Рішення

від 23.09.2014 по справі 920/1325/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 23.09.2014 Справа № 920/1325/14 За позовом:    Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕХ», м. Харків до відповідача: Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Суми про стягнення 80 916 грн. 68 коп.                                                                                  Суддя              В.Л.Котельницька Представники сторін: від позивача – не прибув від відповідача – не прибув За участю секретаря судового засідання – І.М.Петрович            Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 80916 грн. 68 коп., у тому числі 52971 грн. 49 коп. інфляційних збитків та 27945 грн. 19 коп. – суму 3% річних за невиконання умов договору постачання № 10-02-06 від 21.02.2006; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. Відповідач у поданому до господарського суду відзиві на позов частково не погоджується з вимогами позивача та зазначає, що при визначенні сум, які підлягають стягненню з відповідача, позивач припустився помилки, і, відповідно, до стягнення підлягає 46781 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань та 25566 грн. 20 коп. 3% річних. Позивачем до суду було подане клопотання № 106 від 18.09.2014, у якому позивач наполягає на задоволенні його вимог, а також просить розглядати справу без участі його представника в судовому засіданні. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами. Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд ВСТАНОВИВ:  Рішенням господарського суду Сумської області від 16.12.2010 у справі №9/180-10, порушеній за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕХ» до Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 993 427 грн. 21 коп., позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006 року у сумі 869 687 грн. 24 коп., інфляційні у розмірі 97 306 грн. 56 коп., 3 % річних у розмірі 26 433 грн. 41 коп., 9 934 грн. 27 коп. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В серпні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006 за період з моменту винесення вищевказаного рішення суду до моменту подання нового позову. Рішенням господарського суду Сумської області від 12.09.2011 у справі №5021/1509/2011 з відповідача на користь позивача, стягнуто інфляційні збитки по червень 2011 року включно у розмірі 52878 грн. 11 коп., 3 % річних по 24.06.2011 у розмірі 14471 грн. 84 коп., 669 грн. 16 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006 за період з моменту винесення попереднього рішення суду у справі № 5021/1509/2011 до моменту подання нового позову. Рішенням господарського суду Сумської області від 13.09.2012 у справі № 5021/1032/12 з відповідача на користь позивача, стягнуто інфляційні збитки по червень 2012 року включно у розмірі 8593 грн. 04 коп., 3 % річних по 11.07.2012 у розмірі 23500 грн. 64 коп., 1609 грн. 50 коп. судового збору. Також даним судовим рішенням було встановлено, що сума основного боргу відповідача перед позивачем станом на 17.04.2012 становила 605695 грн. 34 коп., однак 11.07.2012 та 18.07.2012 відповідачем було сплачено 150000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим сума основного боргу зменшилась до 505695 грн. 34 коп. Після набрання рішенням у справі № 5021/1032/12 законної сили відповідачем було перераховано позивачеві 150000 грн. 00 коп. (16.05.2013 та 09.01.2014). Статтею 534 Цивільного кодексу України визначена черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями, а саме, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Таким чином, з урахуванням приписів статті 534 ЦК України стосовно черговості погашення вимог кредитора (1 черга - відшкодування позивачу сплаченого держмито та витрати на забезпечення судового процесу; 2 черга - сплата позивачу процентів і неустойки), наявного рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012 у справі № 5021/1032/12 і отриманих позивачем коштів, сума невиконаного грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006, укладеного між сторонами у справі, сума основного боргу, становить: - з 11.07.2012 - 555695 грн. 34 коп., - з 18.07.2012 – 505695 грн. 34 коп., - з 16.05.2013 - 439398 грн. 52 коп., - з 09.01.2014 – 389398 грн. 52 коп. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього ж Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Згідно із вказаною правовою нормою, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судового рішення щодо стягнення інфляційних нарахувань та річних (постанова Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183). Відповідно до пп. 7.1 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.   Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, а також враховуючи, що розрахунки за договором постачання № 10-02-06 від 21.02.2006, укладеного між сторонами у справі, здійснюються у грошовій формі, а відповідачем грошове зобов'язання повністю не виконано, позивач направив відповідачу вимогу за вих. №31 від 29.05.2013 про сплату інфляційних та 3% річних, за період починаючи з серпня 2012 року по травень 2013 року, протягом 7 днів з моменту її отримання. Відповідач вимогу позивача отримав 03.06.2013, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, проте суму інфляційних та річних не сплатив. При зверненні до суду позивачем згідно наданого розрахунку заявлено до стягнення 52971 грн. 49 коп. інфляційних збитків та 27945 грн. 19 коп. 3% річних. Відповідач, у свою чергу, визнав 46781 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань та 25566 грн. 20 коп. 3% річних, зазначаючи, що позивачем було допущено помилку при проведенні розрахунків вказаних сум. Суд, дослідивши всі обставини справи, погоджується з сумами основного боргу та періодами нарахування сум інфляційних збитків. Разом з тим, відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих Верховним Судом України №62-97р. від 03.04.1997, інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України при розгляді справ окремих норм матеріального права» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою; сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був у якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Виходячи з наведених норм, судом було здійснено перерахунок сум інфляційних збитків, які належить стягнути з відповідача, і суд зазначає, що за вказані позивачем періоди  на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 46927 грн. 82 коп. Що стосується нарахування позивачем сум 3% річних, то суд погоджується як із сумами боргу та періодами нарахування 3% річних, так і з алгоритмом нарахування вказаних сум, наведених позивачем при проведенні розрахунку вказаної суми, проте зазначає, що позивачем при розрахунку були допущені певні арифметичні помилки. Сума, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді 3% річних становить за підрахунком суду – 27566 грн. 20 коп. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 46  927 грн. 82 коп. інфляційних збитків та 27566 грн. 20 коп. 3% річних. Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд відшкодовує позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.  На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2; код ЄДРПОУ 31931024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛТЕХ» (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, 11-А; код ЄДРПОУ 33410479)  46927 грн. 82 коп. інфляційних збитків, 27566 грн. 20 коп. – суму 3% річних, 1681 грн. 94 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. В іншій частині позову – відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Повне рішення складено 25.09.2014. Суддя                                                                                                          В.Л.Котельницька