове засідання не визнано обов'язковою, не з'явлення представника відповідача не перешкоджало розгляду справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст.230, 231 ГК України, ст. ст. 526,530,625, 712 ЦК України, ст. ст. 101- 105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 22.09.14 у справі №920/1533/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.11.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.