Постанова

від 22.09.2014 по справі 927/510/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2014 р. Справа№ 927/510/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 614 від 14.04.2014;

від відповідача - Потапова С.М., довіреність № б/н від 19.09.2014,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Форестер" на рішення господарського суду Чернігівської області від 06.05.2014 у справі № 927/510/14 (ОСОБА_4) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до приватного підприємства "Форестер" про стягнення 61300,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулася до господарського суду Чернігівської області з позовом до приватного підприємства "Форестер" про стягнення 61 300,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.05.2014 у справі № 927/510/14 позовні вимоги задоволено повністю: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 61300,00 грн.

При ухваленні рішення по даній справі суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості наданих йому послуг з перевезення вантажу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 06.05.2014 у справі № 927/510/14 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, зокрема, посилається на те, що між сторонами не укладався договір перевезення у спрощений спосіб.

У судовому засіданні 22.09.2014 року представник апелянта - відповідача у справі, підтримав вимоги за апеляційною скаргою та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Замовником - приватним підприємством "Форестер" передано у формі факсограми перевізнику - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 заявки № 15/05/13 від 15.05.2013, № 07/06/13 від 07.06.2013, № 19/06/13 від 19.06.2013, № 24/06/13 від 24.06.2013, № 16/07/13 від 16.07.2013, № 18/07/13 від 18.07.2013, № 25/07/13 від 25.07.2013 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (а.с. 9-15).

Згідно умов зазначених заявок позивач повинен здійснити перевезення вантажу - пиломатеріал дубовий по маршруту м. Чернігів (Україна) - м. Норейкишкес (Литва).

Крім цього, у заявках визначена вартість фрахту (10500 грн.) та термін оплати (протягом 15 днів).

Відповідно до отриманих заявок позивачем було надано відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом всього на загальну суму 73 500 грн.

Надання зазначених послуг відповідачу підтверджується оформленими належним чином міжнародними товарно-транспортними накладними: CMR № 0549644 від 17.05.2013, CMR № 0542713 від 10.06.2013, CMR 0595123 від 21.06.2013, CMR № 0595128 від 27.06.2013, CMR № 0597785 від 18.07.2013, CMR № 0594181 від 22.07.2013, CMR № 0597786 від 30.07.2013 (а.с. 16-22).

Вказані накладні скріплені підписами та печаткою відповідача - як відправника вантажу, що не заперечувалося відповідачем при розгляді спору.

Позивачем на адресу відповідача 18.10.2013 було направлено наступні рахунки-фактури: № 1-00000142 від 20.05.2013 на суму 10500,00 грн., № 1-000000162 від 12.06.20013 на суму 10500,00 грн., № 1-000000173 від 25.06.2013 на суму 10500,00 грн., № 1-000000176 від 02.07.2013 на суму 10500,00 грн., № 1-0000000194 від 23.07.2013 на суму 10500,00 грн., № 1-0000000198 від 24.07.2013 на суму 10500,00 грн., № 1-0000000208 від 05.08.2013 на суму 10500,00 грн. (а.с. 23-29).

Крім цього, позивачем також було направлено відповідачу 18.10.2013 акти здачі-прийняття робіт (а.с. 30-36).

Направлення зазначених документів відповідачу підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 48).

Відповідачем проводились оплати за перевезення, що здійснювались позивачем не за вищезазначеними заявками. Частину з цих оплат у розмірі 8 300 грн. позивач зарахував в рахунок погашення боргу за рахунком-фактурою № 1-00000142 від 20.05.2013.

Сума боргу у розмірі 65 200 грн. (73 500 грн. - 8 300 грн.) відповідачем оплачена так і не була.

З метою повернення вказаної заборгованості позивачем на адресу відповідача направлено претензію, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 48).

Зазначена вимога позивача про сплату заборгованості залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем в повному обсязі зобов'язання з оплати вартості наданих послуг з перевезення позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Форестер" заборгованості в сумі 65 200 грн.

Так, сума боргу відповідача перед позивачем на момент звернення останнього до суду становила 65 200 грн.

Після порушення провадження у даній справі відповідачем було частково погашено суму заборгованості за рахунком-фактурою № 1-000000162 від 12.06.20013 у розмірі 3 900 грн.

На підтвердження даної обставини, позивачем подано до суду першої інстанції платіжне доручення від 07.04.2014 № 81 (а.с. 65), в якому у призначенні платежу значиться вказаний вище рахунок-фактура від 12.06.20013.

Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем, позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог.

Так, згідно даної заяви позивачем було зменшено суму боргу заявлену до стягнення до 61 300 грн. (65 200 грн. - 3 900 грн.).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з урахуванням її часткового погашення в сумі 3 900 грн. на момент прийняття рішення судом першої інстанції становила 61 300 грн.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмові правочини, зміст яких зафіксований у заявках на перевезення.

Крім цього, дії сторін, зокрема, прийняття позивачем до виконання зазначених заявок на перевезення, а також часткова оплата відповідачем наданих послуг з перевезення, свідчать про виникнення між ними зобов'язальних правовідносин.

З огляду на викладене доводи апелянта про те, що між сторонами не укладався договір перевезення у спрощений спосіб, відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось вище, у заявках на перевезення визначено термін оплати - протягом 15 днів.

Відповідачем зобов'язання з оплати коштів за послуги з перевезення вантажу в обумовлені строки своєчасно та в повному обсязі виконані не були.

Отже, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення та наявності заявленого до стягнення боргу підтверджується матеріалами справи, зокрема, оформленими належним чином міжнародними товарно-транспортними накладними та частковою оплатою товару на суму 3 900 грн., що була здійснена відповідачем з посиланням на рахунок - фактуру від 12.06.20013, отримання, зокрема, якого відповідач при цьому заперечує.

Накладні підписані та скріплені печаткою відповідача.

Вказану обставину відповідач не заперечує.

Також, відповідач не спростовує і сам факт перевезення товару позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 61 300 грн. заборгованості.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Форестер" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 06.05.2014 у справі № 927/510/14 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 927/510/14 повернути до господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко