Ухвала

від 13.11.2014 по справі 826/11530/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11530/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (надалі за текстом - «ПрАТ «МТС») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0001454201 від 23 липня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 3 303 589 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0001444201 від 23 липня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 638 889 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (надалі за текстом - «Міжрегіональне головне управління»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.05.2014 р. по 27.06.2014 р. посадовцями Міжрегіонального головного управління проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «МТС» з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість, податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Фрімоушн» (попередня назва ТОВ «Айфрі Україна») за період з 01.01.2014 р. по 31.08.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 32/28-10-42-10/14333937 від 14.07.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на прибуток на 2 642 871 грн. та податок на додану вартість на 2 111 111 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

Відповідно до умов договору № IFR-010511 від 01.05.2011 р. ТОВ «Айфрі Україна» (у подальшому перейменоване у ТОВ «Фрімоушн») зобов'язалось надати послуги з технічної підтримки телекомунікаційних послуг ПрАТ «МТС» при зверненні користувачів мережі замовника до виконавця для отримання контенту. До послуг з технічної підтримки належить забезпечення технічної можливості отримання контенту користувачами мережі ПрАТ «МТС».

За умовами договору № MD-11-11297 від 15.11.2011 р. ТОВ «Айфрі Україна» взяло на себе зобов'язання з технічного супроводу, організації та проведення на території України рекламної акції під умовною названою «Смартфон щодня, планшет - щотижня» з метою популяризації послуг Безлімітний Інтернет з Opera mini на день, Безлімітний Інтернет з Opera mini на місяць серед існуючих абонентів ПрАТ «МТС», а також залучення нових користувачів та збільшення обсягів продажу послуг.

Згідно договору № IFREE-10120012 від 01.01.2012 р. ТОВ «Айфрі Україна» зобов'язалось виконати роботи з розробки програмного забезпечення «Football Fans Guide».

Відповідно до договору № IFR-010612 від 01.06.2012 р. ТОВ «Айфрі Україна» зобов'язалось надавати послуги із забезпечення технічної можливості отримання доступу до контенту користувачами послуг зв'язку ПрАТ «МТС».

На підставі названих договорів були складені акти виконаних робіт та податкові накладні на загальну суму 12 585 100 грн., у т.ч. 2 111 111 грн. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, досудовим розслідуванням встановлено, що у 2011-2012 роках службові особи ТОВ «Фрімоушн» безпідставно сформували податковий кредит за рахунок підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Харс» та ТОВ «Ратуш».

Будучи допитаними в якості свідків засновники та керівники ТОВ «Харс» і ТОВ «Ратуш», відповідно ОСОБА_1. та ОСОБА_2., пояснили, що зареєстрували підприємства за грошову винагороду та не мають відношення до їх фінансово-господарської діяльності.

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2013 р. ОСОБА_2. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України.

За даними акту ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 23.08.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Фрімоушн» неправомірно сформувало податковий кредит за рахунок податкових накладних виданих ТОВ «Ратуш» та ПП «Альфа-ком», а також задекларувало податкові зобов'язання за результатами господарських операцій з ПрАТ «МТС».

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про те, що видані ТОВ «Фрімоушн» первинні документи не мають юридичної сили, у зв'язку з тим, що відображені в них господарські операції фактично не відбулися, а відтак позивачем занижено податок на прибуток за І-ІІІ квартали 2012 р. на 2 642 871 грн. та занижено податок на додану вартість за січень-серпень 2012 р. на 2 111 111 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Міжрегіональним головним управлінням прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0001454201 від 23 липня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 3 303 589 грн., у тому числі 2 642 871 грн. за основним платежем та 660 718 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0001444201 від 23 липня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 638 889 грн., у тому числі 2 111 111 грн. за основним платежем та 527 778 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 ПК України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, на підтвердження товарності угод, укладених з ТОВ «Фрімоушн», позивачем було надано копії: договорів № IFR-010511 від 01.05.2011 р.; № MD-11-11297 від 15.11.2011 р.; № IFREE-10120012 від 01.01.2012 р.; № IFR-010612 від 01.06.2012 р.; наказу № ОД/П-505/1 від 15.11.2011 р. про проведення рекламної акції під умовною назвою «Смартфон - щодня, планшет - щотижня; актів прийому-передачі наданих послуг № АФ23/010001 від 23.01.2012 р.; № АФ23/010002 від 23.01.2012 р.; № АФ23/010003 від 23.01.2012 р.; № АФ23/010004 від 23.01.2012 р.; № 24/010021 від 24.01.2012 р.; № АФ16/020006 від 16.02.2012 р.; № АФ21/020002 від 21.02.2012 р.; № АФ21/020003 від 21.02.2012 р.; № АФ21/020004 від 21.02.2012 р.; № АФ22/020002 від 21.02.2012 р.; № АФ22/020002 від 22.02.2012 р.; № АФ29/020035 від 29.02.2012 р.; № АФ29/020036 від 29.02.2012 р.; № АФ29/020085 від 29.02.2012 р.; № АФ01/030004 від 01.03.2012 р.; № АФ01/030005 від 01.03.2012 р.; № АФ01/030006 від 01.03.2012 р.; № АФ21/030031 від 21.03.2012 р.; № АФ21/030032 від 21.03.2012 р.; № АФ21/030033 від 21.03.2012 р.; № АФ21/030034 від 21.03.2012 р.; № АФ23/040011 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040004 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040001 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040008 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040003 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040006 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040010 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040007 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040009 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040012 від 23.04.2012 р.; № АФ23/040054 від 23.04.2012 р.; № АФ22/050001 від 22.05.2012 р.; № АФ22/050002 від 22.05.2012 р.; № АФ22/050003 від 22.05.2012 р.; № АФ22/050004 від 22.05.2012 р.; № АФ22/050005 від 22.05.2012 р.; № АФ22/050006 від 22.05.2012 р.; № АФ24/050002 від 24.05.2012 р.; № АФ28/050001 від 28.05.2012 р.; № АФ01/060001 від 01.06.2012 р.; № АФ20/060002 від 20.06.2012 р.; № АФ20/060001 від 20.06.2012 р.; № АФ20/060003 від 20.06.2012 р.; № АФ20/060004 від 20.06.2012 р.; № АФ20/060005 від 20.06.2012 р.; № АФ16/070002 від 16.07.2012 р.; № АФ16/070001 від 16.07.2012 р.; № АФ23/070001 від 23.07.2012 р.; № АФ23/070002 від 23.07.2012 р.; № АФ23/070003 від 23.07.2012 р.; № АФ23/070004 від 23.07.2012 р.; № АФ23/070005 від 23.07.2012 р.; б/н від 01.08.2012 р.; № АФ20/080001 від 20.08.2012 р.; № АФ20/080002 від 20.08.2012 р.; № АФ20/080003 від 20.08.2012 р.; № АФ20/080004 від 20.08.2012 р.; № АФ20/080005 від 20.08.2012 р.; № АФ20/080006 від 20.08.2012 р.; № АФ20/080007 від 20.08.2012 р.; б/н від 01.08.2012 р.; № 24/010021 від 24.01.2012 р.; податкових накладних № 11 від 23.01.2012 р., № 12 від 23.01.2012 р., № 13 від 23.01.2012 р.; № 14 від 23.01.2012 р.; № 36 від 24.01.2012 р.; № 21 від 16.02.2012 р.; № 25 від 21.02.2012 р.; № 26 від 21.02.2012 р.; № 27 від 21.02.2012 р.; № 28 від 22.02.2012 р.; № 29 від 22.02.2012 р.; № 102 від 29.02.2012 р.; № 103 від 29.02.2012 р.; № 152 від 29.02.2012 р.; № 6 від 01.03.2012 р.; № 7 від 01.03.2012 р.; № 8 від 01.03.2012 р.; № 19 від 21.03.2012 р.; № 20 від 21.03.2012 р.; № 21 від 21.03.2012 р.; № 22 від 21.03.2012 р.; № 18 від 23.04.2012 р.; № 19 від 23.04.2012 р.; № 20 від 23.04.2012 р.; № 21 від 23.04.2012 р.; № 22 від 23.04.2012 р.; № 23 від 23.04.2012 р.; № 24 від 23.04.2012 р.; № 25 від 23.04.2012 р.; № 26 від 23.04.2012 р.; № 42 від 23.04.2012 р.; № 76 від 23.04.2012 р.; № 25 від 22.05.2012 р.; № 26 від 22.05.2012 р.; № 27 від 22.05.2012 р.; № 28 від 22.05.2012 р.; № 29 від 22.05.2012 р.; № 30 від 22.05.2012 р.; № 79 від 24.05.2012 р.; № 82 від 28.05.2012 р.; № 1 від 01.06.2012 р.; № 20 від 20.06.2012 р.; № 21 від 20.06.2012 р.; № 22 від 20.06.2012 р.; № 23 від 20.06.2012 р.; № 24 від 20.06.2012 р.; № 23 від 16.07.2012 р.; № 22 від 16.07.2012 р.; № 35 від 23.07.2012 р.; № 36 від 23.07.2012 р.; № 37 від 23.07.2012 р.; № 38 від 23.07.2012 р.; № 39 від 23.07.2012 р.; № 1 від 01.08.2012 р.; № 14 від 20.08.2012 р.; № 15 від 20.08.2012 р.; № 16 від 20.08.2012 р.; № 17 від 20.08.2012 р.; № 17 від 20.08.2012 р.; № 19 від 20.08.2012 р.; № 20 від 20.08.2012 р.; № 1 від 01.08.2012 р.; № 36 від 24.01.2012 р.; платіжних доручень № 0001311598 від 30.01.2012 р.; № 0001311599 від 30.01.2012 р.; № 0001318435 від 07.02.2012 р.; № 0001311624 від 30.01.2012 р.; № 0001336826 від 02.03.2012 р.; № 0001336827 від 02.03.2012 р.; № 0001336828 від 02.03.2012 р.; № 0001336829 від 02.03.2012 р.; № 0001336830 від 02.03.2012 р.; № 0001336967 від 02.03.2012 р.; № 0001343539 від 14.03.2012 р.; № 0001346919 від 19.03.2012 р.; № 0001353236 від 30.03.2012 р.; № 0001353237 від 30.03.2012 р.; № 0001353271 від 30.03.2012 р.; № 0001353272 від 30.03.2012 р.; № 0001353273 від 30.03.2012 р.; № 0001353315 від 30.03.2012 р.; № 0001359372 від 05.04.2012 р.; № 0001359373 від 05.04.2012 р.; № 0001366709 від 17.04.2012 р.; № 0001373520 від 28.04.2012 р.; № 0001373521 від 28.04.2012 р.; № 0001373522 від 28.04.2012 р.; № 0001373523 від 28.04.2012 р.; № 0001373524 від 28.04.2012 р.; № 0001373525 від 28.04.2012 р.; № 0001373526 від 28.04.2012 р.; № 0001376628 від 04.05.2012 р.; № 0001380115 від 10.05.2012 р.; № 0001392291 від 30.05.2012 р.; № 0001392292 від 30.05.2012 р.; № 0001392293 від 30.05.2012 р.; № 0001392294 від 30.05.2012 р.; № 0001394279 від 01.06.2012 р.; № 0001394280 від 01.06.2012 р.; № 0001396439 від 05.06.2012 р.; № 0001404720 від 14.06.2012 р.; № 0001404721 від 14.06.2012 р.; № 0001404722 від 14.06.2012 р.; № 0010004261 від 27.06.2012 р.; № 0010004262 від 27.06.2012 р.; № 0010004263 від 27.06.2012 р.; № 0010007578 від 03.07.2012 р.; № 0010033495 від 06.08.2012 р.; № 0010033497 від 06.08.2012 р.; № 0010033498 від 06.08.2012 р.; № 0010033791 від 07.08.2012 р.; № 0010033792 від 07.08.2012 р.; № 0010033793 від 07.08.2012 р.; № 0010033794 від 07.08.2012 р.; № 0010047104 від 30.08.2012 р.; № 0010047105 від 30.08.2012 р.; № 0010047106 від 30.08.2012 р.; № 0010047107 від 30.08.2012 р.; № 0010047108 від 30.08.2012 р.; № 0010047109 від 30.08.2012 р.; № 0010053639 від 06.09.2012 р.; № 0010053640 від 06.09.2012 р.; № 0010053641 від 06.09.2012 р.; № 0010053642 від 06.09.2012 р., які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ПрАТ «МТС» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Фрімоушн».

Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на те, що за фактами фіктивного підприємництва порушено кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ «Ратуш» та ТОВ «Харс».

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ТОВ «Фрімоушн» та ТОВ «Ратуш», ТОВ «Харс», ПП «Альфа-ком») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ «Фрімоушн».

В ході проведеної перевірки органом доходів та зборів не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З огляду на викладене судова колегія підтримує правову аргументацію судового рішення щодо правомірності формування ПрАТ «МТС» валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Фрімоушн».

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 18 листопада 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.