Ухвала

від 23.09.2014 по справі 2а-8144/09/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8144/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрейд», товариства з обмеженою відповідальністю «УБТК «Фаєтон» про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, в доход держави,

ВСТАНОВИЛА :

Державна податкова інспекція в Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - позивач, ДПІ в Подільському районі м. Києва ДПС) звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготрейд» (далі - відповідач-1, ТОВ «Енерготрейд»), товариства з обмеженою відповідальністю «УБТК «Фаєтон» (далі - відповідач-2, ТОВ «УБТК «Фаєтон») про стягнення з ТОВ «УБТК «Фаєтон» на користь ТОВ «Енерготрейд» 648000,00 грн. та стягнення з ТОВ «Енерготрейд» на користь Державного бюджету України суми вартості робіт по договору в розмірі 648000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Енерготрейд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт від 18.06.2009 року №106/23-604/21691391.

Згідно із зазначеним актом перевірки, ДПІ в Подільському районі м. Києва ДПС вважає, що договір від 25.06.2007 року №2/17-2, укладений між відповідачами, не спричиняє реального настання правових наслідків та укладений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відмовляючи в задоволенні даного адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до відповідачів наслідків недійсного правочину, передбачених ст. 208 Господарського кодексу України.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи та здійснивши аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Господарським кодексом України (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Так, у статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 1 статті 207 ГК України регламентовано, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до частини 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Отже, з наведених законодавчих положень вбачається, що встановлення правової підстави для визнання господарського правочину недійсним є можливим при одночасній наявності трьох умов: 1) невідповідності його змісту вимогам закону; 2) мети вчинення такого правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) наміру сторін укласти правочин із такою метою.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року, по справі №2а-9963/09/2670 позовні вимоги ТОВ «Енерготрейд» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 01.07.2009 року №0000322310/0; №0000332310/0; від 24.07.2009р. №0000322310/1; №0000332310/1, що винесені на підставі акту перевірки від 18.06.2009 року, який став підставою для звернення ДПІ в Подільському районі м. Києва ДПС до суду з даним адміністративним позовом про стягнення 648000,00 грн. Крім того, при розгляді даної справи судами першої та апеляційної інстанцій розглядалося питання, зокрема, щодо недійсності договору від 25.06.2007 року №2/17-2, укладеного між ТОВ «Енерготрейд» і ТОВ «УБТК «Фаєтон», та встановлено товарність господарських операцій, які були проведені сторонами на підставі цього договору.

З урахуванням приписів частини 1 статті 72 КАС України, колегія суддів вважає, що реальність виконання відповідачами укладеного між ними договору від 25.06.2007 року №2/17-2 має преюдиційний характер.

Посилання апелянта на матеріали досудового слідства щодо посадової особи відповідача-2 колегія суду вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки згідно до матеріалів справи, відсутні відповідні судові рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької відповідачів, немає вироків суду відносно їх посадових осіб або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України, які б набрали законної сили.

Таким чином, оскільки апелянтом не доведена наявність сукупності установлених законом, зокрема статтею 208 ГК України, умов для визнання господарського правочину недійсним, то судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності жодних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.