Постанова

від 24.09.2014 по справі 5017/2954/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 5017/2954/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 04.06.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі№ 5017/2954/2012 Господарського судуОдеської області за позовомДержавного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українське морське агентство" простягнення 78228,99 доларів США за участю представників сторін:

позивача: Машник К.В., дов. від 16.12.2013;

відповідача: Гула О.Є., дов. від 20.03.2014;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2013 у справі №5017/2954/2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Степанова Л.В., судді - Смелянець Г.Є., Меденцев П.А.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2112,73 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 16871,61 грн.) та 3 % річних в сумі 349,78 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 2793,20грн.). В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мацюра П.Ф., судді - Колоколов С.І., Разюк Г.П.) рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2013 у справі №5017/2954/2012 скасовано, позов задоволено. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 77023,51 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 615648,91 грн.) та 3 % річних в сумі 1205,48 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 9635,4 грн.).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2014 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 та рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2013 у справі № 5017/2954/2012 скасовано, а справу №5017/2954/2012 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

За наслідками повторного розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 04.06.2014 у справі № 5017/2954/2012 (суддя Зайцев Ю.О.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 11565,61 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 92351,39 грн.) та 3% річних в сумі 145,63 доларів США (еквівалент за курсом НБУ - 1162,12 грн.). В решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко В.В., судді - Мирошниченко М.А., Головей В.М.) рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2014 №5017/2954/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між позивачем (Порт) та відповідачем (Агент) 03.01.2012 укладений договір № 1 КВ-П за умовами якого Порт зобов'язався за заявками Агента надавати послуги суднам, що заходять в порт або виходять із порту, а останній своєчасно та у повному обсязі сплачувати рахунки порту та проводити платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.2 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Сторони визначили, що надання послуг суднам і збори за них проводяться на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 № 1544, Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 в редакції від 15.12.2000, КТМ України, Зводу звичаїв порту, Обов'язкових постанов по порту Ізмаїл, інших чинних нормативно-правових актів та на умовах даного договору.

Згідно п. 3.10 договору, обов'язком Агента є виконання усіх вимог діючих у Порту Обов'язкових постанов по Ізмаїльському морському торговельному порту; Зводу звичаїв порту; КТМ України; міжнародних конвенцій з Міжнародного кодексу управління безпекою (МКУБ) і кодексу ISPS; керівництва Порту щодо системи управління безпекою судноплавства (СУБ); Тимчасового положення про забезпечення пропускного, внутрішньо-об'єктивного режиму і морської безпеки на території ДП "ІЗМ МТП"; Законів з охорони довкілля, законодавчих актів (наказів), діючих на морському і річковому транспорті; наказів начальника Порту, розпоряджень капітана Порту, а також інших актів чинного законодавства.

Наказом Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті від 31.01.2012 № 15 у зв'язку з погіршенням льодових умов та з метою забезпечення безпеки судноплавства було оголошено про початок льодової компанії на р. Дунай з 01.02.2012.

Згідно п. 3.5 договору, у зимовий період обколювання льоду, прибирання снігу і посипання палуб (сходин) піском повинні проводитися екіпажем суден. Якщо судновласник не може забезпечити комплекс вищевказаних робіт, Порт може за заявкою Агента та за його рахунок виконати ці роботи.

Відповідно до заявок від 20.02.2012 №2002/1, від 21.02.2012 № 2102-07, від 23.02.2012 № 2302-01 та від 11.03.2012 відповідач просив позивача надати послуги з льодового проведення суден за допомогою буксиру "Норд" від порту Вилкове до порту Ізмаїл, із попереднім проходженням суден через гирло Бистре та доставкою лоцманів на судна та гарантував оплату наданих послуг.

На виконання вищезазначених заявок позивачем надані послуги з льодового проведення суден за допомогою буксиру "Норд" та виставлені відповідні рахунки на їх оплату на загальну суму 124790,70 доларів США.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.02.2012 у зв'язку із надзвичайною ситуацією, яка склалась на Українській дільниці р. Дунай, та на підставі ч. 3 ст. 631 ЦК України, для очистки судового ходу від льоду від порту Вилкове до порту Ізмаїл вищезазначений буксир "Норд" був отриманий позивачем у користування від ДП "Морський торговельний порт "Южний".

02.03.2012 між позивачем та ДП "Морський торговельний порт "Южний" укладено договір № СД/ПФ-18п, за умовами якого останній за заявкою позивача зобов'язався надати послуги з очистки судового ходу від льоду за допомогою буксиру "Норд", а позивач зобов'язався прийняти ці послуги та своєчасно їх оплатити відповідно до умов договору.

Згідно п. 8.1 договору № СД/ПФ-18п, умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладання, а саме з 20.02.2012, що не суперечить ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Таким чином, як досліджено судами, буксир "Норд" в період з 20.02.2012 по 13.03.2012 знаходився у користуванні позивача, що підтверджується договором СД/ПФ-18п, актом виконаних робіт від 16.03.2012 та виписками із суднового журналу названого судна.

Відповідно до п. 4.2 договору № СД/ПФ-18п, годинна ставка роботи буксиру "Норд" складала: 4334,88 грн. без ПДВ за годину надання послуги з урахуванням дизельного пального; 2718,80 грн. без ПДВ за годину надання послуг без урахування дизельного пального.

Згідно п. 4.4 договору № СД/ПФ-18п, час, належний оплаті, обумовлений в цьому договорі, визначається з часу відходу буксиру зі штатного місця стоянки порту Южний до часу повернення буксира на штатне місце стоянки в порту Южний.

Господарськими судами досліджено, що з матеріалів справи вбачається (записи суднового журналу т/х "Норд"), що 21 та 22 лютого 2012 року у гирлі Бистре стояв суцільний паковий лід та 22.02.2012, буксир проводив колку льоду на 5-6, 8 кілометрах гирла Бистре та проводив роботу по колці і спуску льоду між 8 та 11 кілометрами р. Дунай. Об 16-00 т/х "Норд" закінчив колку льоду та його спуск по течії, утворив канал для проходу суден, відійшов для колки льоду у район 16 кілометра р. Дунай та закінчив колку Вилківського рейду. 23 лютого з 7:20 по 9:50 т/х "Норд" проводив льодову розвідку у гирлі Бистре.

У пунктах 4.1, 4.4 договору № 1 КВ-П, сторонами погоджено, що оплата рахунків Порту здійснюється Агентом відповідно до норм діючого законодавства України, по суднам, що плавають під іноземним прапором - у доларах США, під прапором України - в національній валюті України. Остаточні рахунки за судно заходом, в тому числі всім іншим послугам наданим Портом, сплачуються Агентом не пізніше 5 банківських днів з дати виставлення рахунку.

Позивачем були виставлені відповідні рахунки на оплату послуг по колці льоду та по очищенню суднового ходу від льоду у гирлі Бистре на загальну суму 124790,70 доларів США., які відповідачем оплачені частково у загальній сумі 47767,19 доларів США.

Звертаючись до суду з позовом, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивач наполягав на тому, що відповідач повинен оплатити послуги з очищення суднового ходу від льоду у гирлі Бистре за тарифами визначеними договором № СД/ПФ-18п в сумі 5201,87 за годину , а всього 228882,28 грн., виходячи з розрахунку 44 х 5201,87 = 228882,28 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог послався на відсутність підстав для оплати зазначених витрат позивача на підставі договору № СД/ПФ-18п, оскільки не є стороною договору. Крім того, такі послуги відповідачем не замовлялись.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог з тих підстав, що оскільки, відповідач замовляв лише послугу з льодового проведення суден через гирло Бистре та не замовляв самостійну попередню колку льоду буксиром "Норд" на ділянці 5-6, 8-11, 16 кілометрів гирла Бистре, то останній має оплатити позивачеві лише послугу з льодового проведення буксиром "Норд" каравану суден 23-24 лютого 2012 з 5 км гирла Бистре до п. Вилкове в загальній сумі 11565,61 доларів США за тарифом 631,20 дол. США за годину згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", Наказу Міністерства транспорту України від 27.06.1996 №214 "Збори і плата за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України", якими встановлені державні фіксовані, тобто обов'язкові до виконання тарифи.

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало порушення судами обох інстанцій приписів ст. ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43, 82, 99, 101 ГПК України. Зокрема, не було враховано, що договір № СД/ПФ-18п, на підставі якого позивачем визначена вартість вказаних робіт був укладений сторонами лише 02.03.2012, тобто після фактичного надання послуг.

Також, суди мали б з'ясувати підстави та фактичні обставини, пов'язані із використанням позивачем буксиру "Норд" у період з 20.02.2013 по 02.03.2012, а також визначити чи надавались послуги з льодового проведення через гирло Бистроє іншим судам та чи була розподілена на їх судновласників (агентів) вартість робіт по очищенню суднового ходу від льоду у гирлі Бистроє за допомогою буксиру "Норд".

Встановивши, що умовами договору від 02.03.2012 № СД/ПФ-18п (п. 4.2) вартість роботи буксиру залежить від того, чи надаються такі послуги з урахуванням/без урахування дизельного пального, судам також слід було з'ясувати передбачений договором порядок визначення вартості таких послуг, дослідити документи, що підтверджують виконання робіт по цьому договору, і залежно від встановленого визначити обґрунтованість нарахування позивачем вартості роботи буксиру "Норд".

Згідно зі ст. 111 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 111 5 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 116 Кодексу торговельного мореплавства визначено, що у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Відповідно до п. 5.1. Правил льодового проведення суден, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 12.03.2011 № 14 , льодове проведення це послуга з льодового проведення, яка передбачає використання самохідного плавзасобу криголамного класу який проводить, тобто веде за собою, одне або декілька суден.

Правила льодового проведення суден прямо визначають процедуру надання, місце початку та місце закінчення цієї послуги та встановлюють, що вона здійснюється шляхом проведення суден з допомогою криголаму від краю криги до місця постановки судна біля причалу або на якір. У разі формування каравану, тобто у разі наявності більш, ніж одного судна для проведення, визначаються місце формування каравану, криголам, який здійснює проведення, місця суден у каравані, дистанція між ними і т.д.

З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що самостійна робота буксиру з очищення акваторії від льоду або самостійна колка льоду без суден не є послугою з льодового проведення суден та не входить до її складу так як не містить його обов'язкових ознак.

Таким чином, судами вірно зазначено, що роботи буксиру "Норд" по самостійній колці льоду та очищення суднового ходу без проведення суден відповідача не є льодовим проведенням цих суден, що свідчить про те, що названі послуги відповідачем не замовлялись та останньому не надавались, а тому підстави для їх оплати відсутні.

Здійснюючи розгляд справи, суди вірно визначились, що правовідносини сторін регулюються укладеним договором від 03.01.2012 № 1 КВ-П, у п. 6.10. якого погоджено, що цей договір незалежний від будь-якого зобов'язання, яке виникає між Агентом, Портом та/або третіми особами. Сторони при здійснені і виконанні зобов'язань за цим договором не мають права висувати один одному будь-які претензії або заперечення, які випливають або стосуються інших угод.

Водночас, як вірно звернули увагу попередні судові інстанції, договір від 02.03.2012 № СД/ПФ-18п, на підставі якого позивач при нарахуванні плати за послуги зі стоянки суден застосовує встановлений цим договором тариф в сумі 5201,87 грн./год., безпосередньо регулює правовідносини між позивачем та ДП "Морський торговельний порт "Южний".

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що як місцевий так і апеляційний господарські суди дійшли мотивованого висновку, що, оскільки відповідач не є стороною договору № СД/ПФ-18п та в договорі від 03.01.2012 № 1 КВ-П відсутні будь-які посилання або погодження щодо застосування умов іншого договору, як-то договору від 02.03.2012 до спірних правовідносин, то, відповідно до ст. 511 ЦК України, відносини, які виникли у позивача за договором № СД/ПФ-18п з іншою особою не створює жодних обов'язків для відповідача за договором від 03.01.2012 № 1 КВ-П.

Таким чином, договір від 02.03.2012 № СД/ПФ-18п є обов'язковим лише для його сторін - позивача та ДП "Морський торговельний порт "Южний", а тому умови названого договору не можуть застосовуватися до визначення ціни та способу розрахунків за льодове проведення суден буксиром "Норд", які виникли за договором від 03.01.2012 № 1 КВ-, у зв'язку з чим застосування позивачем тарифів за названі послуги на підставі договору від 02.03.2012 № СД/ПФ-18п є безпідставним і колегія суддів Вищого господарського суду України з цим погоджується.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, враховуючи положення чинного законодавства України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок судів про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 11565,61 доларів США за надані послуги з льодового проведення суден за договором від 03.01.2012 № 1 КВ-П, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних в сумі за період з 10.05.2012 по 08.10.2012 в сумі 145,63 доларів США.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.06.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 у справі № 5017/2954/2012 - без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР