Рішення

від 10.09.2014 по справі 911/2540/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/2540/14 10.09.14 За позовом Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави

до: 1) Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «МАХА»

про визнання незаконним та скасування розпорядження, та визнання недійним договору.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від прокуратури - Харченко М.А. (представник за довіреністю).

від відповідачів - не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області (далі - Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Києво-Святошинської районної державної адміністрації (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «МАХА» (далі - Відповідач-2) з вимогами про:

- визнання незаконним та скасувати розпорядження Відповідача-1 від 29.11.2012 № 3165 про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту Відповідачу-2 на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області;

- визнати недійсним договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення, укладеного 06.12.2012 між Відповідачами.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані розпорядження та договір суперечать ст. 51 Водного кодексу України, не отримали подальшого схвалення належним орендодавцем, тому підлягають визнанню недійсними у відповідності до ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, як такі, що суперечать закону та порушують інтереси держави. І також прокуратура посилається на неотримання Відповідачем-2 дозволу на спеціальне водокористування, неузгодження ним режиму рибогосподарської експлуатації ставка, та що з дослідженого прокуратурою екземпляру Статуту Відповідача-2 не вбачається, що Відповідач-2 займається таким видом господарської діяльності як рибництво.

Відзивів на позов Відповідачі не подали.

В судові засідання представники Відповідачів не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідачів про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалася на адреси місцезнаходження Відповідачів згідно відомостей, які містяться у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на Відповідачів.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (Відповідач-1) від 29.11.2012 № 3165 надано в оренду, терміном на 25 років Товариству з обмеженою відповідальністю «МАХА» (Відповідач-2) водний об'єкт, площа водного дзеркала якого складає 0,5550 га для риборозведення в селі Тарасівка Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району, встановлено річну орендну плату за згодою сторін за користування водними ресурсами у розмірі 5000 грн. в рік за 1,0 га, та доручено укласти відповідний договір з погодженням його з державним органом водного господарства (Київводресурси) та природоохоронним органом.

На підставі вказаного розпорядження, 06.12.2012 між Відповідачем-1, як орендодавцем, та Відповідачем-2, як орендарем було укладено договір № 99 оренди вищевказаного водного об'єкта.

Так, користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється Водним кодексом України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 51 Водного кодексу України (в редакції змін, внесених законом від 16.10.2012, та які діяли з 18.11.2013 до 05.01.2013) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Орендодавцями водних об'єктів (їх частин) місцевого значення є Рада міністрів Автономної Республіки Крим і обласні ради.

А орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

При чому, розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 № 41, зареєстрованим у Мінюсті 06.01.1998 за № 2/2442, затверджено Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення, згідно з яким водні об'єкти місцевого значення знаходяться на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Автономної Республіки Крим. Тоді як на території Київської області всі водойми відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Наведене не спростовано Відповідачами, та натомість підтверджується залученим прокуратурою до матеріалів справи листом Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області від 07.05.2014 № 354.

Отже, вищеописаний об'єкт оренди за Договором - водний об'єкт, площа водного дзеркала якого складає 0,5550 га в селі Тарасівка Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району знаходиться на території Київської області, а отже за територіальною приналежністю ця водойма відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Відтак, за приписами ст. 51 ВК України її орендодавцем є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. При чому, розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. І такий договір оренди повинен погоджуватись з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та обласною державною адміністрацією.

Разом з цим, Кабінетом Міністрів України станом на час прийняття Відповідачем-1 оспорюваного розпорядження та станом на даний час не визначений розподіл повноважень щодо передачі всіх водних об'єктів загальнодержавного значення в оренду, та зокрема, такі повноваження не надавалися Кабінетом Міністрів України Києво-Святошинській райдержадміністрації Київської області щодо розпорядження спірним водним об'єктом загальнодержавного значення в селі Тарасівка Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, та Відповідачем-1 також не доведено суду, що йому такі повноваження надані в силу закону.

Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відтак, вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, необхідно встановити наявність фактичних обставин, із якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, тобто в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (аналогічну правову позицію викладено в п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відтак, судом встановлено, що оспорюване розпорядження винесено Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області з перевищенням повноважень та з порушенням ст. 51 Водного кодексу України, оскільки ним передано в оренду водойму загальнодержавного значення, тому оспорюване розпорядження підлягає визнанню недійсним у відповідності до ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, як таке що суперечить закону та порушує інтереси держави.

Так само, судом задовольняються вимоги про визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України, тобто таким, що суперечить закону та порушує інтереси держави оспорюваного Договору оренди водного об'єкта, оскільки він передавався в оренду з порушенням вимог чинного законодавства неналежним орендодавцем, вибув з користування належного орендодавця - держави України (в особі КМУ) поза її волею, і у подальшому належним орендодавцем (КМУ або уповноваженим ним суб'єктом) спірний Договір схвалений не був. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

Також суд погоджується з доводами прокуратури, що матеріали справи не містять доказів отримання Відповідачем-2 дозволу на спеціальне водокористування, узгодження ним режиму рибогосподарської експлуатації ставка, та що з дослідженого прокуратурою екземпляру Статуту Відповідача-2 не вбачається, що Відповідач-2 займається таким видом господарської діяльності як рибництво.

Проте дані доводи прокуратури не стосуються предмету спору, оскільки спрямовані на доведення подальших порушень з боку орендаря, як користувача водойми, та могли бути підставою для розірвання Договору через неналежне його виконання у встановлених законом випадках, тоді як предметом даного спору, та що було доведено прокуратурою, є недійсність спірних розпорядження та договору щодо оренди водного об'єкта, як вчинених всупереч закону з перевищенням повноважень, та таких, що порушують права належного орендодавця - держави України в особі КМУ, і не отримали його подальшого схвалення.

Щодо порушення інтересів держави в межах даного спору, що стали підставою для подання даного позову заступником прокурора, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Закон не обмежує право прокурора на подання позову в інтересах держави в особі того її органу, що перебуває поза територією, на яку поширюються повноваження даного прокурора, та право прокурора на подання позову до господарського суду не ставиться законом у залежність від наявності у прокурора матеріалів прокурорської перевірки з того питання, з якого подано позов.

Так, відповідно до Положення про Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області затвердженого наказом Державного агентства водних ресурсів України 18.11.2011 № 237 основними завданнями Київводресурсів є реалізація в м. Києві та Київській області державної політики щодо розвитку водного господарства. Разом з тим у вказаному положенні не передбачено повноважень щодо звернення до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо відчуження чи передачі у користування об'єктів водного фонду, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Отже, з огляду на наведене, а також враховуючи системний аналіз приписів статті 36 Закону України «Про прокуратуру», норм ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99, суд дійшов висновку про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з даним позовом в інтересах держави як позивача, оскільки у органу, уповноваженого держаною здійснювати функції контролю за використанням об'єктів водного фонду відсутні повноваження щодо звернення з позовом до господарського суду.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір (2436 грн., як за дві немайнові вимоги), від сплати якого прокурор у встановленому законом порядку звільнений, стягується з Відповідачів у рівних частинах в дохід Державного бюджету України, оскільки даний спір виник із неправомірних дій обох Відповідачів (п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 29.11.2012 № 3165 про передачу в довгострокову оренду водного об'єкту Товариству з обмеженою відповідальністю «МАХА» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55; ідентифікаційний код 34880675) на території Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Визнати недійсним договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення, укладений 06.12.2012 між Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області (м. Київ, проспект Перемоги, 126; ідентифікаційний код 23570148) та Товариством обмеженою відповідальністю «МАХА» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55; ідентифікаційний код 34880675).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАХА» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 55; ідентифікаційний код 34880675) в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Стягнути з Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (м. Київ, проспект Перемоги, 126; ідентифікаційний код 23570148) в доход Державного бюджету України 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.09.2014

Суддя Сташків Р.Б.