Ухвала

від 18.09.2014 по справі 483/1075/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №483/1075/14-ц 18.09.2014 18.09.2014 18.09.2014

Провадження №22-ц/784/2506/14 Головуючий у 1-й інстанції Медюк С.О.

Категорія 59 Доповідач апеляційного суду Шолох З.Л.

Ухвала

Іменем України

18 вересня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Шолох З.Л.,

суддів - Данилової О.О., Коломієць В.В.,

при секретарі судового засідання - Романенко Ю.В.,

за участю прокурора Нижниченка О.С. та відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 липня 2014 року у справі

за позовом

Очаківського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської області до Куцурубської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення виконкому, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (елінг),

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року Очаківський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок проведеної прокуратурою перевірки додержання вимог чинного законодавства України при оформленні Куцурубською сільською радою Очаківського району права власності ОСОБА_2 на об'єкт нерухомості - елінг, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено порушення Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Рішенням виконкому Куцурубської сільської ради від 26 червня 2008 року № 55 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості - елінг» незаконно оформлено право власності відповідача на об'єкт нерухомості - елінг та видано свідоцтво про право власності на це майно 18 липня 2008 року серії CAB № 940184.

Прокурор вказував, що, на час прийняття виконкомом рішення, у відповідача відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку та дозвільні документи на будівництво елінгу, не здійснювалося і його введення в експлуатацію.

До того ж, елінг розміщений на намивній території причалу 333 «С», а причал та набережна причалу є гідротехнічними спорудами, які перебувають у власності держави в особі Миколаївського регіонального управління водних ресурсів, та мають загальнодержавне значення для захисту берега від розмивання і обвалів.

Посилаючись на викладені обставини, прокурор просив суд поновити строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом; визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Куцурубської сільської ради від 26 червня 2008 року № 55 «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості - елінг»; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане ОСОБА_2 18 липня 2008 року.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 липня 2014 року позов прокурора задоволено. Поновлено строк позовної давності для звернення до суду. Визнано незаконним та скасовано оспорюване рішення виконкому Куцурубської сільської ради № 55 від 26 червня 2008 року, а також визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (елінг), видане ОСОБА_2 18 липня 2008 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 26 червня 2008 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до голови Куцурубівської сільради про надання дозволу на приватизацію належного йому елінгу, що знаходиться на причалі АДРЕСА_2.

До своєї заяви додав аналогічне клопотання заступника голови правління Товариства судновласників рибалок - любителів причалу № 333 «С» с. Куцуруб, в якій зазначено, що елінг побудований ОСОБА_2 знаходиться на причалі АДРЕСА_2. (а.с. 15-16).

На підставі цих заяв виконком Куцурубівської сільради 26 червня 2008 року прийняв рішення № 55 про оформлення ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомості нежитлову будівлю - елінг, одночасно присвоївши йому нову адресу в АДРЕСА_1 (а.с. 10).

18 липня 2008 року тим же виконавчим комітетом ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на вказану нежитлову будівлю (елінг), загальною площею 59,80 кв.м, а 18 липня 2008 року він зареєстрував за собою право власності на це нерухоме майно за вказаною адресою (а.с. 11-14).

Як вірно встановлено судом, земельна ділянка під спірною спорудою не виділялася в користування або у власність ні товариству судновласників рибалок - любителів причалу № 333 «С», ні ОСОБА_2 На час визнання права власності ОСОБА_2 на елінг, земельна ділянка, на якій він розміщений, знаходилася у правомірному користуванні Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів.

Матеріалами справи також підтверджено, що спірне нерухоме майно знаходиться на намивній території причалу 333 «С», являє собою двоповерхову кам'яну будівлю, розміром 4,88 м х 7,94 м (а.с. 40-45). Сам причал та набережна причалу відносяться до категорії гідротехнічних споруд (ГОСТ 19185 -73 «Гідротехніка. Основні поняття. Терміни та визначення»). На намивній території також розміщені інші гідротехнічні споруди, що мають загальнодержавне значення для захисту берега від розмивання та обвалів, всі вони є власністю держави й до 2007 року перебували у підпорядкуванні Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів м. Вінниця, а з 25 травня 2009 року право власності зареєстровано за Миколаївським регіональним управлінням водних ресурсів (державна форма власності, загальною площею 426 000 кв.м) (а.с. 49-56).

До того ж, згідно із розпорядженням голови Очаківської районної державної адміністрації № 113 від 28 березня 2003 року Південно-Бузькому басейновому управлінню водних ресурсів надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в постійне користування під об'єкти існуючих інженерних споруд (намивна територія), площею 25,6 га із земель державної власності водного фонду Дніпровсько- Бузького лиману Очаківського району. Розпорядженням того ж органу від 24 лютого 2005 року № 46 внесені зміни до попереднього розпорядження та збільшена площа земельної ділянки з 25,6 га до 32,74 га. В 2007 році проект землеустрою було виготовлено. На стадії розробки проекту, земельній ділянці площею 32,7587 га привласнено кадастровий номер 4825182200:02:000:0045 (а.с. 57-68). Проте, рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки не приймалось та правовстановлюючі документи на земельну ділянку не оформлено.

За змістом ч.ч. 1,4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Таким чином, капітальна споруда самовільно побудована на земельній ділянці, яка сформована як земельна ділянка водного фонду.

За змістом п. «д» ч. 4 ст. 84 та ч. 4 ст. 59 ЗК України, а також ст. ст. 90, 85 Водного Кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, землі водного фонду не можуть передаватися у власність громадян.

За такого, доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно та передчасно відніс земельну ділянку, на якій побудований елінг, до земель водного фонду, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції чинній на час оформлення права власності ), передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним або юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;

- членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю тю внесли свої пайові внески.

При цьому, в останньому випадку факт членства в кооперативі має бути підтверджений належними та допустимими доказами відповідно до положень ст. ст. 57-59 ЦПК України, а саме: рішенням загальних зборів про прийняття до кооперативу та надання у користування конкретної земельної ділянки тощо.

Проте, в матеріалах справи відсутні вищезазначені документи та докази, які б давали підстави для оформлення права власності на спірне нерухоме майно.

Отже, спірний об'єкт нерухомості (елінг) є самочинним нерухомим майном на яке поширюються приписи ст. 376 ЦК України. Зокрема, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК).

Згідно із ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд визнає незаконними та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно поновив прокурору строк позовної давності є необґрунтованими, оскільки зазначене є правом суду, який навів достатні для цього обгрунтування.

При цьому, відповідач заяву про застосування позовної давності не подавав.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Також є безпідставним посилання на порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на мирне володіння своїм майном. Оскільки у даній конкретній справі судом встановлено незаконне визнання права власності ОСОБА_2 на об'єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, яка йому не відведена, чим порушені законні права та інтереси держави. Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання.

При цьому, правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п. 54 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тригубенко проти України» від 2 листопада 2004 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, постановленого з додержання норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Судді: