Постанова

від 19.09.2014 по справі 826/11471/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2014 року 09 год. 58 хв. № 826/11471/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Турман Експрес» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07 серпня 2014 року № 0002912204, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Турман Експрес» (далі - позивач, ТОВ «Турман Експрес») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 07 серпня 2014 року № 0002912204.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.06.2014р. № 1089/26-53-22-04-21/33445124, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Турман Експрес» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за січень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Фобос-О» (ідентифікаційний код 38150128), документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що сформована в позасудовому порядку позиція контролюючого органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладеного між ТОВ «Турман Експрес» і ТОВ «Фобос-О» (договір про надання послуг з доставки кореспонденції та вантажів від 02.01.2013р. № 1) фактично ґрунтується лише на висновках акта іншого податкового органу про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О» (тобто, на неналежних доказах), а тому суперечить нормам чинного законодавства України. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Турман Експрес» (а саме: основною діяльністю ТОВ «Турман Експрес» є перевезення поштової кореспонденції та вантажів по всій території України, що здійснюється як самотужки, так із залученням субпідрядних організацій на зразок ТОВ «Фобос-О»).

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 02.09.2014р. № 5162/9/26-53-10-15 та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Турман Експрес» (ідентифікаційний код 33445124) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за січень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Фобос-О» (ідентифікаційний код 38150128), за результатами якої складений Акт від 03.06.2014р. № 1089/26-53-22-04-21/3344512. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Турман Експрес» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.6 і п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 153 854, 00 грн., - внаслідок формування податкового кредиту за рахунок сумнівного контрагента - ТОВ «Фобос-О». За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014р. № 0002912204, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судовому засіданнях, призначених у даній справі, представники позивача підтримали позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засідань заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

15 вересня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 21.05.2014р. по 27.05.2014р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ від 08.05.2014р. № 869 і направлення на перевірку від 21.05.2014р. № 731, працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Турман Експрес» (ідентифікаційний код 33445124) з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість за січень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Фобос-О» (ідентифікаційний код 38150128), за результатами якої складений Акт від 03.06.2014р. № 1089/26-53-22-04-21/3344512 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Турман Експрес» мало фінансово-господарські взаємовідносини з підприємством ТОВ «Фобос-О» (ідентифікаційний код 38150128) на підставі договору від 02.01.2013р. № 1. До перевірки окрім зазначеного договору ТОВ «Турман Експрес» надало також податкові накладні від 16.01.2014р. № 25 і від 31.01.2014р. № 57, акти наданих послуг від 16.01.2014р. № 15003 і від 31.01.2014р. № 30013 на загальну суму 923 123, 93 грн. (з ПДВ) та банківські виписки. Згідно наданих до перевірки податкових накладних перевіряєме підприємство сформувало податковий кредит за звітний період січень 2014 року на суму податку на додану вартість 153 853, 99 грн.

Разом з тим ТОВ «Турман Експрес» не надало перевіряючому транспортних накладних на підтвердження факту здійснення ТОВ «Фобос-О» доставок поштової кореспонденції та вантажів протягом січня 2014 року.

Також в ході проведення перевірки позивача працівником відповідача були враховані відомості та висновки, викладені в тексті Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014р. № 1015/26-55-22-07/38150128 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос-О» (ідентифікаційний код 38150128) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р. За висновками даного Акта про неможливість проведення зустрічної звірки не підтверджено задекларовані ТОВ «Фобос-О» податкові зобов'язання та податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р. При цьому висновки даного Акта в свою чергу ґрунтуються на матеріалах, отриманих від СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в ході здійснення останнім досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32014100000000051, за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненням фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних, в тому числі і ТОВ «Фобос-О», що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.

Крім того, працівником відповідача використано інформацію з баз даних АІС «Податковий блок» згідно яких: ТОВ «Фобос-О» має стан « 28» (триває процедура припинення (направлено заперечення до органу Міндоходів)»; основний вид діяльності Товариства - 41.20. Будівництво житлових і нежитлових будівель; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Фобос-О» від 22.06.2012р. № 200053699 (індивідуальний податковий номер 381501226550) анульовано 04.04.2014р. у зв'язку із відсутністю поставок та ненаданням декларацій.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Турман Експрес» правових підстав для формування ним сум податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Фобос-О» за наслідками нереального правочину.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 03.06.2014р. № 1089/26-53-22-04-21/3344512 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Турман Експрес» наступних норм законодавства України: п. 198.1 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 п. 201.6 і п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 153 854, 00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта документальної перевірки позивач подав 12 червня 2014 року до канцелярії ДПІ письмові заперечення від 12.06.2014р. № 77/14 на висновки вказаного Акта перевірки з обґрунтуванням своєї позиції.

Своїм листом від 19.06.2014р. № 13219/10/26-53-22-04-11 відповідач залишив висновки Акта перевірки без змін, а заперечення ТОВ «Турман Експрес» - без задоволення.

24 червня 2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 03.06.2014р. № 1089/26-53-22-04-21/3344512 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0002912204 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Турман Експрес» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 230 781, 00 грн., в т.ч. 153 854, 00 грн. - основний платіж, 76 927, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 02 січня 2013 року між ТОВ «Турман Експрес», в особі директора Матвєєва В.В., і ТОВ «Фобос-О» (Виконавець), в особі директора Канцелярука А.Б., був укладений договір про надання послуг з доставлення кореспонденції і вантажів за № 1, за умовами якого Виконавець, являється представником ТОВ «Турман Експрес» в усіх регіонах України, та за дорученням останнього зобов'язується надавати комплекс послуг з доставки відправлень (належним чином запакований і оформлений вантаж чи кореспонденція на які оформлені адресні листи (транспортні накладні)) у зазначені міста, як в зоні надання послуг, а також здійснювати приймання та обробку кореспонденції і вантажів від імені ТОВ «Турман Експрес».

Згідно п. 3 цього Договору Виконавець зобов'язується, зокрема: забирати і доставляти відправлення по всіх містах і населених пунктах регіону обслуговування за системою «від дверей до дверей» згідно із правилами і умовами роботи Турман в строки, що зазначені у Додатку № 1 до даного Договору; інформувати Турман про вручення відправлень шляхом розміщення інформації про доставку у відповідній електронній скриньці Турман, по телефону чи електронній пошті. В свою чергу Турман забезпечує Виконавця пакувальним матеріалом і супровідними матеріалами.

Винагорода Виконавця за надані послуги складає 87% від суми повної вартості послуги (в т.ч. ПДВ), яка сплачується Турману Замовником (клієнтом - безпосереднім споживачем послуг). Взаєморозрахунки між Турман і Виконавцем здійснюються на підставі акта виконаних робіт, який повинен відправлятися на адресу Турман два рази на місяць, та супроводжуватися реєстром (останній містить наступні відомості: номер транспортної накладної Турман, дату відправки, місто відправника, місто отримувача, вид послуги, вага, вартість послуги, сума винагороди Виконавця). Оплата проводиться в національній валюті України (п. 5 Договору).

Договорів вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31 грудня 2013 року з можливістю пролонгації (п. 7 зазначеного Договору).

Відповідно до усних пояснень представників позивача, наданих в судових засіданнях, та письмових поясненнях позивача від 02.09.2014р. за № 116, що наявні в матеріалах даної справи, замовлення та придбання у ТОВ «Фобос-О» вказаних послуг було пов'язано безпосередньо із господарською діяльністю ТОВ «Турман-Експрес». А саме одним із основних видів діяльності Товариства за КВЕД є 53.20 «інша поштова та кур'єрська діяльність». Починаючи з 2005 року ТОВ «Турман-Експрес» працює на ринку послуг з перевезення кореспонденції та вантажів в межах території України та має добру репутацію в даній сфері. Маючи штат працівників (55 осіб) та певну матеріальну базу (орендоване складське приміщення за адресою: м. Київ, вул. Калачевська, 15, власний автомобільний транспорт різної тоннажності та певне сортувально-пакувальне обладнання), позивач через великий обсяг отриманих замовлень від клієнтів змушений був звернутися до послуг субпідрядних організацій. Одною із таких організацій стало ТОВ «Фобос-О», яке попередньо неодноразово пропонувало ТОВ «Турман Експрес» свої послуги по телефону та за допомогою електронної пошти. В результаті цього, 02 січня 2013 року, між вказаними сторонами був укладений зазначений вище договір від 02.01.2013р. за № 1 щодо надання послуг з доставки кореспонденції та вантажів по Україні. В ході виконання цього Договору обмін документами та матеріалами здійснювався за допомогою кур'єрів. Прийняття ТОВ «Фобос-О» замовлень послуг від клієнтів на місцях відбувалося через спеціальне програмне забезпечення, яке було розроблене ТОВ «Турман Експрес» для оптимізації процесів прийняття і обробки великого обсягу замовлень клієнтів, своєчасного і якісного виконання відповідних відправлень за такими замовленнями на підприємстві з фіксацією результатів надання послуг. Дане програмне забезпечення дозволяє чітко відслідковувати дату і час замовлення, особу-замовника, час і особу-виконавця того чи іншого замовлення. Технічними можливостями програмного забезпечення передбачається передача його окремих блоків як замовникам, так і виконавцям на місцях (в тому числі ТОВ «Фобос-О»). Під час виконання замовлення клієнта Виконавцем (ТОВ «Фобос-О») за допомогою вказаного програмного забезпечення оформлювалася транспортна накладна (адресний лист) в електронному вигляді (що не суперечить умовам п. 1 і 3 Договору від 02.01.2013р. № 1). Також в кінці кожного місяця Виконавець з використанням того ж самого програмного забезпечення надсилав Позивачу звіт про виконану роботу у певному вигляді (додатки до актів наданих послуг). Після підтвердження звітів замовниками (клієнтам) позивачу надсилалися документи на оплату виконаних робіт. Після цього ТОВ «Турман Експрес» розраховувалося з безпосереднім виконавцем (субпідрядною організацією - ТОВ «Фобос-О»).

На підтвердження фактів отримання результатів замовлених послуг від ТОВ «Турман Експрес» та проведення взаєморозрахунків позивач надав суду наступні оригінали та копії первинних документів:

- додатку № 1 до Договору від 02.01.2013р. № 1 - Правила спільної роботи ТОВ «Турман Експрес» і Виконавця, де врегульовані питання щодо приймання замовлень і відправлень від клієнтів, визначені правила і умови доставлення відправлень, перелік і порядок заповнення супровідних документів (транспортних накладних);

- актів надання послуг від 16.01.2014р. № 15003 на суму 372 305, 83 грн. (в т.ч. ПДВ - 62 050, 97 грн.) і від 19.11.2012р. № 1 на суму 285 000, 00 грн. (з ПДВ), складених і підписаних керівниками вказаних підприємств (при цьому станом на 16 січня 2014 року згідно даних Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Фобос-О» керівникам цього підприємства значиться Костюк О.Е., що відповідає реквізитам актів наданих послуг) за результатами надання ТОВ «Фобос-О» послуг з доставки кореспонденції та вантажів по Україні, з доданими до них реєстрами замовлень клієнтів за періоди з 08.01.-15.01.2014р., з 16.01.-31.01.2014р. Вказані реєстри містять інформацію про реєстраційні номери транспортних накладних, дати замовлень, місця відправлення та отримання кореспонденції, код послуги, вага, тариф з ПДВ, сума винагороди Виконавця);

- паперових копій товарно-транспортних накладних, оформлених під час виконання ТОВ «Фобос-О» замовлень клієнтів ТОВ «Турман Експрес», в електронному вигляді;

- податкових накладних від 16.01.2014р. № 15003 на суму 372 305, 83 грн. (в т.ч. ПДВ - 62 050, 00 грн.) та від 31.01.2014р. № 30013 на суму 550 818, 10 грн. (в т.ч. ПДВ - 91 803, 02 грн.), з доказами своєчасно проведеної реєстрації їх Єдиному реєстрі податкових накладних, - виписаних ТОВ «Фобос-О», на користь ТОВ «Турман Експрес», та які підписаних керівником даного підприємства Костюк О.Е. та скріплені печаткою Товариства;

- картки рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за період січень-лютий 2014 року (вибірка по договору від 02.01.2013р. № 1 з контрагентом ТОВ «Фобос-О»);

- виписок по особовому рахунку позивача у АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) за 31.01.2014р., 03.02.2014р., 05.02.2014р., 10.02.2014р., 17.0.22014р., 18.02.2014р. з відомостями про перерахування ТОВ «Турман Експрес» коштів на загальну суму 923 123, 93 грн. (з ПДВ) підприємству ТОВ «Фобос-О» на відповідний розрахунковий рахунок (реквізити, якого відповідають реквізитам банківського рахунку Виконавця, що містяться в спірному Договорі) за послуги з доставки кореспонденції та вантажів по Україні в січні 2014 року згідно договору № 1 від 02.01.2013р.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення.

Відповідачем в ході розгляду даної справи не було надано суду жодних належних доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «Фобос-О») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаного вище правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання договору від 02.01.2013р. № 1. Відтак, суд вважає, що наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за звітний період січень 2014 року в сумі 153 853, 99 грн., цілком відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Турман Експрес» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності, документів на підтвердження правомочності статусу і діяльності ТОВ «Фобос-О»: копії свого статуту, довідки органу статистики відносно ТОВ «Турман Експрес» станом 27.02.2012р. (згідно якої до основного виду діяльності позивача відноситься: 53.20 інша поштова та кур'єрська діяльність), копії договору найму (оренди) нежилих приміщень від 27.12.2011р. № 1, укладеного між ТОВ «Турман Експрес» (Орендарем) і ФОП ОСОБА_4 (Орендодавцем), щодо платного строкового користування нежилим приміщеннями загальною площею 285 м.кв. для розміщення офісу та складу, та документів на підтвердження прийняття таких приміщень і сплати орендних платежів протягом перевіряємого періоду; штатного розкладу ТОВ «Турман Експрес» на 2014 рік; бухгалтерські відомості про наявні основні засоби з 01 січня 2014 року; копії договорів про надання послуг кур'єрської експрес-доставки, укладених між позивачем (як Виконавцем) та суб'єктами господарювання-підприємствами (Замовниками) щодо надання комплексу послуг з експрес-доставки кореспонденції та вантажів в межах та за межами України, первинних і розрахункових документів оформлених на підставі і на виконання таких договорів; копії банківських виписок з відомостями про отримання ТОВ «Турман Експрес» коштів від контрагентів-замовників за наданні послуги; зразки документів і форм (журнал замовлень, звіт про виконані роботи), що створюються і заповнюються за допомогою спеціального програмного забезпечення для обробки і виконання замовлень на відправлення кореспонденції та вантажів, скріншотів такої програми; копії нотаріально завірених заяв Костюк О.Е. (керівника ТОВ «Фобос-О») з питання правомірності створення та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Фобос-О» протягом 2013-2014 років; копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Фобос-О» станом на 26.04.2012р. та 25.06.2013р., довідки органу статистики відносно ТОВ «Фобос-О», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Фобос-О» від 22.06.2012р. № 200053699; копію листа ТОВ «Фобос-О» від 07.04.2014р. № 07/04-01, наданого у відповідь на запит ТОВ «Турман Експрес» від 26.03.2014р. № 48/14, з інформацією щодо підтвердження господарських взаємовідносин з позивачем по спірному договору від 02.01.2013р. № 1 та про декларування результатів таких господарських операцій у податковій декларації з ПДВ за січень 2014 року, та ін.

Відповідачем натомість не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства на момент укладання і виконання спірного правочину умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 03.06.2014р. № 1089/26-53-22-04-21/33445124 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається фактів недекларування та несплати як ТОВ «Турман Експрес», так і його контрагентом-підрядником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ТОВ «Турман Експрес» і ТОВ «Фобос-О», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання спірного правочину та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В Акті перевірки відповідача від 03.06.2014р. № 1089/26-53-22-04-21/33445124 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння підприємством ТОВ «Фобос-О» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угоди з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за таким правочином. Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на Акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.04.2014р. № 1015/26-55-22-07/38150128 як належний доказ протиправності дій позивача і його контрагента при укладанні договору від 02.01.2013р. № 1, оскільки відсутнє жодне документальне підтвердження висновків і обставин, викладених в такому Акті.

Крім того, відповідачем під час розгляду судового розгляду даної справи не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Турман Експрес» або його контрагента - ТОВ «Фобос-О», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання договору від 02.01.2013р. № 1, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним і скасування спірного у справі податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 461, 56 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Турман Експрес» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 червня 2014 року № 0002912204.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Турман Експрес» (місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Калачівська, буд. 13, ідентифікаційний код 33445124) 461 (чотириста шістсот одну) грн. 56 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова