Ухвала

від 15.02.2017 по справі 810/3172/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Київ К/800/50164/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівКравцова О.В. Черпіцької Л.Т. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Фабрика "Комбі" до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів за касаційною скаргою Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПАТ) "Фабрика "Комбі" пред'явило позов до Київської митниці Міндоходів (далі - Київська митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві (далі - ГУ Держказначейства у м. Києві) про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів.

Просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці від 13 лютого 2014 року № 125000003/2014/110033/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним і скасувати картку відмови Київської митниці від 13 лютого 2014 року № 12510000/2014/00038 в прийнятті митної декларації;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства в

м. Києві на користь ПАТ "Фабрика "Комбі" кошти у сумі 16 426,52 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Київської митниці від 13 лютого 2014 року № 125000003/2014/110033/2 про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправним і скасовано картку відмови Київської митниці від 13 лютого 2014 року № 12510000/2014/00038 в прийнятті митної декларації.

Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства в

м. Києві на користь ПАТ "Фабрика "Комбі" кошти у сумі 16 426,52 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства в м. Києві на користь ПАТ "Фабрика "Комбі" коштів у сумі 16426,52 грн. скасовано, та прийнято в цій частині нову постанову, якою у позові в цій частині відмовлено.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська митниця подала касаційну скаргу.

Посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання зовнішньоекономічного контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133, укладеного між позивачем (покупець) та "QINGDAO PRESTIGE TRADE CO., LTD" (Китай) (продавець), на адресу позивача від іноземного контрагента надходив товар "фронтальна стрічка "FT", виробник Xiamen Andeli Technology Cо., Ltd, країна виробництва Китай.

На виконання вимог статті 53 Митного кодексу України позивачем з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару "фронтальна стрічка "FT", який надійшов від продавця "QINGDAO PRESTIGE TRADE CO., LTD" (Китай), було подано митну декларацію від 12 лютого 2014 року № 125130000/2014/402066.

Також позивачем для митного оформлення було надано митному органу наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; коносамент №XMNLEG1312015; довідка про транспортні витрати від 03 лютого 2014 року № 4517; експертний висновок Київської ТПП від 31 січня 2014 року № Ц-50 про підтвердження вартості сировини та матеріалів по контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; комерційний інвойс від 20 грудня 2013 року № 2-20/133/3INV; пакувальний лист від 20 грудня 2013 року № 2-20/133/3РL; договір на страхування вантажу від 25 грудня 2013 року № 40-2815-13-00023; зовнішньоекономічний контракт від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; додаток № 1 від 31 жовтня 2012 року до контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; додаток № 2 від 15 січня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; додаток № 3 від 11 березня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; додаток № 4 від 09 квітня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; додаток № 5 від 03 червня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; додаток № 6 від 06 грудня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; додаток № 7 від 20 грудня 2013 року до контракту від 31 жовтня 2012 року № 2-20/133; договір на перевезення товару від 11 жовтня 2011 року № 119; сертифікат відповідності на товар № G133701301980017; експертний висновок від 13 лютого 2013 року № К-293; митна декларація країни відправлення від 08 січня 2014 року №370820130083502693.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення ПАТ "Фабрика "Комбі" митної вартості товару, який переміщувався позивачем через митний кордон України на підставі митної декларації від 12 лютого 2014 року №125130000/2014/402066, у посадових осіб відповідача виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, а саме: відповідач відмовився підтверджувати вартість однієї з позицій сировини, а саме "фронтальна стрічка "FT" за ціною 0,398 доларів США за 1 кв. м.

Відповідач дійшов висновку, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, яка визначена позивачем.

У зв'язку із цим декларанту було запропоновано подати додаткові документи, а саме: банківське платіжне доручення (за наявності); прайс-лист виробника (в порівнянні з попередніми поставками); відповідну бухгалтерську документацію (видаткові накладні); рахунок на користь третіх осіб, договір з третіми особами.

13 лютого 2014 року Київською митницею винесено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130000/2014/00038 та прийнято рішення №125000003/2014/110033/2 про коригування митної вартості товарів, імпортованих ПАТ "Фабрика "Комбі", яким скориговано митну вартість товару "фронтальна стрічка "FT" за методом за ціною договору щодо ідентичних товарів та визначено митну вартість "фронтальної стрічки "FT" на рівні 0,79 доларів США за 1 кв. м товару відповідно до митної декларації від 21 червня 2013 року №125130000/2013/215086.

При цьому розрахунку, розмір митних платежів збільшився на 16 426,52 грн. (4439,60 грн. мито, 11 986,92 грн. ПДВ) від суми, розрахованої позивачем.

Товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій за митною декларацією від 13 лютого 2014 року №125130000/2014/402167 із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті відповідачем, є протиправними та підлягають скасуванню, а кошти, надміру сплачені позивачем, підлягають поверненню.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано Київській митниці для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, ці документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які чітко підтверджують ціну товару, що була сплачена позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства в м. Києві на користь ПАТ "Фабрика "Комбі" коштів у сумі 16 426,52 грн., та, приймаючи в цій частині нову постанову, якою у позові в цій частині відмовлено, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не було дотримано вимоги процедури повернення помилково та/або надмірно сплачених до бюджету коштів, які встановлені статтею 301 Митним кодексом України, Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, та Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України 30 грудня 2013 року № 882/1188.

У зв'язку із цим позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через ГУ Держказначейства в м. Києві на користь позивача надмірно сплачених коштів є передчасними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції у не скасованій частині та апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, частиною четвертою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, митний орган має право витребувати у декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено правомірності оскаржуваних рішень, суди дійшли правильного висновку щодо визнання протиправними та скасування рішення Київської митниці від 13 лютого 2014 року № 125000003/2014/110033/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови Київської митниці від 13 лютого 2014 року № 12510000/2014/00038 в прийнятті митної декларації.

Також, колегія суддів погоджується з позицією апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача коштів у сумі 16 426,52 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної ним в постанові від 17 грудня 2013 року у справі № 21-439а13, суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості.

Таким чином, встановлена судами неправомірність рішення митного органу, прийнятого з порушенням встановленої МК України процедури, не є достатньою підставою для підтвердження факту надмірної сплати позивачем митних платежів.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Вказана заява з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум, який перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. А у разі підтвердження факту надмірно зарахованих до бюджету митних платежів складається Висновок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався такою процедурою.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчинення процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року у не скасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Фабрика "Комбі" до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії учасникам судового розгляду, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Кравцов О.В.

Черпіцька Л.Т.