Постанова

від 25.09.2014 по справі 910/4485/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 910/4485/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В., суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі№ 910/4485/14 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Арстрейд" простягнення 1 272 127, 50 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Муляр Є.Г., дов. від 10.07.2014

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В березні 2014 року Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Арстрейд" про стягнення 1 272 127, 50 грн. неустойки, з яких 424 042, 50 грн. - сума пені, 848 085, 00 грн. - сума штрафу.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 111611313 від 18.01.2013 прострочив поставку товару, у зв'язку з чим зобов'язаний відповідно до умов договору сплатити позивачу неустойку: штраф та пеню.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.05.2014 (суддя Чебикіна С.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Арстрейд" на користь ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 174 264,04 грн. пені, 848 085,00 коп. штрафу за порушення строків поставки продукції та 20 446,98 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару за договором № 111611313 від 18.01.2013 є доведеним та є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та пені. При цьому, задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені частково, суд виходив з того, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, та здійснив її власний розрахунок.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий, Власов Ю.Л., Хрипун О.О.) апеляційну скаргу ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2014 - без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови у стягнення пені у розмірі 249 778, 46 грн., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 547 ЦК України, ч. 2 ст. 231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 18.01.2013 між Державним підприємством Національною атомною енергогенеруючою компанією "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Арстрейд" (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 111611313, відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити мобільні насосні агрегати НРС-110 (продукція) виробництва ТОВ "Компанія ТІТАЛ" (Україна) для ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом", а позивач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до п. 3.1. договору сума договору становить 12 115 500,00 грн.

Згідно з п. 5.1. договору строк поставки продукції зазначений в специфікації.

Специфікацією №1 до договору, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб, встановлено термін поставки - 60 днів з дати укладання договору.

Згідно з п. 5.4. договору датою поставки вважається дата в накладній на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

На виконання умов вказаного договору поставки відповідач 23.04.2013 відповідно до видаткової накладної № РН-0000001 від 23.04.2013, підписаної представниками сторін без зауважень та заперечень, поставив, а позивач отримав товар на суму 12 115 500,00 грн.

Факт поставки відповідачем позивачу товару на підставі видаткової накладної № РН-0000001 від 23.04.2013 також засвідчено актом приймання передачі ТМЦ №24-131 від 07.05.2013, підписаним представниками сторін та скріпленим печатками юридичних осіб.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач зазначав, що товар, який був предметом договору поставки № 111611313 від 18.01.2013, поставлено відповідачем позивачу з порушенням обумовлених договором строків поставки (на 35 календарних днів), у зв'язку з чим, на думку позивача, у відповідача виник обов'язок сплатити штрафні санкції, передбачені п. 7.2. договору а саме: пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої в строк продукції за кожен день прострочення та штраф в розмірі 7 відсотків вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами договору поставки № 111611313 від 18.01.2013 (п.5.1.) та специфікацією №1 до договору сторони погодили термін поставки товару - 60 днів з дати укладання договору, тобто, до 19.03.2013.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач здійснив поставку товару лише 23.04.2013, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткова накладна № РН-0000001 від 23.04.2013 та акт приймання передачі ТМЦ №24-131 від 07.05.2013. Тобто судами вірно встановлено факт порушення відповідачем обумовлених договором строків поставки продукції на 35 календарних днів.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій в пункті 7.2. договору поставки сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково виплачує штраф у розмірі 7% вартості невчасно поставленої продукції.

Абзацом третім частини другої статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, допускається за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 20.12.2010 у справі № 06/113-38, від 06.12.2010 у справі № 42/562 та від 04.02.2014 у справі № 903/610/13.

Таким чином, наявність прострочення виконання негрошового зобов'язання є однією з умов застосування абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України при визначенні розміру штрафних санкцій. При цьому, обов'язок постачальника поставити товар за договором поставки, порушення якого відповідачем мало місце у спірних правовідносинах, не є грошовим зобов'язанням.

Однак, суди попередніх інстанцій не врахували наведеного та помилково не застосували при вирішенні даного спору норму абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, на яку позивач послався в обґрунтування позовних вимог та положення якої кореспондовані в зміст п. 7.2. укладеного між сторонами у справі договору поставки № 111611313 від 18.01.2013.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді штрафу в розмірі 7% та пені в розмірі 0,1% вартості товару, поставленого з порушенням встановлених договором строків на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України з огляду на те, що позивач у справі, як покупець за договором поставки, належить до державного сектора економіки, а з боку відповідача, як постачальника, мало місце прострочення виконання негрошового зобов'язання, за порушення якого сторони в договорі поставки передбачили умову щодо застосування штрафних санкцій та їх розмір.

При цьому, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно задовольнили позовні вимоги про стягнення штрафу в заявленому позивачем до стягнення розмірі, однак безпідставно застосували до спірних правовідносин норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положення якого передбачають відповідальність суб'єктів господарського права тільки за прострочення платежів (оплати) за договором, тобто грошових зобов'язань, у зв'язку з чим суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав лише для часткового задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення в частині відмови у стягнення пені у розмірі 249 778, 46 грн. та прийняти в цій частині нове рішення у справі про стягнення з відповідача вказаної суми пені.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" задовольнити. Рішення господарського суду міста Києва від 07.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі № 910/4485/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 249 778, 46 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги про стягнення 249 778, 46 грн. пені задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Арстрейд" (01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 41, ідентифікаційний код 37728459) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Вєтрова, 3, ідентифікаційний код 24584661) 249 778, 46 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот сімдесят вісім гривен сорок шість копійок) пені, 4 995, 57 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривен п'ятдесят сім копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, 2 497, 78 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто сім гривен сімдесят вісім копійок) судового збору за подання апеляційної скарги та 2 497, 78 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто сім гривен сімдесят вісім копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду першої інстанції видати відповідний наказ.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

О. Кролевець