Постанова

від 25.01.2007 по справі 30/33-06-1704

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/33-06-1704

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

25 січня 2007 р.                                                                                   № 30/33-06-1704  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, суддісуддівКозир Т.П.,Владимиренко С.В.,Кота О.В.,

розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю “Лермонтовський”

на постанову Одеського апеляційного господарського суду  від  11 липня 2006 року у справі                                       № 30/33-06-1704

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський"

До

За участю 3-ої особиДочірнього підприємства "Санаторій Лермонтовський" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздоровниця"ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздоровниця"

ПроРозірвання договору, визнання права власності та відшкодування вартості майна

за участю представників:

позивача:          Івановського В.В.;

відповідача: Сергєєвої Т.В.;

         третьої особи: не з'явилися,

встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2006 р. позовні вимоги ТОВ "Лермонтовський" задоволено частково:            розірвано договір про спільну діяльність № 5113164/2004-34, укладений  05.04.2004 р. між ДП "Клінічний Санаторій "Лермонтовський" ЗAT "Укрпрофоздоровниця" та ТОВ "Лермонтовський", вилучено із спільної діяльності позивача ТОВ "Лермонтовський" та відповідача ДП "Клінічний Санаторій Лермонтовський" та передано на користь позивача ТОВ "Лермонтовський" спільне майно: готельний комплекс, що складається з будівлі корпусу № 45 площею 1566 кв.м., літнього майданчику, капітальної огорожі, що розташований в м. Одесі, пров. Лермонтовський, 2; визнано за ТОВ "Лермонтовський" право власності на цей готельний комплекс, стягнуто з ТОВ "Лермонтовський" на користь ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" грошову компенсацію за майно, яке перебувало у спільній частковій власності сторін у розмірі 4 307 719 грн., що складає 50 відсотків вартості спільного майна. Вимоги ТОВ "Лермонтовський" про збільшення його частки у спільному майні до 71,4 % - відхилені.

Також господарським судом відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" про внесення змін до п.п. 2.2 п. 2 договору про спільну діяльність щодо розподілу часток учасників, а саме: частка ДП складає 68,55 %, а частка ТОВ складає 31,45 %, про визначення грошової компенсації частки ТОВ у спільному майні в сумі 3 251,45 тис. грн. та розірвання договору про спільну діяльність №5113164/2004-34, укладеного 05.04.2004 р. між ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" та ТОВ „Лермонтовський".

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 р. рішення  господарського суду Одеської області від 17.05.2006 р. частково змінено і викладено в новій редакції. Позов ТОВ задоволено в частині розірвання договору про спільну діяльність № 5116164/2004-34, укладеного 05.04.2004 р. між Дочірнього підприємства та ТОВ "Лермонтовський”,               а в решті позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову           ДП „Клінічний санаторій "Лермонтовський” ЗАТ „Укрпрофоздоровниця” та ЗАТ ”Укрпрофоздоровниця” відмовлено повністю.

          В касаційній скарзі ТОВ "Лермонтовський" просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 року скасувати, рішення господарського суду Одеської області від 17 травня 2006 року залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 367, 1141 Цивільного кодексу України.

          В своєму відзиві ДП "Клінічний Санаторій Лермонтовський”, підтриманому представником останнього у судовому засіданні, проти касаційної скарги заперечував, посилаючись на правильність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним          чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте третя особа не скористалось передбаченим в законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

          З огляду на наявність вимоги про розірвання договору як в первісному, так і в зустрічному позовах, що, в свою чергу, свідчить про обопільну згоду на це позивача та відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про необхідність розірвання спірного договору про спільну діяльність № 5116164/2004-34, укладеного 05.04.2004 р. між ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський” ЗАТ "Укрпрофоздоровниця” та ТОВ "Лермонтовський”. При цьому скаржник в своїй касаційній скарзі не заперечував проти законності судових рішень в цій частині, а також в частині відмови в задоволенні його вимог про перерозподіл часток в спільному майні між позивачем та відповідачем, закріплених в договорі.

          Колегія суддів не погоджується з твердженнями скаржника (позивача за первісним позовом) про необґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні його вимог про вилучення із спільної діяльності та визнання права власності на майно, що було передано відповідачем у спільне користування сторін договору.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1141 ЦК України у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін.

          Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюються в порядку. встановлено цим Кодексом.

          Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів.

          Тобто, наведена вище норма закону чітко визначає, що майно, яке є спільною власністю сторін договору про просте товариство у випадку його припинення (розірвання) за загальним правилом має бути поділено між учасниками договору в порядку, передбаченому ст. 367 ЦК України. При цьому право вимагати повернення із спільної власності речі, визначеної індивідуальними ознаками, має право виключно особа, яка внесла цю річ у спільну власність за договором простого товариства. Обов'язковою умовою такого повернення має бути додержання інтересів інших учасників спільної діяльності і кредиторів, що відноситься до компетенції судів.

          Як встановлено судами попередніх інстанцій і підтверджується матеріалами справи, спірний адміністративно-готельний корпус № 45, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, до спільної діяльності за договором № 5116164/2004-34 від 05.04.2004 р. було внесено ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський” ЗАТ "Укрпрофоздоровниця”, а не ТОВ "Лермонтовський”. Відтак, саме відповідач за первісним позовом вправі вимагати повернення собі означеної будівлі в наслідок припинення договору про спільну діяльність.

          Як свідчать матеріали справи, позивач і відповідач не заявляли позовних вимог про поділ спільного майна, в тому числі в порядку ст. 367 ЦК України. За таких обставин безпідставними є твердження скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції під час винесення оскаржуваної постанови вимог ч. 2 ст. 1141 ЦК України і не застосування до спірних правовідносин вимог ст. 367 ЦК України.

          Колегія суддів цілком погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що питання поділу спільного майна, припинення права на частку в спільному майні, повернення майна і виплати грошової компенсації може бути вирішено в окремому, в т.ч. і судовому, порядку з додержанням вимог чинного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

постановив:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11 липня 2006 р. у справі № 30/33-06-1704 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лермонтовський" - без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                     Т. Козир

                    судді:                                                                С. Владимиренко

                                                                                          О. Кот