Рішення

від 24.09.2014 по справі 926/1213/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2014 р. Справа № 926/1213/14

За позовом приватного підприємства «ВІТА-АГРО» м.Золочів Золочівський район Львівської області До сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІЖЕНЬКА-МІЛК» с.Горішні Ширівці Заставнівського району Чернівецької області Про стягнення заборгованості в сумі 33942 грн. Суддя Гушилик С.М. За участю представників: Від позивача: Хомин І.М. - представник (дов. від 23.07.2014р.) Від відповідача: Жмінка І.В. - представник (дов. від 01.04.2014р.) СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «ВІТА-АГРО» м.Золочів Золочівський район Львівської області 12.08.2014 року звернулося з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІЖЕНЬКА-МІЛК» с.Горішні Ширівці Заставнівського району Чернівецької області про стягнення заборгованості в сумі 33942 грн., з яких сума основного боргу складає 28944,28 грн., інфляційні - 3332,97 грн., 3% річних - 1664,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір №06/01/12, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу матеріали та запасні частини для сільськогосподарського обладнання (товар), а останній зобов'язався прийняти товар та оплатити його. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 29944,28 грн., що підтверджено видатковими накладними. В порушення умов домовленості відповідач оплату не здійснив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 29944,28 грн., що і стало підставою для нарахування позивачем збитків завданих інфляцією в сумі 3332,97 грн. та 3% річних в сумі 1664,75 грн.

Ухвалою суду від 12.08.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 27.08.2014 року.

Ухвалами суду від 27.08.2014 року та від 09.09.2014 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що видаткові накладні не відповідають вимогам, які ставляться до первинних бухгалтерських документів. Також відповідач зазначає, що у довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей перелік цінностей, які підлягають отриманню, не відповідає переліку цінностей, що містяться у видаткових накладних, станом на день подання позову договір № 06/01/12 від 03.01.2012 року є нечинним, так як його дія була лише до 31.12.2012 року.

Представники позивача в судовому засіданні 24.09.2014 року просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, в свою чергу представник відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 року між Приватним підприємством «ВІТА-АГРО» (продавець) та сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю ««СВІЖЕНЬКА-МІЛК» (покупець) було укладено договір №06/01/12 (далі - Договір). Згідно з умовами договору продавець зобов'язався постачати покупцеві матеріали та запасні частини для сільськогосподарського обладнання (товар), а останній зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити товар (п.1.1 Договору).

Асортимент та кількість товару визначається замовленням покупця (п.1.2 Договору).

Згідно з п.2.1 договору покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, вказаними у видаткові накладній на кожну окрему поставку.

Оплата за товар виконується банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця в українських гривнях, на наступних умовах: при передоплаті в розмірі 100% від вартості замовлення продавець дає знижку 7% від вартості товару, при передоплаті в розмірі 50% від вартості замовлення продавець дає знижку 3% від вартості товару. Остаточний розрахунок за отримані товари по накладній проводиться не пізніше 5 банківських днів з дати отримання товару (п.п. 2.5.1-2.5.3 п.2.5 Договору).

Приймання-передача товарів підтверджується видатковою накладною продавця, в якій вказано асортимент, кількість та ціна товарів (п.3.2 договору).

Строк дії договору сторони погодили до 31.12.2012 року (п.8.6 Договору).

Дані про визнання зазначеного Договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Позивач у період з січня по грудень 2012 року та у січні і травні 2013 року передав у власність відповідача товар на загальну суму 29944,28 грн., що підтверджено видатковими накладними (№ РН-0000018 від 24.01.2012р. на суму 7000 грн., № РН-0000146 від 25.05.2012р. на суму 1236 грн., № РН-0000148 від 25.05.2012р. на суму 2376 грн., № РН-0000149 від 25.05.2012р. на суму 2055,60 грн., № РН-0000150 від 25.05.2012р. на суму 504,96 грн., № РН-0000261 від 21.08.2012р. на суму 7878,60 грн., № РН-0000393 від 10.12.2012р. на суму 2173,27 грн., № РН-0000002 від 16.01.2013р. на суму 1272,83 грн., № РН-0000136 від 28.05.2013р. на суму 4574,02 грн.), а відповідач в порушення умов договору оплату проводив несвоєчасно та в неповному обсязі, а тому станом на день звернення з позовом за відповідачем існує заборгованість в сумі 28944,28 грн.

Факт отримання відповідачем товару по накладних підтверджується підписом директора Велущака С.М. та відбитком печатки відповідача.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, - визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар, а саме: по накладним № РН-0000018 від 24.01.2012р., № РН-0000146 від 25.05.2012р., № РН-0000148 від 25.05.2012р., № РН-0000149 від 25.05.2012р., № РН-0000150 від 25.05.2012р., № РН-0000261 від 21.08.2012р., № РН-0000393 від 10.12.2012р., згідно договору не пізніше 5 банківських днів з дати отримання, а по накладним № РН-0000002 від 16.01.2013р., № РН-0000136 від 28.05.2013р. після його прийняття (ст..692 ЦК України). Проте, відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 1000 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.05.2013 року, що призвело до виникнення боргу у сумі 28944,28 грн.

Факт отримання товару та наявність боргу підтверджується також актом звірки, підписаним сторонами станом на 20 грудня 2012 року.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судовим слуханням встановлено, що у відповідача існує борг за отриманий товар, який підлягає стягненню.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, а тому позивачем правомірно нараховано відповідачу за період з 01.02.2012 року по 31.07.2014 року збитки заподіяні інфляцією в сумі 3332,97 грн. та 3% річних за аналогічний період в сумі 1664,75 грн.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище. Крім того, варто зауважити, що відповідач фактично не заперечує отримання товару, а всі його доводи зводяться до недоліків накладних та довіреностей. З цього приводу слід зазначити, що згідно ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Виходячи з наведеної норми права, директор може отримувати товар і без відповідної довіреності, у зв'язку з чим зазначені недоліки в довіреностях не впливають на вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Суд також вирішив, що судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «СВІЖЕНЬКА-МІЛК» с.Горішні Ширівці Заставнівського району Чернівецької області, (код 36752260) на користь приватного підприємства «ВІТА-АГРО» м.Золочів Золочівський район Львівської області, вул. Промислова, 4, (код 32469212) - 28944,28 грн. боргу, 3332,97 грн. інфляційних, 1664,75 грн. 3% річних та 1827 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 25.09.2014 року

Суддя С.М. Гушилик