Постанова

від 16.09.2014 по справі 810/3172/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3172/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Мельничука В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Фабрика «Комбі» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Фабрика «Комбі» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Київської митниці Міндоходів від 13 лютого 2014 року №125000003/2014/110033/2 про коригування митної вартості товарів; визнано протиправною і скасовано картку відмови Київської митниці Міндоходів від 13 лютого 2014 року №12510000/2014/00038 в прийнятті митної декларації; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в м.Києві на користь ПрАТ «Фабрика «Комбі» кошти у сумі 16426,52 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що подані позивачем документи для підтвердження митної вартості, відповідно до положень ст.53 Митного кодексу України, містили розбіжності та не містили всіх необхідних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Крім того, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених обов'язкових платежів не підлягають задоволенню, оскільки приймаючи рішення стягнути суму надміру сплачених платежів, фактично визначається митна вартість ввезеного товару, чим підміняється митний орган.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133, укладеного між позивачем (покупець) та «QINGDAO PRESTIGE TRADE CO., LTD» (Китай) (продавець), на адресу позивача від іноземного контрагента надходив товар «фронтальна стрічка «FT», виробник Xiamen Andeli Technology Cо., Ltd, країна виробництва Китай.

На виконання вимог ст.53 Митного кодексу України позивачем було подано митну декларацію від 12 лютого 2014 року №125130000/2014/402066 та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару «фронтальна стрічка «FT», який надійшов від продавця «QINGDAO PRESTIGE TRADE CO., LTD» (Китай).

Позивачем для митного оформлення було надано митному органу наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; коносамент №XMNLEG1312015; довідка про транспортні витрати №4517 від 03 лютого 2014 року; експертний висновок Київської ТПП №Ц-50 від 31 січня 2014 року про підтвердження вартості сировини та матеріалів по контракту №2-20/133 від 31 жовтня 2012 року; комерційний інвойс від 20 грудня 2013 року №2-20/133/3INV; пакувальний лист від 20 грудня 2013 року №2-20/133/3РL; договір на страхування вантажу №40-2815-13-00023 від 25 грудня 2013 року; зовнішньоекономічний контракт від 31 жовтня 2012 року №2-20/133; додаток №1 від 31 жовтня 2012 року до контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133; додаток №2 від 15 січня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133; додаток №3 від 11 березня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133; додаток №4 від 09 квітня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133; додаток №5 від 03 червня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133; додаток №6 від 06 грудня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133; додаток №7 від 20 грудня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133; договір на перевезення товару від 11 жовтня 2011 року №119; сертифікат відповідності на товар №G133701301980017; експертний висновок №К-293 від 13 лютого 2013 року; митна декларація країни відправлення №370820130083502693 від 08 січня 2014 року.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення ПАТ «Фабрика «Комбі» митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі митної декларації від 12 лютого 2014 року №125130000/2014/402066, у посадових осіб відповідача виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, а саме: відповідач відмовився підтверджувати вартість однієї з позицій сировини, а саме «фронтальна стрічка «FT» за ціною 0,398 доларів США за 1 кв.м.

Відповідач дійшов до висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, як обрано позивачем, внаслідок чого було запропоновано декларанту подати додаткові документи, а саме: банківське платіжне доручення (за наявності); прайс-лист виробника (в порівнянні з попередніми поставками); відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні); рахунок на користь третіх осіб, договір з третіми особами.

13 лютого 2014 року Київською митницею Міндоходів складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130000/2014/00038 та прийнято рішення №125000003/2014/110033/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ПАТ «Фабрика «Комбі», яким скориговано митну вартість товару «фронтальна стрічка «FT» за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів та визначено митну вартість «Фронтальної стрічки «FT» на рівні 0,79 доларів США за 1 кв.м товару відповідно до митної декларації №125130000/2013/215086 від 21 червня 2013 року. При цьому розрахунку, розмір митних платежів збільшився на 16426,52 грн. (4439,60 грн. мито, 11986,92 грн. ПДВ) від суми, розрахованої позивачем.

Товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій за митною декларацією від 13 лютого 2014 року №125130000/2014/402167.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті відповідачем, є протиправними та підлягають скасуванню, а кошти, надміру сплачені позивачем, підлягають поверненню.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла наступних висновків:

Відповідно до ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію..

