МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12 вересня 2014 року Справа № 814/834/14

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт", Софіївка,Новобузький район, Миколаївська область,55632 доБаштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Миколи Аркаса, 2,Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область,56101 провизнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 22.01.2014р. № 0000052200, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальності "Софія-Граніт" (далі - позивач, ТОВ "Софія Граніт") звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомленя-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області (далі - відповідач, Баштанська ОДПІ, податкова) № 0000052200 від 22.01.2014 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, а податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження ( арк.. с. 149).

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду попереджений належним чином ( арк. с.144).

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши надані сторонами докази суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

На підставі повідомлення від 30.12.2013 року №42, виданого Баштанською ОДПІ, відповідно до наказу Баштанської ОДПІ №307 від 30.12.2013 року в період з 30.12.2013 по 08.01.2014 року посадовими особами Відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Софія-Граніт» щодо правових відносин з ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» за березень 2013 року, за результатами якої складено акт № 2/22-35156965 від 09.01.2014 року (далі-Акт, арк. с. 14-30 ).

Згідно акту, перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого підприємством штучно сформовано (завищено) податковий кредит у сумі 103150,00 грн. у березні 2013 року.

За висновками зазначеними в акті перевірки Відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000052200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість на загальну суму 154725,00 грн., з них за основним платежем 103150,00 грн., за штрафними санкціями 51575,00 грн (арк.с. 12).

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено відсутність реальності придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Софія-Граніт» від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» у березні 2013 року, що свідчить на думку відповідача про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Відповідно до п.п. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, підставою для висновків вказаних в акті контролюючого органу є тлумачення відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ «Компанія Пром-Трейд» за період, що був предметом перевірки, в зв'язку з наявністю у контролюючого органу відомостей про те, що основний вид діяльності контрагента позивача ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» не відповідає здійсненим господарським операціям, крім того в акті перевірки та у письмових запереченнях відповідач зазначив, що при перевірці первинних документів встановлено не відповідність їх чинному законодавству, а саме: виписана ТОВ „Компанія Пром-Трейдінг" видаткова накладна від 27.03.13 №70 на загальна суму - 618900,00 грн., у тому числі ПДВ - 103150,00 грн. підписана головним бухгалтером Кучеренко І.О. та завірена печаткою ТОВ „Компанія Пром-Трейдінг" (до перевірки надано неякісну ксерокопію з нерозбірливою номенклатурою та печаткою).

В колонці отримав (ла): підпис, стоїть печатка ТОВ „СОФІЯ-ГРАНІТ" без вказання ПІП відповідальної особи отримувача ТМЦ. За довіреністю (Перевіркою не встановлено особу, яка підписувала дану видаткову накладну).

У виписаній ТОВ „Компанія Пром-Трейдінг" податковій накладній №70 на придбання зазначеного вище товару на загальну суму 618900,00 грн., у тому числі ПДВ 103150,00 грн., відсутній запис про дату виписки накладної та вказано вид цивільно-правового договору - договір поставки від 01.03.13 №1032013 при тому, що був укладений договір купівлі-продажу від 27.03.13 року.

Тобто, вищезазначені документи на думку відповідача не відповідають нормам ст.9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому за відсутності необхідних реквізитів наведені вище документи не можуть являтися первинними документами та фіксувати факт здійснення господарських операцій.

Суд дійшов висновку про необґрунтованість вищезазначених тверджень відповідача з огляду на таке.

Предметом дослідження в ході перевірки ДПІ були господарські операції позивача за березень 2013 року з ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг».

В процесі розгляду справи встановлено, що в перевіреному періоді ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» поставляло позивачеві обладнання на дробарну установку.

Реальність вказаних операцій поставки підтверджена в судовому засіданні первинними документами, а саме: Договором поставки № 1032013 від 1 березня 2013 року був переданий ТОВ «Софія-Граніт» відповідно до умов Договору та видаткової накладної № 70 від 27 березня 2013 року. Даний Товар був оплачений по безготівковому рахунку на рахунок постачальника в повному обсязі. Відповідно до вимог податкового законодавства, підприємством постачальником ТОВ Компанія Пром-Трейдінг» була оформлена та видана податкова накладна. Дорожній лист вантажного автомобіля (Фотон реєстраційний номер ВЕ 0702 АІ) від 26-31 березня 2013 року. Вказаний автомобіль орендується ТОВ «Софія-Граніт» відповідно до договору оренди техніки № 15 від 1 вересня 2009 року, укладеного між ТОВ «Софія-Граніт» та ПрАТ «Микитівський гранітний кар'єр». Також, доказом поставки товарів від ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» також є товарно- транспортна накладна від 27 березня 2013 року. Крім того, актом списання матеріалів по складу ТОВ «Софія-Граніт» за квітень 2013 року позивачем доведено подальше використання поставленого товару (арк. с. 47-66) .

У судовому засіданні відповідачем було заперечено можливість перевезення даним автомобілем товару позивачу, оскільки загальна вага придбаних товарів не сумісна з вантажопід'ємністю орендованого ТОВ «Софія-Граніт» у ВАТ «Миколаївський гранітний кар'єр» автомобіля. Судом 30.07.2014 року було направлено запит №814/834/14/11047 до управління ДАІ УМВС України у Миколаївській області щодо отримання інформації про технічні характеристики автомобілю, що використовувався позивачем при постачанні товару (арк. с. 146). 01 вересня 2014 року до суду надійшла відповідь на вищезазначений запит (арк. с. 147), згідно якого повна маса навантаження вищезазначеного автомобіля 30000 кг, а маса без навантаження складає 13300 кг, що повністю спростовує припущення відповідача.

Щодо твердження відповідача не відповідності документів таким, які вважаються первинними документами при дослідженні матеріалів справи судом встановлено наступне.

1 листопада 2007 року між ТОВ «Софія-Граніт» та ПрАТ «Микитівський гранітний кар'єр був укладений договір оренди виробничого майнового комплексу № 178.

1 серпня 2009 року укладено новий договір оренди виробничого майнового комплексу № 20. Відповідно до умов вказаного Договору орендовано - адміністративні приміщення, автогараж, рожа, котельна, матеріальний склад, диспетчерський пункт, вагова, насосна, ваги автомобільні, а також машини та обладнання. Відповідно до розділу 4 «Права та обов'язки сторін» Договору оренди виробничого майнового комплексу № 20 від 01.08.2009 року, ТОВ «Софія-Граніт» зобов'язалося нести всі витрати з експлуатації об'єктів, що орендуються, утримувати об'єкти в повній справності, здійснювати за власний рахунок. Зоти необхідні для підтримки в робочому стані об'єктів, що орендуються. На виконання умов Договору, ТОВ «Софія-Граніт» по необхідності здійснила купівлю запасних частинта та обладнання необхідних для підтримки робочого стану об'єктів оренди. 01 березня 2013 року був укладений договір поставки № 1032013 між ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» та ТОВ «Софія-Граніт».

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг» зобов'язалось ставити і передати дробарне обладнання, а ТОВ «Софія-Граніт» зобов'язалось прийняти Товар і оплатити його вартість у порядку і на умовах, передбачених Договором.

Згідно пояснень позивача, укладенню вказаного вище Договору передувало укладення ще одного ідентичного Договору купівлі-продажу від 27 березня 2013 р. між ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», а ТОВ «Софія-Граніт» (який і був помилково наданий до перевірки). При складанні тексту вказаного Договору були допущенні численні помилки (невірно вказана дата укладення, назва Договору, був відсутній номер Договору, в тексті Договору були пункти , що не погоджувались між собою) усунути які було не можливо підписанням додаткової угоди до Договору, у зв'язку з цим, було вирішено розірвати вказаний Договір, про що свідчить Угода про розірвання Договору купівлі-продажу від 27 березня 2013 року. Таким чином, станом на сьогоднішній день Договір купівлі-продажу від 27 березня 2013 року є розірваним та не має юридичної сили, більш того відповідно до умов цього Договору не було здійснено жодної господарської операції.

Таким чином, позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Компанія Пром-Трейдінг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. При розгляді справи встановлено, що видана позивачеві контрагентом податкова накладна відповідає вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям.

Отже, господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані його контрагентом (ТОВ Компанія Пром-Трейдінг», який в свою чергу є добросовісним платником податків.

З цього випливає, що при здійсненні господарських операцій з контрагентом позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в ході розгляду справи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення не доведено.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції №0000052200 від 22.01.2014 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Софія-Граніт" (код ЄДРПОУ 35156965) сплачений згідно квитанції №111 від 25.03.2014 року судовий збір в сумі 309,45 грн. (триста дев'ять гривень сорок п'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є. В. Марич

Судовий реєстр по справі 814/834/14

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Перевірити компанію

Додайте Опендатабот до улюбленного месенджеру

Вайбер Телеграм Месенджер

Опендатабот для телефону