Постанова

від 22.09.2014 по справі 817/2284/14

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2284/14

22 вересня 2014 року 12год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Єрмошкіна Л.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гавриш І.Є.,

відповідача: представник Красько Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю " ВМГ"

до Державної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Позивач, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій відповідача щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на підставі акту перевірки, зобов'язання вчинення певних дій. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем в липні місяці 2014 року була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за період з 01.02.2014р. по 30.04.2014р. Актом перевірки від 01.08.2014р. встановлені порушення позивачем податкового законодавства, в результаті чого занижений податок на додану вартість у загальній сумі 9768780грн. в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій та безпідставно сформоване позивачем податкове зобов'язання по транзитних операціях для ТзОВ «Галицька кабельна компанія» у лютому 2014 року на суму ПДВ 596640грн, у березні 2014р. на суму ПДВ 2229480грн. На підставі висновків акту, відповідачем внесена інформація до бази даних АС «Аудит», з якої автоматично внесена до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки відповідач самостійно, без відома позивача здійснив коригування показників податкової звітності, що є порушенням податкового законодавства. Крім того, в заяві про зміну предмету позову позивач зазначив, що 28.08.2014р. відповідачем з врахуванням висновків акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 14653170грн. Позивач не погоджується з порушенням встановленим відповідачем та стверджує, що податковий кредит та податкові зобов'язання сформовані у відповідності до норм податкового законодавства. При здійсненні господарських операцій наявні первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином, зауважень до них зі сторони відповідача відсутні, крім того наявні документи на використання в господарській діяльності придбаних ТМЦ, а відтак, податкове повідомлення-рішення є протиправним та належить до скасування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення в яких позовні вимоги заперечував, та вказав, що дійсно, у позивача була проведена перевірка в ході якої були встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТзОВ «Г.Н.Т. Нова Груп», оскільки позивачем до перевірки не представлені технічні паспорти, сертифікати, посвідчення якості товару, відсутні документи по яких відбувався рух товару від продавця до покупця, а також документи, що підтверджують оприбуткування ТМЦ. Так як, на думку відповідача, вказана господарська операція безтоварна, то позивач безпідставно сформував податкові зобов'язання по транзитних операціях для ТзОВ «Галицька кабельна компанія» у лютому 2014 року на суму ПДВ 596640грн., у березні 2014р. на суму 2229480грн. Відповідач стверджує, що податкове повідомлення-рішення та дії відповідача по коригуванню показників є правомірними. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до задоволення, при цьому суд виходить з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем в липні місяці 2014 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за період з 01.02.2014р. по 30.04.2014р., за наслідком якої складений Акт №48/22-141/36671014 від 01.08.2014р.

Вибірковою перевіркою встановлено завищення податкових зобов'язань в загальній сумі 2826120грн. в тому числі відповідно до декларацій з ПДВ за лютий 2014р. у сумі 596640грн., за березень 2014р. у сумі 2229480грн.

Також вибірковою перевіркою встановлено завищення податкового кредиту в загальній сумі 12594900грн. в тому числі відповідно до декларацій з ПДВ за лютий 2014р. у сумі 2412300грн., за березень 2014р. у сумі 4033020грн., за квітень 2014р. у сумі 6149580грн.

В акті перевірки відповідач зазначає, що проведеною вибірковою перевіркою відображених показників з податку на додану вартість за лютий 2014р., за березень 2014р., за квітень 2014р. на підставі документів по взаєморозрахунках з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 (рядку 17) декларації за лютий 2014р. на суму 2412300грн., декларації за березень 2014р. на суму 4033020грн., декларації за квітень 2014р. на суму 6149580грн., так як до їх складу зайво включено ПДВ по податкових накладних від контрагента ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп».

При цьому, позивач посилається в акті перевірки на те, що договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосуб'єктності, всі документи видані на виконання таких договорів, в т.ч. податкові накладні не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), оскільки до перевірки не надані документи, які б засвідчували сертифікат відповідності та технічний паспорт на отриманий товар, що в свою чергу говорить про їх безтоварність (а. с. 44, 60 т.1).

Також підставою для таких тверджень став акт перевірки від 16.05.2014р. №1388/26-55-22-07/38703613 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014р. по 30.04.2014р.

З врахуванням зазначеного, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п.185.1 ст.185. п.187.1 ст.187. п.188.1 ст.188. п.198.1. п.198.2. п.198.3. п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість у загальній сумі 9768780грн., в тому числі: за лютий 2014р. в сумі 1815660грн., за березень 2014р. в сумі 1803540грн. за квітень 2014р. в сумі 6149580грн. в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій та безпідставно сформоване ТОВ «ВМГ» податкове зобов'язання по транзитних операціях для ТзОВ «Галицька кабельна компанія» у лютому 2014р. на суму ПДВ 596640грн., у березні 2014р. на суму ПДВ 2229480грн.

19 серпня 2014р. відповідачем на підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000382251, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14653170грн., з яких 9768780грн. основного платежу та 4884390грн. штрафних санкцій.

Однак, суд не погоджується із викладеними в акті перевірки висновками відповідача та його діями щодо коригування задекларованих позивачем показників з огляду на таке.

В судовому засіданні не заперечується сторонами та підтверджено актом перевірки, що позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебуває на загальній системі оподаткування, є платником податку на додану вартість.

Так, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ВМГ» мало господарські взаєморозрахунки з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» (код ЄДРПОУ 38703613) згідно договорів купівлі-продажу №5-п від 17.02.2014 р. та №20/02/2014 від 20.02.2014 р.

Відповідно до умов даних договорів продавець - ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ТОВ «ВМГ» товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього Договору. Товаром за договором купівлі-продажу №5-п від 17.02.2014 р. є катод мідний, зливки мідні, а за договором купівлі-продажу №20/02/2014 від 20.02.2014 р. - барабани металеві. (а. с. 73-74 т.1).

За період лютий-квітень 2014 року ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» поставило ТОВ «ВМГ» товару на загальну суму 75569400грн., що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними (а. с. 75-131, 189-247 т.1.).

У свою чергу ТОВ «ВМГ» здійснив часткову оплату вартості поставленого товару, що цілком відповідає умовам господарського договору, в сумі 32540640грн., що підтверджується банківськими виписками (а. с. 248-250 т.1, 1-18 т.2).

Пунктом 3.2 Договору №5-п купівлі-продажу від 17.02.2014 р. передбачено, що доставка Товару здійснюється на умовах EXW (склад продавця).

З метою надання транспортних послуг 16.10.2012р. між ТОВ «ВМГ» та ТзОВ «ГАЛ- ТРАНС» укладено договір №18-т про надання транспортних послуг, згідно умов якого виконавець - ТзОВ «ГАЛ-ТРАНС» зобов'язується доставити автомобільним транспортом в обумовлені строки ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а замовник - ТОВ «ВМГ» зобов'язується оплатити надані йому послуги. Вказане підтверджується первинними документами та, крім того, узгоджується із викладеними відповідачем у акті перевірки фактами (а. с. 132-188 т.1). Придбаний у контрагента товар доставлявся у м. Львів на склад позивача.

В подальшому ТОВ «ВМГ», на підставі Договору №155-і купівлі-продажу від 20.12.2013 року, частину товару, придбаного в ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» в кількості 286 тон (13 відвантажень) поставило ТОВ «Галицька кабельна компанія» на загальну суму 16956720грн., що підтверджуються договором купівлі-продажу, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару від позивача, банківськими виписками (а. с. 19-32 т.2, 27-65 т.3, 69-89 т.3).

Іншу частину придбаного в ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» товару в кількості 877,3т, ТОВ «ВМГ», на підставі Договору №1-д на переробку давальницької сировини від 14.01.2013 року, передало ТзОВ «ГАЛ-КАТ» на переробку, що підтверджується актами приймання-передачі давальницької сировини для переробки (а. с. 229-230 т.3, 90-99 т.3).

