Ухвала

від 16.09.2014 по справі 815/672/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

16 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/672/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук'янчук О.В., судді -Жука С.І. при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - Відповідач, ДПІ), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ №0003201700 від 20.10.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 47523,75 грн., з яких за основним платежем 31682,50 грн., за штрафними санкціями 15841,25 грн..

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту ДПІ від 08.10.2013 року №156/17-01/НОМЕР_1 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Торговий дім контролінг груп» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року (надалі - акт перевірки).

За актом перевірки підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування спірними рішеннями зобов'язань з ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Торговий дім контролінг груп», оскільки, як вважає ДПІ, правочини позивача з цим контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесені відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції наступне.

15.03.2000 року позивач зареєстрований Болградською районною державною адміністрацією Одеської області, як фізична особа - підприємець, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1.

15.03.2000 року позивач узятий на облік в органах державної податкової служби за №857 та перебуває на обліку у державній податковій інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області.

01.04.2011 року позивачу видане Свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість, Серія НОМЕР_3, відповідно до якого, дата реєстрації позивача платником ПДВ - 01.04.2011 року.

Податковим органом на адресу позивача було надіслано запит №153/15-11-17-01 від 26.07.2013 року для правомірності формування податкового кредиту у декларації за вересень 2011 року, в якому ДПІ просило надати підтверджуючі документи та пояснення по включених у розшифровку податкового кредиту за звітний період податкові накладні, які отримані від контрагента - ТОВ «Торговий дім контролінг груп», по якому виникла розбіжність при співставленні даних податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 31682,50 грн..

На вищезазначений запит ДПІ, позивачем для проведення перевірки були надані наступні документи: рахунки-фактур, видаткові накладні, податкові накладні, акт звірки між позивачем та TOB «Торговий дім контролінг груп».

В період з 25.09.2013 року по 01.10.2013 року, службовою особою ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Торговий дім контролінг груп» за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт.

Повідомлення від 24.09.2013 року №53 та копію наказу від 23.09.2013 року №112 про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки надіслано позивачу 25.09.2013 року та одержано позивачем 28.09.2013 року.

За висновками акту перевірки ДПІ було встановлено порушення позивачем:

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 та п.198.3 ст.198, ст. 201 ПК України, п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податковою кредиту за вересень 2011 року на 31682,50 грн. та занижено до сплати податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 31682,50 грн., у тому числі за вересень 2011 року на 31682,50 грн.;

- п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з зазначеним у акті перевірки постачальником TOB «Торговий дім контролінг груп», як наслідок не спричиняють реального настання правових слідків, а отже - є нікчемними.

Такий висновок обґрунтовується відповідачем виключно з посиланням на інформацію, яка міститься в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів №192/22-208 від 17.06.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Торговий дім контролінг груп» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків TOB «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» за період вересень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, серед яких є позивач. Також під час перевірки позивачем не були надані ДПІ наступні документи: реєстри отриманих та виданих накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином - платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт за вчиненим правочином - довіреності на отримання ТМЦ, акти приймання-передачі виконаних робіт, наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень; господарські договори, укладені з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

На підставі такої інформації ДПІ в акті перевірки робить висновок, що у позивача по операціям із TOB «Торговий дім контролінг груп» відсутній об'єкт оподаткування, а тому ці операції не мають реального характеру.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту по операціям з TOB «Торговий дім контролінг груп» в акті перевірки не наведено.

Під час адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення №0003201700, зокрема, до скарги №04/12-1 від 04.12.2013 року на адресу Міністерства доходів і зборів України позивачем додатково додано також копії платіжних доручень, реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року, договору купівлі-продажу нафтопродуктів №ТЛ-11/04 від 11.04.2011 року.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення ДПІ від 22.10.2013 року №0003201700 - залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу в акті перевірки є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагента позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту, а всі господарські операції з TOB «Торговий дім контролінг груп» підтверджені позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначається ст.198 ПК України, за змістом якої не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми, які не підтверджені належними первинними документами (платіжними документами, видатковими та податковими накладними, митними деклараціями, актами виконаних робіт тощо), а також суми витрат на придбання або виготовленням товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В акті перевірки ДПІ наводить перелік первинних документів, які були використані ДПІ для перевірки позивача по операціям з TOB «Торговий дім контролінг груп», у тому числі, договір, видаткові накладні, податкові накладні, декларації з ПДВ, тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Торговий дім контролінг груп», як «Продавцем», та позивачем, як «Покупцем», укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №ТЛ-11/04 від 11.04.2011 року.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, правильності декларування позивачем податкових зобов'язань та правомірності формування ним податкового кредиту з податку на додану вартість за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем суду надано копії наступних документів: рахунків-фактур; видаткових накладних; платіжних доручень; податкових накладних; витягу з журналу реєстрації довіреностей; договору №24; роздруківки з бази даних ДАІ щодо автомобілів, власником яких є позивач; реєстру отриманих та виданих податкових накладних; доказів отримання відповідачем податкової звітності позивача за перевіряємий період (т.1 а.с.47-88).

На підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності підприємства за вищезазначеним договором позивачем суду також надано копії наступних документів: договору на транспортування і транспортне експедирування вантажів №16/09/2011; реєстру отриманих та виданих податкових накладних; додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2011 року; трудових договорів позивача із водіями; подорожних листів вантажних автомобілів; реєстрів товарно-транспортних накладних за вересень 2011 року; товарно-транспортних накладних; посвідчень про відрядження водіїв тощо (т.1 а.с.138-240).

ДПІ не посилається на недоліки зазначених первинних документів.

З матеріалів справи також вбачається, що за своєю суттю операції з придбання позивачем у TOB «Торговий дім контролінг груп» полягали у тому, що цей постачальник за перераховані позивачем кошти надавав позивачу талони на дизпаливо, які попередньо були придбані даним постачальником у ПП «ОККО-Бізнес» і надавали позивачу право заправляти власні автомобілі в мережі АЗС під брендом «ОККО».

На вимогу суду апеляційної інстанції, позивач надав копії документів, які підтверджують факт реалізації ПП «ОККО-Бізнес» в адрес TOB «Торговий дім контролінг груп» дизпалива, шляхом передачі покупцю бланків-дозволів (талонів), які є товарно-розпорядчими документами, на підставі яких здійснюється відпуск (списання) палива на АЗС.

Так, згідно листа ПП «ОККО-Бізнес» від 20.08.14 №20-08-14 дане підприємство на підставі договору від 03.12.2010 року №10БТЛ-043 продало TOB «Торговий дім контролінг груп» дизельне паливо, а в період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року частина цього дизпалива в кількості 11250 літрів було відпущено через мережу АЗС під трендом «ОККО» за талонами, які перелічені у цьому листі.

Також позивач долучив до справи акти приймання-передачі бланків-дозволів (талонів) на дизпаливо від TOB «Торговий дім контролінг груп» до позивача протягом періоду, що був предметом перевірки.

Факт того, що TOB «Торговий дім контролінг груп» на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно якого 08.10.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради проведено державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи - ТОВ «Торговий дім контролінг груп», ідентифікаційний код: 36156128, яке станом на момент укладання договору з позивачем (11.04.2011 року) та виконання договірних зобов'язань за ним: зареєстровано, підтверджено відомості про юридичну особу, місцезнаходження: 65078, м. Одеса, вул.. Космонавтів, 36, - не змінено.

Аналіз наданих позивачем документів по операціям із TOB «Торговий дім контролінг груп» підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по операціям із цим контрагентом, а також про наявність у TOB «Торговий дім контролінг груп» на момент проведення операцій з позивачем права на виписку податкових накладних.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у TOB «Торговий дім контролінг груп» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цього контрагента товарів та послуг. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначений акт №192/22-208 від 17.06.2013 року, відповідач не надав суду достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з TOB «Торговий дім контролінг груп».

Сама по собі інформація з акту перевірки №192/22-208 від 17.06.2013 стосовно обставин діяльності TOB «Торговий дім контролінг груп», не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаним контрагентом та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

В акті перевірки податковий орган в обґрунтування висновку про безтоварність операцій позивача із TOB «Торговий дім контролінг груп» також посилається на ненадання позивачем певних документів бухгалтерського та податкового обліку по операціям із TOB «Торговий дім контролінг груп», як то: реєстри отриманих та виданих податкових накладних; платіжних документів, чеків РРО, документів щодо передачі товарів, довіреностей на отримання ТМЦ.

Разом з тим, операції позивача з TOB «Торговий дім контролінг груп» за вересень 2011 року вже були предметом проведеної відповідачем виїзної планової перевірки позивача, результати якої оформлені актом від 10.04.2012 року №259/1701-2322621792 (копія акту долучена до матеріалів справи), в якому підтверджено факт надання позивачем первинних документів - видаткових та податкових накладних, рахунків, договорів, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, тощо. Окрім певних недоліків по конкретним податковим накладним TOB «Торговий дім контролінг груп» у вигляді відсутності печатки продавця, акт перевірки від 10.04.2012 року не містить зауважень щодо відсутності у позивача необхідних документів по операціям із цим постачальником.

За таких обставин колегія суддів відхиляє наведені в акті перевірки доводи щодо відсутності у позивача необхідної кількості документів по операціям із TOB «Торговий дім контролінг груп» у вересні 2011 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із TOB «Торговий дім контролінг груп» та завищення позивачем податкового кредиту по операціям з цим контрагентом, є такими, що не підтверджені належними доказами, в зв'язку з чим винесене на підставі цього акту перевірки спірне податкове повідомлення-рішення не може вважатися законним та обґрунтованим.

За таких обставин постанова суду першої інстанції, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0003201700 від 20.10.2013 року є законною та обґрунтованою, а тому не підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Болградському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 вересня 2014 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук С.І. Жук