Постанова

від 11.11.2014 по справі 926/1213/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа № 926/1213/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т .Б.

суддів Бойко С. М.

Давид Л.Л.

При секретарі судового засідання Борщ І.О.

За участі представників сторін:

від позивача - Хомин І.М. (представник за довіреністю)

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька Мілк", б/н від 01.10.2014 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 24.09.2014 року (головуючий суддя Гушилик С. М.)

у справі № 926/1213/14

за позовом Приватного підприємства "Віта-Агро" м. Золочів, Львівська область

до відповідача Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька Мілк" с. Горішні Ширівці, Чернівецька область

про стягнення заборгованості на суму 33 942 грн.

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2014 року у справі за № 926/1213/14 позов задоволено. Стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Свіженька-Мілк», с.Горішні Ширівці Заставнівського району Чернівецької області, (код 36752260) на користь приватного підприємства "ВІТА-АГРО" м.Золочів Золочівський район Львівської області, вул. Промислова, 4, (код 32469212) - 28944,28 грн. боргу, 3332,97 грн. інфляційних, 1664,75 грн. 3% річних та 1827 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши товар за договором поставки на суму 29 944,28 грн., оплатив його вартість лише частково на суму 1 000,0 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 28 944,28 грн., на яку позивачем нараховано інфляційні втрати та три проценти річних згідно ст. 625 ЦК України.

В апеляційній скарзі скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2014року у справі за № 926/1213/14 скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю; вважає, що надані позивачем копії видаткових накладних не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в них не зазначено посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та інші дані осіб, які їх підписали. Дані накладні не можуть бути належним доказом в підтвердження передачі матеріальних цінностей відповідачу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, мотивуючи це тим, що відсутність у видатковій накладній, того чи іншого реквізиту, зокрема, зазначення посади особи, яка її підписала, не є доказом відсутності юридичного факту - факту поставки товару, існування якого є підставою заявленого позову. Зазначає, що відповідно до ст. 65 ГК України керівник підприємства від імені підприємства може діяти без доручення у відносинах з юридичними особами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, 03.01.2012 року між Приватним підприємством "ВІТА-АГРО" (продавець) та сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю ""СВІЖЕНЬКА-МІЛК" (покупець) було укладено договір на постачання запчастин та матеріалів №06/01/12 (далі - Договір). Згідно з умовами договору продавець зобов'язався постачати покупцеві матеріали та запасні частини для сільськогосподарського обладнання (товар), а останній зобов'язався прийняти і своєчасно оплатити товар (п.1.1 Договору).

Асортимент та кількість товару визначається замовленням покупця (п.1.2 Договору).

Згідно з п.2.1 договору покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, вказаними у видаткові накладній на кожну окрему поставку.

Оплата за товар виконується банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця в українських гривнях, на наступних умовах: при передоплаті в розмірі 100% від вартості замовлення продавець дає знижку 7% від вартості товару, при передоплаті в розмірі 50% від вартості замовлення продавець дає знижку 3% від вартості товару. Остаточний розрахунок за отримані товари по накладній проводиться не пізніше 5 банківських днів з дати отримання товару (п. п. 2.5.1-2.5.3 п.2.5 Договору).

Приймання-передача товарів підтверджується видатковою накладною продавця, в якій вказано асортимент, кількість та ціна товарів (п.3.2 договору).

Строк дії договору сторони погодили до 31.12.2012 року (п.8.6 Договору).

Дані про визнання зазначеного Договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Позивач у період з січня по грудень 2012 року, тобто у строк дії договору, та у січні і травні 2013 року передав у власність відповідача товар на загальну суму 29 944,28 грн., що підтверджено видатковими накладними (№ РН-0000018 від 24.01.2012р. на суму 7000 грн., № РН-0000146 від 25.05.2012р. на суму 1236 грн., № РН-0000148 від 25.05.2012р. на суму 2376 грн., № РН-0000149 від 25.05.2012р. на суму 2055,60 грн., № РН-0000150 від 25.05.2012р. на суму 504,96 грн., № РН-0000261 від 21.08.2012р. на суму 7878,60 грн., № РН-0000393 від 10.12.2012р. на суму 2173,27 грн., № РН-0000002 від 16.01.2013р. на суму 1272,83 грн., № РН-0000136 від 28.05.2013р. на суму 4574,02 грн.).

Факт отримання відповідачем товару по накладних підтверджується підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІЖЕНЬКА-МІЛК" Велущака С.М. та відбитком печатки відповідача.

Відповідач оплатив товар на суму 1000,0 грн., що підтверджується банківською випискою від 30.05.2013 року (а.с.23), станом на день звернення з позовом за відповідачем існувала заборгованість в сумі 28944,28 грн.

В суді апеляційної інстанції відсутні докази погашення відповідачем вищезазначеної заборгованості.

Предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості на суму 33 942 грн., що складається з 28944,28 грн. основного боргу, 3332,97 грн. інфляційних втрат, 1664,75 грн. 3% річних.

Встановлено, що між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, - визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар, а саме: по накладних № РН-0000018 від 24.01.2012р., № РН-0000146 від 25.05.2012р., № РН-0000148 від 25.05.2012р., № РН-0000149 від 25.05.2012р., № РН-0000150 від 25.05.2012р., № РН-0000261 від 21.08.2012р., № РН-0000393 від 10.12.2012р., згідно умов договору не пізніше 5 банківських днів з дати отримання, а по накладних № РН-0000002 від 16.01.2013р., № РН-0000136 від 28.05.2013р. після його прийняття (ст. 692 ЦК України).

Факт отримання товару за накладними у 2012 році та наявність боргу за цими накладними підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами станом на 20 грудня 2012 року (а.с.63).

Слід зазначити, що відповідач отримав товар за двома накладними, які були складені та підписані поза строком дії договору (після 31.12.12. року), зокрема, за накладною № РН-0000002 від 16.01.2013р. на суму 1272,83 грн., № РН-0000136 від 28.05.2013р. на суму 4574,02 грн.

У господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання. Договір може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами.

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Варто зауважити, що відповідач фактично не заперечує отримання товару, а його доводи зводяться до недоліків накладних та довіреностей.

Також, слід зазначити, що згідно ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Виходячи з наведеної норми права, директор може отримувати товар і без відповідної довіреності, у зв'язку з чим зазначені недоліки в довіреностях не впливають на вирішення спору.

Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу в сумі 28944,28 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Відтак, позивачем правомірно нараховано відповідачу за період з 01.02.2012 року по 31.07.2014 року збитки, заподіяні інфляцією в сумі 3 332,97 грн. та 3% річних за аналогічний період в сумі 1664,75 грн.

Апеляційний господарський суд, перевіривши наданий розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3332,97 грн. інфляційних втрат, 1664,75 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

рішення господарського суду Чернівецької області від 24.09.2014 року у справі за № 926/1213/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Свіженька Мілк", б/н від 01.10.2014 року - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови складений 14.11.14 року.

Головуючий -суддя: Т.Б. Бонк

Судді: С.М. Бойко

Л.Л. Давид