Із переданої сировини ТзДВ «ГАЛ-КАТ» виготовлена заготівка мідна для волочіння (катанка) ЕN 1977-Сu-ЕТР-8-12,7-3000-CL, дріт ММ та СПМЖ, що підтверджується актами надання послуг з переробки та актами здачі-приймання готової продукції (а. с. 100-228 т.3)

В подальшому позивач згідно договорів купівлі-продажу реалізував товар, виготовлений із давальницької сировини наступним контрагентам: заготівка мідна для волочіння (катанка) ЕN 1977-Сu-ЕТР-8-12,7-3000-СL реалізована: ТзОВ «ТФ Кабель Україна», ТзОВ «Кабельний завод «Енергопром», ПП «Пакт», ТзОВ «ЕКСПЕРТ-КАБЕЛЬ», ТзОВ «МЕГАНОМ-ДОН», Підприємство з іноземною інвестицією у формі ТзОВ «Катех-Електро», ПП «Сплав-Сервіс», ПАТ «Одеський кабельний завод «ОДЕСКАБЕЛЬ», ТзОВ «ДОНМЕТІНДАСТРІ», ТзОВ «ТД «Бердянський кабельний завод», ТзОВ «ІНТЕРКАБЕЛЬ КИЇВ», ТзОВ фірма «ПРОМЕТЕЙ-А», ТзОВ «ІНКАБ»; дріт ММ та СПМЖ реалізовано: ТзОВ «Донтехсвязь», ТзОВ «Метало-тарний завод», ТзОВ «ТД «Енергоальянс», ТзОВ «АРДА МЕТАЛ ПЕКЕРЖИНГ Україна», ТзОВ «ФАВОР», ТзОВ «ЕТАЛОН ПАК», ТзОВ «Спецпроект», ТОВ «ТД «РЕЗТЕХ», ТзОВ «РУСНВП АГРІНОЛ», ТзОВ «СІЛГАН МЕТАЛ ПЕКЕДЖИНГ БРОВАРИ».

Придбані в ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» згідно Договору №20/02/2014 купівлі-продажу від 20.02.2014 року барабани металеві в кількості 1090 шт., ТОВ «ВМГ» поставило ТзДВ «ГАЛ-КАТ» згідно Договору №3/1-з купівлі-продажу від 30.11.2012 року.

Зазначені вище по тексту постанови господарські операції підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, розкривають зміст господарських операцій та реальність їх здійснення (а. с. 87-250 т.2, 1-26, 231-250 т.3 1-2 т.4).

Посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки №1388/26-55-22-07/38703613 від 16.05.2014р. є безпідставним та необґрунтованим.

На момент вчинення господарських операцій з позивачем ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» було зареєстроване, як юридична особа та платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, тому є достовірні і такі, що не підлягають сумніву (а. с. 3-7 т.4).

Твердження органу державної податкової служби про те, що ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за період лютий 2014р.-квітень 2014р. не придбавало катоду мідного, що вказує лише на документальне оформлення проведення господарських операцій з ТОВ «ВМГ» без реального настання правових наслідків є лише припущенням податкового органу, адже ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» мало можливість придбавати катодну мідь раніше лютого 2014 року.

Окрім цього, орган державної податкової служби стверджує, що ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» фактично не могло здійснювати господарської діяльності, оскільки в ході аналізу податкової звітності ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Суд зазначає, що такий висновок ґрунтується не на фактичних показниках податкового та бухгалтерського обліку, а на суб'єктивних висновках контролюючого органу, що зроблені виходячи лише з формальних міркувань та прямо суперечать приписам ст.ст. 3, 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими визначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який опирається на принцип превалювання сутності над формою (тобто обліку операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Відсутність виробничих потужностей, основних засобів та трудових ресурсів, не може свідчити про обставини не виконання договору, адже ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» не було позбавлено можливості щодо залучення виробничих ресурсів, засобів та трудових ресурсів інших суб'єктів господарювання.

Крім того, в акті перевірки ДПІ у Печерському району ГУ Міндоходів зазначено, що ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» у лютому-квітні 2014р. сформувало податкові зобов'язання по ТОВ «ВМГ» при продажу товару - катоду мідному МОК (а. с. 54-56 т.1).

З врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що стали підставою для формування податкового кредиту, повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення конкретним платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд звертає увагу також на те, що жодним законодавчим актом України не передбачено фінансову відповідальність однієї особи за протиправні дії іншої особи, чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, дійсність свідоцтва платника ПДВ та належних повноважень особи на підписання податкової накладної чи акту приймання-передачі виконаних робіт, справність сплати контрагентом податків та чинність установчих документів.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме у справах «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) та «БІЗНЕС ЦЕНТР ПІДТРИМКИ» проти Болгарії (заява №6689/03).

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відтак, позивач не може нести відповідальність за діяння контрагента, у тому числі посадових осіб державної податкової служби, що видали контрагенту позивача свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судом встановлено також, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2014 року у справі №826/8961/14 про забезпечення адміністративного позову заборонено ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві: вносити відповідні зміни до АІС «Податковий блок» в частині відображення інформації, викладеної в акті від 16.05.2014 року №1388/26-55-22-07/38703613 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38703613) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року"; використовувати інформацію, викладену в акті від 16 травня 2014 року №1388/26- 55-22-07/38703613 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Н.Т. Нова Груп", код за ЄДРПОУ 38703613 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року", зокрема, передавати та враховувати результати зустрічної звірки ТОВ "Г.Н.Т. Нова Груп" при проведенні перевірок контрагентів за ланцюгами придбання та продажу товарів, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

В той же час, відповідачем вказана обставина не взята до уваги та в акті перевірки позивача, останній посилається на акт перевірки від 16.05.2014 р. №1388/26-55-22-07/38703613 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно якого загальна сума ПДВ ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» 12594900 грн. за січень, лютий, березень 2014р. по взаєморозрахунках з ТОВ «ВМГ» - не підтверджена та виключена з податкових зобов'язань ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» за даний період.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності з п. 188.1 ст.188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Посилання відповідача на відсутність технічних паспортів та сертифікатів якості на товари та як наслідок безтоварний характер господарських операцій, судом до уваги не беруться, з огляду на таке.

В силу ч.1 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. При цьому, згідно ч.4 цієї норми, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляється, належним товаро-супровідним документом, який надсилається разом із товаром, якщо інше не передбачено у договорі.

Майже аналогічні положення про якість товарів, що поставляються, визначені і нормами ЦК України.

В силу ст. 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Умовами укладеного сторонами договору № 5-п від 17.02.2014р. визначено, що якість товару, що поставляється повинна відповідати діючим державним стандартам (п.1.4 договору а. с. 73 т.1).

Умовами укладеного сторонами договору № 20/02/2014 від 20.02.2014р. визначено, що якість товару, що поставляється повинна відповідати діючим державним (галузевим) стандартам та/або технічним умовам, а також сертифікату якості підприємства-виробника (п.1.4 договору а. с. 74 т.1).

В судовому засіданні представником позивача відповідні документи надані не були, при цьому позивач зазначив, що такі документи не потрібні, що прямо суперечить укладеним договорам.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку що приймання продукції здійснено позивачем в порушення вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.66р. №П-7, що застосовується відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.91р. №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР".

В той же час суд звертає увагу на те, що відсутність технічних умов та сертифікатів якості на отриманий товар не може слугувати безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції, оскільки в першу чергу мають досліджуватись первинні бухгалтерські документи, а сертифікат якості - це документ, який є гарантією того, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам і видається виробником на партію товару (продукції) і супроводжує даний товар (продукцію) до споживача, незалежно від його проходження по «ланцюгу» купівлі-продажу, тобто не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочину, укладеного за участі ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» згідно актів перевірок даних суб'єктів господарювання, слід зазначити, що незнаходження підприємств за юридичною адресою чи відсутність матеріально-технічної бази не є самостійною правовою підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, у системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1) Наявність самого правочину; 2) Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; 3) Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Окрім цього, на підставі частини 3 статті 228 ЦК України та статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, що йому не суперечать. А згідно ч.1 ст.207 Господарського кодексу України (нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу при регулюванні господарських правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Податковим органом не подавались позови про визнання недійсними договорів укладених контрагентами ТОВ "ВМГ". Відповідно й відсутні рішення суду про визнання цих договорів недійсними. Тому у податкового органу відсутні підстави стверджувати що укладення останніх не спричинило реального настання правових наслідків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «Г.Н.Т. Нова Груп» підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які повністю розкривають зміст господарських операцій, їх кількісні та вартісні показники, підтверджують рух активів позивача, є первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є належними доказами, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ.

Також суд звертає увагу на те, що обсяги та вид придбаного товару відповідають обсягам та виду реалізованого товару.

Отже, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу, а відтак, позивачем правомірно задекларовані показники у рядку 10.1 податкових декларацій з ПДВ в лютому 2014р. на суму 3830734 (рядок 17 в сумі 3830734); в березні 2014р. в сумі 4207879 (рядок 17 в сумі 4201834), в квітні 2014 в сумі 6939098 (рядок 17 в сумі 6872710) .

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача щодо безтоварності господарських операцій з контрагентом «Г.Н.Т. Нова Груп» є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами, а тому податкове повідомленні-рішення є протиправним та належить до скасування.

Щодо внесення висновків акту податкової перевірки від 01.08.2014р. №48/22- 141/36671014 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВМГ», код ЄДРПОУ 36671014, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Г.Н.Т. НОВА ГРУП» (код за ЄДРПОУ 38703613) за період з 01.02.2014 р. по 30.04.2014р. до бази даних АС «Аудит», з якої автоматично внесена до бази даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», суд зазначає наступне.

Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

В силу вимог п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що у разі встановлення податковим органом факту заниження або завищення платником податків показників податкових зобов'язань чи податкового кредиту, в т.ч. через їх декларування за фактичної відсутності об'єктів оподаткування, контролюючий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення. Іншого порядку дій в такому випадку, в т.ч. і дій щодо коригування показників податкової звітності такого платника податків без узгодження відповідного податкового повідомлення-рішення Податковим кодексом України не передбачено.

Статтею 74 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, згідно з наказом ДПС України «Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи «Податковий блок» від 24.12.2012 року за №1197, з 01.01.2013 року в органах державної податкової служби запроваджено єдину електронну систему «Податковий блок», до складу якої, зокрема, входить і підсистема «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міністерства доходів і зборів України». При цьому, в цій системі відображаються по податкових періодах показники податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту платників податків у розрізі контрагентів на підставі задекларованих ними показників податкової звітності з метою використання цих даних під час перевірок шляхом співставлення задекларованих зобов'язань та податкового кредиту по суб'єктах господарювання та встановлення наявності або відсутності відхилень.

Одночасно, п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, показники податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість конкретного платника податків, які відображаються в підсистемі «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», формуються на підставі показників, поданих таким платником податків податкових декларацій з ПДВ з додатком №5 і повинні їм відповідати.

Інформація у всіх електронних системах податкових органів про суми заявленого платником податку податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, самого податку на додану вартість до прийняття відповідного повідомлення-рішення та завершення процедури узгодження, повинна відповідати даним податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період, поданої платником податків і може коригуватися лише на підставі узгодженого податкового зобов'язання.

На переконання суду, податковий орган не мав права корегувати показники податкових декларацій ТОВ «ВМГ» з податку на додану вартість, не дотримавшись процедури узгодження такого зобов'язання.

Доводи відповідача, що такі дії податкового органу не можна вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, що породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки суб'єкта господарювання у сфері публічно-правових відносин, судом оцінюються критично.

Підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова інформація - це інформація у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно з ст.16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Частиною 1. ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Конституційний Суд України визначив поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України "У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)" від 01.12.2004 року № 18-рп/2004).

Отже, у позивача є легітимний інтерес, який полягає в достовірності податкової інформації, відносно нього, яка міститься в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» податкового органу, згідно з раніше поданими позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також позивач заінтересований у проведенні податковим органом дій з вилучення інформації з інформаційної системи, яка була внесена податковим органом на підставі висновків акта перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд пришов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Судові витрати присуджуються позивачу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі ГУ Міндоходів у Рівненській області від 19 серпня 2014 року № 0000382251.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області щодо корегування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "ВМГ" в розрізі контрагентів на підставі акта від 01 серпня 2014 року №48/22-141/36671014 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВМГ", код ЄДРПОУ 36671014, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Г.Н.Т. НОВА ГРУП" (код за ЄДРПОУ 38703613) за період з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р.».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Рівненському районі Головного управління Міндоходів у Рівненській області вилучити з автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію, внесену на підставі акта від 01 серпня 2014 року №48/22-141/36671014 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ВМГ", код ЄДРПОУ 36671014, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Г.Н.Т. НОВА ГРУП" (код за ЄДРПОУ 38703613) за період з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р.».

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю " ВМГ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 4945,08 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.