Постанова

від 31.01.2007 по справі 6/14-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/14-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

31 січня 2007 р.                                                                                   № 6/14-06  

Вищий господарський суд України  у складі колегії суддів:

головуючого судді:Кравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М.,

Шаргало В.І.

за участю представників сторін:

позивачаЛісовала О.В. дов. б/н від 10.10.2006 р.Лісової Н.І. дов. б/н від 07.02.2006 р.

відповідачане з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"

на постанову  Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2006 р.

у справі№6/14-06 господарського суду Київської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"

простягнення 26 452,57 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) "Арис-Юг" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  (надалі ТОВ) "Васт-Транс" про стягнення 24 206,96 грн. основного боргу та 2 245,61 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання укладеного між сторонами договору №570 від 29.12.2003 року на підставі пластикових карток відповідачеві для заправки автотранспорту відпущено нафтопродукти, за які останній розрахувався частково, а виставлені ТОВ "Арис-Юг" рахунки –фактури №СФ-0000600 від 04.03.2004р. на суму 11 475,94 грн., №СФ-0000681 від 11.03.2004 р.  на суму 4 190,84 грн., №СФ-0000770 від 18.03.2004 р. на суму 5 234,58 грн., №СФ-0001053 від 07.04.2004 р. на суму 1 327,35 грн., №СФ-0001156 від 15.04.2004 р. на суму 1240,85 грн. лишилися неоплаченими, в результаті чого утворився борг у зазначеній сумі, що підтверджується чеками з АЗС.

Рішенням господарського суду Київської області від 05.06.2006 року (суддя Короткевич О.Є.) позовні вимоги в частині основного боргу задоволені, з ТОВ "Васт-Транс" на користь ТОВ "Арис-Юг" стягнуто 24 206,96 грн.  та відповідні судові витрати. В частині стягнення пені в позові відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Доповідач: Шаргало В.І.

За апеляційною скаргою ТОВ "Васт-Транс" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року ( судді Швець О.В., Зеленіна Н.І., Андрейцева Г.М.) скасоване, в позові відмовлено з огляду на недоведеність обґрунтованості позовних вимог, оскільки подані ТОВ "Арис-Юг" докази містять розбіжності, зокрема, щодо номерів пластикових карток за актом  приймання-передачі карток та номерів карток, зазначених у зведених рахунках позивача, разом з тим, позивачем не надано доказів надсилання відповідачеві  названих рахунків за відпущені нафтопродукти, як-то передбачено умовами договору.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, ТОВ "Арис-Юг" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", скаржник зазначає, що надані ним належно засвідчені копії касових чеків є первинними документами у розумінні змісту названої норми закону, факт використання  відповідачем переданих за актом приймання –передачі пластикових карток при отриманні нафтопродуктів на АЗС у вказаний період підтверджується цими ж чеками.

Заслухавши в судовому пояснення представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2003 року між ТОВ "Арис-Юг" (Товариством) та ТОВ "Васт-Транс" (Підприємством) укладений договір №570, за умовами якого Товариство надає Підприємству послуги по заправці паливом його автотранспорту на АЗС згідно переліку при пред'явленні пластикових карток. При наданні послуги видається чек, що підписується касиром та водієм (п.3.1 договору). Пунктом 2.2.3 договору сторони встановили, що безумовним підтвердженням факту надання вказаних  послуг є підписаний обома сторонами  щотижневий реєстр цих послуг. Пунктом 7.2 договору передбачено, що сторони визнають факсимільні екземпляри документів та документи, передані електронною поштою, такими, що мають юридичну силу за наявності відмітки про їх отримання.

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що  позивач не надав суду доказів надіслання  відповідачеві щотижневих реєстрів та виставлення відповідних рахунків, а в поданих зведених реєстрах відсутні номери переданих за договором пластикових карток та  відсутні номери чеків, які подані Товариством на підтвердження надання неоплачених послуг у вказаний період. Подані на вимогу суду акти звірки взаєморозрахунків між сторонами містять різні дані про суму сальдо на одну і ту ж дату, у зв'язку з чим не прийняті судом в якості доказу суми боргу, а підписані обома сторонами акти приймання –передачі наданих послуг відсутні.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України  встановлений обов'язок сторони  у справі довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилався на виконання ним умов названого договору щодо надання послуг по заправці автотранспорту відповідача пальним, та невиконання останнім своїх зобов'язань  в частині оплати цих послуг, проте апеляційним судом встановлено, що позивач не довів обставин щодо належного виконання ним свого зобов'язання щодо надіслання відповідачеві щотижневого реєстру та виставлення рахунків, а також не довів обставин стосовно надання послуг на спірну суму.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Тому доводи касаційної скарги  щодо заперечення встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи  та переоцінки доказів не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

З   огляду на викладене  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи   апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.11.2006р. у справі №6/14-06 залишити без зміни.

Головуючий  суддя

Кравчук Г.А.

Суддя

Мачульський Г.М.

Суддя

Шаргало В.І.