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів, серед іншого, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (ст.257 МК України).

В силу ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У відповідності до ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, згідно ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Фабрика «Комбі» до Київської митниці Міндоходів з метою митного оформлення товару «Фронтальної стрічки «FT» було подано митну декларацію від 12 лютого 2014 року №125130000/2014/402066 та документи, передбачені ст.53 МК України.

Враховуючи, що у посадових осіб відповідача виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, відповідачем було запропоновано декларанту подати додаткові документи, а саме: банківське платіжне доручення (за наявності); прайс-лист виробника (в порівнянні з попередніми поставками); відповідна бухгалтерська документація (видаткові накладні); рахунок на користь третіх осіб, договір з третіми особами. Позивачем вищезазначені документи відповідачу не були надані, однак, надісланий лист щодо відсутності у позивача витребуваних документів.

У відповідності до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 МК України).

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2014 року №125000003/2014/110033/2, митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), через невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України та неподання декларантом додаткових документів на письмову вимогу митного органу, митну вартість товару визначено за 2 методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів).

В апеляційній скарзі Київська митниця Міндоходів зазначає, що в транспортних документах на умовах поставки FOB не включені транспортні витрати на транспортування товару, а також відсутні документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та банківські платіжні документи, що стосуються перевезення, однак згідно з контрактом постачання сировини, умовою поставки є FOB Xiamen, а не FOB-Shenzhen, як зазначено митним органом. Крім того, позивачем для митного оформлення було надано договір на транспортно-експедиторське обслуговування від 11 жовтня 2011 року №119 та довідку про транспортні витрати від 03 лютого 2014 року №4517, видану перевізником, яка підтверджує наявність транспортних витрат, що включені до митної вартості товарів для розрахунку митних платежів.

Також висновки відповідача ґрунтуються на тому, що згідно п.3 зовнішньоекономічного контракту від 27 березня 2013 року №27032013/01, за яким здійснюється поставка, передбачено, що розрахунок проводиться шляхом попередньої оплати в десятиденний термін з дня подання проформи-інвойса та в інвойсі на кожну партію товару зазначаються умови платежу. Однак, позивачем товар ввозився на підставі контракту від 31 жовтня 2012 року №2-20/133, в якому не зазначено про необхідність попередньої оплати та вимоги стосовно реквізитів інвойса.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, подані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товару, що була сплачена позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 МК України.

Наявність у митного органу інформації про те, що товар, який задекларований позивачем, раніше розмитнювся за іншою вартістю, відповідно до митної декларації №125130000/2013/215086 від 21 червня 2013 року, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Разом з тим, як вбачається з митної декларації №125130000/2013/215086 від 21 червня 2013 року, митну вартість за якою використав відповідач, «фронтальна стрічка «FT», яка ввозилась за цією митною декларацією, не є ідентичним товаром з «фронтальною стрічкою «FT», яка ввозилась 12 лютого 2014 року, оскільки не є однаковими за ознаками фізичних характеристик та виробника.

Колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем для митного оформлення імпортованого товару надано документи, що передбачені ч.2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, та підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 МК України, натомість, відповідач не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів, достовірність і об'єктивність зазначених відомостей та не довів наявність підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №125000003/2014/110033/2 від 13 лютого 2014 року та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2014 року №125130000/2014/00038 є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваних рішень, не надано доказів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не дотримано передбаченого ст.57 МК України порядку визначення митної вартості товару, без обгрунтування необхідності застосування іншого методу.

Відповідно до ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

В силу п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618, визначено процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30 грудня 2013 року №882/1188, регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, з огляду на недотримання позивачем вимог вищезазначених нормативних актів щодо процедури повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету коштів, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в м.Києві на користь позивача надмірно сплачених коштів у сумі 16426,52 грн. є передчасними та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року підлягає скасуванню в частині з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року - скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби в м.Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Фабрика «Комбі» кошти у сумі 16426,52 грн., та прийняти в цій частині нову постанову, якою у позові в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 22 вересня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді В.П.Мельничук

І.О.Лічевецький

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.