Ухвала

від 22.09.2014 по справі 813/6038/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 876/11890/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Сеника Р.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайм» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайм» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова звернулося до суду з адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайм», в якому просить суд стягнути борг зі сплати страхових внесків в сумі 12227,73 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що відповідач як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, всупереч вимогам ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не сплатив страхові внески та станом на 10.06.2013 року допустив заборгованість на загальну суму 12227,73 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 р. задоволено адміністративний позов, так як суд погодився, що нарахування страхових внесків та застосування штрафних санкцій на загальну суму 12227 грн. 73 коп. до відповідача є правомірними

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайм», вважає її незаконною та необґрунтованою у зв'язку з тим, що судом було порушено норми процесуального та матеріального права, не досліджені всі обставини справи в їх сукупності, а тому просить скасувати дану постанову та відмовити в задоволенні позовних вимог в цілому.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги тим, що судом не було взято до уваги положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-УІ та Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, які передбачають можливість досудового порядку вирішення даного питання та відповідно право відповідача на добровільне виконання зобов'язання. Також судом не враховано, що, всупереч положенням ч.4 ст.25 Закону № 2464-УІ та п.п.6.2 - 6.4 Інструкції № 21-5 відповідач не отримував жодних належним чином оформлених вимог від органів пенсійного фонду про оплату відповідної задекларованої суми, чим фактично відповідача було позбавлено права на добровільне виконання покладених на нього зобов'язань. Додатково зазначає, якщо суб'єктом господарювання, який обрав спрощений спосіб оподаткування (єдиний податок 10%), не є платниками страхових внесків до Пенсійного фонду так як в сплаченому єдиному податку рахується 42% сплати до Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дайм» є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Абзацом 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

До набрання чинності наведеним вище законом порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, а також поняття платника страхових внесків визначав Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до вимог ст.ст. 14, 15, 17 Закону № 1058, відповідач, як страхувальник та платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з ч. 3 ст. 18 цього Закону, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Законом України "Про внесення змін до законів України "Про державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 року № 2461-IV викладено у новій редакції підпункт четвертий пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1058, відповідно до якого фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески. Мінімальний розмір страхового внеску у 2010р. розраховувався із суми мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено цим Законом.

Як встановлено судом першої інстанції, що також підтверджується матеріалами справи, згідно поданих щомісячних розрахунків сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за червень-грудень 2008р. відповідачу належало сплатити 97,10 грн., за період січень-грудень 2009р. в сумі 147,70 грн. та за період січень-грудень 2010р. на загальну суму 244,80 грн., оскільки за 2010р. обчислення суми страхових внесків проводилось без нарахування заробітної плати та страхових внесків.

УПФУ у Франківському районі м. Львова проведено перевірку своєчасності, достовірності та повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті до Пенсійного фонду, за результатами якої складено акт від 23.06.2008р. № 111.

Перевіркою встановлено, що з загальної суми витрат на оплату праці, на які нараховуються внески за ставками 32% і 4% за січень-грудень 2004р., за ставками 32,3 % і 4% за квітень-грудень 2005р., за ставками 31,8% і 4% за січень-грудень 2006р., за ставками 33,2% і 4% за січень-грудень 2007р., за ставками 33,2% і 4% за січень- квітень 2008р., що відображено у рядку 2 Розрахунку, встановлено відхилення (додаток № 1) у 2004р. на суму 7008,00 грн., у 2005р. на суму 2848,00 грн., у 2006р. на суму 4375,00 грн., у 2007р. на суму 5147,00 грн. та у 2008р. на суму 2070,00 грн.

За результатами перевірки на підставі встановлених порушень, керуючись пп. 4 п. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV, управлінням ПФУ у Франківському районі м. Львова рішенням № 233 від 02.07.2008р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків донараховано відповідачу страхові внески в сумі 6941,82 грн. та штрафні санкції в сумі 8602,33 грн.

За приписами ч. 6 ст. 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Статтею 106 Закону №1058 визначено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст.106 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

На виконання вказаної вище норми Закону, управління ПФ України у Франківському районі м.Львова скерувало на адресу відповідача вимоги про сплату боргу від 07.07.2008р. № Ю-645 на суму 6401,49 грн., в т.ч. штрафні санкцій в сумі 6401,49 грн., від 05.09.2008р. № Ю-934 на суму 8602,33 грн. в т.ч. штрафні санкцій в сумі 8602,33 грн. та від 04.03.2013р. № Ю-8 на суму 12858,13 грн., в т.ч. штрафні санкцій в сумі 8602,33 грн.

Вказані вимоги відповідач отримав належним чином, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення на а.с.71-72, їх не оскаржував.

Відповідач за період з 01.07.2008р. по 10.06.2013р. частково сплатив борг зі страхових внесків в сумі 2324,90 грн., з яких 2051,70 грн. зараховано як єдиний податок.

Станом на 10.06.2013р. сума боргу по сплаті страхових внесків становила 12227,73 грн., в тому числі недоїмка по страхових внесках - 3625,40 грн., недоїмка з штрафних санкцій -8602,33 грн.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що зазначена у наведених вище вимогах сума боргу є узгодженою та підлягає сплаті.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про неотримання жодних вимог від органів пенсійного фонду про оплату відповідної задекларованої суми належним чином оформлених й неможливості добровільного чи досудового порядку вирішення питань про сплату боргу є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Страхувальниками відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 Закону №1058-IV є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, оскільки позивач діяв на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих йому повноважень відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, з метою, з якою були надані ці повноваження та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

В зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 160, ст.183-2, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайм» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2013 року у справі № 813/6038/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: І.М.Обрізко

Р.П.Сеник