Ухвала

від 15.07.2014 по справі 808/6940/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 липня 2014 рокусправа № 808/6940/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Левант» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 808/6940/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левант" до Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області, Державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Редька Валерія Миколайовича, Старшого державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Нагорного Дмитра Сергійовича про визнання протиправним дій, скасування приписів та розрахунків завданої шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Левант" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати дії Державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Нагорного Дмитра Сергійовича щодо здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням Tоварситвом з обмеженою відповідальністю "Левант" на суму 968,57 грн. та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Tовариством земельної діяльності "Левант" в розмірі 5 534,28 грн. та дії Інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Редька Валерія Миколайовича щодо складення приписів № 025 від 11 травня 2013 року та № 033 від 18 протиправними;скасувати приписи № 025 від 11 травня 2013 року та № 033 від 18 травня, що складені Інспектором сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Редька Валерієм Миколайовичем, та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням Tовариством з обмеженою відповідальністю "Левант" на суму 968,57 грн. та розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняттям земельної ділянки Tовариством з обмеженою відповідальністю "Левант" в розмірі 5 534,28 грн., що складений Державним інспектором сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Нагорним Дмитром Сергійовичем. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що невірно визначені площі самовільно захопленої земельної ділянки, що були визначені при здійсненні перевірки, а отже підтверджує що розрахунок завданої шкоди зроблений невірно

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Левант" звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано наявність у позивача технічної документації, що виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіор», що свідчить про невідповідність висновків перевірки дійсним обставинам справи, а саме невірне визначення площі самовільно захопленої земельної ділянки в бік її зменшення.

Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області у письмових запереченнях на апеляційну скаргу просило залишити оскаржувану постанову без змін як обґрунтовану та ухвалену з дотриманням норм чинного законодавства.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, у судове засідання не прибули, відповідач у поданому до суду клопотанні, просив проводити апеляційний розгляд без участі його уповноваженого представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, 15 травня 2008 року між Бердянською міською радою та Товаристовом з обмеженою відповідальністю «Левант» укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2003 га по вул. Макарова, 17-а в місті Бердянську для розміщення та обслуговування туристичного притулку. З пункту 8 зазначеного вище договору вбачається, що земельна ділянка площею 0,2003 га по вулиці Макарова, 17-а в місті Бердянську передається позивачу строком до 01 вересня 2017 року.28 липня 2008 року строк договору продовжено до 01 вересня 2056 року. Зазначена вище земельна ділянка була передана позивачу на підставі п.4 рішення Бердянської міської ради №13 від 27 вересня 2007 року "Про передачу в оренду земельних ділянок". На підставі наказу №445 від 08 травня 2013 року та направлення №407 від 08 травня 2013 року Старшого державного інспектора сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Нагорного Дмитра Сергійовича в період часу з 10 травня 2013 року по 11 травня 2013 року проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог земельного законодавства, за наслідком якої складено акт від 11 травня 2013 року. Крім того, 11 травня 2013 року державним інспектором відносно директора Товариства з обмеженою відповідальності "Левант" Хангалдяна C.B. складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Постановою державного інспектора від 13 травня 2013 року Хангалдяна C.B. притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Штраф 10 червня 2013 року сплачено. З зазначеного вище акту вбачається, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку житлової та громадської забудови комунальної власності, площею 0,0261 га, яка розташована в м. Бердянську по вул. Макарова, поруч із земельною ділянкою №17-а, яка надана підприємству для розміщення та обслуговування туристичного притулку. Крім того, земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, а саме для обслуговування туристичного притулку, та розміщена в межах пляжної зони, чим порушено вимоги п. 3 ст.62, ст. 125, ст. 126 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України.Старшим державним інспектором сільського господарства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області Нагорного Дмитра Сергійовича позивачу 11 травня 2011 року було надано припис про усунення виявлених в ході проведення перевірки порушень. Строк виконання припису був поставлений до 18 травня 2013 року. У встановлений час позивачем припис виконаний не був.18 травня 2013 року позивачу надано повторний припис про усунення виявлених в ході проведення перевірки порушень. Строк виконання припису був поставлений до 25 травня 2013 року . Станом на 05 червня 2013 року припис не виконаний.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. "б" ч.1 ст.211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" надано визначення поняттю "самовільне зайняття земельної ділянки" - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною першою ст.102-1 даного Кодексу передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України .

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією відповідача та висновками суду першої інстанції щодо встановлення факту самовільного зайняття позивачем земельних ділянок, та відповідно, наявністю підстав для застосування до позивача заходів адміністративного впливу.

Статтею 18-1 Закону України "Про охорону земель" визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у галузі охорони земель, до яких, зокрема, належать: здійснення державного контролю щодо використання та охорони земель за веденням державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про наявність та використання земель.

Статтею 19 зазначеного закону передбачено, що державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" затверджено Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, п.1 якого визначено, що Держсільгоспінспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до п.6 даного Указу, Держсільгоспінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи - державні інспекції сільського господарства Автономній Республіці Крим, бластях, містах Києві та Севастополі, районах.

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель. Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Частиною першою ст.144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність винесених приписів.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Позивачем оскаржено розрахунки розміру шкоди щодо відшкодування заподіяної шкоди, які не мають зобов'язального характеру та самі по собі не встановлюють прав чи обов'язків. Розрахунок є носієм інформації про розмір завданих збитків, документом, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення збитків, а тому оцінка розрахунку, у тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, може бути надана судом при вирішенні спору щодо стягнення збитків.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою від повільністю «Левант»- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 808/6940/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко