Рішення

від 01.04.2014 по справі 922/659/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2014 р.Справа № 922/659/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Трейдінг", м. Харків , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер 2014", м. Харків про визнання недійсними договорів за участю представників сторін :

позивача - Андерс В.М., дов. № б/н від 20.12.2013р.

Представник 1-го відповідача - Васильєва Н.С., дов № б/н від 20.12.2013р.

Представник 2-го відповідача - Василенко Н.М., дов. № б/н від 28.02.2014р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс", звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до 1-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-Трейдінг", 2-ого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролідер 2014", в якій просить суд :

- визнати договір застави укладений 25 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реал - Трейдинг", посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстровим номером 750 - недійсним,

- визнати договір поруки №2504-МП укладений 25 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реал -Трейдинг " недійсним .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 203, 207, 215, УЦК України. Стверджує, що укладені договори не відповідають нормам діючого Цивільного та Господарського законодавства .

Представник позивача в процесі розгляду справи підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у супереч вимогам законодавства, заставою та порукою за оскаржуваними договорами забезпечувались недійсні, неіснуючі зобов'язання, що свідчить, що на порушення вимог ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення позивача на укладання договору застави від 25 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстровим № 750, та договору майнової поруки № 2504-мп від 25 квітня 2014 року, не було вільним та не відповідало його волі, оскільки позивач помилявся щодо змісту зобов'язань, за які надавав поруку та заставу.

Представник першого відповідача заперечує проти заявлених вимог, через канцелярію господарського суду надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначає, що на сьогодні жоден з правочинів, зобов'язання за яким були забезпечені договором застави від 25.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр№750 та договором поруки від 25.04.2013 року, не оскаржені, не визнані судом недійсними, а відтак ці правочини слугували законною підставою та передумовою для укладення договору застави та договору поруки, отже як вказує позивач договір застави від 25.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. №750 так і договір майнової поруки №2504-мп від 25.04.2013 року ( в якому помилково зазначена дата укладення 25.04.2014 року ) за своїм змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, не суперечать йому, не порушують інтереси держави та суспільства його моральним засадам, правочини укладалися юридичними особами в особі посадових осіб з достатнім обсягом повноважень, у передбачений законодавством формі, при вільному волевиявленні осіб, з метою встановлення реальних правових наслідків - надання поруки та застави, таким чином, на думку першого відповідача, відсутні правові підстави передбачені ч.1 ст.215 ЦК України для визнання недійсними правочинів - договору застави від 25.04.2013 року, та договору майнової поруки №2504-мп від 25.04.2013року.

Представник другого відповідача в процесі розгляду справи підтримав позов позивача, просить суд його задовольнити, через канцелярію господарського суду надав письмові пояснення директора ТОВ "Агролідер 2014" ОСОБА_7, в якому зазначено, що з 07.04.2010 року він був засновником та директором ТОВ "Лідерагро", вказане підприємство було визнано банкрутом постановою господарського суду Харківської області від 28.01.2013 року. 26.03.2013 року печатка ТОВ "Лідерагро" була знищена, про що складений акт. Як вказує ОСОБА_7, у квітні 2013 року в офісі першого відповідача -ТОВ "Реал - Трейдинг" він дійсно підписав та поставив печатку ТОВ "Агролідер 2014" на договорі купівлі - продажу №78-ф 25.04.2013 року, та вказує на те, що всі договори готувалися юристом ТОВ "Реал -Трейдинг" і для укладення директором ТОВ "Лідерагро" були поставлено підпис та печатка підприємства на чистих аркушах для подальшого оформлення договору, отже як вказує ним як представником ТОВ "Агролідер 2014" не укладався договір переведення боргу №0204-ПБ від 02.04.2013 року.

Також, господарським судом було задоволено клопотання представника першого відповідача щодо виклику в судове засідання для надання пояснень в порядку ст.30 ГПК України: директора ТОВ "Агролідер 2014", що також був і директором ТОВ "Лідерагро " - ОСОБА_7 та директора ТОВ " Агропродсервіс" ОСОБА_8 в порядку ст.30 ГПК України, про те викликаний в судове засідання 01.04.2014 року директор ТОВ "Агролідер 2014" ОСОБА_7 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами документи, у тому числі оглянувши оригінали оскаржуваних договорів, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

25.04.2013 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 у приміщенні нотаріальної контори за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 38 був посвідчений та зареєстрований за реєстровим № 750 Договір застави зернозбиральних комбайнів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОДСЕРВІС».

З боку позивача договір застави підписаний директором ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС» ОСОБА_8, з боку першого відповідача - представником Васильєвою Наталією Сергіївною. Договір містить відтиски печаток ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС» та ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ».

Факт укладання, підписання та нотаріального посвідчення договору сторонами не заперечується. Наявність достатнього обсягу повноважень осіб, що уклали договір, перевірено приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6, що посвідчувала договір застави, підтверджено судом та не заперечується безпосередньо сторонами договору - позивачем та першим відповідачем.

Згідно п. 4.1. договору застави у заставу були передано наступне майно: колісний транспортний засіб: комбайн зернозбиральний марки CASE IH AFX 2388, реєстраційний НОМЕР_4, заводський НОМЕР_3, двигун НОМЕР_1, 2007 року випуску, у комплекті з жаткою зерновою CASE 1020 (flex 7,6 м) та колісний транспортний засіб: комбайн зернозбиральний марки CASE IH AFX 2388, реєстраційний НОМЕР_6, заводський НОМЕР_5, двигун НОМЕР_2, 2007 року випуску, у комплекті з жаткою зерновою CASE 1020 (flex 7,6 м).

Судом перевірено наявність права власності позивача не майно, що передавалось у заставу, що також не заперечується сторонами договору застави - позивачем та першим відповідачем.

Згідно п. 1.1. вищевказаного Договору застави Заставодавець - ТОВ «Агропродсервіс» (позивач) передав у заставу Заставодержателю - ТОВ «Реал-Трейдінг» (першому відповідачу) зернозбиральні комбайни у комплекті з жатками зерновими з метою забезпечення виконання зобов'язань Боржника - ТОВ «Агролідер 2014» (другого відповідача) за Договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № 78-Ф від 25.04.2013 року та за Договором переведення боргу № 0204-ПБ від 02.04.2013 року, а також з метою забезпечення виконання зобов'язань безпосередньо ТОВ «Агропродсервіс» за Договором майнової поруки № 2504-мп від 25.04.2013 року.

Згідно п. 2.1. договору застави: підставою для виконання зобов'язання, яке забезпечене заставою за даним Договором є Договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки № 78-Ф від 25.04.2013 року та Договір про переведення боргу № 0204-ПБ від 02.04.2013 року та Договір майнової поруки № 2504-МП від 25.04.2013 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що заставою забезпечувались наступні зобов'язання:

1. Договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки № 78-Ф від 25.04.2013 року, укладений між ТОВ «Реал-Трейдінг» та ТОВ «Агролідер 2014», в частині зобов'язань ТОВ «Агролідер 2014»;

2. Договір переведення боргу № 0204-ПБ від 02.04.2013 року, укладений між ТОВ «Реал-Трейдінг» та ТОВ «Агролідер 2014», в частині зобов'язань ТОВ «Агролідер 2014»;

3. Договір майнової поруки № 2504-мп від 25.04.2013 року, укладений між ТОВ «Реал-Трейдінг», ТОВ «Агролідер 2014» та ТОВ «Агропродсервіс» в частині зобов'язань ТОВ «Агропродсервіс».

Так, 25.04.2013 року між ТОВ «Агролідер 2014» та ТОВ «Реал-Трейдінг» було укладено Договір купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 78-Ф від 25.04.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ «Агролідер 2014» зобов'язувалось здійснити постачання на користь ТОВ «Реал-Трейдінг» сільськогосподарської продукції на суму договору у розмірі 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень з врахуванням 20% ПДВ, а у випадку неможливості здійснити постачання - повернути суму отриманої передплати та сплатити відповідні штрафні санкції.

За вказаним договором ТОВ «Реал-Трейдінг» перерахувало на користь ТОВ «Агролідер 2014» суму передплати у розмірі 250 000,00 гривень (платіжні доручення № 3314 від 26.04.2013 року та № 3326 від 29.04.2013 року). Згодом у зв'язку із нездійсненням поставки товару ТОВ «Реал-Трейдінг» пред'явило вимогу про повернення передплати та сплату передбачених договором штрафних санкцій. Зазначену вимогу ТОВ «Агролідер 2014» виконало лише частково, а саме 21.08.2013 року повернуло частину передплати у розмірі 30 000,00 гривень.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, наданими сторонами банківськими документами на перерахування грошових коштів, та не заперечуються безпосередньо ТОВ «Агролідер 2014».

З вищевикладеного вбачається, що Договором застави від 25.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 750, у тому числі серед інших забезпечувалось також існуюче дійсне зобов'язання - Договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки № 78-Ф від 25.04.2013 року, яке визнавалось і виконувалось і ТОВ «Реал-Трейдінг», і ТОВ «Агролідер 2014», що спростовує викладені в позовній заяві доводи позивача.

Окрім того судом встановлено, що Договором застави від 25.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 750, також забезпечувались зобов'язання ТОВ «Агролідер 2014» перед ТОВ «Реал-Трейдінг» за Договором переведення боргу №0204-ПБ від 02.04.2013 року, за яким ТОВ «Агролідер 2014» зобов'язувалось сплатити на користь ТОВ «Реал-Трейдінг» замість ТОВ «ЛІДЕРАГРО» (код ЄДРПОУ 36985593) суму боргу за Договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки №ЛЦ-11Ф від 23.02.2011 року та Договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № 55-Ф від 07.06.2012 року у загальному розмірі 763 116,00 (сімсот шістдесят три тисячі сто шістнадцять) грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір переведення боргу №0204-ПБ від 02.04.2013 року підписано з боку ТОВ «Лідерагро» директором ОСОБА_7, яким також як директором ТОВ «Агролідер 2014» цей Договір переведення боргу №0204-ПБ від 02.04.2013 року підписано з боку ТОВ «Агролідер 2014». З боку ТОВ «Реал-Трейдінг» договір підписано директором ОСОБА_1

Як зазначив представник першого відповідача, про знаходження ТОВ «Лідерагро» в стадії банкрутства чи ліквідації під час укладання Договору переведення боргу ОСОБА_7 не повідомляв. При укладанні договору ОСОБА_7 користувався печаткою ТОВ «Лідерагро», особисто здійснив відтиск печатки. Також особисто ним був підписаний і договір з боку ТОВ «Агролідер 2014».

Судом встановлено, що волевиявлення ТОВ «Агролідер 2014» щодо прийняття боргу ТОВ «Лідерагро» було вільним та чітким. Так, директором ТОВ «АГРОЛІДЕР 2014» ОСОБА_7 для укладання Договору переведення боргу №0204-ПБ від 02.04.2013 року було надано до ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» Протокол загальних зборів учасників від 02.04.2013 року, згідно якого на зборах було прийнято рішення:

1. Прийняти на себе борг ТОВ «ЛІДЕРГАГРО» перед ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» за Договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки №ЛЦ-11Ф від 23.02.2011 року та Договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № 55-Ф від 07.06.2012 року на загальну суму боргу 763 116,00 грн., для чого укласти Договір про переведення боргу.

2. Укласти з ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» Договір купівлі-продажу з відстрочкою поставки на загальну суму постачання с/г продукції у розмірі 250.000,00 (Двісті п'ятдесят тисяч грн. коп. 00).

3. Для забезпечення виконання зобов`язань по Договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки та Договору про переведення боргу звернутись до ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС» про надання майнової поруки шляхом надання у заставу ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» майна - с/г техніки.

4. Уповноважити директора ТОВ «АГРОЛІДЕР 2014» ОСОБА_7 на підписання вищевказаних Договору купівлі-продажу з відстрочкою поставки, Договору переведення боргу та Договору майнової поруки.

Оригінал вказаного протоколу зборів учасників ТОВ «Агролідер 2014» від 02.04.2013 року було долучено до матеріалів справи. Другим відповідачем факт складання такого протоколу, а відтак наявності волевиявлення щодо укладання Договору переведення боргу №0204-ПБ від 02.04.2013 року, не спростовано та не заперечено.

Окрім того другий відповідач не надав пояснень щодо стану розрахунків між ТОВ «Лідерагро» та ТОВ «Реал-Трейдінг» за зобов'язаннями, що були включені до Договору переведення боргу №0204-ПБ від 02.04.2013 року, а саме за Договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки №ЛЦ-11Ф від 23.02.2011 року та Договором купівлі-продажу з відстрочкою поставки № 55-Ф від 07.06.2012 року на загальну суму боргу 763 116,00 грн., що дає підстави суду вважати, що борг не був погашений, відтак ці зобов'язання були існуючими та дійсними, а відтак таким, що могло бути забезпечено заставою за Договором застави від 25.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 750.

Окрім того, судом встановлено між ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС», ТОВ «АГРОЛІДЕР 2014» та ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» існують правовідносини майнової поруки, що врегульовані Договором майнової поруки № 2504-мп. Виходячи з пояснень сторін та наданих до суду матеріалів, судом встановлено, що між зазначеними сторонами за № 2504-мп укладався лише один договір майнової поруки і укладався він саме 25 квітня 2013 року.

Як зазначив перший відповідач, при складанні тексту Договору майнової поруки № 2504-мп були допущені друкарські помилки. Так, у Договорі майнової поруки № 2504-мп були допущені наступні описки: помилково зазначена невірна дата договору - а саме зазначена дата 25.04.2014 року замість вірної фактичної дати 25.04.2013 року, що і встановлена судом як дата укладання договору застави; в преамбулі договору зазначена помилкова назва Боржника - ТОВ «Лідерагро 2014» замість вірної назви ТОВ «Агролідер 2014»; помилково у тексті договору невірна зазначена дата Договору переведення боргу № 0204-ПБ, зобов'язання за яким забезпечувались порукою, а саме зазначена дата 05.04.2013 року, замість вірної і фактичної дати 02.04.2013 року.

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що Договір майнової поруки № 2504-мп було укладено неіснуючим підприємством ТОВ «Лідерагро 2014». Так, при дослідженні тексту Договору майнової поруки № 2504-мп вбачається, що в преамбулі договору зазначена помилкова назва Боржника - ТОВ «Лідерагро 2014». Проте преамбула вищевказаного договору містить реквізити Боржника, зокрема код юридичної особи, юридична адреса, що відповідають саме ТОВ «Агролідер 2014»; також і в статті 7 «Реквізити та підписи сторін» договору зазначене найменування Боржника - саме ТОВ «Агролідер 2014», вказані його реквізити, міститься відтиск печатки ТОВ «Агролідер 2014» та підпис директора. При цьому сам другий відповідач - ТОВ «Агролідер 2014» не заперечував укладання та підписання Договору майнової поруки № 2504-мп.

Суд зазначає, що підтвердженням того, що у тексті договору невірна зазначена дата Договору переведення боргу № 0204-ПБ, а саме зазначена дата 05.04.2013 року, замість вірної і фактичної дати 02.04.2013 року, і це є саме друкарською помилкою, є безпосередньо укладений між ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» та ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС» Договір застави від 25.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 750, зокрема п.п. 1.1., 1.2., 2.1., договору застави, в якому вказаний саме Договір переведення боргу № 0204-ПБ від 02.04.2013 року.

І перший, і другий відповідач підтверджують відсутність існування Договору переведення боргу № 0204-ПБ від 05.04.2013 року.

Суд звертає увагу, що для укладання договору майнової поруки та договору застави директор ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС» ОСОБА_8 надав до ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» та до приватного нотаріуса ОСОБА_6 протокол загальних зборів учасників ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС» від 25.04.2013 року, згідно якого на зборах учасників було прийнято рішення:

1. Виступити майновим поручителем ТОВ «АГРОЛІДЕР 2014» (ідентифікаційний код юридичної особи 38157846) перед ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» за укладеним Договором купівлі-продажу з відстрочкою постачання №78-Ф від 25.04.2013 року та за Договором про переведення боргу № 0204-ПБ від 02.04.2013 р. для чого укласти Договір майнової поруки № 2504-мп від 25.04.2013 року

2. Надати в заставу ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» майно, а саме:

- зернозбиральний комбайн CASE IH AFX 2388, реєстр. НОМЕР_4, завод. НОМЕР_3, двигун НОМЕР_1,2007 року випуску ,у комплекті з жаткою зерновою CASE 1020 (flex 7,6 м);

- зернозбиральний комбайн CASE IH AFX 2388, реєстр.НОМЕР_6, завод.НОМЕР_5, двигун НОМЕР_2, 2007 року випуску, у комплекті з жаткою зерновою CASE 1020 (flex 7,6 м)»

3. Уповноважити директора ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС» ОСОБА_8 на підписання відповідного Договору майнової поруки № 2504-мп від 25.04.2013 року та Договору застави.

Оригінал вказаного протоколу зборів учасників ТОВ «Агропродсервіс» від 25.04.2013 року було долучено до матеріалів справи. Позивачем факт складання такого протоколу, а відтак наявності волевиявлення щодо укладання договору застави та договору поруки, не спростовано та не заперечено.

Підписанням Договору майнової поруки № 2504-МП від 25.04.2013 року ТОВ «Агропродсервіс» у п. 1.2. цього Договору підтвердило свою обізнаність з умовами укладених між ТОВ «Реал-Трейдінг» та ТОВ «Агролідер 2014» договорів - Договору купівлі-продажу з відстрочкою постачання № 78-Ф від 25.04.2013 року та Договору переведення боргу № 0204-ПБ від 02.04.2013 року.

Відтак спростовуються твердження позивача про необізнаність із зобов'язаннями, за якими позивачем було надано поруку.

Суд окремо зазначає, що ані позивачем, ані другим відповідачем до суду не були надані судові рішення що визнання Договору майнової поруки № 2504-МП від 25.04.2013 року (в якому помилково зазначена дата укладання 25.04.2014 року) та/або Договору переведення боргу № 0204-ПБ від 02.04.2013 року недійсними або неукладеними.

Відтак на час розгляду справи жоден з правочинів, зобов'язання за яким були забезпечені Договором застави від 25.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 750 та Договором майнової поруки № 2504-МП від 25.04.2013 року (в якому помилково зазначена дата укладання 25.04.2014 року), не оскаржені, не визнані судом недійсними.

А отже зважаючи на вищевикладене, не вбачається зазначених позивачем у позовній заяві та інших правових підстав визнання правочинів - Договору застави від 25.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 750, і Договору майнової поруки № 2504-мп від 25.04.3013 року недійсними.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам та зробленим висновкам щодо змісту позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно, ст. 20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення Цивільного кодексу України узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, спірний договір застави від 25 квітня 2014 року, та договір майнової поруки № 2504-мп від 25 квітня 2014 року можуть бути визнані недійсними за наявності двох умов: перша - це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга - це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу»: Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про заставу»: Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 статті 4 Закону України «Про заставу»: Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 1-3 статті 11 Закону України «Про заставу»: Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України «Про заставу»: У договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Відповідно до положень статті 553 Цивільного кодексу України: За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України: 1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України: Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так судом встановлено, що і Договір застави від 25.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстр. № 750, і Договір майнової поруки № 2504-мп від 25.04.3013 року (в якому помилково зазначена дата укладання 25.04.2014 року) за своїм змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, не суперечать йому, не порушують інтереси держави та суспільства, його моральним засадам; правочини укладалися діючими юридичними особами в особі посадових осіб з достатнім обсягом повноважень, у передбаченій законодавством формі, при вільному волевиявленні осіб, з метою встановлення реальних правових наслідків - надання поруки та застави.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «АГРОПРОДСЕРВІС» до ТОВ «РЕАЛ-ТРЕЙДІНГ» та до ТОВ «АГРОЛІДЕР 2014» про визнання недійсними договору застави від 25 квітня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 за реєстровим № 750, та договору майнової поруки № 2504-мп від 25 квітня 2014 року недійсними не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 03.04.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк