Постанова

від 17.09.2014 по справі 910/10042/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа№ 910/10042/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Хрипуна О.О.

Власова Ю.Л.

за участю представників:

від позивача: Гришин С.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014

у справі № 910/10042/14 (суддя Пригунова А.Б.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турфірма "САМ"

про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/10042/14, повний текст якого складено 14.07.2014, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Турфірма "САМ" про відшкодування збитків - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено наявності у нього збитків у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 36.12 від 15.03.2012 у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, а тому підстави для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків відсутні.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/10042/14 - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги - задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду першої інстанції про те, що внаслідок порушення зобов'язання за договором позивачу не було завдано збитків, не відповідають дійсним обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/10042/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Хрипун О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот" на рішення господарського міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/10042/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи № 910/10042/14 призначено на 17.09.2014.

В судовому засіданні 17.09.2014 представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, а оскаржуване позивачем рішення скасувати на підставі доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач своїх представників в судове засідання 17.09.2014 не направив.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду на 17.09.2014 була надіслана 01.08.2014 відповідачеві рекомендованим листом (№0411611329857) за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, однак, поштове повідомлення повернуто з посиланням з посиланням - адресат не значиться, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом, а тому судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 15.03.2012 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "ДП Лот", як турагентом, та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Турфірма "САМ", як туроператором, укладено агентський договір № 36.12, за умовами якого позивач зобов'язався за винагороду надавати послуги позивачу з реалізації туристичних послуг, шляхом укладення договорів на туристичне обслуговування від імені, в інтересах та під контролем відповідача, а також здійснювати фактичні дії, визначені договором, із забезпечення надання відповідачем тур продукту (п. 2.1.).

Умовами договору сторони погодили, що бронювання туристичних послуг здійснюється на підставі заявки (замовлення) позивача (п.3.1.2), відповідач зобов'язаний підтвердити прийняття до виконання наданих позивачем замовлень, у випадку, якщо такі замовлення відповідають умовам договору, а також наявності у відповідач реальної можливості здійснити бронювання вказаних у замовленні туристичних послуг, або відправити позивачу відмову від прийняття замовлення (п.3.2.1) після прийняття (підтвердження) замовлення відповідач зобов'язаний виставити (надіслати факсимільним зв'язком або за допомогою e-mail) позивачу рахунок на оплату, вказавши вартість замовленого турпродукту (п.3.2.2), відповідач зобов'язаний відповідно до здійсненого замовлення оформляти документи про підтвердження бронювання турпордукту, проїзні документи, страхові поліси на ім'я туристів, а також програми турів, і передавати їх позивачу. Відповідач оформляє туристичні ваучери, проїзні документи, візи, страхові поліси туристів тільки після оплати позивачем повної вартості замовлення (п.3.2.3).

Згідно з п.п. 4.3, 4.5 договору остаточна ціна встановлюється в рахунках на оплату, які виставляються відповідачем позивачу по підтверджених замовленнях. Рахунок повинен бути оплачений протягом 2-х календарних днів від дати його отримання.

Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за договором, сторона, що порушила свої зобов'язання несе відповідальність відповідно до чинного законодавства та цього договору.

Відповідач несе відповідальність в повному обсязі за надання замовлених і оплачених туристичних послуг в кількості, якості і на умовах, передбачених цим договором і замовленням (п.5.3).

Договір, відповідно до п. 7.1., вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.01.2013, а у разі відсутності заперечень сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору - пролонговується ще на один рік на тих же умовах (без обмежень).

Як зазначав позивач, відповідно до умов договору, ним у відповідача були замовлені туристичні послуги, після замовлення яких відповідачем виставлялись рахунки: №ІК201301U9 від 23.05.2013 на суму 17 162,76 грн., №ІК201303DP від 24.07.2013 на суму 3 063,21 грн., №К201302ТН від 03.07.2013 на суму 6 003,24 грн., №ІК201303KR від 02.08.2013 на суму 9 855,03 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем зазначені рахунки були оплачені, що також підтверджується платіжними дорученнями: №1877 від 28.05.2013 на суму 17 162,76 грн., №518 від 30.07.2013 на суму 3 063,21 грн., №432 від 04.07.2013 на суму 6003,24 грн., №1942 від 08.08.2013 на суму 9 855,03 грн.

Однак, як зазначав позивач, відповідач, отримавши грошові кошти від позивача, свої зобов'язання за договором № 36.12 від 15.03.2012 не виконав, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків у розмірі 36 084, 24 грн., що становить суму, сплачену останнім на виконання вищевказаного договору та втратив інтерес до таких послуг та договору.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує про наявність у нього збитків, спричинених порушенням відповідачем договірних зобов'язань, що підлягають стягненню в порядку ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

Відповідно ст. 296 Господарського кодексу України агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

За правилами ст. 297 Господарського кодексу України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.

Згідно з ч. 3 ст. 303 Господарського кодексу України у разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною.

Відповідно до ст. 305 Господарського кодексу України відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України передбачені одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Тож, для відшкодування збитків слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії, в той час як відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що на виконання, укладеного 15.03.2012 між позивачем та відповідачем, агентського договору № 36.12, позивач, згідно виставлених відповідачем рахунків, оплатив відповідачу обумовлені договором туристичні послуги загалом на суму 36 084, 24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1877 від 28.05.2013, №518 від 30.07.2013, №432 від 04.07.2013, №1942 від 08.08.2013.

Отже, грошові кошти у розмірі 36 084, 24 грн. набуті відповідачем на підставі укладеного між сторонами № 36.12 від 15.03.2012, що за приписами ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202, ч.ч. 1, 2 ст. 205, ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Однак, як зазначав позивач, відповідач, отримавши грошові кошти від позивача, свої зобов'язання за договором № 36.12 від 15.03.2012 не виконав, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків у розмірі 36 084, 24 грн., що становить суму, сплачену останнім на виконання вищевказаного договору та втратив інтерес до таких послуг та до даного договору.

Доказів надання оплачених позивачем туристичних послуг, ні підчас розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем не надано.

З огляду на викладене, враховуючи, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що позивачем доведено наявність у нього збитків у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 36.12 від 15.03.2012, а відповідачем, в свою чергу, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не надано доказів надання оплачених позивачем послуг, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 36 084,24 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 685,53 грн. інфляційних втрат та 2 141,32 грн. 3% річних, які, як зазначав позивач є способом захисту його порушеного майнового інтересу від знецінення, сплачених ним відповідачу в розмірі 36 084,24 грн. коштів, внаслідок інфляційних процесів та отриманням від відповідача компенсації (плати) за користування ним зазначеними коштами (відсотки річних).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи те, що відповідачем завдано позивачу збитків в розмірі 36 084,24 грн., а передбачене право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами (відсотки річних), належними до сплати кредиторові, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 685,53 грн. - інфляційних втрат та 2 141,32 грн. - 3% річних підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що висновки, викладені у рішенні місцевого суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот" на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 у справі № 910/10042/14 задовольнити.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 07.07.2014 у справі № 910/10042/14 - скасувати, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

« 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «САМ» (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38, к. 12; ідентифікаційний код 37450976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот" (61017, м. Харків, пров. Благоєва, 17; ідентифікаційний код 33066000) збитки в сумі 36 084 (тридцять шість тисяч вісімдесят чотири) грн. 53 коп., 3% річних - 2 141 (дві тисячі сто сорок одна) грн. 32 коп., інфляційні втрати - 685 (шістсот вісімдесят п'ять) грн. 53 коп., судовий збір - 1 827 (одна тисяча двадцять сім) грн. 00 коп. »

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Турфірма «САМ» (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38, к. 12; ідентифікаційний код 37450976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Лот" (61017, м. Харків, пров. Благоєва, 17; ідентифікаційний код 33066000) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

4.Матеріали справи № 910/10042/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.О. Хрипун

Ю.Л. Власов