Постанова

від 24.09.2014 по справі 826/11530/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року 09:25 № 826/11530/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.07.2014 № 0001444201, № 0001454201.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «АйФрі Україна» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на наявність належним чином складених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій із даним контрагентом у періоді, що перевірявся, та зазначив, що, на його думку, у відповідача були відсутні підстави для донарахування йому податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на матеріали актів контролюючих органів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, що є підставою для висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «АйФрі Україна». Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

В судове засідання 18.09.2014 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (код ЄДРПОУ 14333937) з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Фрімоушн» (попереднє найменування - ТОВ «АйФрі Україна») за період з 01.01.2012 по 31.08.2012, за результатами якої 14.07.2014 складено акт № 32/28-10/14333937.

Згідно висновків вказаного акту, відповідач в ході перевірки встановив факт порушення ПАТ «МТС Україна» п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 2 642 871 грн., в т.ч. по періодам: І квартал 2012 - 1 087 363 грн., півріччя 2012 - 2 484 849 грн., ІІІ квартали 2012 - 2 642 871 грн., а також заниження податку на додану вартість в сумі 2 111 111 грн., в т.ч. по періодам: січень 2012 - 220 220 грн., лютий 2012 - 423 390 грн., березень 2012 - 224 970 грн., квітень 2012 - 474 827 грн., травень 2012 - 509 475 грн., червень 2012 - 132 002 грн., липень 2012 - 123 768 грн., серпень 2012 - 2 459 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.07.2014 №0001444201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу в розмірі 2 638 889 грн., в т.ч. за основним платежем - 2 111 111 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 527 778 грн., № 0001454201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 3 303 589 грн., в т.ч. за основним платежем - 2 642 871 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 660 718 грн.

Висновок податкового органу ґрунтується на даних акту Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва № 747/26-58-22-03-17/32910131 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фрімоушн» (код ЄДРПОУ 32910131) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.08.2012», довідки складеної управлінням податкового контролю Державної податкової служби у м. Києві «Про проведене дослідження даних податкової звітності ТОВ «Фрімоушн» (код ЄДРПОУ 32910131) з податку на додану вартість в період з 2010 - 2012 стосовно відображення в ній взаємовідносин із ТОВ «Ратуш» (код ЄДРПОУ 37293136) та ТОВ «Харс» (код ЄДРПОУ 37501323), згідно яких засвідчено неможливість встановлення місцезнаходження ТОВ «Фрімоушн», ненадання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам із контрагентами, зокрема, ТОВ «Ратуш»,ТОВ «Харс», відсутність виробничих, трудових ресурсів для здійснення задекларованих господарських операцій, що на думку, податкового органу свідчить про фіктивність в ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) до ТОВ «Фрімоушн» і про нікчемність укладених ними правочинів.

Відповідач також послався на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі № 755/10669/13-к (1кп/755/335/13), згідно якого встановлено, що гр. Боцманов Д.В. не маючи на меті зайняття підприємницькою діяльністю зареєстрував за грошову винагороду ТОВ «Ратуш».

Згідно протоколу допиту свідка 29.02.2012 допитаний директор та засновник Іванов В.В. пояснив, що не мав відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Харс», погодився на реєстрацію товариства за грошову винагороду.

З огляду на зазначене, на думку відповідача, усі операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «АйФрі Україна» є нікчемними.

Вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення рішень від 23.07.2014 №0001444201, №0001454201, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, як встановлено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська ж операція за своїм змістом це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 цього Закону).

Згідно з вимогами ст. 4 вказаного Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Тобто, будь-які документи (договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує із положеннями Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу наведеної норми слідує, що необхідними і достатніми підставами для включення товариством до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів в межах господарської діяльності; сплата сум податку на додану вартість у зв'язку із таким придбанням.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що між позивачем та ТОВ «АйФрі Україна» укладено договори №IFR-010511 від 01.05.2011, №IFR-010612 від 01.06.2012, №MD-11-11297 від 15.11.2011, №IFREE-10120012 від 01.01.2012, згідно умов яких позивачу надано послуги з технічної підтримки телекомунікаційних послуг, технічний супровід рекламної акції «Смартфон - щодня, планшет - щотижня», виконано роботи із розробки програмного забезпечення.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивач надав суду копії актів приймання-передачі наданих послуг, податкових накладних, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, на підтвердження виконання договорів №IFR-010511 від 01.05.2011, №IFR-010612 від 01.06.2012 позивач надав суду компакт-диск з відомостями про статистику білінгових систем за короткими номерами контрагента ТОВ «АйФрі Україна» (а.с. 54 Т. ІІ).

Розрахунки з ТОВ «АйФрі Україна» позивач здійснював у безготівковій формі, на підтвердження чого надав суду платіжні доручення з відмітками банку.

Обставини справи та зібрані докази підтверджують реальний характер вчинених господарських операцій, в межах господарської діяльності, факт виконання укладених

Суд дійшов висновку, що господарські операції позивача із ТОВ «АйФрі Україна» здійснено в рамках звичайної господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, акт перевірки не містить жодних зауважень щодо правильності оформлення зазначених документів, які слугували правовою підставою для визначення позивачем податкового кредиту, формування валових витрат.

Посилання відповідача на неможливість проведення зустрічної звірки, перевірки контрагента не є безумовним свідченням відсутності господарських операцій, оскільки такий висновок ґрунтується не на підставі аналізу і перевірки первинних документів оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на відображення результатів операцій в обліку в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Самі ж заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного вчинення таких дій, не можуть вважатися діями по проведенню зустрічної звірки.

Також є необґрунтованими посилання відповідача на акти, довідки контролюючих органів з огляду на те, що при таких перевірках, звірках господарські операції саме із позивачем не досліджувались.

Посилання відповідача на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 у справі № 755/10669/13-к (1кп/755/335/13), протокол допиту свідка 29.02.2012, суд відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Решта обставин, встановлених у вироку суду, не має обов'язкового характеру для адміністративного суду при вирішенні адміністративного спору, та підлягає безпосередньому встановленню у процесі розгляду справи із застосуванням правил оцінки доказів, передбачених у статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах даної справи (з урахуванням установлених названим вироком обов'язкових обставин) відсутні докази і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з ТОВ «АйФрі Україна» і той факт, що послуги і роботи отримано контрагентом в результаті співпраці із ТОВ «Ратуш»,ТОВ «Харс».

Податковим кодексом України, п. 15.1 ст. 15, визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Обов'язком платника податків, згідно із ст. 16 цього Кодексу, є, зокрема: ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подача до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, відповідальність за сплату до бюджету грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість несе кожна конкретна особа - платник податку, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Дана правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка викладена, зокрема, у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Самі по собі посилання контролюючого органу на пояснення засновників та директорів ТОВ «Ратуш» та ТОВ «Харс» про непричетність останніх до господарської діяльності товариств, за встановлених судом обставин, не є достатніми доказами порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, оскільки податковим органом всупереч вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено неможливість вчинення господарських операцій.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «МТС Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 23.07.2014 № 0001444201, № 0001454201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (код ЄДРПОУ 14333937) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський