Рішення

від 20.01.2015 по справі 521/3261/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/914/15

Головуючий у першій інстанції Целух А. П.

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Решетник М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікат ЛТД" про відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікат ЛТД" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Сілікат ЛТД" про стягнення відшкодування моральної шкоди у сумі 56000 грн. за порушення особистих немайнових прав через незаконне звільнення з роботи. Позивач та її представник посилались на те, що відповідач двічі, в 2008 та 2011 р.р., незаконно звільнив позивача з роботи, що було встановлено рішеннями судів про поновлення її на роботі, і що завдало позивачу значних моральних страждань.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди по першому звільненню уже були предметом розгляду суду, що позивачем пропущено строк позовної давності по факту другого звільнення, та що відсутня вина роботодавця.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ "Сілікат ЛТД" (65031, м. Одеса, вул. Ленінградське шосе, 5-а, р/р 26005038515000 в ОФ АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ОКПО 05518658, ІНН 055186515435, Свід.№100042750 від 11.01.2002р.) на користь ОСОБА_2 5000 грн. моральної шкоди за порушення особистих немайнових прав через незаконне звільнення з роботи. Стягнуто судові витрати. У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ "Сілікат" просить рішення суду від 18 вересня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, з наступних підстав.

За правилами ст. 309 ч.1 п. 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач вдруге незаконно звільнив позивача з роботи, чим завдав їй моральних страждань, та з того, що позовна давність не поширюється на вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки вона є наслідком порушення особистих немайнових прав позивача в сфері трудових правовідносин.

Однак з такими висновками суду погодитись неможливо.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам цивільно-процесуального закону не відповідає.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено право працівника на отримання відшкодування моральної шкоди від власника або уповноваженого ним органу у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, згідно зі ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працювала на посаді головного бухгалтера в ВАТ( потім ТОВ) "Сілікат ЛТД" з 2004 року. В 2008 році її незаконно було звільнено з роботи. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 жовтня 2009 року, зміненого в частині відшкодування моральної шкоди рішенням апеляційного суду Одеської області від 30.11.2010 року, позивача було поновлено на роботі та стягнуто з роботодавця на її користь відшкодування моральної шкоди у сумі 1500 грн. (а.с.4-6) Наказом № 43-п від 21 червня 2011 року ОСОБА_2 повторно було незаконно звільнено з роботи на підставі ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2013 року ОСОБА_2 в межах заявлених нею позовних вимог поновлено на посаді головного бухгалтера ТОВ "Сілікат ЛТД" та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 45308,16 грн.(а.с.7) Дійсно судом встановлено факт незаконності дій роботодавця при повторному звільненні позивача. Разом з тим, питання щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку з повторним незаконним звільненням працівника судом не вирішувалось через відсутність таких позовних вимог позивача. Відтак, про своє порушене право внаслідок повторного незаконного звільнення позивачу стало відомо ще в 2011 році. З позовом до суду про відшкодування моральної шкоди позивач звернулася тільки в березні 2014 року, тобто зі значним пропуском тримісячного строку для звернення до суду. Обґрунтування та доказів поважності причин пропуску строку для звернення до суду позивач не надавала, і таких в матеріалах справи немає.

Рішенням Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,237-1 цього кодексу надано тлумачення, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством; що спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди є трудовим спором, а тому його слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями ст.233, у якій встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема (для відшкодування моральної шкоди) тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Такі ж роз'яснення надані Верховним Судом України в п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95р. із зм. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди".

З огляду на вищенаведені норми матеріального права та роз'яснення вищих судових інстанцій, висновки суду щодо наявності порушення особистих немайнових прав позивача, і щодо відсутності підстав для перевірки дотримання нею строку для звернення до суду є неправильними.

Вбачається, що позивач без поважних причин пропустила строк для звернення з позовом до суду, а тому у задоволенні її позову до ТОВ "Сілікат ЛТД" про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням з роботи слід відмовити.

За таких обставин, апеляційну скаргу ТОВ "Сілікат ЛТД" необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати, а у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікат ЛТД" задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілікат ЛТД" про відшкодування моральної шкоди повністю відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. Дрішлюк Є.С. Сєвєрова