Постанова

від 09.09.2014 по справі 804/10293/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 р. Справа № 804/10293/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Ніколайчук С.В.

при секретарі судового засідання Бринзі О.В.;

за участю:

позивача ОСОБА_1;

представник позивача ОСОБА_2;

представник відповідача не з'явився ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2014 року гр. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0010991703 від 07.07.14р. у сумі 34119,80грн. скасувати повністю;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0011001703 від 07.07.14р. у сумі 22460,00грн. скасувати повністю.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюванні рішення є неправомірним, оскільки позивач не порушував абз.5 п.6 ст.128 Господарського кодексу України, п.198.3 ст.198, п. 177.2 ст.177, п. 51.1 ст.51, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, п.176.2 ст.176 ПК України та п.4 ч.1 ст.4, п.2 ст.6. п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». У податкового органу відсутні підстави та повноваження щодо визнання недійсним (нікчемним) договору укладеного позивачем з його контрагентами. У ході перевірки позивачем, були надані первинні та інші документи, що підтверджують факти придбання послуг та товарів з метою їхнього подальшого використання у господарській діяльності та безпосередньо пов'язаних з одержаним доходом. Оскільки право ФОП ОСОБА_1 на формування податкового кредиту не залежить від податкового обліку (стану місцезнаходження) контрагентів та сплати ним податку до бюджету, позивач вважає, що ним було сформовано ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до вимог Податкового кодексу України. Також, ФОП ОСОБА_1 врахував собівартість реалізованих товарів одночасно з витратами на перевезення цих товарів на адреси покупців саме у тих періодах, коли отримав доходи від цих реалізованих товарів. Витрати на закупівлю товарів та послуги їх транспортування були віднесені до загальної суми витрат у відповідних періодах згідно вимогам п.138.10.3 ст.138 ПК України.

Ухвалою суду від 23.07.2014р. відкрито провадження по справі №804/10293/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.08.2014р.

В подальшому розгляд справи відкладався на 22.08.14р. та 09.09.14р.

09.09.2014р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд адміністративний позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином відповідно до вимог ст.35 КАС України, докази чого наявні в матеріалах справи.

Заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного:

повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

З 16.05.2014 року по 13.05.2014року ДПІ а Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77, ст. 82 ПК України, відповідно до направлення від 11.03.14р. №000120 та згідно наказу від 30.04.2014р. №391, фахівцем ДПІ а Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 31.12.13р., по результатам якої складений акт №1640/173/НОМЕР_1 від 20.06.2014р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.11р. по 31.12.13р.», яким зафіксовано наступні порушення:

- Абз.5п.6 ст.128 Господарського Кодексу України від 16.01.2003р., в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2011-2013р.;

- п.198.3 ст.198 ПК України №2755-VI ПК України №2755-VI, в результаті чого, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього: 17968,0грн., в т.ч. за квітень 2012р.-1000,00 грн., червень 2013р. -3026,0грн., липень 2013р. -2853,33грн., серпень 2013р.- 2253,33 грн., вересень 2013 - 2173,33грн., листопад 2013р. -2350,00грн., грудень 2013р. 2280,00грн.;

- п.177.2 ст.177 ПК України №2755-VI, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності 27295,84 грн., а саме: 2011-8918,42грн., 2012р. - 3953,5грн., 2013 -14423,92грн.;

- п.4 ч.1 ст.4, п.2 ст.6. п.1 ч.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10р. №2464- VI В результаті чого занижено суму внеску всього на суму 508,0грн., в т.ч. по періодах:2012р.- 508,0грн.;

- п.51.1 статті 51, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, п.176.2 ст.176 ПК України в результаті чого виявлено неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2-3 кв.2011р. та не відображення інформації щодо нарахування доходів фізичним особам-підприємцям за 3 кв.2012р».

На підставі акту перевірки податковим органом 07.07.2014року винесено податкове повідомлення-рішення №0010991703, яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, у розмірі 34119,80грн., з якої 27295.84грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 6823,96грн. та податкове повідомлення-рішення №0011001703 яким позивачу нарахована сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 22460,00грн., з якої 17968,00грн. за основним платежем та штрафні санкції у розмірі 4492,00грн.

Позивач не погоджуючись із висновками викладеними в акті перевірки надав на адресу податкового органу заперечення, однак осатаній відмовив ФОП ОСОБА_1 у їх розгляді, мотивуючи тим, що позивач порушив строк звернення.

ФОП ОСОБА_1 вважає дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області такими, що не відповідають чинному законодавству України, винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення не законними, а тому звернувся до суду з вимогами скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

Суд вважає що висновки відповідача, які викладені в акті від 20.06.2014р. за №1640/173/НОМЕР_1 документальної планової виїзної перевірки - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України - під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.177.2, п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Згідно п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Стаття 8 Закону №996-XIV від 16.07.1999р. «Організація бухгалтерського обліку на підприємстві», у п.5 встановлює, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних.

Позивач, ФОП ОСОБА_1, враховуючи цю норму, веде облік господарських операцій у книзі доходів та витрат і програмі бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що реальність здійснення господарських відносин фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з його контрагентами у перевірямому періоді підтверджується наступними первинними документами:

у перевіряємому періоді позивачем придбано обладнання (кутер SIRMAN C6W) від ПП «Техностайл» (код ЄДРПОУ 36423475) на суму 6625,0грн., ПДВ-1325,0 грн. за даною господарською операцією ФОП ОСОБА_1 28 грудня 2011р. сплатив платіжним дорученням №71245 грошові кошти у сумі 6625,0грн., ПДВ-1325,0 грн. на користь ПП «Техностайл» (код ЄДРПОУ 36423475) з призначенням платежу «оплата за кутер SIRMAN C6W у сумі 6625,0грн., ПДВ- 20% 1325,0 грн». До складу витрат у книзі доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 28.12.2011р. сума витрат вказана не була. Не було віднесено до складу витрат вказану суму і будь-який інший період, що перевірявся. Документальним підтвердженням цього факту є банківські виписки за 28.12.2011р. та книга доходів та витрат, які надавалися на перевірку.

Щодо придбання товару (дозатор) від контрагента ТОВ «БТ-груп» (код ЄДРПОУ 32576394) на суму 16666,67 грн., ПДВ -3333,33 грн., то ФОП ОСОБА_1 28 грудня 2011р. сплатив платіжним дорученням №71248 грошові кошти у сумі 16666,67 грн., ПДВ -3333,33 грн. на користь ТОВ «БТ-груп» (код ЄДРПОУ 32576394) з призначенням платежу «оплата за дозатор у сумі 16666,67 грн., ПДВ - 20% 3333,33 грн. До складу витрат у книзі доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 28.12.2011р. сума витрат вказана не була. Не було віднесено до складу витрат вказану суму і будь-який інший період, що перевірявся. Документальним підтвердженням цього факту є банківські виписки за 28.12.2011р. та книга доходів та витрат, які надавалися на перевірку.

За придбання обладнання (машина тістомесільна Л4-ХТ2-В без діжі від ТОВ «Профіт - Альянс» (ЄДРПОУ 311227019) на суму 29170,0 грн., ПДВ -5834,0 грн., слід зазначити, що ФОП ОСОБА_1 28 грудня 2011р. сплатив платіжним дорученням №71243 на користь ТОВ «Профіт - Альянс» (ЄДРПОУ 311227019) грошові кошти у сумі 29170,0 грн., ПДВ -5834,0 грн. з призначенням платежу: «оплата за машину тестомесильная Л4-ХТ2-В, дижа А2-ХТД н/ст. У сумі 29170,0 грн., ПДВ -20% 5834,0 грн. До складу витрат у книзі доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за 27.12.2011р. сума витрат вказана не була. Не було віднесено до складу витрат вказану суму і будь-який інший період, що перевірявся. Документальним підтвердженням цього факту є банківські виписки за 28.12.2011р. та книга доходів та витрат, які надавалися на перевірку.

Стосовно придбання послуг оренди від контрагента ТОВ «Паритет Меблі», код ЄДРПОУ 35728441 на суму 5000,0 грн., ПДВ-1000,0 грн. суд зазначає наступне,придбання послуг оренди ФОП ОСОБА_1 здійснював на підставі договору суборенди нежитлового приміщення №02-04/12 від 02 квітня 2012р. на оренду приміщення загальною площею 50 (п'ятдесят) квадратних метрів за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Курсанта Скоробагатька,7. Позивач, як платник податків, сплатив відповідні грошові кошти платіжним дорученням №28042012 від у сумі 6000,0 грн. за оренду приміщення протягом 2-х місяців у повній відповідності до умов Договору та отримав податкову накладну №150 від 28.04.2012р. на суму 5000,00 грн., ПДВ- 1000,0 грн. У зв'язку із технічними умовами, оренда приміщення була припинена, а договір оренді був за згодою сторін розірваний. У відповідності з чинним законодавством 28.04.2012р. платник податку у книзі доходів та витрат №2 (реєстраційний номер 354) врахував суму, сплачену на користь постачальника (стор.26 Книги доходів та витрат).

Посадова особа ДПІ відмовилася врахувати надані на перевірку документи, в першу чергу первинні документи, отримані позивачем від ТОВ «Паритет Меблі» на оренду приміщення.

Доказом реальності господарської операції між ФОП ОСОБА_1 та постачальником ТОВ «Паритет Меблі» є також той факт, що вказане приміщення позивач потім орендував у іншого орендодавця і продовжує орендувати на цей час. Будь-яких зауважень щодо документального оформлення господарських операцій з оренди приміщень у посадової особи ДПІ не було.

Щодо витрат на придбання послуг (автопослуги) від ТОВ «Готика ЛТД» (код ЄДРПОУ 38388548) на суму 84846,6 грн., ПДВ 16969,32 грн. та придбання послуг оренди ФОП ОСОБА_1 здійснював на підставі договору №ГТ-7/0106 від 01.06.2013р. При підписанні вказаного договору, постачальник послуг надав позивачу копію Свідоцтва №200087794 про реєстрацію платника податку на додану вартість; копію Виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ №778522 про реєстрацію ТОВ «Готика ЛТД» в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 17.09.2012 №1 070 102 0000047479; копію Довідки АБ №692506 від 05.04.2013р. з єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ); копія Довідки про взяття на облік податків Форма № 4-ОПП; копію Доповнення до довідки АБ №692506 від 05.04.2013р. про види діяльності.

Згідно вказаних документів ТОВ «Готика ЛТД» має право здійснювати наступні види діяльності: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.20 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Загальна сума отриманих транспортно-експедиторських послуг щомісячно визначалася на підставі акту надання послуг, у якому щоденно зазначені конкретні послуги з визначенням вартості кожної послуги. Саме загальна сума отриманих за місяць послуг визначалась у рахунках, які постачальник ТОВ «Готика ЛТД» виставляв ФОП ОСОБА_1, на підставі вказаних актів виписувалися відповідні податкові накладні, а позивач, як покупець, сплачував грошові кошти за отримані послуги, що підтверджується первинними документами, які підтверджують реальність господарських операцій з отримання позивачем від постачальника ТОВ «Готика ЛТД» транспортно-експедиторських послуг:

Червень 2013р. - акт надання 91 транспортно-експедиторської послуги №1570 від 29.06.2013р. на загальну суму 18160,00 грн.; податкова накладна №1570 від 29.06.2013р. на суму 18160,00 грн., рахунок №1570 від.29.06.2013р. на суму 18160,00 грн.

Липень 2013р. - акт надання 82 транспортно-експедиторської послуги №1354 від 31.07.2013р. на загальну суму 17120,00 грн.; податкова накладна №1354 від 31.07.2013р. на суму 17120,00 грн., рахунок №1354 від 31.07.2013р. на суму 17120,00 грн.

Серпень 2013р. - акт надання 80 транспортно-експедиторських послуг №1470 від 31.08.2013р. на загальну суму 13520,00 грн.; податкова накладна №1470 від 31.08.2013р. на суму 13520,00 грн., рахунок №1470 від 31.08.2013р. на суму 13520,00 грн.

Вересень 2013р. - акт надання 78 транспортно-експедиторських послуг №1703 від 30.09.2013р. на загальну суму 13040,00 грн.; податкова накладна №1703 від 30.09.2013р. на суму 13040,00 грн., рахунок №1703 від 30.09.2013р. на суму 13040,00 грн.

Жовтень 2013р. - акт надання 79 транспортно-експедиторських послуг №2038 від 31.10.2013р. на загальну суму 12200,00 грн.; податкова накладна №2038 від 31.10.2013р. на суму 12200,00 грн., рахунок №2038 від 31.10.2013р. на суму 12200,00 грн.

Листопад 2013р. - акт надання 85 транспортно-експедиторських послуг №1623 від 29.11.2013р. на загальну суму 14100,00 грн.; податкова накладна №1623 від 29.11.2013р. на суму 14100,00 грн., рахунок №1623 від 29.11.2013р. на суму 14100,00 грн.

Грудень 2013р. - акт надання 80 транспортно-експедиторських послуг №2671 від 31.12.2013р. на загальну суму 13680,00 грн.; податкова накладна №2671 від 31.12.2013р. на суму 13680,00 грн., рахунок №2671 від 31.12.2013р. на суму 13680,00 грн.

За отримані транспортно-експедиторські послуги позивач сплатив на користь постачальника наступні грошові кошти:

09.07.2013р. п/д №271452 - 18160,00 грн. з призначенням платежу: "Транспортно-експедиторські послуги за червень згідно рахунку №1570 від 29.06.2013р. У сумі 15133,33 грн., ПДВ-20% 3026,67 грн."

13.08.2013р. п/д №271496 - 17120,00 грн. з призначенням платежу: "Транспортно-експедиторські послуги за липень. У сумі 14266,67 грн., ПДВ-20% 2853,33грн."

11.09.2013р. п/д №271532 - 13520,00 грн. з призначенням платежу"Транспортно-експедиторські послуги за серпень. У сумі 11266,67 грн., ПДВ-20% 2253,33 грн."

09.10.2013р. п/д №27581 - 13040,00 грн. з призначенням платежжу"Транспортно-експедиторські послуги за вересень. У сумі 10866,67 грн., ПДВ-20% 2173,33грн."

08.11.2013р. п/д 3122 - 12200,00грн. з призначенням платежу: "Транспортно-експедиторські послуги за жовтень. У сумі 10166,67 грн., ПДВ-20% 2033,33грн."

06.12.2013р. п/д 3170 - 14100,00 грн. з призначенням платежу: "Транспортно-експедиторські послуги за листопад. У сумі 11750,00 грн., ПДВ-20% 2350,00грн."

09.01.2013р. п/д №3205 - 13680,00 грн. з призначенням платежу: "Транспортно-експедиторські послуги за грудень. У сумі 11400,00 грн., ПДВ-20% 2280,00грн."

Суд звертає увагу на той факт, що суми проплат повністю збігаються із сумами актів та рахунків за відповідні місяці, що є безперечним доказом реальності господарських операцій з отримання послуг від постачальника ТОВ "Готика ЛТД"

Посадова особа відповідача відмовилася врахувати надані на перевірку документи, отримані платником податку від ТОВ «Готика ЛТД» на транспортно-експедиторські послуги. Між тим будь-яких зауважень щодо змісту та форми документів не було зроблено.

В судовому засіданні позивач зазначив, що він постійно використовує у своїй господарській діяльності автопослуги (транспортно-експедиторські послуги), які отримує від різноманітних постачальників. Будь-яких зауважень щодо змісту та документальному оформленню господарських операцій із цими постачальниками відповідачем зроблено не було.

Таким чином, податковий орган повинен був взяти до уваги вимоги п.138.4 ст.138 ПК України, а саме: витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, оскільки ФОП ОСОБА_1 врахував собівартість реалізованих товарів одночасно з витратами на перевезення цих товарів на адреси покупців саме у тих періодах, коли отримав доходи від цих реалізованих товарів.

Витрати на закупівлю товарів та послуги їх транспортування були віднесені до загальної суми витрат у відповідних періодах згідно вимогам п.138.10.3 ст.138 ПК України, яка встановлює, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Податковий орган повинен базувати свої висновки не на припущеннях, а на змісті саме первинних документів у їх взаємозв'язку, як того вимагає ст.4 «Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності» Закону №996-XIV від 16.07.1999р. Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, а саме: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

При отриманні послуг та товарів від постачальників зафіксований рух активів позивача у грошовій формі за рахунками бухгалтерського обліку: ДТ631-КТ311; та у матеріальній формі по складу позивача за рахунками бухгалтерського обліку: ДТ281-КТ631, податкового кредиту: ДТ6442-КТ631. При отриманні податкової накладної від постачальників відбувався рух активів позивача у бухгалтерському та податковому обліку за рахунками ДТ6415-КТ6442. Вказані зміни реальних активів позивача відбувалися на підставі первинних документів: актів надання послуг, накладних на отриманий товар, банківських виписок про сплату грошових коштів за товар, податкових накладних від постачальників.

Оскільки позивач транспортно-експедиторські послуги, отримані від постачальників, реалізував своїм покупцям на підставі відповідних договорів та на умовах цих договорів, в першу чергу із доставкою товару на склад покупця, які сплатили йому відповідні грошові кошти, тобто використав у своїй господарській діяльності, то й мав повне право у відповідності із наданими йому чинним законодавством України правами віднести до сум валових витрат суми сплачених та, отриманих від постачальника транспортно-експедиторських послуг. Важливо врахувати, що жодних зауважень до правочинів між ФОП ОСОБА_1, як постачальником, та його покупцями посадова особа відповідача ОСОБА_3 не зробила. Тобто, транспортно-експедиторські послуги, отримані платником податку від постачальників цілком правомірно у повній відповідності із законодавством України були позивачем фактично продані своїм покупцям при відвантаженні товарів з доставкою на адреси покупців. Як це може відбуватися у разі відсутності реального постачання цих товарів на умовах доставки товару на адресу покупцю, як то визначено у договорах-купівлі-продажу. Мабуть, лише за умови припущень та невідомих позивачу міркувань посадової особи ДПІ, а не у реальній господарський діяльності позивача.

Документальним підтвердженням витрат позивача, що пов'язані з господарською діяльністю, є первинні та інші бухгалтерські документи на отримання товарно-матеріальних цінностей (накладні, акти наданих послуг, банківські документи, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, договори, сертифікати), що відповідає вимогам п.177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Позивач виконав усі свої обов'язки за правочинами: сплатив кошти відповідними платіжними дорученнями на розрахунковий рахунок постачальників, про що свідчать банківські документи, отримав обладнання, транспортно-експедиційні послуги та послуги оренди, оприбуткував обладнання та послуги за відповідними реєстрами бухгалтерського обліку, відвантажив товар з доставкою на склади покупців, тобто з використанням транспортно-експедиторських послуг, отримав товар від постачальників на орендовані склади, а потім з цих орендованих складів відвантажив товари своїм покупцям..

Придбання послуг та продаж товару одночасно з використанням цих послуг відображено позивачем у відповідних реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, актах наданих послуг, прибуткових та видаткових накладних, рахунках, банківських документах. В повному обсязі та своєчасно сплачені нараховані за вказаними господарськими операціями податки.

До матеріалів справи і у ході перевірки були надані первинні документи, що підтверджують факти придбання транспортно-експедиторських послуг та послуг оренди з метою їхнього подальшого використання у господарській діяльності та безпосередньо пов'язаних з одержаним доходом, а саме: акти надання послуг, податкові накладні, рахунки, договори, банківські виписки, тощо, але відповідач умисно, свідомо та безпідставно відмовився врахувати надані документи.

Посилання відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача суперечать чинному законодавству України, оскільки відповідно до «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків-фізичними особами» (наказ ДПАУ від 14.03.2013р. № 395) акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Акти, на які робиться посилання в акті перевірки позивача, не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, який фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватися первинними документами.

За результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем ( в тому числі ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та віднесення відповідних сум до складу валових витрат покупця, платник податку не несе відповідальність за дії та бездіяльність контрагента.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податку у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат»

Вимога ст.61 Конституції України, вказує, що відповідальність за невиконання контрагентом платника податку зобов'язань перед держбюджетом може нести лише сам порушник законодавчих норм і до платника податків не можуть бути застосовані будь-які санкції за дії чи бездіяльність його контрагентів.

Необхідно зазначити, що ст. 18 Закону України від 15.05.03р. №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до Реєстру, то вони визнаються за достовірні та можуть бути використані у спорах із третіми особами.

Перевіркою не виявлено взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 із суб'єктами господарювання, які на час проведення цих господарських операцій припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (які мають ознаки фіктивності).

Також, слід зазначити, що договори, первинні чи інші документи постачальників не визнано судами недійсними.

В судовому засіданні був доведений представником позивача факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковим накладним виданих його контрагентами.

Також, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0010991703 від 07.07.2014 року та податкове повідомлення-рішення №0011001703, прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та рішень.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задоволити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0010991703 від 07.07.14р. у сумі 34119,80грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №0011001703 від 07.07.14р. у сумі 22460,00грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 183грн.00коп. (сто вісімдесят три грн. 00коп.) сплаченого згідно квитанції від 18.07.2014р. за №21247.20.1.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2014 року

Суддя С.В. Ніколайчук