Постанова

від 25.09.2014 по справі 914/1544/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2014 р. Справа № 914/1544/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Гриців В.М.

Костів Т.С.

Розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Медичний цент - Східниця", смт. Східниця, Львівська область

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.14

у справі № 914/1544/14

за позовом Приватного підприємства "Медико", м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр - Східниця", смт.Східниця, Львівська область

про стягнення 100 073,09 грн. заборгованості

За участю представників: від позивача - ОСОБА_3 - представник;

від відповідача - Рупінський О.Б. - представник;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1544/14 розподілено до розгляду судді Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.14 до складу судової колегії для розгляду справи №914/1544/14 введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.14 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 14.08.14.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.14 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Желіка М.Б. введено суддю Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.14 розгляд справи відкладено на 25.09.14.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.14 у справі №914/1544/14 (суддя Гутьєва В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр - Східниця" на користь Приватного підприємства "Медико" 80 516,30 грн. - основного боргу, 5 206,10 грн. - пені, 1 060,37 грн. - 3 % річних, 8 966,14 грн. - втрат від інфляції, 1 914,97 грн. - судового збору. В частині стягнення витрат на послуги адвоката на суму 10 000,00 грн. - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області в даній справі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

При цьому скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Також скаржник зазначає про те, що, на його думку, відносини, що склалися між сторонами справі, є позадоговірними, оскільки видаткові накладні не містять посилання на укладений між сторонами договір купівлі - продажу, а відтак не можуть бути доказом поставки товару саме за вказаним договором та не встановлено термін оплати, який за твердженням скаржника, не настав. Зважаючи на наведене, апелянт вважає, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами у справі.

14 серпня 2014 року позивачем подано відзив на апеляцій скаргу, в якій він просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зважаючи на її безпідставність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Крім того, 24.09.14 представником позивача подано клопотання про доручення до матеріалів справи доказів на підтвердження свої позиції у справі.

У судовому засіданні представники сторін навели свої доводи, міркування та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 25.09.14 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.14 у справі № 914/1544/14, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.02.13 між ПП «Медико» (продавець) ТОВ «Медичний центр - Східниця» (покупець) укладено договір купівлі - продажу №01/02-2013 (а.с.7).

Відповідно до умов укладеного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця лікарські засоби та інші медичні товари, в асортименті, за ціною, в кількості та на суму згідно з накладними, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього встановлену грошову суму.

Сторони погодили, що товар відпускається на умовах товарного кредиту з відтермінуванням оплати на 15 календарних днів (п.2.2 договору)

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару покупцю або перевізнику (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору оплата товару здійснюється на умовах, зазначених в кожному додатку (рахунку - фактурі, накладній і т.д.) окремо та не розповсюджується на інші додатки до даного договору. Датою розрахунку вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.4.3 договору).

Згідно з п.5.2 договору при отримання товару представник покупця зобов'язаний надати відповідну довіреність на право отримання товару та проставити підпис на супровідних документах, який засвідчує, що товар прийнятий без зауважень щодо кількості, зовнішнього вигляду і вартості, та згоду покупця оплатити його в строк, встановлений домовленістю і зафіксований у накладній. Печатка на накладній, яка стверджує підпис представника покупця, свідчить про те, що він має право у відповідності зі статутними документами отримати товар без довіреності.

Пунктом 8.2 договору встановлено строк дії договору - 1 (один) рік з моменту підписання. Договір вважається пролонгованим на наступний однорічний термін, якщо сторони не повідомлять одна одну про намір його розірвати за 1 місяць до закінчення встановленого строку його дії. Відповідачем не подано доказів не продовження дії цього договору на 2014 рік

З накладних, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, проте доказів проведення повної оплати отриманого покупцем товару у встановлений договором строк відповідачем не надано.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр - Східниця" про стягнення 100 073,09 грн. заборгованості, з яких : 80 516,30 грн. - основного боргу, 5 206,10 грн. - пені, 1 060,37 грн. - 3 % річних, 8 966, 14 грн. - втрат від інфляції, 10 000 грн. - витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір 3 01/022013р., укладений між сторонами 01.02.13 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Доказів його розірвання, оскарження чи визнання недійсним в матеріалах справи не міститься. Також відсутні в матеріалах справи докази укладення між сторонами інших договорів. Зазначена обставина сторонами у справі не заперечується.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст..692 ЦК України за договором купівлі - продажу покупець зобов'язаний оплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк.

Як зазначено вище, договором купівлі - продажу встановлено відтермінування оплати на 15 днів, що враховано позивачем при розрахунку частини позовних вимог про стягнення пені, річних та інфляційних.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, з накладних, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач на виконання умов укладеного договору за період з 31.12.13 до 03.03.14 з врахуванням 45 214,11 грн. заборгованості за грудень 2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 159 713,84 грн . Зазначений товар оплачено відповідачем лише частково в розмірі 79 197,54 грн.

Доказів оплати відповідачем решти суми в матеріалах справи не міститься, а відтак, як вірно зазначено місцевим господарським судом, заборгованість ТОВ "Медичний центр - Східниця" перед ПП «Медико» за невиконання умов укладеного договору становить 80 516,30 грн. (з врахуванням уточнених позовних вимог).

Стосовно посилань скаржника на наявність позадоговірних відносин між сторонами та неможливості посилання на накладні, що містяться в матеріалах справи, як на доказ у даній справі у зв'язку з відсутністю у них посилань на договір купівлі-продажу № 01/02-2013 від 01.02.13 судова колегія вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/70 (із змінами і доповненнями), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що законом не визначено такого обов'язкового реквізиту первинного документу, у даному випадку видаткової накладної, як номер та дата договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов'язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції.

А відтак, посилання відповідача на те, що товар за видатковими накладними поставлявся позивачем не на виконання згаданого договору обґрунтовано не взяті до уваги місцевим господарським судом, оскільки, відповідач, в порушення вимог ч.1 ст.33 ГПК України, не довів, що поставка за цими накладними здійснювалась на виконання іншого договору, який міг укладатись між сторонами, або поза предметом договору від 01.02.13.

Окрім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача 8 966,14 грн. - втрат від інфляції за період з 01.01.14 до 27.05.14 та 1 060,37 грн. - 3 % річних за період з 31.12.13 до 27.05.14.

Крім того, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у т.ч. неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття, згідно з яким неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до змісту ст. 230 ГК України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, в порядку ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1 договору у випадку затримки оплати за отриманий товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відтак, нарахування позивачем суми пені за невиконання грошового зобов'язання в розмірі 5 206,10 грн. за період з 31.12.13. до 27.05.14 є обґрунтованим та підлягає до задоволення. Судом апеляційної інстанції перевірено наведені позивачем усі розрахунки позовних вимог і не встановлено їх невідповідності поданим доказам чи наявності помилок.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду стосовно відмови в задоволенні позову в частині стягнення 10 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, зважаючи на наступне:

Відповідно до ст. 44 ГПК України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Зі змісту вказаної статті вбачається, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України, витрати , що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ЗУ «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється виключно на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 1 статті 1 та п.1. ст.6 ЗУ « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В матеріалах справи міститься копія договору від 14.04.14 № 01/04/14 про надання адвокатських (правових) послуг, укладеного між ПП "Медико" та адвокатом, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3; копія акта прийому-передачі виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 27.05.14; копія свідоцтва про право ОСОБА_3 на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1; копія платіжного доручення від 26.05.14 № 360 на перерахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 10 000 грн. плати за надання юридичних послуг згідно з договором про надання правової допомоги № 01/04/14 від 14.04.14.

Зважаючи на те, що покладення на сторони у справі як судових витрат можливо лише тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі, а ОСОБА_3 надавав ПП "Медико" правові послуги і отримав за це від ПП "Медико" плату в розмірі 10 000,00 грн. як фізична особа - підприємець , а не як адвокат, тому ці витрати позивача не є витратами на оплату послуг адвоката у розумінні ст.44 ГПК України та не підлягають до задоволення у даному випадку.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що при поданні апеляційної скарги скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, проте не надано належних доказів на його обґрунтування. Зважаючи на дану обставину, колегією суддів було зобов'язано апелянта надати відповідні докази на підтвердження поданого клопотання або докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У судовому засідання 25.09.14 представником скаржника подано бухгалтерську довідку за вих. №22 від 24.09.14, яка на його думку підтверджує важке матеріальне становище скаржника та є обґрунтуванням клопотання про відстрочення судового збору. Натомість, судовою колегією така довідка не визнається належним доказом, оскільки в ній не міститься даних про загальну кількість коштів на усіх рахунках та майно скаржника або їх відсутність, що могло б підтвердити важкий матеріальний стан, неможливість сплати коштів та бути підставою для відстрочки сплати судового збору.

Згідно з п.2.23 постанови Пленуму ВГС України №7 від 21.02.13, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК), а у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої-четвертої статті 49 ГПК.

А відтак, зважаючи на несплату апелянтом судового збору, з врахуванням вимог ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги підлягає стягненню з скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.14 у справі № 914/1544/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр - Східниця" (82391, Львівська область, смт. Cхідниця, вул. Шевченка, 2а; код ЄДРПОУ № 37743105) в доход Спеціального фонду Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області ,УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 957,49 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 26.09.14

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Костів Т.С.