Ухвала

від 16.09.2014 по справі 2а-1670/8053/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 2а-1670/8053/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 2а-1670/8053/11

за позовом відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області про скасування податкового повідомлення - рішення від 30 вересня 2011 року №0001012302/192.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 2а-1670/8053/11 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30 вересня 2011 року № 0001012302/192. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 3,40 грн. та витрати по оплаті за проведення судової економічної експертизи в розмірі 45484,80 грн.

Відповідач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавської області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що позивач не мав права відносити суму сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки його контрагенти складали податкову звітність та формували податкові зобов'язання з порушенням чинного законодавства, а також зазначив що судом першої інстанції помилково застосовано положення ст. 94 КАС України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 2а-1670/8053/11 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 22.08.2011 р. по 05.09.2011 р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Полтавський ГЗК" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ що декларувалось у травні 2011 року, про що було складено акт від 14.09.2011 № №6663/23-309/00191282 (т. 1, а.с. 8-78).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 188.61 ст. 188, п.п. 198.1, 198.2,198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року на суму 1402726 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 30.09.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001012302/192, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1402726 грн., в тому числі: за червень 2011 року - 1402726 грн. (т. 1, а.с.106)

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості та протиправності податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0001802202/1201 від 30 травня 2014 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Підставою для прийняття спірного рішення є висновок податкового органу, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в червні 2011 року, що пов'язано із придбанням у вказаному періоді товарів (робіт, послуг) у контрагентів - ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ПП ВКП "Лікон - Крембуд", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус", ТОВ "Національні Кабельні Мережі", ПП "Єдина мережа", ТОВ "Гофер", ТОВ "Техноніколь Центр", ТОВ "Стройремсервіс", ТОВ ФК "Ворскла", серед яких виявлені: платники податків, постачальниками яких є переважно підприємства з ознаками фіктивності, які не мають основних фондів та не можуть поставляти товар; платники податків зі станом, відмінним від "0"; платники податків, відносно яких встановлено розбіжність при співставленні суми їхніх податкових зобов'язань та сформованої і включеної позивачем суми податкового кредиту.

Крім того, податковим органом зазначено про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту в червні 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 133333,33 грн., що пов'язано із проведенням рекламних заходів шляхом реклами товарного знака FERREXPO Poltava Mining".

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції доводи податкового органу спростовані наступним.

З матеріалів справи встановлено, що в червні 2011 року позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 686815 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ПП ВКП "Лікон- Крембуд", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус".

Судом першої інстанцій було досліджено на перевірено реальність та товарність господарський операцій між ВАТ «Полтавський ГОК» та ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ГІП ВКП "Лікон-Крембуд", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус", що підтверджується первинною бухгалтерською документацією які залучені до матеріалів справи, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти форми КБ-2.

Також судом першої інстанції було спростований висновок податкового органу про відсутність вказаних контрагентів за місцем їх знаходження, оскільки згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ПП ВКП "Лікон-Крембуд", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус" мають статус відомостей про юридичну особу - "підтверджено".

Враховуючі вказане вище, висновки податкового органу в акті перевірки про завищення податкового кредиту за червень 2011 року та відповідно від'ємного значення у розмірі 686815 грн. з підстав невстановлення місцезнаходження підприємств (ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ПП ВКП "Лікон -Крембуд", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус") за адресою, необгрунтовані.

Крім того, висновок акту перевірки про порушення позивачем частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України про встановлення нікчемності правочинів, колегія суддів вважає недоведеним, оскільки основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача із вказаним контрагентами нікчемними.

При цьому, на підставі даних податкових декларацій, звітів, даних електронних баз, не може бути встановлено відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування податку на додану вартість та економічної обгрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ПП ВКП "Лікон -Крембуд", ТОВ "СП Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи.

Таким чином, висновки відповідача про нікчемності договорів між позивачем та його контрагентами - ТОВ ТД "Електромашсервіс", ПП Фірма "Еліта", ПП ВКП "Лікон-Крембуд", ТОВ "СП "Юкойл", ТОВ "Компанія Глобус" ґрунтуються на припущеннях та не підкріплені належними доказами, а факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні не встановлено.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також відповідач в акті перевірки зазначив, що позивачем не правомірно віднесено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в розмірі 110942,01 грн. за наслідками взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю "Національні Кабельні Мережі", приватним підприємством "Єдина мережа", товариством з обмеженою відповідальністю "Гофер", товариством з обмеженою відповідальністю "Техноніколь Центр", товариством з обмеженою відповідальністю "Стройремсервіс", оскільки згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з ПДВ за червень 2011 року станом на 12.09.2011 р. встановлено розбіжність на вказану суму, але колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата чи недекларування податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідачем не встановлено фактів, які б ставили під сумнів наявність господарських операцій між постачальникам позивача: ТОВ "Національні Кабельні Мережі", ПП "Єдина мережа", ТОВ "Гофер", ТОВ "Техноніколь Центр", ТОВ "Стройремсервіс", не виявлено обставин, які б спростовували фактичне здійснення таких господарських операцій.

Включення до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року сум податку на додану вартість за операціями із ТОВ "Національні Кабельні Мережі", ПП "Єдина мережа", ТОВ "Гофер", ТОВ "Техноніколь Центр", ТОВ "Стройремсервіс", здійснено ВАТ "Полтавський ГЗК" на підставі виписаних податкових накладних. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних відповідачем в ході проведення перевірки не виявлено та судом не встановлено.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію та реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Національні Кабельні Мережі", ПП "Єдина мережа", ТОВ "Гофер", ТОВ "Техноніколь Центр", ТОВ "Стройремсервіс", на момент здійснення господарських операцій не встановлено, продавці знаходилися в Єдиному державному реєстрі, про що свідчать залучені до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру.

З матеріалів справи встановлено, що для підтвердження господарських операцій з ТОВ "Національні Кабельні Мережі", ПП "Єдина мережа", ТОВ "Гофер", ТОВ "Техноніколь Центр", ТОВ "Стройремсервіс", позивачем були надані первині документи, які оформлені у встановленому порядку та відповідають вимогам чинного законодавства.

Щодо взаємовідносин ВАТ "Полтавський ГЗК" з ТОВ Футбольний клуб "Ворскла" у червні 2011 року на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 133333,33 грн., що пов'язано із проведенням рекламних заходів шляхом реклами товарного знака FERREXPO Poltava Mining", колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 01.02.2011 року між ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (замовник) та ТОВ футбольний клуб "Ворскла" (виконавець) укладено договір про проведення рекламних заходів №244/4661 з урахуванням додаткових угод №2 від 04.04.2011 р. та №3 від 01.06.2011 р. (том 3, а.с. 8-16) згідно пункту 1.1. умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику рекламні послуги (здійснити рекламу продукції, виготовленої замовником) шляхом реклами товарного знака "FERREXPO Poltava Mining" на умовах та в порядку, визначених цим договором та Додатками, які є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги. Детальний перелік рекламних послуг зазначається в Додатках та актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.2. Договору). Вартість послуг, зазначена в Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною (пункт 3.1. Договору).

На виконання пункту 1.2. Договору сторонами складено та підписано акт виконаних робіт від 30.06.2011р. по наданню рекламних послуг згідно договору від 01.02.2011р. №244/4661, який містить детальний перелік наданих рекламних послуг та їх вартість (т. 2, а.с. 153).

Колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт від 30.06.2011 р. відображає зміст господарської операції та її вимірник, а відтак є первинним документом бухгалтерського та податкового обліку, що відображає фактично здійснені позивачем господарські операції.

За результатами здійснення господарської операції, виконавцем - ТОВ Футбольний клуб "Ворскла" виписано позивачу рахунок-фактуру від 01.06.2011 р. № 55 (т. 2, а.с.151), податкову накладну від 03.06.2011 р. №3 на загальну суму 800000,00 грн., в тому числі ПДВ 133333,33 грн. (т. 2, а.с. 152). Зазначена податкова накладна оформлена згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою контрагента позивача ТОВ Футбольний клуб "Ворскла", яке на момент її видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, із акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 03.06.2011 р. № 19498 на загальну суму 800000,00 грн., в тому числі ПДВ 133333,33 грн. (т. 3, а.с. 150).

Згідно із Законом України "Про рекламу" рекламою є спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується у будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. А реклама торгової марки/торгового знаку - це специфічний спосіб реклами продукції, що здійснюється за допомогою відтворення голографічного зображення, або вимовляння в голос під час трансляції матчу торгового знаку.

З матеріалів справи встановлено, що ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" є власником свідоцтва №6943 від 28.06.1996 р. на знак для товарів і послуг - "FERREXPO Poltava Mining", виданим Держаними Департаментом інтелектуальної власності. Об'єктом реклами є продукція, що виробляється ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", при цьому реклама за допомогою демонстрації (згадування) відповідного товарного знака і послуг (т. 4, а.с. 20-26). Позивач, рекламуючи свій товарний знак - "FERREXPO Poltava Mining" за допомогою ТОВ Футбольний клуб "Ворскла", доводить своїм контрагентам/покупцям продукції, акціонерам, фінансовим установам про свою сталість, стабільність на ринку залізорудної сировини.

Таким чином, в даному разі зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю підприємтва має бути встановлений шляхом аналізу призначення результатів цих послуг з урахуванням їх сутності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за червень 2011 року суму ПДВ 133333,33 грн. по проведенню рекламних заходів.

Відповідно, висновок відповідача про завищення ВАТ "Полтавський гірничо- збагачувальний комбінат" суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 1402726 грн. є неправомірним.

Крім того, з метою з'ясування обставин справи ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 січня 2014 року призначено судово-економічну експертизу, на розгляд експерта поставлено питання чи підтверджується документально висновок в акті перевірки від 14 вересня 2011 року №6663/23-309/00191282 щодо завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за червень 2011 року в різниці 1402726 грн.

За результатами експертизи судовим експертом Гайдар В.М. складено висновок судово- економічної експертизи №141 від 21 травня 2014 року, в якому зазначено, що висновок акту перевірки від 14 вересня 2011 року №6663/23-309/00191282 щодо завищення ВАТ "Полтавський ГЗК" суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за червень 2011 року в різниці 1402726 грн. документально не підтверджується. (том 5, а.с.145-150).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними та іншими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість позивачу у перевіреному періоді, а тому суд першої інстанції правильно скасував податкове повідомлення - рішення № 001012302/192 від 30 вересня 2011 року.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визнаня протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 30 вересня 2011 року № 0001012302/192 є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Разом з тим, рішення суду в частині розподілення судових витрат, а саме щодо стягнення з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 3,40 грн. та витрати по оплаті за проведення судової економічної експертизи в розмірі 45484,80 грн., не відповідає приписам ст. 94 КАС України. Оскільки у відповідності до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Тому постанова в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2014р. по справі № 2а-1670/8053/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2014 р.