Ухвала

від 25.09.2014 по справі 363/4835/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 363/4835/13-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л.Ф. Провадження № 22-ц/780/4762/14 Доповідач у 2 інстанції Поліщук Категорія 26 25.09.2014

УХВАЛА

Іменем України

16 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Поліщука М.А.

суддів: Малорода О.І., Ігнатченко Н.В.

при секретарі: Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Франко-Термінал» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із вказаним позовом та просив у відповідності до норм ст. ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 12 391 095,89 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 1,8260 га, яка знаходиться на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області та належать ОСОБА_1, шляхом її реалізації у примусовому порядку через прилюдні торги.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 03.10.2008 р. між ВАТ «КБ Причорномор'я», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк, та ТОВ «Франко-Термінал» було укладено кредитний договір, відповідно до якого ВАТ «КБ Причорномор'я» надав ТОВ «Франко-Термінал» кредит у розмірі 7 500 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік з кінцевим терміном повернення 01.10.2010 року.

05 листопада 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки нерухомого майна (вищезазначеної земельної ділянки), оціночною вартістю 11 399,42 грн. (кадастровий номер 3221883600:07:181:0127).

Позичальник не здійснив погашення кредитних зобов'язань по Договору у передбачений Договором строк, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 02.12.2011 року складає 12 391 095,89 грн.

У відповідності до п. 3.1.7. іпотечного договору Банком було направлено ОСОБА_1 як поручителю по Кредитному договору лист вимогу про усунення порушення зобов'язання у тридцятиденний строк, яку відповідач не виконав.

Заочним рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2014 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1/31-08 від 03.10.2008 року в сумі 12 391 095,89 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору № 1/31-08з/1 від 5 листопада 2008 року, земельну ділянку площею 1,8260 га, кадастровий номер 3221883600:07:181:0127, належну ОСОБА_1 та розташовану на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом проведення торгів та стягнуто із ОСОБА_1 на користь Банку суму судового збору у розмірі 3 441 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону повністю відповідає.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що боржник не виконує умови договору кредиту, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальній сумі 12 391 095,89 грн. і в рахунок погашення цього боргу відповідно до договору іпотеки є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: земельну ділянку площею 1,8260 га, кадастровий номер 3221883600:07:181:0127, яка знаходиться на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області і належить ОСОБА_1 та передана Банку в іпотеку на забезпечення виконання кредитного договору ТОВ «Франко-Термінал».

Ці висновки відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ч.1 ст..575 ЦК України Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст..3 Закону України "Про іпотеку" Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.10.2008 р. між ВАТ «КБ Причорномор'я» (Банк) та ТОВ «Франко-Термінал»(Позичальник) було укладено кредитний договір, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 7 500 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік з кінцевим терміном повернення 01.10.2010 року (а.с. 29-32).

05 листопада 2008 року укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 1/31-08 від 03.10.2008 року, якою змінено тип кредиту з кредитної лінії на строковий кредит (а.с. 33-34).

06 січня 2009 року укладено додаткову угоду №2, якою було встановлено щомісячне погашення боржником процентів за користування кредитними коштами

(а.с. 35).

05 листопада 2008 року в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «КБ Причорномор'я» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №1/31-08з/1 нерухомого майна, за яким Іпотекодавець передав Банку - Іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 1,8260 га, що знаходиться на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оціночною вартістю 11 399,42 грн. з кадастровим номером 3221883600:07:181:0127 (а.с. 37-42).

10 вересня 2009 року на підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) ПАТ КБ «Приватбанк» набув права кредитодавця у повному обсязі по вищевказаному кредитному договору та іпотечному договору (а.с. 44-48) про, що відповідачі були повідомлені листами від 15.09.2009 року (а.с. 50, 51-52).

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником ТОВ «Франко-Термінал» зобов'язань за кредитним договором станом на 02 грудня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 12 391 095,89 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі - 7 500 000 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 4 891 095,89 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 36).

22 квітня 2011 року у відповідності до п. 3.1.7. іпотечного договору Банком було направлено ОСОБА_1, як поручителю по Кредитному договору, лист вимогу про усунення порушення зобов'язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки. (а.с. 53).

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Письмова вимога Банку ОСОБА_1 виконана не була.

Встановивши вказані обставини справи, суд з врахуванням положень Договору іпотеки, вимог статей 543, 575 ЦК України, Закону України "Про іпотеку" прийшов до законного і обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору № 1/31-08з/1 від 5 листопада 2008 року, а саме на земельну ділянку площею 1,8260 га, кадастровий номер 3221883600:07:181:0127, яка належить ОСОБА_1 та розташована на території Козаровицької сільської ради Вишгородського району Київської області, шляхом проведення прилюдних торгів.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що його та ТОВ «Франко-Термінал» не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду справи, чим допущено порушення принципу змагальності сторін приймаються до уваги суду, проте відповідно до вимог ч.3 ст.309 ЦК України вказані порушення норм процесуального права не можуть бути підставою для скасування рішення, адже це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Інші доводи апеляційної скарги на порушення норм процесуального та матеріального права при ухваленні рішення суду є необґрунтованими, висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Заочне рішення Вишгородського районного суду Київської області від 27 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: