Постанова

від 25.09.2014 по справі 923/794/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р.Справа № 923/794/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого: Мирошниченко М. А. ,

суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

(Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження голови суду № 2076 від 29.08.2014 р.)

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників:

Спільного українсько-естонського підприємства у формі ТОВ "Оптіма-Фарм ЛТД" - не з'явився,

ТОВ "Фітомед ЛТД" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітомед ЛТД" на рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2014 р. у справі № 923/794/14 за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітомед ЛТД" про стягнення 33997,81 грн.

ВСТАНОВИЛА:

02.06.2014 р. Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм ЛТД" (далі позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітомед ЛТД" (далі відповідач) про стягнення 33997,81 грн., з яких 28 331,51 грн. - заборгованості за договором поставки № 5329 від 10.11.2010 р. та 5 666,30 грн. - 20 % за користування чужими грошовими коштами за цим договором поставки.

Вказані позовні вимоги позивач мотивував наступним.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 5329 від 10.11.2010 р. (далі договір) лікарських засобів та виробів медичного призначення (далі товар), за умовами якого позивач (постачальник) передає у власність відповідача (покупець), а відповідач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму відповідно умов договору.

Як стверджує позивач він умови договору виконав належним чином, що підтверджується видатковими накладними, проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість товару, у встановлений строк не оплатив, а тому ця заборгованість та нараховані на неї, передбачені договором, 20 % за користування чужими грошовими коштами підлягають стягненню. (а.с. 2- 4)

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.06.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі № 923/794/14. (а.с. 1)

02.07.2014 р. відповідач до місцевого господарського суду надав відзив на позов в якому зазначив, що позовні вимоги визнає лише частково, а саме факт заборгованості лише за товар. Посилаючись на п. 10.4 договору відповідач зазначив, що у позивача не має прав пред'являти вимогу про стягнення 20 % штрафу, за користування чужими грошовими коштами, оскільки розмір процентної ставки за користування чужими грошовими коштами умовами договору не встановлено, тобто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 20 % за користування чужими грошовими коштами у сумі 5 666,30 грн. відповідач не визнає. (а.с. 53-54)

23.07.2014 р. позивач до місцевого господарського суду надав пояснення щодо наданого відповідачем відзиву та заяву про зменшення позовних вимог. В обґрунтування заяви про зменшення суми позовних вимог, позивач зазначив, що відповідач в добровільному порядку з моменту подання позовної заяви та до моменту розгляду даної заяви направив грошові кошти в сумі 7 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, у зв'язку із чим позивач просив суд розмір суми позовних вимог зменшити на суму добровільно сплачених відповідачем коштів в розмірі 7 000,00 грн., інші позовні вимоги залишити без змін. (а.с.67-69)

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.07.2014 р. (повний текст складено та підписано суддею Соловйовим К.В.), припинено провадження у справі в частині стягнення 2 000,00 грн. заборгованості з оплати товару та часткового задоволено позовні вимоги позивача, а саме стягнуто відповідача на користь позивача 19 331 грн. 51 коп. заборгованості з оплати товару, 5 666 грн. 30 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, а також 1827 грн. 00 коп. компенсації по сплаті судового збору.

Рішення місцевого суду вмотивовано тим, що в матеріалах справи достатньо доказів належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по договору, крім того відповідач наявну за ним заборгованість за поставлений позивачем визнає, крім того в судове засідання відповідач надав копії платіжних доручень про сплату ним, у загальній сумі 9 000,00 грн. на користь позивача у період з 14.07.2014 р. по 23.07.2014 р. на погашення заборгованості з оплати товару за договором.

Задовольняючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача 5 666,30 грн. - 20% штрафу, за користування чужими грошовими коштами, то суд послався на приписи статей 536, 627 та ч. 3 статі 692 ЦК України, а також на п. 10.4 договору. (а.с. 82-84)

Частково не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просив це рішення в частині стягнення 5 666,30 грн. - 20% за користування чужими грошовими коштами скасувати та прийняти нове, яким в цій частині позивачу відмовити.

Скарга мотивована тим, що в даній частині рішення є необґрунтованим і противоправним в наслідок не відповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права. Також скаржник зазначив, ті ж самі доводи, що і у відзиві на позовну заяву.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 р. скаржнику відновлено процесуальний строк для подання апеляційної скарги, зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.09.2014 року о 14:00 год., про що усі учасники згідно приписів ст. 98 ГПК України були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Оскільки представники сторін не заявились в судове засідання фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Відповідач (скаржник) в судове засідання не з'явився, однак від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час дату та місце розгляду справи що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення (копії ухвали суду про призначення справи до розгляду), клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, про причини свого нез'явлення суд не повідомив.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представників сторін .

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та ці обставини встановив місцевий господарський суд, що 10.11.2010 р. між позивачем Спільним українсько-естонське підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (за договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітомед ЛТД" (за договором покупець) укладено договір поставки № 5329 (далі договір), згідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця на умовах даного договору товар, а саме, лікарські засоби та вироби медичного призначення, в асортименті, кількості та за ціною, які вказано у видаткових накладних - невід'ємних складових цього договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах даного договору (надалі - договір).

Згідно з п. 2.1. та п. 3.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями.

Відповідно до п. 3.5. договору поставка товару відповідачу здійснюється силами позивача на умовах DDP (Інкотермс 2000).

Згідно з п. 3.7. договору датою поставки товару є дата отримання партії товару відповідачем. Згідно з п. 3.8. договору доказом передачі товару є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою відповідача та містить відбиток печатки (штампу) відповідача. Згідно з п. 4.1. договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент передачі товару відповідачеві.

Згідно з п. 6.1. договору оплата товару здійснюється відповідачем шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При здійсненні відповідачем оплати товару з відстроченням платежу, строк здійснення оплати товару (термін відстрочення платежу - примітка суду ) вказується позивачем у видатковій накладній на товар, а перебіг такого строку починається від дати поставки товару.

Відповідно до п. 10.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання позивачем та відповідачем зобов'язань за даним договором, позивач та відповідач несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. З

У п. 10.4. договору сторони встановили, що при простроченні відповідачем строків оплати товару, відповідач повинен сплатити позивачеві суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) від простроченої суми оплати.

Відповідно до п. 12.8. договору цей договір вступає в силу з 01.01.2011 р. та діє протягом 2 (двох) календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

Згідно з додатковою угодою від 01.09.2012 р. до договору позивач та відповідач домовилися продовжити строк дії даного договору на 2 (два) календарні роки від дати підписання цієї додаткової угоди.

Аналіз умов зазначеного договору надає можливість колегії суддів зробити висновок, що він за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак відносини сторін за цим договором, поряд з його умовами, регулюються загальними нормами зобов'язального права та спеціальними нормами які регулюють договори поставки, а саме ст..264-271ГК України та ст.712 ЦК України, а в силу приписів останньої статті також нормами глави 54 ЦК України (купівля - продаж)

Як свідчать матеріали на виконання умов договору позивач передав відповідачу товари медичного призначення на загальну суму 29 339,35 грн., що підтверджується накладними від 12.02.2014 р. № VF 14027007 на суму 618,20 грн., від 12.02.2014р. № VF 14026822 на суму 6093,06 грн., від 17.02.2014р. № VF 14029885 на суму 507,56 грн., від 17.02.2014р. № VF 14030111 на суму 824,76 грн., від 19.02.2014р. № VF 14031596 на суму 6 367,95 грн., від 19.02.2014р. № VF 14031597 на суму 85,50 грн., від 19.02.2014р. № VF 14031598 на суму 136,81 грн., від 19.02.2014р. № VF 14031600 на суму 469,71 грн., від 19.02.2014р. № VF 14031601 на суму 35,21 грн., від 20.02.2014р. № VF 14032509 на суму 1 500,57 грн., від 20.02.2014р. № VF 14032799 на суму 2 261,09 грн., від 20.02.2014р. № VF 14032800 на суму 219,36 грн., від 24.02.2014р. № VF 14035090 на суму 2 294,84 грн., від 26.02.2014р. № VF 14036624 на суму 1 961,36 грн., від 26.02.2014р. № VF 14036625 на суму 152,16 грн., від 26.02.2014р. № VF 14036743 на суму 2 135,80 грн., від 26.02.2014р. № VF 14036728 на суму 1 206,02 грн., від 26.02.2014р. № VF 14036729 на суму 171,70 грн., від 26.02.2014р. № VF 14036825 на суму 2 297,69 грн. (а.с.16-45).

Зазначені накладні, підписані обома сторонами спору та скріплені їх печатками, без будь-яких зауважень та/або заперечень, є первинними бухгалтерськими документами, які у розумінні ст..33-34 ГПК України є належними та достатніми доказами виконання позивачем умов договору та отримання відповідачем товару на вказану в них загальну суму.

Відповідно до вимог ст.. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою і другою статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, як свідчать матеріали справи та цей факт не оспорює і відповідач, останній за отриманий товар не розрахувався, у встановлений договором та в накладних строк, чим не виконав належним чином взяті за договором зобов'язання по сплаті отриманого товару, а тому за ним виникла заборгованість.

Колегія суддів апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що переглядаючи спір у суді першої інстанції суд, зазначив, що позивач просить стягнути лише заборгованість в сумі 28 331,51 грн., оскільки як він стверджує та цього не оспорює і відповідач, що станом на дату подання до господарського суду позову, за яким порушено провадження у даній справі, відповідачем здійснено часткову, оплату товару в сумі 1 007,84 грн., однак докази у матеріалах справи відсутні.

Також, матеріали справи свідчать про те, що позивач заявою від 23.07.2014 р. (а.с. 69) зменшив позовні вимоги на 7 000,00 грн. у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості, в якості доказу надав суду платіжні доручення від 21.07.2014 р. на суму 4 000,00 грн., від 18.07.2014 р. на суму 1 000,00 грн., від 16.07.2014 р. на суму 1 000,00 грн. та від 14.07.2014 р. на суму 1 000,00 грн. (а.с. 70-73)

Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач до місцевого господарського суду 24.07.2014 р. також надав заяву про залучення до матеріалів справи платіжних доручень, які підтверджують часткову сплату останнім отриманого товару.

З платіжних доручень № 480 від 21.07.2014 р. на 4 000,00 грн., № 471 від 18.07.2014 р. на суму 1 000,00 грн., № 466 від 16.07.2014 р. на суму 1 000,00 грн., № 459 від 14.07.2014 р. на суму 1 000,00 грн., № 486 від 23.07.2014 р. на суму 2 000,00 грн. вбачається, що відповідач сплатив 7 000,00 грн. саме ту суму на яку зменшив позовні вимоги позивач, а також 23.07.2014 р. сплатив ще 2 000,00 грн., тобто загальна сума сплаченої заборгованості складає 9 000,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про те, що місцевим господарським судом досить повно досліджено всі матеріали справи, наявні в них докази, а також вірно застосовано норми процесуального права, а тому рішення щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 2 000,00 грн. заборгованості з оплати товару та стягнення з відповідача на користь позивача 19 331,51 грн. є обґрунтованим та таким, що відповідає всім обставинам справи.

Щодо доводів скаржника (відповідача) з приводу необґрунтованості судового рішення в частині стягнення 20 % за користування чужими грошовими коштами, оскільки умовами договору не передбачено розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вже зазначалось вище сторони умовами укладеного договору, п. 10.4 встановили, що при простроченні покупцем (відповідачем) строків оплати товару, покупець (відповідач) повинен сплатити постачальнику (позивачеві) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 20 % від простроченої суми оплати .

Ці змісту вказаного пункту договору вбачається , що сторони угодили в ньому оплату процентів за користування чужими грошовими коштами, тобто процентів встановлених ч. 3 ст. 692 і ст. 536 ЦК України, а не процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, можливість стягнення яких передбачена ст. 625 ЦК України

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписи ч. 3 ст. 692 ЦК України надають продавцеві право у разі несвоєчасної оплати товару покупцем вимагати від останнього оплати товару та процентів за користування чужими грошовими коштами, тобто процентів передбачених ст. 536 цього кодексу.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір таких процентів встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне наголосити, що аналіз вищевказаних правових норм, дає підстави зробити висновок, що визначені в них проценти та неустойка (штраф) є різними правовими інститутами, тобто що ці проценти не є штрафною санкцією, а є платою за користування чужими грошовими коштами.

Проте проценти передбачені ст..536 ЦК України за своєю правовою природою є відмінними від процентів передбачених ст..625 ЦК України, оскільки останні є річними процентами (видом відповідальності) нарахованими за прострочення виконання грошового зобов'язання, а перші не є річними (посилання на те що вони є річними в статті не робиться) і не є видом відповідальності, а є процентами нарахованими за користування чужими грошовими коштами, без визначення у цій норми порядку їх нарахування.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла висновку що обраний позивачем та визнаний місцевим судом обґрунтованим порядок нарахування процентів не можна застосовувати в даному конкретному випадку, з огляду на таке.

Так позивач нарахував проценти за користування чужими грошовими кошами шляхом простого множення суми заборгованості на передбачений договором розмір процентів (1933,51грн. х 20%) отримавши суму 5 666,30 грн., і з таким розрахунком погодився суд .

Проте проценти за користування чужими грошовими коштами передбачені ст..536 і ст..692 ЦК України, оскільки у цих нормах не зазначено що ці проценти є річними, можуть сплачуватися (нараховуються) у будь-якому погодженому сторонами договору порядку, зокрема щомісяця, щорічно, одноразово тощо.

З викладеного вбачається, що конкретний порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених ст..536 і ст..692 ЦК України поряд з їх розміром, необхідно визначити ( узгодити) в договорі, на відміну від трьох процентів річних передбачених ст..625 ЦК України, яка передбачає можливість встановлення (узгодження) сторонами у договорі іншого розміру процентів, а не іншого порядку нарахування.

З умов договору вбачається, що сторони визначили розмір процентів, однак не узгодили (не визначили) порядок їх нарахування.

З позиції сторін вбачається, що сторони по різному тлумачать порядок нарахування процентів визначених у п.10.4 договору, а саме позивач враховуючи, визначену ним у позові формулу, просив стягнути проценті виходячи з одноразового порядку нарахування, а відповідач вважає що такий порядок не витікає з умов договору і що його не встановлено.

При цьому колегія суддів вважає, що до вказаних нарахувань не можливо застосовувати по аналогії приписи ч.1 ст.1048 ЦК України, яка передбачає, що у разі неузгодження в договорі порядку нарахування процентів вони нараховуються щомісячно, оскільки ця норма регулює правовідносини за договорами позики, які за своєю правовою природою суттєво відрізняються від правовідносини , яки виникли у сторін на підставі договору поставки.

Слід зазначити, що такої позиції, щодо неможливості застосування ч.1 ст.1048ЦК України до відносин за договором поставки, притримується Верховний Суд України у постанові від 02.07.2013 по справі N 18/1372/12.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що сторони при укладанні договору не узгодили (не визначили) порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами передбачених ст..536 і ст..692 ЦК України , що унеможливлює нарахування і відповідно стягнення них.

З огляду на викладене правові підстави для нарахування позивачем сумі 5 666,30 грн. і відповідно стягнення цієї суми відсутні.

Водночас слід зазначити, що позовну вимогу про стягнення процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачених ст..625 ЦК України, позивач не заявляв, хоча таке прострочення і мало місце, і відповідно суд з власної ініціативи не може їх стягувати.

Враховуючи викладене апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення місцевого суду в частині стягнення вказаної грошової суми скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову задоволенні позовних вимог в цієї частині .

Відповідно до цього слід пропорційно змінити розмір відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору за подання позову, а також стягнути з позивача на користь скаржника (відповідача) понесені останнім витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

1). Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітомед ЛТД" - задовольнити.

2). Рішення господарського суду Херсонської області від 24.07.2014 р. по справі № 923/794/14 в частині стягнення 5 666,30 грн. (20% процентів за користування чужими грошовими коштами передбачених п..10.4 договору) скасувати , виконання за ним припинити та в задоволенні цієї вимоги відмовити , виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :

„ 1. Провадження у справі в частині стягнення 2000 (двох тисяч), грн. 00 коп. заборгованості припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітомед ЛТД" на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм ЛТД":

- 19331 (дев'ятнадцять тисяч триста тридцять три) грн..51 коп. - заборгованості;

- 1443 (одна тисяча чотириста сорок три) грн.. 55коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за подання позову.

В решті частини позову (стягненні 5 666,30 грн. - 20% процентів за користування чужими грошовими коштами передбачені п..10.4 договору) - відмовити."

3). Стягнути з Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітомед ЛТД" 913 (дев'ятисот тринадцять) грн..50 коп. - часткове відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору за апеляційної скарги.

4.) Доручити господарському суду Херсонської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови з зазначенням у них всіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена, у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано25.09.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.