Рішення

від 18.09.2014 по справі 521/3261/14-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/3261/14-ц

№ провадження 2/521/3985/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 18» вересня 2014 року Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона з 2004 року працює головним бухгалтером у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства «Сілікат»). 03 вересня 2008 року, позивача з особистих мотивів керівництва, незаконно було звільнено з посади головного бухгалтера, незаконність звільнення підтверджена рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.10.2009 року у справі № 2-1253/09 і рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30.11.2010 року. 05 травня 2011 року Другим Малиновським відділом Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_1 було поновлено на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД».

В травні-червні 2011 року, через неприязнь до позивача, з особистих мотивів, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД», не допускав позивача до виконання посадових обов'язків, Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» ОСОБА_3 неодноразово, безпідставно ображав позивача та провокував виникнення конфліктів. По фактам незаконних дій ОСОБА_1 зверталася до Хмельницького ВМ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, до ТДІП в Одеській Області ДЕРЖНАГЛЯДПРАЦІ Міністерства праці та соціальної політики України. Через протиправні дії директора TOB «СІЛІКАТ ЛТД» позивач перебувала в постійному стресі та нервовому напружені, стан її здоров'я погіршувався, вона вимушена була звертатися за допомогою до медичних закладів. Незважаючи на те що позивач була вагітна та перебувала на обліку, неодноразово керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД», протягом тривалого часу не відпускало позивача до лікарні для отримання медичної допомоги. 22 червня 2011 року, близько 11:30 годин, директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД», позивачу було надано для підпису наказ від 21.06.2011 року про її звільнення за прогул від 15.06.2011 року. Зміст наказу не відповідав дійсності, порушував її права, тому вона була вимушена звернутися до суду. 10 квітня 2013 року Малиновський районний суд м. Одеси ухвалив рішення у цивільній справі №2-6223/11 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» про поновлення на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД». Таким чином, відповідач вже вдруге, незаконно, з особистих мотивів, через особисту неприязнь, звільнив позивача з роботи. В результаті незаконного звільнення, позивач зазнала моральних страждань, втрату нормальних життєвих зв'язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, пошуку грошових коштів для існування її сім'ї.

Посилаючись на те, що звільнення є незаконним, ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» на її користь 56 000 (п'ятдесят шість тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав через незаконне звільнення з роботи.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити із підстав, зафіксованих технічними засобами судового засідання.

Представник відповідача позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, та зафіксованих технічними засобами судового засідання.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що на підставі фактів, встановлених у судовому засіданні, позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14.10.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано накази № 40-к від 25.07.2008 року та №62-к від 03.09.2008 року ВАТ «Сілікат» недійсними; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ВАТ «Сілікат»; стягнуто з ВАТ «Сілікат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 000 грн., відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн„ понесені судові витрати в сумі 81 грн.. а всього стягнуто 25 081 грн.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2010 року, рішення Суворовського районного суду м Одеси від 14 жовтня 2009 року змінено, зменшено розмір стягнення з відкритого акціонерного товариства «Сілікат» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди до 1 500 грн., у решті рішення залишено без змін. Зазначене рішення набрало законної сили.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Сілікат ЛТД» про поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 - задоволено частково. Наказ директора ТОВ «Сілікат ЛТД» №43-п від 21 червня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ТОВ «Сілікат ЛТД» - визнано незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного бухгалтера ТОВ «Сілікат ЛТД». Стягнуто з ТОВ «Сілікат ЛТД» на користь ОСОБА_1 - суму середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу - у розмірі 45308,16 гривень. Стягнуто з ТОВ «Сілікат ЛТД» на користь держави - суму неоплаченого судового збору - у розмірі 453,08 гривень. В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Сілікат ЛТД» - відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд критично ставиться до заперечень представника відповідача щодо того, що з приводу звільнення та його наслідків, вже існує судове рішення між тими сторонами про той же предмет спору, оскільки відповідач вже вдруге, незаконно, звільнив позивача з роботи, а стягнення моральної шкоди з відповідача не було предметом спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Сілікат ЛТД» про поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Крім того, представник відповідача посилався на наявність в діях ОСОБА_1 вини, а саме що на момент звільнення вона не повідомила про вагітність. Однак, як вбачається, із опису вкладення та квитанції, датованих 26.05.2011 року, позивачем на адресу відповідача надсилалась медична довідка про вагітність. Окрім зазначеного, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року встановлено, що перевіряючи законність дій повноважних осіб TOB «Сілікат ЛТД», суд встановив, що наказ про звільнення ОСОБА_7 було винесено за прогул, нібито допущений працівником 15 червня 2011 року. Але а матеріалах справи присутня заява ОСОБА_1 на ім'я директора товариства щодо дозволу на відвідання лікаря 15 червня 2011 року з 12:45 год. до 16:45 год. у зв'язку із поганим самопочуттям та вагітністю. На вказаній заяві є резолюція ОСОБА_8: «Отпустить».

Отже, позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Також п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Протиправна поведінка відповідача, порушення ним трудових прав позивача призвело до понесення останньою втрат немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, порушення стосунків з оточуючими людьми. Позивач вже вдруге вимушена була докладати додаткових зусиль, щоб забезпечити себе, вона постійно знаходилась у нервовому напруженні.

В зв'язку з вищезазначеним позивачу було завдано особисті душевні страждання, пов'язані зі стресовим станом при спробах бесіди з посадовими особами відповідача, а також при спробах переконати їх в обов'язковому виконанні приписів чинного законодавства України. З вини відповідача, позивач зазнав серйозних вимушених змін в організації життя, позбавленні можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршилися його відносини з оточуючими людьми.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує вимоги справедливості та спів розміреності, характер спричинених йому моральних страждань, інші конкретні обставини, ступень перенесених страждань, ступень порушення життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації свого життя. Керуючись принципами розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодуванню підлягає моральна шкода в сумі 5 000 гривень.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Представник відповідача не довів в судовому засіданні обставини, на які посилався як на підставу своїх заперечень проти позову, а саме, що звільнення позивача сталося з її вини та про пропуск строку позовної давності.

ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» є суб'єктами трудових відносин, а порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1 та спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню, спричинена незаконним звільненням. В свою чергу вимога про відшкодування моральної шкоди випливає із порушення особистих немайнових прав ОСОБА_1 через незаконне звільнення з роботи відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД». Таким чином, підстава позову про стягнення моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав працівника через незаконне звільнення з роботи виникло в сфері трудових правовідносин.

При цьому, трудове законодавство не містить норм, у яких було б розкрито зміст позовної давності, порядок її обчислення, підстави для зупинення чи поновлення тощо, застосуванню підлягають положення Цивільного кодексу України, як основного акта цивільного законодавства.

Згідно із ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 212 ЦПК).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

При цьому, суд вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» в дохід держави необхідно стягнути судовій збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 243,60 гривень, на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України та п. 1 ч. 1 Закону України «Про судовий збір» .

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 58 , 60 , 64 , 88 , 209 , 212-215 , 218 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» (65031, м. Одеса. вул. Ленінградське шосе, 5а, р/р 26005038515000 в ОФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ОКПО 05518658, ІНН 055186515435, Свід. №100042750 від 11.01.2002 р.) на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав через незаконне звільнення з роботи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілікат ЛТД» (65031, м. Одеса. вул. Ленінградське шосе, 5а, р/р 26005038515000 в ОФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005, код ОКПО 05518658, ІНН 055186515435, Свід. №100042750 від 11.01.2002 р.) в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