233 № 233/1331/14-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2014 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Міросєді А. І.,
при секретарі Ульянцевій С.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Цимбалюк В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будівельного колективного підприємства «Монолит» (ЄДРПОУ 20342837) «про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу», -
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Будівельного колективного підприємства «Монолит» (ЄДРПОУ 20342837) «про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу», обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював водієм у БКП «Монолит» з 01 січня 1997 року. 16 січня 2014 року адміністрацією відповідача йому було видано трудову книжку, з якої вбачається, що він був звільнений у зв'язку із скороченням штату за п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу № 162-К від 13 січня 2014 року. Дане звільнення він вважає незаконним. Також вважає незаконними протоколи зборів членів трудового колективу БКП «Монолит» в частині прийняття рішення про скорочення штату працівників та про попередження працівників про звільнення. Просив: поновити його на посаді водія в БКП «Монолит»; скасувати протокол загальних зборів членів підприємства № 1 від 14 жовтня 2013 року в частині прийняття рішення про скорочення штату працівників, протокол засідання ради трудового колективу БКП «Монолит» № 2 від 04 листопада 2013 року, протокол загальних зборів членів підприємства № 2 від 08 листопада 2013 року, наказ № 01/11 від 01 листопада 2013 року про скорочення штату працівників, наказ № 11/11 від 11 листопада 2013 року про попередження працівника про звільнення, наказ № 162-К від 13 січня 2014 року про звільнення з роботи; стягнути з БКП «Монолит» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 січня 2014 року по день поновлення на роботі в розмірі 8750,00 грн.; стягнути з БКП «Монолит» на його користь у відшкодування витрат на правову допомогу 1500,00 грн.; стягнути з БКП «Монолит» на його користь у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позові обставини. Позивач ОСОБА_1 повідомив, що на загальних зборах членів підприємства БКП «Монолит» 14 жовтня 2013 року питання про скорочення штату працівників взагалі не ставилося і рішення з цього приводу не приймалося, у зв'язку з чим всі рішення зборів і накази з приводу його звільнення є незаконними.
Представник відповідача БКП «Монолит» Цимбалюк В.Г. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, наполягаючи на тому, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства про працю.
Свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що він був присутній на загальних зборах членів підприємства БКП «Монолит» коли вирішувалися питання щодо скорочення штатної одиниці водія і коли вирішувалося питання щодо кандидатури ОСОБА_1 на звільнення. В обох протоколах зборів є його власний підпис.
Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що він був присутній на загальних зборах членів підприємства БКП «Монолит» коли вирішувалися питання щодо скорочення штатної одиниці водія і коли вирішувалося питання щодо кандидатури ОСОБА_1 на звільнення. В обох протоколах зборів є його власний підпис.
Свідок ОСОБА_7 повідомив суду, що він був присутній на загальних зборах членів підприємства БКП «Монолит» коли вирішувалися питання щодо скорочення штатної одиниці водія і коли вирішувалося питання щодо кандидатури ОСОБА_1 на звільнення. В обох протоколах зборів є його власний підпис. Також він є членом Ради трудового колективу. Коли вирішувалося питання щодо кандидатури водія на звільнення, то враховувалося наступне: вік, термін роботи на підприємстві, об'єм та обсяг виконуємої роботи, сімейний стан тощо. Так як ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію, керував тільки самоскидом, а інші водії працювали ще й на міксері та на іншому транспорті, крім заробітної плати інших доходів не мали, Радою трудового колективу після вивчення осіб всіх водіїв було прийняте рішення рекомендувати для звільнення кандидатуру водія ОСОБА_1
Свідок ОСОБА_8 повідомив суду, що він був присутній на загальних зборах членів підприємства БКП «Монолит» коли вирішувалися питання щодо скорочення штатної одиниці водія і коли вирішувалося питання щодо кандидатури ОСОБА_1 на звільнення. В обох протоколах зборів є його власний підпис.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Цимбалюка В.Г., свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши надані сторонами докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом № 7-к від 15 вересня 1997 року був прийнятий на роботу водієм до відповідача БКП «Монолит» з 01 жовтня 1997 року ( а.с. 3)
Загальними зборами членів підприємства БКП «Монолит» 15 жовтня 2013 року (протокол № 1 від 14 жовтня 2013 року, на якому був присутній позивач ОСОБА_1) було прийняте рішення щодо перевиборів членів Ради трудового колективу (рішення прийнято) та щодо скорочення штату підприємства, а саме штатної одиниці водія, через тяжке економічне становище підприємства (рішення прийнято) (а.с. 42-43).
Наказом директора СКП «Монолит» № 01/11 від 01 листопада 2013 року «Про скорочення штату працівників» було скорочено посаду водія, затверджено штатний розклад в новій редакції, доручено Раді трудового колективу в строк до 05 листопада 2013 року надати кандидатуру на звільнення у зв'язку з скороченням штату (а.с. 23, 24, 25).
Загальними зборами членів підприємства БКП «Монолит» 08 листопада 2013 року (протокол № 2 від 08 листопада 2013 року) було прийняте рішення щодо звільнення через скорочення штату підприємства позивача ОСОБА_1, кандидатуру якого було запропоновано Радою трудового колективу після розгляду всіх кандидатур на звільнення (рішення прийнято) (а.с. 65).
Наказом директора СКП «Монолит» № 11/11 від 11 листопада 2013 року «Про попередження працівника підприємства про наступне звільнення у зв'язку з скороченням штату» було затверджено список працівників, що підлягають звільненню у зв'язку з скороченням штату із попередженням про наступне звільнення, згідно яких водія ОСОБА_1 12 листопада 2013 року було попереджено про звільнення через два місяці з дати попередження, про що є його особистий підпис, без пропозиції працевлаштування на підприємстві (а.с. 21, 22).
Позивач ОСОБА_1 не оспорював у судовому засіданні, що був повідомлений вчасно щодо скорочення штату та наступного його звільнення.
Наказом директора СКП «Монолит» № 162-К від 13 січня 2014 року «Про звільнення з роботи» було звільнено позивача ОСОБА_1 за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату, який ОСОБА_1 підписати відмовився (а.с. 20).
Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пп. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
При цьому, Пленум Верховного Суду України в п.21 своєї постанови від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами) роз'яснив судам, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Статтею 49-2 КЗпП України визначено порядок вивільнення працівників, згідно якого про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник підлягає звільненню. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Відповідно до вимог ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
За змістом ст. 6 Господарського Кодексу України забороняється незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно ч.5 ст. 19 Господарського Кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
Виходячи з викладеного, суд не може з'ясовувати доцільність введення відповідачем певних посад та визначення ним штатної структури товариства, а, відповідно, давати оцінку необхідності проведення змін в організації виробництва і праці.
При перевірці законності проведення звільнення працівників з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, суд зобов'язаний лише перевірити чи мали місце зміни в організації виробництва і праці в товаристві.
Судом встановлено і це підтверджується наданими відповідачем доказами, що у відповідача мало місце скорочення штату (чисельності) працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (скорочення штату внаслідок скрутного економічного становища на підприємстві); позивач був попереджений про наступне звільнення, оскільки посада, яку він обіймав, була скорочена; через відсутність вакантних посад йому не була запропонована інша роботу; позивач не надав суду доказів того, що він є членом первинної профспілкової організації, яка є у товаристві; при вирішенні питання щодо кандидатури на звільнення, Радою трудового колективу були враховані всі обставини щодо переважного права на залишення на роботі, через що власник мав всі підстави для розірвання трудового договору з позивачем за п.1 ст. 40 КЗпП України.
Позивачем та його представником не було доведено у судовому засіданні, що звільнення позивача суперечить положенням Статуту БКП «Монолит» (а.с. 84-95) та Колективного договору БКП «Монолит» (а.с. 122-130).
Крім того, як убачається з матеріалів справи, позивач оскаржував в судовому порядку протокол загальних зборів членів підприємства № 1 від 14 жовтня 2013 року в частині прийняття рішення про скорочення штату працівників, протокол засідання ради трудового колективу БКП «Монолит» № 2 від 04 листопада 2013 року, протокол загальних зборів членів підприємства № 2 від 08 листопада 2013 року, наказ № 01/11 від 01 листопада 2013 року про скорочення штату працівників, наказ № 11/11 від 11 листопада 2013 року про попередження працівника про звільнення, наказ № 162-К від 13 січня 2014 року про звільнення з роботи, з тих підстав, що на загальних зборах членів підприємства 14 жовтня 2013 року (протокол № 1 від 14 жовтня 2013 року) питання про скорочення штату працівників взагалі не ставилося і рішення по ньому не приймалося, а інші перелічені протоколи та накази прийняті вже як похідні від нього, що, як було встановлено у судовому засіданні дослідженими письмовими доказами і поясненнями свідків, які особисто були присутні на загальних зборах членів підприємства БКП «Монолит» 14 жовтня 2013 року.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до БКП «Монолит» (ЄДРПОУ 20342837) «про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу» в частині щодо: поновлення його на посаді водія в БКП «Монолит»; скасування протоколу загальних зборів членів підприємства № 1 від 14 жовтня 2013 року в частині прийняття рішення про скорочення штату працівників, протоколу засідання ради трудового колективу БКП «Монолит» № 2 від 04 листопада 2013 року, протоколу загальних зборів членів підприємства № 2 від 08 листопада 2013 року, наказу № 01/11 від 01 листопада 2013 року про скорочення штату працівників, наказу № 11/11 від 11 листопада 2013 року про попередження працівника про звільнення, наказу № 162-К від 13 січня 2014 року про звільнення з роботи, задоволенню не підлягає, через що також не підлягають задоволенню через безпідставність та необґрунтованість позовні вимоги щодо стягнення з БКП «Монолит» на користь позивача: середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 січня 2014 року по день поновлення на роботі в розмірі 8750,00 грн.; у відшкодування витрат на правову допомогу 1500,00 грн.; у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 57, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Будівельного колективного підприємства «Монолит» (ЄДРПОУ 20342837) «про поновлення на роботі та стягнення оплати за час вимушеного прогулу» відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 23 вересня 2014 року. Повний текст рішення виготовлений 26 вересня 2014 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Суд | Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2014 |
Оприлюднено | 30.09.2014 |
Номер документу | 40626101 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області
Міросєді А. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні