Ухвала

від 27.08.2014 по справі 760/17975/14-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 6-699/14

у справі №760/17975/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2014 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Лазаренко В.В.

при секретарі - Пономарьові М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Дякона Назарія Миколайовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2014 державний виконавець Дякон Н.М. звернувся до суду із поданням, в якому просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилученням паспортного документу - до виконання ним свої зобов'язань за рішенням суду.

В обґрунтування подання зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві знаходяться виконавче провадження №39307884 з виконання виконавчого листа по справі №2-1810/11, виданого 26.07.2013 Оболонським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості в сумі 430168,36 дол. США, що за курсом НБУ становить на 08.11.2011 3433044,63 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києві від 11.07.2014 замінено стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» його правонаступником ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг».

Виконавче провадження з примусового виконання рішення розпочато 14.08.2013 року та надано боржнику строк для добровільного його виконання до 21.08.2013.

У встановлений для добровільного виконання строк, вимоги виконавчого документу боржником виконані не були. На день внесення подання до суду боржником не здійснено жодних дій для погашення заборгованості, повністю або частково. При цьому у боржника є можливість для вчинення активних дій, спрямованих на погашення боргу, оскільки йому на праві власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1.

Державним виконавцем для примусового виконання рішення вчинено ряд виконавчих дій, зокрема, винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, на адресу боржника було надіслано всі документи, що були прийняті під час перебігу виконавчого провадження державним виконавцем, надіслано вимогу щодо надання інформації про наявність у боржника різного роду майна.

Разом з цим боржник свідомо ігнорує поштові повідомлення та навмисно їх не отримує, що на думку державного виконавця також свідчить про умисне ухилення від виконання своїх зобов'язань.

Також державний виконавець вказує, що виїзд боржника за межі України унеможливить виконання рішення суду.

З огляду на наведені вище обставини просить обмежити боржника у праві виїзду за межі України на підставі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України».

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України, подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), суд розглядає негайно без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

З урахуванням положень вказаної статті суд не повідомляв сторін та заінтересованих осіб про час та місце розгляду подання та вважає можливим вирішити його у їх відсутності.

У зв'язку з тим, що розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до висновку про відмову у його задоволенні виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.07.2013 Оболонським районним судом м. Києва видано виконавчий лист за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10.11.2011 у справі №2-1810/11 та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2013, якими з ОСОБА_2 стягнуто на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» » заборгованість в сумі 430168,36 дол. США, що за курсом НБУ становить на 08.11.2011 3433044,63 грн.

14.08.2013 року державним виконавцем Нечай Г.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного виконавчого документу.

Також 14.08.2013 року державним виконавцем Нечай Г.П. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

На час розгляду подання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10.11.2011 у справі №2-1810/11 та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2013 в повному обсязі не виконане.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києві від 11.07.2014 замінено стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» його правонаступником ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг».

Зі змісту подання слідує, що в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «Факторингова компанія «ФК Факторинг» звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку за адресою: м. Київ, Смородинський узвіз, 11, кадастровий номер 8000000000:91:109:0166, належну на праві власності ОСОБА_2, шляхом набуття права власності на предмет іпоетки.

Згідно листа начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 07.04.2014 №525/5 вбачається, що вартість вказаної земельної ділянки оцінена експертом в 1605650,00 грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», який визначає загальні умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на державного виконавця покладено обов'язок вживати заходів примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 2, 5 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у тому випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

З аналізу вказаних положень Закону слідує, що задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання. Саме по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею таких обов'язків.

Так, зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Як вбачається з матеріалів подання виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі №2-1810/11 розпочато у серпні 2014 року, про що державним виконавцем винесено відповідну постанову.

Згідно положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Між тим дані вимоги Закону державним виконавцем невиконані, оскільки матеріали подання не містять належних доказів на підтвердження того, що боржнику вручена постанова про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що боржник обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження з примусового виконання рішення у справі №2-1810/11.

При цьому положеннями ч. 3 ст. 10 ЦПК України, на кожну сторона покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання державного виконавця на свідоме ігнорування боржником поштових повідомлень та навмисне їх не отримання, виходячи з матеріалів подання є припущеннями, а тому суд не приймає їх до уваги.

Так само, не може свідчити про ухилення боржника від виконання ним обов'язків покладених на нього рішенням суду, наявність нереалізованого нерухомого майна, яке згідно позиції державного виконавця боржник мав реалізувати, а виручені грошові кошти спрямувати на погашення заборгованості, оскільки такий обов'язок не покладний на боржника ні рішенням суду, ні ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (ст. 313 ЦК України).

Таким чином, не заслуговують на увагу і доводи державного виконавця про те, що тимчасові виїзди чи виїзд ОСОБА_2 на постійне проживання за межі України ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду, оскільки сам по собі факт користування особою наданим їй правом на свободу пересування, не свідчить про ухилення даною особи від виконання рішення суду.

З огляду на наведене, враховуючи, що законних підстав для обмеження гарантованого Конституцією України права ОСОБА_2 на свободу пересування під час розгляду справи не встановлено, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання державного виконавця Дякон Н.М. має бути відмовлено.

Керуючись статтями 293, 377-1 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Дякона Назарія Миколайовича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: